Вирок № 97721906, 17.06.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/561/20

Провадження № 1-кп/216/368/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.06.2021 місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретарів судового засідання Риженко А.О., Авшаряна С.О., Кравець А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальне провадження № 12019040230002091 від 27 листопада 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, який має базову загальну середню освіту, неофіційно працює в ТОВ «Набережна» на посаді різноробочого, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше судимий вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, навчається в Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців за професією «електрогазозварник, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів», неофіційно працює в ТОВ «Набережна» на посаді слюсаря, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимий, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Норко Д.Ю.,

обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисник ОСОБА_2 - адвокат Повалій О.В.,

В С Т А Н О В И В:

27 листопада 2019 року приблизно о 20.00 год. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, діючи з корисливих мотивів, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_3 , підійшли до раніше незнайомого неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , й застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я останнього, яке виразилося в поваленні ОСОБА_1 неповнолітнього потерпілого на землю й подальше його тримання за шию з метою придушення волі та можливого опору, ОСОБА_2 наказав потерпілому ОСОБА_3 передати йому мобільний телефон марки «Samsung SM-G950FZKDXSG» вартістю 9 418 грн і смарт-годинник марки «Samsung Gеаr S3» вартістю 5 058 грн 06 коп., які належали батькові неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 - потерпілому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд та обернувши викрадене на свою користь, чим завдали потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди в розмірі 14 476 грн 06 коп., а потерпілому ОСОБА_3 - моральної шкоди, яка виразилась в емоційно-психологічному розладі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю і дав суду такі показання. 27 листопада 2019 року близько 20.00 год. він разом з другом ОСОБА_2 перебував біля кафе «Джеронімо». У цей час повз них проходив неповнолітній потерпілий, вони вирішили його пограбувати й пішли за ним. Неподалік у провулку вони наздогнали потерпілого, забрали в нього мобільний телефон і годинник, після чого втекли з місця злочину. Мобільний телефон вони здали до ломбарду, отримавши за нього грошові кошти в розмірі 1 900 грн, які поділили порівну та витратили на власні потреби. При цьому годинник він спочатку залишив собі, а наступного дня здав його до магазину « Цитрус », отримавши за нього 2 500 грн, які також витратив на власні потреби. Умисел виник спонтанно й він запропонував ОСОБА_2 вчинити пограбування. У подальшому він викупив годинник назад і повернув його потерпілому, додатково сплативши останньому 1 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, але розписки про це не відібрав. Водночас ОСОБА_1 зазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладено правильно та відповідають дійсності. Будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, зокрема фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.

Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.

При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_1 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному, висловлює жаль з приводу вчиненого, усвідомив і засуджує свою протиправну поведінку, добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду та запевняє не повторювати подібних вчинків у майбутньому, у зв`язку з чим суворо його не карати.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю і дав суду такі показання. 27 листопада 2019 року близько 20.00 год. він разом з ОСОБА_1 перебував біля кафе «Джеронімо». У цей час повз них проходив неповнолітній потерпілий, ОСОБА_1 запропонував його пограбувати й вони вчинили цей злочин, забравши мобільний телефон і годинник. Після цього мобільний телефон вони здали до ломбарду, отримавши за нього грошові кошти в розмірі 1 900 грн, які поділили порівну та витратили на власні потреби. Годинник ОСОБА_1 вирішив залишити собі. Умисел виник спонтанно, ОСОБА_1 запропонував йому вчинити пограбування й він погодився на це. У подальшому він викупив мобільний телефон з ломбарду, повернув його потерпілому та вибачився перед останнім. Водночас ОСОБА_2 зазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладено правильно та відповідають дійсності. Будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, зокрема фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.

Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_2 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.

При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_2 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається, висловлює жаль з приводу вчиненого, усвідомив і засуджує свою протиправну поведінку, добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду, вибачився перед останнім та запевняє не повторювати подібних вчинків у майбутньому, у зв`язку з чим суворо його не карати.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином, з будь-якими заявами чи клопотаннями протягом розгляду справи до суду не звертались, під час досудового розслідування та судового розгляду цивільний позов не пред`явили.

За таких обставин суд, заслухавши думку учасників судового провадження, відповідно до положень ст. 325 КПК України визнав за можливе з`ясувати всі обставини справи під час судового розгляду за відсутності потерпілих.

Ураховуючи зазначені вище позиції обвинувачених та беззаперечну згоду всіх присутніх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених і дослідженням матеріалів, що характеризують їхні особи, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з`ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини, мотиву й мети та інших обставин вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення. При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачені систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи безумовно визнавали всі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчиненого ними діяння, їхні показання є чіткими, мають логічний характер, об`єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів в їхньому волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позицій обвинувачених, а також інших учасників судового провадження, судом було змістовно роз`яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченими та беззаперечно ними визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за пред`явленим обвинуваченням доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.

