Ухвала суду № 97716511, 16.06.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 16.06.2021

Справа № 334/7144/20

Провадження № 2/334/1136/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Філіпової І.М.,

за участю секретаря Єременко А.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Дівайс-груп» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Дівайс-груп» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Рішенням засновника від 29.11.2018 року №1 позивача було призначено на посаду директора ТОВ «Аудиторська компанія «Дівайс – груп». 12.05.2020 року на електронну адресу позивача надійшов лист про зміну керівника та вимогою про передачу справи новому керівнику. 18.05.2020 року позивач звернулася з листом до власника ТОВ з метою досудового врегулювання спору та встановити факт свого звільнення. Засобами електронного зв`язку 06.11.2020 року позивач отримала наказ про своє звільнення від 06.05.2020 року за власним бажанням.

01.02.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі. Починаючи з квітня 2020 року позивач самоусунулася від виконання обов`язків директора. 06.05.2021 року рішенням учасника ТОВ позивача було звільнено з посади директора і призначено власника Товариства ОСОБА_3 на її посаду. Дані зміни були зареєстровані в належному порядку. Відповідно до наказу №15-к ОСОБА_1 було звільнено з посади директора на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України. Відповідач зазначає, що про своє звільнення позивачу було відомо ще у травні 2020 року, оскільки позивач 22.05.2020 року провела повідомлення про своє звільненні АПУ та 11.06.2020 року подала скаргу до Управління Держрпаці. За таких обставин, представник відповідача вважає, що позивач пропустила місячний строк звернення до суду.

02.03.2021 року позивач надала відповідь на відзив.

Позивач просила позов задовольнити, вважає, що відповідачем було порушено процедуру її звільнення та норми трудового законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у повному обсязі.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (дата формування витягу 06.02.2020 року) керівником ТОВ "Аудиторська компанія «Дівайс – груп» є ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи 29.11.2018 рішенням №1 учасника ТОВ "Аудиторська компанія «Дівайс – груп» було обрано директором Товариства ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4.9 Статуту ТОВ "Аудиторська компанія «Дівайс – груп» директор є одноосібним виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю.

06.05.2020 рішенням №1 учасника ТОВ "Аудиторська компанія «Дівайс – груп» звільнено з посади директора ТОВ "Аудиторська компанія «Дівайс – ОСОБА_4 з 06.05.2020 року, обрано директором ТОВ "Аудиторська компанія «Дівайс – груп» ОСОБА_3 .

Згідно копії наказу №15-к від 06.05.2020 року ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ "Аудиторська компанія «Дівайс – груп» по закінченню повноважень відповідно до п. 5 ст. 41 КЗпП України.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано Цивільним кодексом, Господарським кодексом, Законом України «Про господарські товариства» .

Відповідно до частини третьої статті 81 ГК України та частини першої статті 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

За змістом частини першої статті 167 ГК України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону Законом України «Про господарські товариства» .

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього (статті 23 Закону ).

Частиною першою статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов`язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.

Згідно статті 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.

У постановівід 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18) Велика Палата зробила висновок, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними є корпоративні правовідносини.

У постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівникамичи членами органу управління суб`єктів господарювання. За правилами цивільного судочинства розглядаються спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 цього Кодексу (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Розгляд справи неповноважним складом суду, порушення правил юрисдикції є підставами для скасування рішення суду.

Враховуючи, що судом встановлено, що позивач був звільнений з посади директора на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Дівайс-груп» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Повідомити позивачу ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду в порядку цивільного судочинства з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Проголошення повного тексту ухвали 18.06.2021 року о 11 год. 00 хв.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: Філіпова І. М.