Вирок № 97716812, 17.06.2021, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1950/20 Провадження № 1-кп/450/168/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Кіпчарського М.О.,

за участю секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити кримінальне провадження №12020140270000512 , внесене до ЄРДР 29.04.2020року щодо

ОСОБА_1 , уродженця с.Оброшине Пустомитівського району Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого контролером в КП «Оброшин», не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора Гаранджа Т.Є.,

потерпілого ОСОБА_2 , його представників-адвокатів Неште А.І.,Тимофєєвої Л.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Заяць І.І.,-

встановив:

судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 29.04.2020р. , близько 12:10 години, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним поблизу будинку №85 по вул.Глинська м.Пустомити Львівської області, в напрямку до с.Оброшине Пустомитівського району Львівської області, порушив вимоги пунктів 1.5; 2.3 (б,д);12.3; 13.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, які виразились в тім, що він під час руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, під час вибору швидкості руху не врахував дорожньої обстановки , щоб мати змогу постійно контролювати та безпечно керувати рухом транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з попутнім велосипедом, яким керував ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді масивного синця на лівій стопі з переходом на гомілково-стопний суглоб, забою головного мозку, зламу склепіння черепа з поширенням на основу та зміщенням інтракраніально справа, які згідно висновку судово- медичної експертизи, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.

За таких обставин ОСОБА_1 будучи особою, яка керує транспортним засобом, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_2 тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у висунутому йому обвинуваченні за ч. 2 ст.286 КК України визнав повністю та показав, що посвідчення водія отримав у 2018 році , автомобіль «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 придбав у листопаді 2019р., тому не мав значного досвіду та тривалих практичних навиків водіння даного автомобіля .29.04.2020р. він біля 12 години дня рухався автомобілем «ВАЗ-21013» по вул.Глинська у м.Пустомити в напрямку до с.Оброшине, однак під час руху допустив перевищення дозволеної швидкості, а саме їхав зі швидкістю біля 85 км/год. В момент, коли він проїздив поворот, йому назустріч їхав якийсь інший легковий автомобіль, тому він не побачив вчасно велосипедиста, який рухався спереду нього в попутному напрямку, та побачив такого приблизно на відстані 50 метрів, тому відразу ж натиснув на гальма. Однак було запізно, і він передньою частиною свого автомобіля на проїжджій частині дороги вдарив в заднє колесо велосипеда, від удару велосипедиста відкинуло вправо на обочину, а велосипед розлетівся на дві частини, пошкодивши його автомобіль спереду.

Відразу ж після ДТП на місце прибігли сторонні люди, які викликали поліцію та «швидку допомогу». В той день алкогольних напоїв він не вживав, з місця події не втікав, потерпілого провідував декілька разів в лікарні та пропонував тому компенсацію у розмірі 5-6 тис. грн., однак такий відмовився та вимагав значно більшої суми. У вчиненому кається та просить суворо не карати, попросив вибачення у потерпілого.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, його винність у скоєному повністю стверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами:

- показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що біля 12 години дня 29.04.2020р. він їхав на велосипеді по вул.Глинська у м.Пустомити в напрямку до с.Оброшине , їхав по правій проїжджій частині асфальтованої дороги, а коли проїздив в місці розташування підприємства ремонтних технологій, то несподівано для себе відчув удар ззаду, куди саме прийшовся удар, не пам`ятає, так як після удару втратив свідомість, до пам`яті прийшов тільки у лікарні, в якій перебував на лікуванні 21 день. На даний час йому відомо, що в той день він був збитий автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , який після ДТП декілька разів провідував його в лікарні, приносив продукти харчування, просив вибачення і пропонував йому компенсацію в розмірі 5-6 тис. грн., пояснивши, що більше не має. Вчинене ОСОБА_1 не прощає;

- протоколом огляду місця ДТП від 29.04.2020р., яким є ділянка вулиці Глинська поблизу будинку №85 у м. Пустомити, з додатками - схемою і фототаблицею до цього протоколу, якими зафіксовано місце вчинення ДТП, стан дорожнього покриття, дорожню розмітку, погодні умови, місце розташування транспортних засобів після ДТП, тощо;

