Вирок № 97716413, 17.06.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

17.06.2021

Справа № 336/9563/13-к

Провадження № 1-кп/331/103/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року Колегія суддів Жовтневого районного суду міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., суддів Антоненка М.В., Стратій Є.В., при секретарі Карнаух О.А.., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 12013080800003341 від 09 вересня 2013 року з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, пенсіонера, є учасником бойових дій, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю:

прокурора Манька С.В.

захисника Зелінської О.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А:

09 вересня 2013 року приблизно у 15 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 за місцем мешкання свого племінника ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час спільного вживання алкогольних напоїв, на грунті раніше виниклих особистих неприязних стосунків з приводу крадіжки потерпілим його особистого майна, став висловлювати ОСОБА_2 вимогу щодо його повернення, яку останній не бажав виконувати та висловився нецензурною лайкою у бік ОСОБА_1 , тим самим обурив останнього. Далі ОСОБА_1 намагався заспокоїти потерпілого та схопив останнього за руку. Тоді потерпілий взяв зі столу ніж та, утримуючи його у руці, направив у бік ОСОБА_1 , який, будучи обізнаним у прийомах рукопашного бою, перехопив руку потерпілого із ножом та, міцно утримуючи її обома руками, усвідомлюючи, що утримує предмет, який здатний спричинити людині тілесні пошкодження, діючи умисно, з метою спричинити потерпілому тілесні ушкодження з мотивів особистої неприязні, розвернув та направив руку потерпілого із ножом у ділянку грудної клітини потерпілого, та штовхнув ОСОБА_2 із значною силою від себе, внаслідок чого ніж зайшов у грудну клітину потерпілого зліва, тим самим спричинивши ОСОБА_2 одиночне колото – різане проникаюче поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з пошкодженням серця, що ускладнилося гострою крововтратою, яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, після чого завалив потерпілого на підлогу, зупинивши агресивні дії останнього та вийшов до іншої кімнати. Внаслідок умисних дій ОСОБА_1 9 вересня 2013 року о 17 годині 50 хвилин у відділенні грудної хірургії Комунальної установи “Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги” у м. Запоріжжі настала смерть ОСОБА_2 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що потерпілий був його племінником та жив окремо по АДРЕСА_3 . Напередодні подій племінник прийшов до нього додому та попросив у борг 600 грн. Він відмовив та купив йому їжу. Поки вони спілкувались, ОСОБА_3 викрав його барсетку та пішов. Наступного дня він пішов раніше з роботи та вирішив зайти до племінника додому, щоб забрати свої речі та ключі від квартири. Коли він прийшов, то побачив. що квартира відчинена, у ній перебувають ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_3 спить, він його розбудив та став питати з приводу викрадення сумки, той спочатку все заперечував, а потім зізнався у крадіжці та пообіцяв показати місце, куди він відніс його сумку. У той момент, коли вони разом пішли за барсеткою, ОСОБА_3 зник та розшукати його не вдалось, тому він вирішив повернутися до нього додому. Вдома племінника також не було, але його друзі запевнили, що зможуть вмовити останнього повернутися додому. Дійсно, через деякий час ОСОБА_3 прийшов додому, але був незадоволений його перебуванням у квартирі та став нецензурно лаятися. У той момент він сидів за столом, а ОСОБА_3 став його обходити, щоб сісти поруч, але він вибив з-під нього стілець, щоб не дати тому сісти. ОСОБА_3 став обурюватися та махати руками, тоді він схопив його за куртку та намагався заспокоїти, між ними виник конфлікт. Під час конфлікту він схопив ОСОБА_3 за ліву руку та почув дзвін скла та побачив блиск якогось предмету, коли ОСОБА_3 заніс праву руку із якимось предметом у його бік. Він перехопив руку племінника, розвернув її та обома руками штовхнув ОСОБА_3 . Той втримався на ногах та став знову йти у його напрямку, тоді він захопив його за тулуб та поклав на підлогу обличчям до низу. Він не бачив у руці ОСОБА_3 ножа та не міг припустити, що заподіяв останньому поранення. ОСОБА_3 сидів на вприсядки та хрипів, він пішов на кухню та став шукати свої речі, розмовляючи із ОСОБА_3 . Коли знов зайшов до кімнати, то перевернув ОСОБА_3 та побачив калюжу крові, а в руках останнього ніж. Він намагався одразу надати йому першу допомогу, пішов до сусідів викликати швидку допомогу. До приїзду швидкої він вимив підлогу, допоміг занести ОСОБА_3 до машини швидкої допомоги та залишився у будинку чекати на приїзд поліцейських. Додатково пояснив, що із ОСОБА_3 у них були нормальні відносини, вони іноді сварились, однак кожного разу мирились. У той день до початку сварки він випив із ОСОБА_3 та його друзями 150-200 гр горілки, але почував себе нормально. Наполягав на тому, що він ніж у руки не брав, при цьому припускає, що ніж міг бути у руці ОСОБА_3 , та під час штовханини, коли він перехопив його руку та штовхнув, ніж міг опинитися у тілі ОСОБА_3 , але він його не бачив. Він не хотів заподіяти смерті своєму племіннику, намагався лише заспокоїти останнього, оскільки той поводив себе агресивно та не бажав повертати його речі. Визнає себе винним лише у вчиненні необережного вбивства та щиро кається у заподіянні смерті потерпілому, якого він виховував з дитинства та постійно надавав допомогу. Просив врахувати його вік та той факт, що він є донором своєї онуки, яка страждає на захворювання серця та потребує постійних оперативних втручань.