За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має повних - 21 рік, раніше судимий за аналогічний злочин, але вчинений після цього злочину, неофіційно працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував і не перебуває (а.к.п. 80-88).

Разом з тим суд бере до уваги, що завдана потерпілому ОСОБА_4 майнова шкода відшкодована обвинуваченим у повному обсязі.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його скоєння та мотиви, обстановку вчинення злочину та його наслідки, ставлення обвинуваченого до вчиненого й дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров`я, наявність попередньої судимості та неофіційної роботи, відсутність утриманців, не перебування на обліках, наявність однієї пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, а також повне відшкодування потерпілому завданої злочином майнової шкоди.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі та визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком і вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2021 року, яким ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до узгодженої сторонами угоди про визнання винуватості міри покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців й на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

Водночас, зважаючи на перед і пост кримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , який притягується до кримінальної відповідальності в достатньо молодому віці та не відбував покарання у місцях позбавлення волі, має постійне зареєстроване місце проживання, повністю й беззаперечно визнав свою вину у вчиненні вказаного злочину, щиро покаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду в повному обсязі та відсутність в останнього будь-яких претензій до обвинуваченого, тобто наявність такої сукупності обставин, яка істотно знижує ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого та із достатньою переконливістю свідчить про позитивну перебудову його свідомості й реальну можливість виправлення без відбування призначеного покарання, а також думку прокурора про доцільність застосування в даному випадку положень ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне на підставі цієї норми кримінального закону звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, але в умовах здійснення належного контролю за його поведінкою й виконанням покладених на нього судом обов`язків під час такого звільнення, а також застосуванням протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, необхідних для його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.

За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений ОСОБА_1 належною поведінкою протягом іспитового строку довів своє виправлення.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до вчинення злочину не досяг вісімнадцятирічного віку, наразі є повнолітнім і має повних 19 років, раніше не судимий, навчається в Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців за професією «електрогазозварник, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів», неофіційно працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем мешкання та місцем навчання характеризується позитивно, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебував і не перебуває (а.к.п. 80-88).

Разом з тим суд бере до уваги, що завдана потерпілому ОСОБА_4 майнова шкода відшкодована обвинуваченим у повному обсязі.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, спосіб його скоєння та мотиви, обстановку вчинення злочину та його наслідки, вчинення злочину у віці до вісімнадцяти років, тобто неповнолітнім, ставлення обвинуваченого до вчиненого й дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров`я, відсутність попередніх судимостей і утриманців, наявність родини та неофіційної роботи, позитивну характеристику за місцем проживання та місцем навчання, не перебування на обліках, наявність однієї пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, повне відшкодування потерпілому завданої злочином майнової шкоди.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому, з урахуванням положень статей 102-104 КК України, необхідно призначити покарання в мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі.

Водночас, зважаючи на перед і пост кримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , який уперше притягується до кримінальної відповідальності в достатньо молодому віці та не відбував покарання у місцях позбавлення волі, до вчинення злочину не досяг вісімнадцятирічного віку, наразі є повнолітнім, здобуває освіту за новою професією, має постійне зареєстроване місце проживання, де мешкає в повній родині, характеризується позитивно, повністю й беззаперечно визнав свою вину у вчиненні вказаного злочину, щиро покаявся, висловив жаль з приводу вчиненого, добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду в повному обсязі та вибачився перед ним, відсутність в останнього будь-яких претензій до обвинуваченого, тобто наявність такої сукупності обставин, яка істотно знижує ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого та із достатньою переконливістю свідчить про позитивну перебудову його свідомості й реальну можливість виправлення без відбування призначеного покарання, а також думку прокурора про доцільність застосування в даному випадку положень ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне на підставі цієї норми кримінального закону звільнити останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням, але в умовах здійснення належного контролю за його поведінкою й виконанням покладених на нього судом обов`язків під час такого звільнення, а також застосуванням протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, необхідних для його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.

За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений ОСОБА_2 належною поведінкою протягом іспитового строку довів своє виправлення.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Обрані обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжні заходи у вигляді домашнього арешту припинили свою дію після закінчення строку дії відповідних ухвал, підстав для обрання обвинуваченим запобіжного заходу судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених цим вироком та вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2021 року, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 8 (вісім) місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_1 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази, а саме:

- мобільний телефон марки «Samsung» і смарт-годинник марки «Samsung Gеаr S3», - вважати повернутим власнику ОСОБА_4 згідно з його розпискою від 02 січня 2020 року (а.к.п. 41);

- решту речових доказів і документів - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченим їхнє право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим і прокурору.

Суддя Ю.В. Онопченко