- Висновком експерта №78/2020 від 08.05.2020р., згідно якого при огляді і з представлених медичних документів у ОСОБА_2 виявлено на лівій стопі масивний синець з переходом на гомілково-стопний суглоб, забій головного мозку, злам склепіння черепа з поширенням на основу та зміщенням інтракраніально справа, які могли утворитися імовірно 29.04.2020 року від дії тупих предметів, можливо під час ДТП, були загрозливим для життя в момент заподіяння і за цією ознакою відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;

- речовими доказами по справі: автомобілем марки «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; велосипедом ; двома CD-R дисками з відеозаписами.

Враховуючи встановлене суд , оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов до висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , мало місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України - порушення пунктів 1.5; 2.3 (б,д); 12.3; 13.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження.

Тому кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2ст.286 КК України є вірною, обвинувачений винний у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за його вчинення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, має постійне місце праці, відсутність даних про перебування його на профілактичному обліку у лікарів психіатра та нарколога і те, що він раніше не судимий.

Обставинами, які відповідно до вимог ст.66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Під час судового розгляду проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, тому суд прийшов до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде покарання в межах санкції ч.2ст.286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, зі звільненням від відбування призначеного основного покарання на визначений іспитовий строк.

У даному кримінальному провадженні потерпілий ОСОБА_2 пред`явив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 , позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження ітривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з чим поніс витрати на придбання ліків у розмірі 6 661,41 грн. і на проведення комп`ютерної томографії хребта у розмірі 1980,00 грн. Крім того , ним витрачено 4 800,00 грн. на оплату таксі в період його перебування на стаціонарному лікуванні, оскільки його дружина щоденно ( 22 дні) доїздила до нього в лікарню на таксі, вартість такої поїздки в день з с.Оброшине у м.Пустомити становила 200 грн.

Також просить стягнути з обвинуваченого 14 169,00 грн. втраченого ним та його дружиною доходу в розмірі мінімальної заробітної плати згідно поданого розрахунку.

В результаті ДТП з вини обвинуваченого був пошкоджений належний йому велосипед, який не підлягає ремонту, вартість якого він оцінює у розмірі 5 тис. грн.

Стверджує, що винним діями ОСОБА_1 йому була також завдана фізична та моральна шкода, яка виразилась у фізичних та душевних стражданнях, зокрема він отримав тяжкі тілесні ушкодження, стан його здоров`я погіршився, він повинен перебувати під постійним наглядом лікарі, його турбують постійні головні болі, порушена координація рухів та мовлення. Стан здоров`я впливає на його працездатності та можливість нормального заробітку. Після ДТП у нього з`явилося почуття страху при виході з дому на вулицю, і такі почуття внутрішньої тривоги спричиняють йому душевні страждання. Внаслідок винних дій ОСОБА_1 його устрій життя порушився, так як він змушений докладати більше зусиль для організації свого життя, втратив душевний спокій, порушені стосунки з рідними, близькими, для відновлення фізичного стану необхідні додаткові продукти харчування та медикаменти. Завдану йому моральну шкоду оцінює в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, що становить 300 тис. грн., що узгоджується з Висновком соціально-психологічного дослідження моральної шкоди від 11.09.2020р.

Також просить стягнути з обвинуваченого понесені ним витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представники потерпілого-адвокати Неште А.І. і Тимофєєва Л.А. підтримала заявлений цивільний позов, який просять задовольнити повністю, оскільки вважають такий підставним та обгрунтованим. Просять врахувати , що з дня ДТП минуло рік часу, однак обвинувачений за цей період не спромігся відшкодувати потерпілому понесені тим витрати хоча б в будь-якому розмірі. Щодо розміру заявленої моральної шкоди, то такий вважають підтвердженим належним чином Висновком соціально –психологічного дослідження.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявлений до нього цивільний позов не визнав повністю та пояснив, що на момент ДТП його цивільно-правова відповідальність, як водія автомобіля «ВАЗ-21013», була застрахована ТДВ «СК «Кредо». Тому вважає, що не він, а страхова компанія повинна відшкодувати потерпілому понесені ним матеріальні витрати. Стверджує, що він пропонував потерпілому відшкодувати понесені витрати, зокрема пропонував такому сплачувати щомісячно певну суму, в міру своїх матеріальних можливостей, однак дана його пропозиція не була сприйнята.