Не дивлячись на часткове визнання своєї провини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що у вересні 2013 року він прийшов у гості до свого товарища ОСОБА_2 , на той момент у нього вдома мешкав ОСОБА_7 . Вони усі разом стали випивати. Через якійсь час до них додому прийшов дядько ОСОБА_3 – ОСОБА_8 . Він також сів із ними за стіл та випивав алкогольні напої. Під час розмови між дядьком та ОСОБА_3 виникла сварка з приводу крадіжки ключів або документів. Він не втручався у розмову, оскільки то були родинні відносини. Коли закінчились алкогольні напої, він та ОСОБА_9 пішли до кіоску, а коли повернулись, то побачили ОСОБА_3 , який сидить на підлозі та хрипить, при чому нічого пояснити не може. Він вирішив викликати швидку допомогу та разом із ОСОБА_10 пішли до сусідів. Він дочекався приїзду швидкої та пішов. Що саме сталось, він не знає, крові не бачив взагалі. Пам`ятає лише, що лікарі побачили поранення на груді у ОСОБА_3 . Раніше він давав інші пояснення, оскільки йому погрожували, що його затримають за підозрою у вчиненні вбивства, якого він не вчинював. До того ж під час допиту він перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що у вересні 2013 року до нього додому прийшов ОСОБА_8 та попросив скористатися телефоном, щоб викликати швидку допомогу. Чув, як ОСОБА_12 каже, що у когось ножове поранення. Лише ввечері він дізнався, що ОСОБА_13 помер від ножового поранення, але обставин подій не знає. Припускає, що ОСОБА_12 у той вечір був у стані сп`яніння та з ним приходив ще один чоловік, якого він не знає.

