Рішення № 97723408, 15.06.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 червня 2021 р. Справа № 120/3338/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Тульчинської міської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулася до відповідача із клопотанням від 18.02.2021 про надання дозволу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер 0524383800:01:001:0719.

Рішенням 8 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 30.03.2021 № 387 позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, у зв`язку невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не погоджуючись із рішенням 8 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 30.03.2021 № 387, позивач звернулася до суду, оскільки, на її думку, відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації.

Ухвалою суду від 16.04.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Також витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії документів, що слугували підставою для формування висновків зазначених у рішенні від 30.03.2021 за №387.

12.05.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю. Також на виконання ухвали від 16.04.2021 надано витребувані документи.

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що згідно державної реєстрації на земельну ділянку від 09.02.2021 (кадастровий номер 0524383800:01:001:0719) остання за своїм цільовим призначенням віднесена до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відтак може бути передана в оренду шляхом проведення аукціону згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України.

18.05.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вважає доводи викладені у відзиві необґрунтованими.

Також, 15.06.2021 представником позивача суду подано додаткові пояснення в яких останні повідомив, що з Публічної кадастрової карти України йому стало відомо, що за час перебування справи на розгляді суду, земельна ділянка комунальної власності Тульчинської міської ради, загальною площею 26,7013 га, кадастровий номер 0524383800:01:001:0719, частину якої позивач бажає отримати у власність, була поділена на дві земельні ділянки комунальної власності Тульчинської міської ради, а саме: земельну ділянку загальною площею 24,7013 га (кадастровий номер 0524383800:01:001:0796) та земельну ділянку загальною площею 2,00 га (кадастровий номер 0524383800:01:001:0797) на території Тульчинської міської ради Тульчинського району Вінницької області.

Враховуючи вказану обставину, згідно матеріалів справи (графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, що додані до заяви позивача), місце розташування бажаної земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0524383800:01:001:0796.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.

Позивач звернулася до відповідача із клопотанням від 18.02.2021 ( вх. №02-16-Г-219) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер 0524383800:01:001:0719.

До клопотання було додано копію паспорта, РНОКПП, свідоцтво про народження, а також графічний матеріал (викопіювання) із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

Рішенням 8 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 30.03.2021 № 387 позивачу відмовлено в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

На переконання позивача відповідач протиправно відмовив у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки, що і стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Коло обставин які входять у предмет доказування у цій справі визначається в першу чергу обставинами, що стали підставою для прийняття рішення та наведені безпосередньо у рішенні (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 17.12.2018 справа № 509/4156/15). Як встановлено, відповідач мотивував рішення:

- посиланням загального характеру на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач як на його підставу зіслався на формулювання загального характеру: "невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів". Однак, в оскаржуваному рішенні не вказано, в чому на думку відповідача, полягає така невідповідність.

Оцінюючи спірне рішення, суд керується нормами ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд зазначає, що загальне формулювання "невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивачка вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації" має бути пояснена у самому рішенні вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Висновок узгоджується із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Виходячи із обставин встановлених у цій справі, відповідач принципу належного урядування як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення не дотримався. Зокрема оскаржуване рішення обґрунтоване лише із посиланням на загальні формулювання "про невідповідність місця розташування об`єкта встановленим вимогам...." та не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача перешкоджають позивачці у реалізації права на обґрунтування своєї незгоди із усіма аргументами відповідача та ефективне і швидке оскарження рішення.

Крім того за таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку чи виконані всі умови, визначені нормами Земельного кодексу України для прийняття рішення про надання позивачці дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою.

Водночас, суд наголошує, що вичерпний перелік підстав, за наявності яких може бути відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, визначено у частині сьомій статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III. Із змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відмова є вмотивованою, адже відповідач при його обґрунтуванні обмежився виключно цитуванням норми ч. 7 ст. 118 ЗК України та не навів мотивів у чому полягає невідповідність місця розташування бажаної для позивачки земельної ділянки встановленим вимогам.

Щодо аргументів відзиву відповідача про те, що згідно державної реєстрації на земельну ділянку від 09.02.2021 (кадастровий номер 0524383800:01:001:0719), остання за своїм цільовим призначенням віднесена до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а відтак може бути передана в оренду шляхом проведення аукціону згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України, то суд зазначає наступне.