Захисник обвинуваченого - адвокат Заяць І.І. зазначив, що страхова компанія не відмовила ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування в межах страхової суми, тому даний позов вважає передчасним. Крім того вважає, що потерпілим не надано належних доказів на підтвердження: транспортних витрат в розмірі 4800,00 грн.; вартості велосипеда в розмірі 5 тис. грн., а також 14 169 грн. втраченого доходу.

Щодо заявленого розміру спричиненої моральної шкоди, то вважає такий явно завищеним, а спричинену моральну шкоду належним чином не підтвердженою. Зокрема, потерпілий посилається на висновок соціально-психологічного дослідження , однак такий він ставить під сумнів, оскільки при його складанні експерт безпосередньо не спілкувався з потерпілим.

На підтвердження позовних вимог потерпілим надано наступні письмові докази:

- виписки з медичних документів , згідно яких ОСОБА_2 в період з 29 квітні по 22 травня 2020 знаходився на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, отриманої в результаті ДТП та перебуває на «Д» обліку в невролога, та якому 04.05.2020р. була проведена комп`ютерна томографія шийного відділу хребта;

- чеки на придбання ліків в період травень-серпень 2020р.;

- Висновок соціально-психологічного дослідження моральної шкоди потерпілого, проведеного ГО «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень від 11.09.2020 р., згідно якого ОСОБА_2 завдана моральна шкода внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень в ДТП, що сталася 29.04.2020р. та через пов`язані з цим негативні наслідки. З врахуванням психологічного анамнезу, даних психодіагностики особистості потерпілого, судової практики Вищих судів України у подібних правовідносинах та невиконання цивільного обов`язку «поновити порушене право не чекаючи пред`явлення позову» , моральна шкода ОСОБА_2 , як громадсько-етична категорія громадянського суспільства, колегіально оцінюється ГО в розмірі 60 мінімальних заробітних плат, із розрахунку розмір 1 м.з.п. станом на 05.09.2020р. становить 5 тис. грн. ( 300 000,00 грн.);

- договір про надання правової допомоги від 08.05.2020р.; ордер серії ІФ №034568 про надання правової допомоги від 15.09.2020р.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ; Довідку про розрахунок витрат на правничу допомогу, Акт виконаних робіт та Квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 14 885,20 грн.

У зв`язку з розглядом цивільного позову, в даному кримінальному провадженні за клопотанням обвинуваченого ухвалою суду від 08.10.2020 р. до участі у справі було залучено ТДВ СК «Кредо» як третю особу, на стороні відповідача ОСОБА_1 , оскільки встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ-21013», р.н. НОМЕР_1 була застрахована даною юридичною особою.

Про день, час та місце судового розгляду справи ТДВ СК «Кредо» було належним чином повідомлено, однак повноважний представник в судове засідання не явився, не повідомив причин неявки та не подав клопотання про розгляд справи у його відсутність, що не являється перешкодою для розгляду справи.

Вирішуючи пред`явлений потерпілим цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної та моральної шкоди, суд встановив наступне.

Згідно ст.ст.128, 129 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до обвинуваченого за шкоду, завдану його діями, який розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються в повному розмірі.

У відповідності зі ст.1195 ЦК України, фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичні особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому , в тому числі, додаткові витрати на придбання ліків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( правовласності) володіє транспортним засобом.

Відповідно до п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього

в її заподіянні.

