Ухвала суду № 97716913, 16.06.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/1270/21

2/465/2216/21

У Х В А Л А

судового засідання

16.06.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Величка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Беркій Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Величка О.В. про самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб – Вищої ради правосуддя, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування моральної шкоди, завданої суддею Франківського районного суду м. Львова Кузем Василем Ярославовичем, -

в с т а н о в и в :

22.02.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до Франківського районного суду м. Львова з позовом до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб – Вищої ради правосуддя, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування моральної шкоди, завданої суддею Франківського районного суду м. Львова Кузем Василем Ярославовичем.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23.02.2021 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Мартинишин М.О. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/1270/21.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24.02.2021 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Кузя В.Я. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/1270/21.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.03.2021 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С.М. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/1270/21.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.05.2021 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Гладишевої Х.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/1270/21.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.06.2021 року задоволено заяву судді Франківського районного суду м. Львова Мартьянової С.М. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/1270/21.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2021 року справу № 465/1270/21 розподілено судді Величку О.В.

16.06.2021 року суддею Франківського районного суду м. Львова Величком О.В. подано заяву про самовідвід. В заяві суддя зазначає, що працює в тому ж суді, що й суддя Кузь В.Я.

Відтак, наведена вище обставина може викликати сумнів у безсторонності та об`єктивності і сформувати в інших осіб, зокрема в учасників справи, уявлення (думку) про упередженість судді Величка О.В. під час розгляду даної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, суд не повідомляв учасників справи про вирішення питання про самовідвід судді у даній справі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяву судді Величка О.В. про самовідвід у справі № 465/1270/21, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви встановлено, що позивачі звернулись до Франківського районного суду м. Львова із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої суддею Франківського районного суду м. Львова Кузем В.Я.

Заява про самовідвід обґрунтована тим, що суддя працює в тому ж суді, що й суддя Кузь В.Я., наведена обставина може викликати сумнів у безсторонності суду і сформувати в інших осіб, зокрема в учасників справи уявлення (думку) про упередженість судді Величка О.В. під час розгляду даної справи.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6 Конвенції).

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Заявляючи про самовідвід у справі, суддя керувався також усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема пунктом 56 рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України», в якому Суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ`єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: суб`єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об`єктивним у цій справі); та об`єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10, пункт 73). У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об`єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Таким чином, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід.

Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи наведені обставини, з метою недопущення будь-яких сумнівів в об`єктивності, безсторонності та неупередженості судді в ході розгляду справи та вирішення спору, суд приходить до висновку про необхідність задоволення самовідводу судді Величка О.В. у цивільній справі № 465/1270/21.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 36, 39, 40, 247 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/1270/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб – Вищої ради правосуддя, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про відшкодування моральної шкоди, завданої суддею Франківського районного суду м. Львова Кузем Василем Ярославовичем.

Матеріали справи № 465/1270/21 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Величко О.В.