Будучи допитаними у судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , пояснили, що вони працювали у Шевченківському відділі поліції, пам`ятають, що у 2013 році отримали повідомлення про доставку до лікарні чоловіка із ножовим пораненням. Коли вони приїхали на адресу, то побачили там ОСОБА_1 , який перебував у стані сп`яніння, квартира була прибрана. Останній розповів, що у нього стався конфлікт із племінником з приводу боргу, між ними сталась боротьба, під час якої він наніс удар ножем племіннику. Він давав плутані пояснення та пізніше його забрали до відділу поліції, де з ним вже спілкувався слідчий.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що він працював в управлінні патрульної поліції та отримав виклик з приводу ножового поранення. Коли вони прибули на адресу, у квартирі вже перебували оперативні працівники Шевченківського ВП та надали вказівку відвести ОСОБА_1 до відділу поліції. Той розповідав, що побився із племінником. Про те, що ОСОБА_1 наніс удар ножом племіннику, їм повідомили оперативні працівники.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що у вересні 2013 році приблизно о 16 годині у складі бригади швидкої допомоги прибув на виклик з приводу ножового поранення до квартири у Шевченківському районі м. Запоріжжя. У квартирі перебувало троє чоловіків, один з них майже одразу пішов. У квартирі було не прибрано, брудно, поліції ще не було. Оглянувши потерпілого, він виявив поранення грудної клітини, записав відомості про нього та вони доставили його до лікарні. На момент приїзду потерпілий був у стані порушеної свідомості, крові було дуже мало.

Крім того, провина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими під час судового засідання доказами:

-протоколом огляду місця події від 09.09.2013 із фототаблицею до нього – квартири АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено ніж кухонний, були вилучені 9 слідів папілярних узорів, 8 недопалків цигарок, зафіксовані та відібрані зразки речовини бурого кольору із різних предметів та речей, чотири ножі, чоловіча куртка із слідами речовини бурого кольору (т. 1 а.с.179-185, т.2 а.с.221-242). Відеозапис вказаної слідчої дії був відтворений під час судового засідання.

-висновком експерта № 3050 від 11.10.2013, згідно якого смерть ОСОБА_2 , 1984 року народження, настала від одиночного колото – різаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з пошкодженням серця, яке ускладнилося гострою крововтратою. Вказані висновки підтверджуються виявленням на передній поверхні грудної клітки зліва колото – різаного поранення, проникаючого у грудну порожнину, наявністю поранення передньої та задньої стінок лівого шлуночка серця, виливом близько 250 мл. рідкої темно – червоної крові та її згустків у порожнину перикарду та близько 1000 мл. у ліву плевральну порожнину (за даними медичної картки), плямами ОСОБА_18 під ендокардом лівого шлуночка, малокрів`я внутрішніх органів. Згідно медичної карти, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 17-50, що не суперечить ступеню вираженості трупних явищ на момент проведення експертизи його трупу у судово – медичному морзі. При експертизі трупу ОСОБА_2 виявлене поранення передньої поверхні грудної клітки зліва, яке проникає у грудну порожнину з пошкодженням передньої та задньої стінок лівого шлуночка серця. Це поранення є колото – різаним, що підтверджується його рівними краями, гостро кутовим лівим та округленим правими кінцями, рівними стінками каналу поранення, переважанням довжини каналу поранення над довжиною поранення на шкірі. Проникаюче колото – різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з пошкодженням серця має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя та перебуває в прямому причинному зв`язку з смертю, що настала. При судово – токсикологічній експертизі виявлений етиловий алкоголь у крові у концентрації – 0,7 проміле, та у сечі 1,5 проміле, відтак, перед настанням смерті ОСОБА_2 знаходився у стані алкогольного сп`яніння легкого ступеню. (т.2 а.с.212-216).

-протоколом поведення слідчого експерименту від 24.06.2014 р. (т.1 а.с. 139-158), проведеного у порядку ст. 333 КПК України під час судового розгляду, згідно якого ОСОБА_1 продемонстрував механізм боротьби між ним та ОСОБА_3 , зазначивши, що побачив, як ОСОБА_2 бере щось зі столу, що саме він не бачив, та спрямовує руку із цим предметом у бік грудної клітини або горла обвинуваченого, оскільки потерпілий був нижчий зростом за нього. Тоді обвинувачений перехоплює руку із предметом своєю лівою рукою, відвертає предмет від себе (у бік потерпілого) та обома руками штовхає потерпілого. Той обпирається об стіл та по інерції рухається на нього, тоді обвинувачений перехоплює потерпілого за плече та кладе на підлогу. Зазначив, що у цей момент руки потерпілий утримував біля грудей. Після цього він пішов на кухню шукати свої речі Відеозапис вказаної слідчої дії був відтворений під час судового розгляду.

-висновком експерта № 3621 від 19.08.2014 року (проведеного за результатами слідчого експерименту), згідно якого виникнення тілесного ушкодження, виявленого при експертизі трупа ОСОБА_2 , при умовах, вказаних обвинуваченим ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту від 24.06.2014 року, не виключається. Для утворення даного колото – різаного поранення грудної клітки з пошкодженням серця необхідне застосування достатньо великої сили що травмує, направленої спереду назад, за умови рівнозначно міцної фіксації рукоятки ножа (т.1, а.с.159-160).

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_19 підтвердив свої висновки № 4078 від 30.10.2013 та № 3621 від 19.08.2014 про те, що смертельне поранення виникло від одиночного колото – різаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з пошкодженням серця, яке ускладнилося гострою крововтратою. Експерт пояснив, що поранення розташоване між 3 та 4 ребрами продовжується вздовж грудної клітки спереду назад, зліва на право, зверху до низу, наскрізне поранення пошкодило лівий шлуночок серця та відмічається сліпе пошкодження стінки правого шлуночка, таке пошкодження можливо лише при наявності певних умов, а саме: при застосуванні великої сили, що травмує, із міцною фіксацією знаряддя з направленням його спереду назад, зліва на право та під кутом до тіла постраждалого. Додатково зазначив, що поранення було наскрізне, ймовірно, раневий канал може складати 8-10 см., удар був спричинений зі значною силою. Припускає, що можливо спричинити таке поранення, розвернувши руку потерпілого із ножом у бік потерпілого за умови подальшого міцного утримання ножа.

-звукозаписом з архіватора оператора «103», з якого вбачається, що ОСОБА_1 звертався до медичної установи з проханням надати медичну допомогу за адресою: АДРЕСА_4 . ( т.3 а.с. 54)

-висновком експерта № 473 від 27.09.2013, згідно якого при судово-цитологічному дослідженні чотирьох ножів, вилучених під час проведення огляду місця події, наявності крові та клітин епітелію не встановлено ( т.4 а.с. 93-94)

-висновком експерта № 3200 від 10.092013, згідно якого крововиливи в ділянці правого плеча, ссадна в ділянці лівого колінного суглоба ОСОБА_1 , кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які утворились від дії тупого предмета ( т.3 а.с. 95)

-висновком експерта № 439 від 28.10.2013, згідно якого пошкодження на спортивній куртці ОСОБА_2 було спричинено плоским односторонньогострим колючо – ріжучим предметом, яким міг би бути клинок ножа, найбільша ширина заглибленої частини якого складає не менше 13 мм. Наслідки проведеної експертизи не виключають можливості нанести поранення потерпілому клинком ножа №2, представленого на експертизу; дають можливість його нанесення клинком ножа №3, представленого на експертизу малоймовірною; виключають можливість його нанесення клинком ножа №4 (т. 3 а.с. 97-101);

-висновком експерта № 849 від 10.10.2013 року, згідно якого у змивах з об`єктів на місці злочину, виявлена кров, походження якої не виключається від потерпілого ОСОБА_2 , а також від ОСОБА_1 , ОСОБА_20 за умови наявності у останніх тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею у момент події злочину (т.3 а.п. 102-105).

-висновком експерта № 474 від 27.09.2013, згідно якого при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту кистей рук трупу ОСОБА_2 встановлена наявність крові та слини і виявлений білок людини. При встановленні групової належності у вищевказаних об`єктах виявлені антигени В і Н ізосерологічної системи АВ0, що не виключає походження крові та слини від особи (осіб) з групою крові В з супутнім антигеном Н, у тому числі від самого потерпілого ОСОБА_2 .. Домішок крові від ОСОБА_1 не виключається при наявності у нього тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечою на момент скоєння злочину ( т. 3 а.с. 108-110)

-висновком експерта № 847 від 09.10.2013, згідно якого на речах обвинуваченого ОСОБА_1 (куртці, футболці та брюках) наявності крові не виявлено ( т.3 а.с. 113-114)

-висновком експерта № 861 від 16.10.2013, згідно якого на речах потерпілого ОСОБА_2 (спортивна кофта та брюки) виявлена кров людини та виявлені антигени В і Н з ізогемаглютинином анти -А, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютинином анти -А з супутнім антигеном Н, у тому числі від самого потерпілого ОСОБА_2 .. Домішок крові від ОСОБА_1 не виключається ( т.3 а.с. 115-117)

-висновком експерта № 845 від 02.10.2013, згідно якого з змивах з рук обвинуваченого ОСОБА_1 наявності крові не встановлено ( т.3 а.с. 118-120)

-висновком експерта № 353 від 30.09.2013, згідно якого аналізувались сліди пальців рук, які були відібрані з місця події (з пляшок, рюмок та в внутрішньої частини переднього брусу дверей тощо) та встановлено, що сім слідів залишені ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , два інші сліди залишені іншими особами ( т.3 а.с. 121- 130)

-актом первинної амбулатороної судово- психіатричної експертизи ОСОБА_1 від 16.10.2013, згідно якого він як під час інкримінованого йому злочину, так і на час проведення експертизи міг віддавати звіт в своїх діях та керувати ними, під час вчинення злочину знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння (т.3 а.с.88-92).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вказував на те, що він не бачив ножа у руці потерпілого, а припустив, що той взяв у руку рюмку зі столу та направив її у бік обвинуваченого, тому, маючи намір зупинити агресивні дії племінника, він перехопив руку та розвернув її у бік ОСОБА_3 , після чого штовхнув його зі значною силою, тим самим хотів його заспокоїти. Оскільки ОСОБА_3 втримався на ногах, він, утримуючи його за плече, нахилив обличчям вперед та поклав на підлогу, далі вийшов до іншої кімнати та шукав свої речі, не припускаючи, що ОСОБА_3 міг у той момент отримати ножове поранення. Вважає себе винуватим лише у вчиненні необережного вбивства, так як не бажав його смерті, а лише зреагував на агресивні дії ОСОБА_3 .

Колегія суддів, аналізуючи поведінку обвинуваченого до, під час та після вчиненого злочину, вважає, що версія обвинуваченого не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду з огляду на те, що відповідно до ст.. 25 КК України необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Відповідно до пункту 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07 лютого 2003 року № 2 у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК.

Не можна, зокрема, розглядати як умисне вбивство випадки, коли смерть потерпілого настала від ушкодження, одержаного при падінні від поштовху чи удару, якщо винний не бажав або свідомо не припускав настання таких наслідків. Такі дії, залежно від змісту суб`єктивної сторони злочину, можуть кваліфікуватись як убивство через необережність чи як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від учинення цих діянь із непрямим умислом (коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якість, конкретні обставини, які могли б його відвернути), а вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості - від невинного заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла його передбачати).

Встановлені судом обставини вчиненого кримінального правопорушення свідчать про те, що між обвинуваченим та потерпілим стався конфлікт з приводу викрадення речей ОСОБА_1 , останній прибув до будинку свого племінника та вимагав повернути речі, однак цю вимогу потерпілий виконувати не бажав, тому між ними стався конфлікт та розмова на підвищених тонах із застосуванням нецензурної лайки. Факт наявності конфліктних відносин підтвердив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_6 , який зазначав, що після початку конфлікту між родичами, він вирішив не втручатись, оскільки це була їх родинна справа, та пішов із будинку до кіоску за спиртними напоями.