Визначаючи розмір завданої потерпілому злочином моральної шкоди, суд виходить з того, що під час дорожньо - транспортної пригоди потерпілий в результаті протиправних дій обвинуваченого зазнав тяжкого тілесного ушкоджень, а відтак фізичних і моральних страждань, що мало наслідком тривалий період лікування та реабілітації останнього, призвело до значних змін його життєвих зв`язків та вимагало додаткових зусиль для відновлення таких.

З врахуванням вчиненого обвинуваченим та наслідків такого діяння , суд приходить до переконання, що розмір відшкодування потерпілому моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн. не відповідає вимогам розумності, справедливості та вважається судом явно завищеним. Тому, у відповідності до вимог ст.ст.1187,1195 ЦК України, враховуючи матеріальне становище обвинуваченого, який свою вину у вчиненому визнав повністю, попросив пробачення у потерпілого, однак до даного часу не відшкодував такому спричинену шкоду в будь-якому розмірі, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілого 100 000,00 грн. спричиненої моральної шкоди

Щодо позовних вимог про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 6 661,41 грн. витрат, понесених потерпілим ОСОБА_2 на придбання ліків, а також 1 989,00 грн. на проведення комп`ютерної томографії, то такі в цій частині підлягають до задоволення повністю, оскільки підтверджені належними доказами.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування понесених витрат на оплату таксі в розмірі 4 800,00 грн., 14 169,00 грн. втраченого доходу, а також 5 000,00 грн. вартості пошкодженого велосипеда, то такі в цій частині не підлягають до задоволення, оскільки не підтверджені належними доказам.

Щодо тверджень обвинуваченого та його захисника про те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ТДВ СК «Кредо» згідно поліса №АО/1850641, то такі суд не приймає до уваги, оскільки суду не надано належних доказів про те, що ОСОБА_1 повідомив дану страхову компанію у визначені строк та спосіб про ДТП, та що така визнана страховим випадком.

Згідно статей 118, 120,122 КПК України, процесуальні витрати складаються , в тому числі, з витрат на правову допомогу та витрат, пов`язаних з залученням експертів. Витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.

Відповідно до ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а також стягує на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З врахуванням встановленого , суд приходить до висновку, що судовими витратами у даному кримінальному провадженні, є витрати потерпілого, пов`язані з оплатою витрат на правову допомогу представника потерпілого у розмірі 14 885,20 грн., а також витрати на залучення експертів в загальному розмірі 6 538,00 грн.

Постановами слідчого від 29.04.2020р. та від 16.06.2020 р., речовим доказом у даному кримінальному провадженні визнано автомобіль марки «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед, а також два CD-R диски з відеозаписами.

Ухвалами слідчого судді від 04.05.2020р., прийнятими під час досудового розслідування кримінального провадження №12020140270000512 , було накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 , та велосипед, що перебував у користуванні ОСОБА_2 .

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст.94,100,118- 124,128,129, 368-371,372-376,392-395,532 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді чотири роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного за даним вироком основного покарання , якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки , не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки , передбачені ст.76 КК України у вигляді: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати , пов`язані з залученням експертів, розміром 6 538,00 гривень ( шість тисяч п`ятсот тридцять вісім гривень 00 копійок).

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 100 000,00 ( сто тисяч гривень 00 копійок) грн. відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

8 650,41 гривень ( вісім тисяч шістсот п`ятдесят гривень 41 копійка) відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процесуальні витрати , пов`язані з оплатою витрат на правову допомогу розміром 14 885,20 гривень ( чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят п`ять гривень 20 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заходи забезпечення кримінального провадження , застосовані згідно ухвал слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.05.2020р. у виді арешту на автомобіль марки «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , та велосипед, що перебував у користуванні ОСОБА_2 , скасувати.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме : автомобіль марки «ВАЗ-21013», реєстраційний номер НОМЕР_1 та велосипед, які передані на відповідальне зберігання власникам, повернути власникам; два CD-R диски з відеозаписами залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляції вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СуддяМ. О. Кіпчарський