Рішення № 97720514, 12.06.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1938/19

2/310/59/21

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

в складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М.

за участю представника позивача адвоката Кривякіної В.В

за участю представника відповідача адвоката Корнієнко М.О.

за участю представника ПАТ СК «АРКС» Шишлова О.Є.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2019 року ОСОБА_1 , діюча в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, в якому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 16158,54 грн. та моральну шкоду в розмірі 150000 грн.

В вересні 2019 року позивачка, діюча в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулася до суду з уточнюючою позовною заявою до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.08.2018 року відповідач ОСОБА_4 скоїв наїзд на її неповнолітню дитину, дочку ОСОБА_2 , 2008 року народження. Даними діями ОСОБА_4 неповнолітньої дочці позивачки були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження в результаті ДТП, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи, медичною документацією, постановою про закриття кримінального провадження від 31.08.2019 року.

В результаті заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки під управлінням ОСОБА_4 неповнолітня дитина позивачки потрапила до травматологічного відділення КУ ЗБМР «Бердянське територіальне медичне об`єднання» з діагнозом: важка ЧМТ, забій головного мозку третього ступеня тяжкості, правобічна субдуральна гідрома, набряк головного мозку, перелом кісток основи черепа, дісторсія шийного відділу хребта, закритий перелом правої ключиці зі зміщенням, травма правого слухового проходу, ангіопатія сітківки обох очей з невеликим перипапилярним набряком.

10.08.2018 року неповнолітній дитині була проведена операція- правостороння фрезева трепанація черепа, видалення субдуральної гідроми, лівостороння лікувально-діагностична фрезева трепанація черепа, була проведена оротрахеальна інкубація трубкою №5 з манжетою, а також введені численні медичні препарати, проведені медичні дослідження.

12.08.2018 року неповнолітня ОСОБА_5 , 2008 року народження, була виписана з Бердянської міської лікарні для транспортування і подальшого лікування в Запорізьку обласну клінічну дитячу лікарню у важкому стані.

17.08.2018 року неповнолітній дитині проведено оперативне лікування. При виписці рекомендовано спостереження у невролога, педіатра за місцем проживання, лікування медикаментами, повторна консультація через 2-3 місяці.

В період з 15.11.2018 року по 26.11.2018 року неповнолітня ОСОБА_5 , 2008 року народження, повторно перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради та під час перебування були проведені медичні дослідження, консервативне лікування медикаментами.

За період лікування, з 10.08.2018 року по теперішній час неповнолітній дитині проводилося тричі дослідження головного мозку: 12.08.2018 року, 28.08.2018 року, 14.11.2018 року за рахунок власних коштів позивачки.

Знаходження на стаціонарному лікуванні в м.Запоріжжя, придбання медичних лікв відбувалось також за рахунок власних коштів позивачки.

Діями відповідача ОСОБА_3 спричинена їй, як законному представнику неповнолітньої потерпілої, матеріальна шкода та моральна шкода.

Неповнолітня ОСОБА_6 , 2008 року народження, знаходиться під наглядом лікарів, постійно проходить необхідні обстеження, приймає медичні ліки.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 неповнолітня ОСОБА_7 , 2008 року народження, проходила медичне обстеження, а саме: магнітно-резонансну томографію вартістю 1050 грн., придбала медичні ліки на загальну суму 1529,42 грн., проживали в цей час в хостелі, вартість якого склала 480,00 грн. та понесла транспортні витрати в розмірі 1529,42 грн., а всього на загальну суму 6173,52 грн.

Таким чином спричинену матеріальну шкоду в розмірі 20377,94 грн. просить стягнути з відповідача ПАТ «СК «АРКС», матеріальну шкоду в розмірі 6173,52 коп. просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 .

Крім того, діями ОСОБА_3 спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що неповнолітня дитина позивачки в результаті дорожньо-транспортної пригоди перенесла сильне душевне хвилювання, змушена була приймати заспокійливі медичні препарати, пережила сильний переляк, фізичний біль з втратою свідомості, перенесла медичні маніпуляції (операції,наркоз) для збереження життя і відновлення здоров`я. Протягом 2018-2019 років неповнолітня дитина знаходиться на домашньому навчанні, оскільки за станом здоров`я не може відвідувати навчальний заклад, позбавлена можливості повноцінного спілкування з однолітками, не приймає участі у шкільних заходах, святах, олімпіадах.

Моральну шкоду оцінює в 229622,06 грн., з яких моральну шкоду в розмірі 179622,06 грн просить стягнути з ПАТ «СК «АРКС», моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 .

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 21.03.2019 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін .

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 11.06.2019 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування».

04.07.2019 року до суду надійшов відзив АТ «СК «АРКС», в якому ПАТ «СК «АРКС» вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки вина ОСОБА_3 не встановлена органом досудового розслідування, тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають (а.с.93 т.1)

Заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України .

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Як встановлено судом, 10.08.2018 року приблизно о 15 годині 40 хвилині, в світлу пору доби в м.Бердянську Запорізької області водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем ВАЗ 2121 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався проїзною частиною вул.Покровської з боку пр.Західного в напрямку вул. Вітрильної, та наближався до нерегульованого перехрестя з вул. Причальною. В салоні автомобіля ВАЗ 2121 реєстраційний номер НОМЕР_1 водій ОСОБА_3 перевозив пасажира ОСОБА_8 .

У зустрічному напрямку для водія ОСОБА_3 , за маршрутом міського громадського транспорту №13, керуючи автобусом ПАЗ 3205 СПГ реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_9 .

Під час зустрічного роз`їзду автомобіля ВАЗ-2121, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з пасажирським автобусом ПАЗ-3205СПГ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за автобусом у невстановленому для переходу місці, не впевнившись у відсутності небезпеки, порушивши вимоги пунктів 4.8,4.10 та підпунктів а),б) пункту 4.14 Правил дорожнього руху України, на проїзну частину вибігла малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась з лівого боку праворуч відносно напрямку руху водія ОСОБА_3 . Внаслідок дій малолітнього пішохода ОСОБА_2 водій ОСОБА_3 скоїв наїзд на неї.

В результаті наїзду малолітній пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження з якими її було доставлено на лікування до КУ БМР «Бердянське ТМО» (а.с.20-22 т.2).

По факту ДТП внесено відомості до ЄРДР за № 12018080130002643 від 11.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Слідством по кримінальному провадженню встановлено, що в результаті заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки під управлінням ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №30 від 24.01.2019 року, неповнолітня ОСОБА_5 , 2008 року народження, потрапила в травматологічне відділення КУ БМР «Бердянське територіальне медичне об`єднання» з діагнозом: тяжка ЧМТ, забій головного мозку третього ступеня тяжкості, правостороння субдуральна гідрома, набряк головного мозку, перелом кісток основи черепа, дисторсія шийного відділу хребта, закритий перелом правої ключиці зі зміщенням, згідно описової частини наданої медичної документації. Вищевказані тілесні ушкодження ймовірно виникли від дії тупого предмету, можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди, можливо від удару о виступаючі конструкції автомобіля, ймовірно в строк, вказаний в ухвалі, кваліфікуються в сукупності як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, згідно п.п.2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (а.с.5-6, 212 зворот т.1).

Вчинена ОСОБА_3 дорожньо-транспортна пригода перебуває у причинному зв`язку з її наслідками у вигляді завданих тяжких тілесних ушкоджень малолітній потерпілій ОСОБА_2 , що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 30 від 24.01.2019 року.

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1633, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні КУ БМР «Бердянське територіальне медичне об`єднання» з 10.08.2018 року по 12.08.2018 року (а.с.7 т.1).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилася на стаціонарному лікуванні у відділенні загальної хірургії КУ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» з 12.08.2018 року по 31.08.2018 року (а.с.8 т.1).

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилася на стаціонарному лікуванні у відділенні загальної хірургії КУ «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» з 15.11.2018 року по 26.11.2018 року (а.с.9 т.1).

По факту ДТП постановою слідчого СВ Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області від 16 березня 2020 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080130002643 від 11.08.2018 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, тобто ОСОБА_3 визнано невинуватим у скоєнні вищевказаної ДТП. (а.с.212-214 т.1) На теперішній час вказана постанова - чинна, у передбаченому КПК України порядку позивачем не оскаржувалась.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у АХА «Страхування» згідно поліса №АК/8260622 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000 грн, майнову шкоду становить 100 000 грн, розмір франшизи становить 2000 грн (а.с.122 т.1).

20.06.2019 року змінилося найменування Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС».

Відповідно до даного полісу страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода потерпілому під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Вказані обставини сторонами не оспорювались.

Підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки передбачено статтею 1187 ЦК України, згідно частини першої якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача.

Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Таким чином, за загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця такого джерела.

З врахуванням викладеного слід прийти до висновку, що закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення не звільняє останнього як власника і володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану ушкодженням здоров`я неповнолітній ОСОБА_2 внаслідок дії цього джерела підвищеної небезпеки.

Однак, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею шостою вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку.

Згідно п. 32.1 ст. 32 цього ж Закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Оскільки ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована АХА «Стахування», повинен нести цивільно-правову відповідальність як власник і володілець джерела підвищеної небезпеки за шкоду, завдану ушкодженням здоров`я потерпілого внаслідок дії цього джерела підвищеної небезпеки, то норми п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в даному випадку застосуванню не підлягають і в силу вимог чинного законодавства саме на страховику лежить обов`язок сплатити страхове відшкодування шкоди в межах лімітів відповідальності страховика.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 цього Закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (пункт 24.1 статті 24 Закону).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Так, позивачка ОСОБА_1 , діюча в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , просить стягнути з АТ «СК «АРКС» матеріальну шкоду в сумі 20377,94 грн., яка складається з витрат на лікування в розмірі 16158,54 грн, витрат при перебуванні на стаціонарному лікуванні в медичному закладі в порядку п.24.2 ст.24 Закону в розмірі 4219,40 грн.

Позивачка, обґрунтовуючи позовні вимоги в розмірі 4219,40 коп., посилається на п.24.2 ст.24 Закону.

Так, відповідно до п.24.2 ст.24 Закону, мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, але не більше 120 днів. Тобто, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Потерпіла ОСОБА_2 , 2008 року народження, є неповнолітньою, на час дорожньо-транспортної пригоди не працювала і заробітку не втрачала, тому вимоги п.24.2 ст.24 Закону на неї не розповсюджуються.

Позовні вимоги позивачки в частині стягнення матеріальної шкоди на лікування в розмірі 16158,54 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 11649,10 грн., оскільки позивачка в розмір витрат на лікування включила вартість матраца на суму 1530,60 грн. та вартість блендера на суму 1498,00 грн., купівля яких не підтверджена жодним медичним висновком. Крім того, при перерахуванні суми медичних ліків встановлено, що позивачка надала суму квитанції на придбання медичних ліків та проходження медичного обстеження на загальну суму 11649,10 грн.

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та положень Закону N 1961-IV з відповідача ПАТ «Страхова компанія «АРКС» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягнення шкода, пов`язана з лікуванням неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 в розмірі 11649,10 грн.

Згідно до ст. 26-1 Закону, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Враховуючи, що з ПАТ «СК «АРКС» підлягає стягненню шкода, пов`язана з лікуванням потерпілої у розмірі 11649, 10 грн, з страховика також слід стягнути і моральну шкоду у розмірі 582,45 грн (11649,10 грн х 5/100).

Позовні вимоги позивачки до відповідача ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 6173,52 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 2588,42 грн, яка є сумою витрат на проїзд до Запорізької обласної дитячої лікарні, оскільки у вказану суму позивачка помилково двічі підрахувала суму за проїзд до Запорізької обласної дитячої лікарні та надані з Інтернету інструкції щодо медичних препаратів не підтверджені належними медичними обґрунтуваннями, як не підтверджено і проживання в хостелі..

Позовні вимоги позивачки до відповідача ОСОБА_3 про стягненню моральної шкоди в розмірі 50000 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 5000 грн з огляду на таке.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на її сутність, моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд вважає, що відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода, у тому числі якщо в наявності — ушкодження здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1167 ЦК).

На підставі наведеного, відповідно до ст. 23, 1167, 1188 ч.1 п.1, 1194 ЦК України, ст. 24, 25, 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , діючої в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 11649 (одинадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) гривен 10 копійок та страхове відшкодування моральної шкоди в розмірі 582 (п`ятсот вісімдесят дві ) гривні 45 копійок .

Стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2588 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) гривен 42 копійки та моральну шкоду в розмірі 5000 гривен.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНКПО НОМЕР_3 , місце мешкання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (скорочене найменування АТ «СК «АРКС», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України №20474912, 04070, м. Київ, вул.Іллінська,8

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКПО НОМЕР_4 , місце мешкання: АДРЕСА_2

Повний текст рішення складений 15.06.2021 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Л. В. Богомолова