Колегія суддів погоджується із версією обвинуваченого в частині того, що першим ніж зі столу взяв потерпілий ОСОБА_2 та замахнувся рукою із ножем у бік обвинуваченого. В той же час, пояснення останнього про те, що він не бачив ніж у руці племінника, колегія суддів оцінює критично з огляду на те, що події відбувались у денний час доби, кімната мала достатнє освітлення, потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння та поводив себе агресивно по відношенню до ОСОБА_1 , особи розташовувались навпроти одна одної. До того ж ОСОБА_1 пояснив, що бачив якийсь предмет, який виблискував у руці племінника. Зазначені обставини приводять колегію суддів до висновку про те, що ОСОБА_1 розумів, що племінник направляє у його бік руку із ножем, тому і застосував прийом рукопашного бою, перехопивши та вивернувши руку останнього. Тому за таким розвитком подій підстав вважати подальші дії ОСОБА_1 вчиненими з необережністю немає, оскільки він розумів, що розвертає у бік племінника руку із предметом, який здатний завдати шкоду здоров`ю людини.

В той же час, колегія суддів вважає, що прокурором не була доведена під час судового розгляду винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні смерті потерпілому.

Так, під час судового розгляду судом були допитані усі особи, які перебували у квартири 09.09.2013 року, а саме: свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у вересні 2013 року він прийшов у гості до свого товарища ОСОБА_2 , на той момент у нього вдома мешкав ОСОБА_7 . Вони усі разом стали випивати. Через якійсь час до них додому прийшов дядько ОСОБА_3 – ОСОБА_8 . Він також сів із ними за стіл та випивав алкогольні напої. Під час розмови між дядьком та ОСОБА_3 виникла сварка з приводу крадіжки ключів або документів. Він не втручався у розмову, оскільки то були родинні відносини. Коли закінчились алкогольні напої, він та ОСОБА_9 пішли до кіоску, а коли повернулись, то побачили ОСОБА_3 , який сидить на підлозі та хрипить, при чому нічого пояснити не може. Він вирішив викликати швидку допомогу та разом із ОСОБА_10 пішли до сусідів. Він дочекався приїзду швидкої та пішов.

Таким чином, вказаний свідок, згідно його пояснень, наданих безпосередньо під час судового розгляду, не був очевидцем самого моменту нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. При цьому, колегія суддів керується вимогами ст. 23 КПК України, згідно якої суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Враховуючи принцип безпосередності дослідження доказів, колегія суддів не досліджує та не аналізує показання свідка ОСОБА_6 , який він давав у порядку ст. 225 КПК України під час допиту слідчим суддею.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги висновок експерта №3893 від 28.10.2013 року, метою проведення якого було з`ясування можливості завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , встановлених при проведенні судово – медичної експертизи трупа ОСОБА_2 , при обставинах та на умовах, вказаних свідком ОСОБА_6 під час його допиту в якості свідка 10.09.2013 року, з викладених вище підстав.

Згідно відомостей органів державної реєстрації актів цивільного стану свідок ОСОБА_21 помер, при цьому під час досудового розслідування питання щодо його допиту у порядку ст.. 225 КПК України не вирішувалось. Крім того, оскільки причетність даної особи до вказаного злочину не є предметом дослідження суду, колегія суддів відкидає і усі експертні дослідження у відношенні ОСОБА_21 .

Таким чином, під час судового засідання не було отримано жодного доказу про те, що ОСОБА_1 взяв зі столу ніж та наніс ним один удар у грудну клітину потерпілого саме з метою позбавлення життя останнього. При цьому посилання прокурора на те, що ОСОБА_1 одразу після подій зізнавався працівникам поліції, які прибули на місце події, у вчиненні вбивства, не може бути взято до уваги, оскільки допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснили, що дійсно ОСОБА_1 їм розповідав, що між ним та племінником сталась штовханина та він наніс удар племіннику ножем. Однак свідки вказували, що ОСОБА_1 перебував у стані сп`яніння та давав плутані пояснення. При цьому, колегія суддів зазначає, що після подій пройшло більше 7 років, тому свідки можуть помилятися щодо викладення обставин, які їм стали відомі в результаті виконання службових обов`язків.

Крім того, колегія суддів у даному випадку керується вимогами ч. 7 ст. 97 КПК України про те, що у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.

Також колегія суддів вважає, що висновок експерта №4078 від 30.10.2013, предметом дослідження якого були пояснення ОСОБА_1 , надані ним під час допиту 10.09.2013 (т. 4 а.п. 219-220), не може бути покладений в основу обвинувального вироку суду з огляду на те, що під час судового засідання обвинувачений надав інші пояснення, які і будуть проаналізовані судом у подальшому.

Так, версія обвинуваченого ОСОБА_1 щодо механізму спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому перевірялась під час судового розгляду шляхом проведення слідчого експерименту за участю експерта та проведення додаткової експертизи з цього приводу. Так, відповідно до висновку експерта № 3621 від 19.08.2014 року (проведеного за результатами слідчого експерименту) виникнення тілесного ушкодження, виявленого при експертизі трупа ОСОБА_2 , при умовах, вказаних обвинуваченим ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту від 24.06.2014 року, не виключається. Для утворення даного колото – різаного поранення грудної клітки з пошкодженням серця необхідне застосування достатньо великої сили що травмує, направленої спереду назад, за умови рівнозначно міцної фіксації рукоятки ножа. Свій висновок експерт ОСОБА_19 підтвердив під час допиту у судовому засіданні, зауваживши на те, що з урахуванням направлення раневого каналу та того факту, що рука не є предметом, який нерухомо зафіксований, у разі застосування значної фізичної сили, можливо спричинити виявлені тілесні ушкодження у разі утримання та розвороту руки потерпілого із ножем у бік грудної клітини останнього та сильного поштовху вперед. Таким чином, колегія суддів вважає доведеним, що тілесне ушкодження потерпілому було спричинене ОСОБА_1 саме за механізмом, про який він зазначив під час судового засідання та під час проведення слідчого експерименту від 24.06.2014.

Однак, аналізуючи дії обвинуваченого ОСОБА_1 , колегія суддів спирається на пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07 лютого 2003 року № 2, згідно якого для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Так, під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений та потерпілий є родичами (рідні дядько та племінник), потерпілий вчинив неправомірні дії по відношенню до ОСОБА_1 (вчинив крадіжку його речей), через небажання потерпілого повертати речі між ними виник словесний конфлікт, під час якого саме потерпілий взяв зі столу ніж та направив його у бік обвинуваченого, а останній застосував прийом рукопашного бою та перехопив руку потерпілого із ножем. В той же час, маючи можливість припинити агресивні дії потерпілого іншим чином, ОСОБА_1 прийняв рішення заподіяти останньому тілесне ушкодження, тому спрямував ніж у бік потерпілого, при цьому даних про те, що останній робив прицільний удар саме у грудну клітину потерпілого, немає, тому факт пошкодження життєво-важливого органу (серця) у даному випадку не має вирішального значення. ОСОБА_1 заздалегідь знаряддя злочину не вибирав та не вживав заходи для підшукання такого предмета, який може спричинити смерть людині, а використав той предмет, який тримав у руках його племінник.

Також колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 після того, як припинив агресивні дії потерпілого та поклав останнього на підлогу, не продовжив ніяких дій, спрямованих на позбавлення його життя, при цьому достовірно знав, що той не помер и лежить на підлозі та подає ознаки життя. Той факт, що потерпілий був живий деякий час, підтвердив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_6 , який особисто бачив потерпілого, який сидів зігнувшись на підлозі та хрипів. При цьому ОСОБА_1 перебував у квартирі та шукав своє майно, не маючи наміру позбавити життя свого племінника.

Більш того, пересвідчившись у тому, що потерпілий отримав тілесне ушкодження, внаслідок якого може настати його смерть, він особисто вживав заходи для надання йому першої допомоги та викликав швидку медичну допомогу, що підтверджується звукозаписом архіватора 103, який був відтворений у судовому засідання, та поясненнями свідка ОСОБА_22 , який є сусідом померлого та з телефону якого здійснювався дзвінок обвинуваченим, що також підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не бажав настання смерті потерпілого.

Таким чином, беручи до уваги усі проаналізовані колегією суддів докази та встановивши обставини вчиненого злочину, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку ОСОБА_1 не мав умислу саме на позбавлення життя потерпілого, при цьому заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого настала його смерть, тому його дії необхідно перекваліфікувати на ч.2 ст. 121 КК України.

Таким чином, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, тому що він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 65 КК України суд приймає до уваги конкретні обставини, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, характер, ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу винного, а також обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання винного.

Так, ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у врача-психіатра та нарколога не перебуває, на момент вчинення злочину працював офіційно та за місцем роботи характеризувався позитивно, на сьогодні є пенсіонером та має статус учасника бойових дій, за місцем проживання характеризується також позитивно.

Обставинами, що пом`якшують покарання, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, який зазначив, що сумує з приводу смерті свого племінника внаслідок його незаконних дій, а також надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, що підтверджується викликом швидкої допомоги самим обвинуваченим та залишенням поруч із ним до приїзду лікарів.

Крім того, колегія суддів вважає можливим врахувати у якості пом"якшувальної покарання обставини дані про те, що обвинувачений є донором своєї онуки – ОСОБА_23 , яка є інвалідом з дитинства та має вроджені вади розвитку серця, внаслідок чого потребує періодичного оперативного втручання та отримання донорської крові.

Відповідно до ст.. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Таким чином, враховуючи факт наявності трьох пом`якшуючих покарання обставин (щире каяття обвинуваченого, надання медичної або іншої допомоги, наявність статусу донора крові), що суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також враховуючи особу винного ОСОБА_1 , який до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках не перебуває, є пенсіонером та має статус учасника бойових дій, колегія суддів приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.. 69 КК України, а саме: нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст. 121 КК України, у вигляді позбавлення волі, що буде справедливим та відповідати принципам та цілям його призначення. Підстав для застосування ст. 75 КК України не вбачається.

Вирішуючи долю речових доказів колегія враховує, що частина речових доказів була знищена згідно акту про знищення речових доказів від 16.02.2015 року на виконання вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2014 року, який набрав чинності, але в подальшому ухвалою Апеляційного суду Запорізької області був скасований, тому їх доля данним вироком не вирішується. Долю інших речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Оскільки судом 22.02.2016 ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, колегія суддів вважає необхідним продовжити його дію до набрання вироком суду законної сили.

На підставі ст.. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню судові витрати на проведені експертні дослідження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368 -375 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із застосуванням ст.. 69 КК України.

Початок перебігу строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його фактичного затримання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 до строку відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 09.09.2013 по 18.06.2014 включно.

Зарахувати ОСОБА_1 до строку відбування покарання частково відбуте ним покарання в межах даного кримінального провадження з 24.04.2015 по 23.10.2015 включно.

Запобіжний захід – особисте зобов`язання, обраний ухвалою суду від 22.02.2016, залишити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 978 грн. 88 коп.

Речові докази по даному провадженню:

- брюки та куртку, які належать ОСОБА_21 – знищити;

- брюки, куртку, футболку, мобільний телефон марки “Сіменс” та кільце з металу сріблястого кольору, які належать ОСОБА_1 , повернути останньому за належністю;

- чоловічу тряпчану сумку зі столу, спортивну кофта чорного кольору, брюки чорно-сірого кольору, труси білого кольору, одну пару шкарпеток чорного кольору, одну пару кросівок чорного кольору, зрізи вільних нігтьових кінцівок, відібраних у ОСОБА_2 , – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, подавши відповідну заяву.

Головуючий – суддя Ю.О. Пивоварова

Судді М.В. Антоненко

Є.В. Стратій