З доданого до відзиву на позовну заяву Протоколу засідання постійної комісії з питань земельних відносин від 03.03.2021 за №7, на порядку денному комісії перебувало 95 питань. Зокрема, під № 89 значилось питання щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою 2,00 га.

Також, зі змісту Протоколу комісії вбачається, що за наслідками розгляду питання № 89 комісія вирішила винести на розгляд сесії міської ради проект рішення про відмову в наданні дозволу.

Крім того, Протокол комісії № 7 містить відомості про розгляд питання № 96 "Про включення земельної ділянки на аукціон (Холодівка). Суд, враховує, що зміст Протоколу комісії №7 не дає можливості встановити щодо якої земельної ділянки вирішувалось питання про включення її на аукціон, а відатак не є належним доказом на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0524383800:01:001:0719 може бути передана в оренду лише шляхом проведення аукціону. Крім того, висновок комісії про необхідність відмовити позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою 2,00 га. передував вирішенню питання по передачі земельної ділянки на аукціон.

Разом з тим, покликаючись на віднесення бажаної позивачем земельної ділянки на аукціон, окрім вищезгаданого Протоколу комісії № 7 від 03.03.2021, відповідач не надає жодних доказів прийняття Тульчинською міською радою рішення про включення земельної ділянки з кадастровим номером 0524383800:01:001:0719 на аукціон.

Більш того, відповідачем не надано доказів в підтвердження наведених у відзиві на позовну заяву посиланням про те, що за своїм цільовим призначенням земельна ділянка з кадастровим номером 0524383800:01:001:0719 віднесена до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відтак, встановлені фактичні обставини справи є підґрунтям для формування висновку про те, що звернувшись із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки позивач дотрималась норм Земельного кодексу України, що стосується виду документації із землеустрою дозвіл на розроблення якої вона просила надати.

Враховуючи, що рішення 8 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 30.03.2021 №387 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки» не містить обґрунтування законодавчо визначених підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення 8 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 30.03.2021 № 387 є те, що клопотання від 18.02.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається нерозглянутим.

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржене рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання дозволу.

Крім того, суд враховує отримані від сторони позивача додаткові пояснення, згідно яких земельна ділянка, частину якої позивач бажає отримати у власність, на час розгляду справи в суді зазнала змін шляхом її поділу на дві окремі земельні ділянки комунальної власності Тульчинської міської ради, а саме: земельну ділянку загальною площею 24,7013 га (кадастровий номер 0524383800:01:001:0796) та земельну ділянку загальною площею 2,00 га (кадастровий номер 0524383800:01:001:0797) на території Тульчинської міської ради. Наведені обставини свідчать, що з часу прийняття оскаржуваного в даній справі рішення земельна ділянка, на частину якої претендує позивач, зазнала істотних змін.

Як вже зазначалось вище, відповідний суб`єкт владних повноважень за наслідком розгляду заяви та аналізуючи пакет доданих до неї документів, дає дозвіл на розробку документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, саме до повноважень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування віднесено вирішення питання щодо надання дозволу. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Дискреційні повноваження, насамперед, це сукупність прав і обов`язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням дискреційних повноважень є закон і справедливість.

За таких обставин, враховуючи, що законодавець чітко визначив порядок для отримання дозволу на розробку документації із землеустрою, суд вважає, що відсутні підстави без дотримання такого зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган. А отже, в досліджуваній частині позов не підлягає задоволенню.

Відтак, суд вбачає підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви від 18.02.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер 0524383800:01:001:0719, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням проведеного поділу зазначеної у заяві земельної ділянки за кадастровим номером 0524383800:01:001:0719 та висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково судові витрати понесені у розмірі 908,00 грн. підлягають відшкодуванню в сумі 454,00 грн. тобто пропорційно розміру задоволених вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради від 30.03.2021 № 378 «Про відмову в наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Тульчинську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.02.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовним розміром 2,0 га на території Крищинецької сільської ради Тульчинського району Вінницької області (за межами населеного пункту) кадастровий номер 0524383800:01:001:0719, та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Тульчинська міська рада Вінницької області (вул. М.Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька область, 23600, код ЄДРПОУ 04051141)

Повний текст рішення суду складено 15.06.2021

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна