Вирок № 97721400, 15.06.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1592/21

Провадження № 1-кп/0203/654/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 м. Дніпро

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Підберезного Г.А.

при секретарі - Свириденка І.С.

за участю прокурора - Бойка І.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - Грищенка В.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040030000136 від 27.01.2020 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, громадянина України, українця, працюючого водієм ФОП ОСОБА_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

26.01.2021 року близько 09 - 55 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Renault Master» реєстраційний мер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацій) належить: ТОВ «ПРОМ- ЕЛЕКТРО» розташоване: м. Кам`янське вул. Перекопська 11/1, виїжджав з вул. Володимира Хрінникова на вул. Надії Алексєєнко в напрямку вул. Ю. Савченко.

Під час руху водій ОСОБА_1 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху ліворуч в бік вул. Ю. Савченка не переконався, що це буде безпечним не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, змінив напрямок свого руху вліво, виїхав на смугу руху пішохода ОСОБА_2 , яка рухалась по проїзній частині в попутному з ним напрямку, внаслідок чого в районі будинку №149 по вул. Н. Алексєєнко скоїв на неї наїзд.

Внаслідок наїзду пішоходу, ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми лівої нижньої кінцівки: відкритого багато члікового перелому лівої великогомілкової кістки у нижній третині з переходом на гомілковостопний суглоб зі значним зміщенням уламків; відкритого перелому нижньої третини лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків; забійно-рваних ран по передньо-внутрішній поверхні лівої гомілки у нижній третині, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно І ..3-м «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Master» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 10. 1 Правил дорожнього руху України, що свідчить:

п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням і будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; - невиконання якого згідно висновку судово-автотехнічної експертизи .-знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Дії ОСОБА_1 , які виразились у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, спричинили потерпілій ОСОБА_2 , тяжке тілесне ушкодження, кваліфікуються за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнав в повному обсязі, обставини викладені в обвинувальному акті підтвердив.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила обставини викладені в обвинувальному акті просила ОСОБА_1 суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що інші учасники кримінального провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи докази в їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як такі, що виразилися у порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, спричинили потерпілій ОСОБА_2 , тяжке тілесне ушкодження.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальне правопорушення, які мають кримінально-правове значення.

Суд відносить повне визнання вини, щире каяття до обставин, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання, оскільки обвинувачений визнав свою вину, що характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання..

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно зі ст. 67 КК України - судом не встанволено.

Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора, позицію потерпілої, позицію обвинуваченого ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання щодо додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приймає до уваги, що основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення за ст. 286 КК України, є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, а вже його додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи.

Згідно з п. 20 Постанови ВСУ від 23.12.2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті"- при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення кримінального правопорушення, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

ОСОБА_1 порушив правила безпеки дорожнього руху, від чого спричинили потерпілій ОСОБА_2 , тяжке тілесне ушкодження, професія водія є єдиним джерелом доходу обвинуваченого ОСОБА_1 працює водієм ФОП ОСОБА_3 .

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає за необхідне не призначити ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи вищезазначене, саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначене покарання, на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного особою кримінального правопорушення.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи, а саме:№19/104-9/2/180 від 12.02.2021 - 1307,60 грн.

Зняти арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2021 на автомобіль «Renault Master» реєстраційний мер НОМЕР_1 .

Речовий доказ - автомобіль ««Renault Master» реєстраційний мер НОМЕР_1 який перебуває на зберіганні на тимчасовому майданчику ГУНП в Дніпропетровській області повернути власнику за належністю.

На вирок можуть подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.

Суддя Г.А. Підберезний