Постанова № 97720862, 17.06.2021, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Код категорії 113020000

Справа № 685/791/21

Провадження № 2-а/685/12/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року смт Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючої судді Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Теофіполі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

встановив:

позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи його тим, що постановоюпро накладення адмінстягнення серії ПН МХМ №000432 від 28.05.2021 її визнано винною у порушенні іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, зокрема - в ухиленні від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування (ч. 1 ст. 203 КУпАП). Вважає постанову незаконною, оскільки у травні 2018 року вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територієюУкраїни відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», встановлення зазначеного факту необхідне їй для набуття нею громадянства України. Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2018 року у справі 685/659/18 встановлено факт, що вона постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», а саме в АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили 03.08.2018 і вона звернулася до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою про набуття громадянства України, тобто вчинила дії, які залежать від неї для набуття громадянства України. Однак, провадження у справі про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року відносно неї та її сина ОСОБА_2 на підставі судового рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 26.06.2018 рокуприпинено у зв`язку з підготовкою Управлінням ДМС України в Хмельницькій області заяви щодо перегляду вказаного рішеннясуду у зв`язку з нововиявленими обставинами.До цього часу справа щодо набуття нею громадянства України управлінням ДМС України в Хмельницькій області не поновлена, незважаючи на те, що рішення суду не скасоване, а тому з вини саме відповідача, а не з її вини, вона не набула громадянства України. Таким чином, вважає що її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП немає, а отже й відсутній склад адміністративного правопорушення.Крім того, зазначає, що в порушення вимог ст.280 КУпАП уповноважена посадова особа Державної міграційної служби України при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно неї не врахувала наступних обставин: її постійне місце проживання знаходиться в Україні у житловому будинку АДРЕСА_1 , вона є уповноваженим власником цього будинку. На її утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (який є громадянином України). Діти проживають разом із нею, навчаються у Базалійській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Теофіпольської селищної ради та перебувають на її утриманні та вихованні, оскільки їх батько - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому її виїзд з України призведе до негативних наслідків у вихованні та утриманні дітей, один з яких є громадянином України, а також в утриманні її майна. Просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МХМ № 000432 винесену 28 травня 2021 року завідувачем Теофіпольського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Тарасюк Л.Б. відносно неї та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні позивач позов підтримала.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, зазначили, що 05.01.2019 року громадянка Республіки Вірменії ОСОБА_1 подала до Теофіпольського РС УДМС України в Хмельницькій області заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» як особа, яка постійно проживала на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», разом з сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем м.Мартуні, Гегаркунік, Республіки Вірменія. У зв?язку з поданням заяви їй було продовжено строк перебування на території України до червня 2019 року. 28 березня 2019 року начальником УДМСУ в Хмельницькій області затверджено висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання про надання громадянства. 28.05.2021 року головним спеціалістом Теофіпольського РС УДМС Лебедем О.М. складено протокол ПР МХМ №000432 про те, що 28.05.2021 року по АДРЕСА_2 спільно з працівниками правоохоронних органів було виявлено громадянку Республіки Вірменія ОСОБА_1 1986 року народження, яка порушила правила перебування іноземців на території України, а саме ухилилася від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування. Позивач порушила правила в`їзду в Україну та правила перебування на території України, чим вчинила адмінправопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП, за що 28.05.2021 року відносно неї винесено постанову та накладено адмінстягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. Постанова була винесена у присутності позивачки та нею підписана. Крім того, зазначив, що 28.05.2021 року Теофіпольським РС УДМС України на підставі ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про примусове повернення позивачки до країни походження або третьої країни і вона зобов`язана залишити територію України до 26.06.2021 року. На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст.7 КУпАП).

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

В судовому засіданні встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПНМХМ №000432 від 28.05.2021 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП. Вказана постанова від 28.05.2021 року винесена завідувачем Теофіпольського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Тарасюк Л.Б.,як уповноваженою посадовою особою Державної міграційної служби України, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення ПР МХМ №000432 від 28.05.2021 року. Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення 28 травня 2021 року о 09 год 55 хв по АДРЕСА_2 було виявлено громадянку Вірменії ОСОБА_1 , 1986 року народження, яка порушила правила перебування іноземців на території України, а саме: ухилилася від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушила ч.1, 3 ст.9 , ч.1 ст.17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», п.2 Порядку затвердженого ПКМУ №150 від 15.02.2012. Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Рішенням Теофіпольського райсуду від 26.06.2018 у справі 685/659/18, яке набрало законної сили 03.08.2018, встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», а саме в АДРЕСА_1 . 05.01.2019 року громадянка Республіки Вірменії ОСОБА_1 подала до Теофіпольського РС УДМС України в Хмельницькій області заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України» , 28 березня 2019 року начальником УДМСУ в Хмельницькій області затверджено висновок про відсутність підстав для задоволення клопотання про надання громадянства. Відповідно до довідок Теофіпольської селищної ради від 04.06.2021 року позивач разом із синами проживає за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки №8579 ОСОБА_3 є громадянином України з 20.01.2012 року. Відповідно до довідок від 04.06.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 навчаються в Базалійській ЗОШ І-ІІІ ступенів. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ч.1 ст.203 КУпАП встановлено відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст.251 КУпАП наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється на основі доказів. Зокрема, ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, свідків.

Відповідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до оскаржуваної постанови, адміністративне стягнення накладено на позивача у зв`язку з тим, що вона ухилилася від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушила вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку затвердженого ПКМУ №150.

Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України.

Частиною 3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Постанови КМУ від 15.02.2012 №150 «Про затвердження порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародними договорами паспортного документа та отримання у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач знала, що їй продовжено термін перебування на території України до червня 2019 року, висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про громадянство та припинення провадження по справі про оформлення набуття громадянства від 28.03.2019 позивач не оскаржувала, з того часу і до винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення вона з України не виїжджала, посвідки на постійне чи тимчасове проживання не отримувала, суд вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 280 КУпАП, ст.77, 241-245 КАС України, районний суд

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий