Ухвала суду № 97716373, 15.06.2021, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/803/21

Провадження № 2/316/779/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2021 р. м. Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області

у складі головуючого судді Куценка М.О.

за участю секретаря судового засідання Нестерової Г.М.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі судового засідання приміщення суду в м.Енергодарі Запорізької області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу №316/803/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Місто для людей Енергодар» звернувся до Енергодарського міського суду Запорізької області з вищезазначеною позовною заявою.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 14.04.2021 р. по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.30).

В судове засідання представник позивача ТОВ «Місто для людей Енергодар» - адвокат Турчинський М.І., за письмовою довіреністю (а.с.35), не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без участі представника (а.с.34). Крім того, представником позивача було надіслано до суду заяву в якій зазначаючи на те, що відповідачем заборгованість сплачена, просить закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача на користь ТОВ «Місто для людей Енергодар» суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2270 грн. та суму витрат на правничу допомогу в розмірі 750 грн. (а.с.67-37зворот, 40-40зворот).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надавши письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнає у зв`язку із сплатою на користь ТОВ «Місто для людей Енергодар» суми заборгованості 8569,29 грн. у повному обсязі (а.с.32).

Враховуючи зазначене, положення ч.3 ст.211 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07.04.2021 р. позивач звернувся до суду з даною позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01.08.2018 р. по 01.02.2020 р. в розмірі 8569 грн. 29 коп. (а.с.2-5).

Відповідно до квитанції від 17.05.2021 р. відповідачем ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ «Місто для людей Енергодар» суму заборгованості в розмірі 8569,29 грн. (а.с.33), яку на свою користь просив стягнути позивач.

Представник позивача у своїй заяві у зв`язку зі сплатою відповідачем розміру заявленої суми заборгованості відмовився від вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та просить провадження у справі закрити.

Положеннями п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Відповідно до ч.2 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позову та провадження у даній справі закрити.

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями частини 3 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Відповідно до платіжного доручення №726 від 23.03.2021 р., позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2270 грн. (а.с.1) та позивач звернувся до суду з даним позовом 07.04.2021 р. (а.с.1). Відповідачем розмір заборгованості на користь позивача був сплачений 17.05.2021 р. (а.с.33), про що зазначалось судом вище, тобто після звернення позивача до суду з позовною заявою.

Таким чином, враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2270 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат з правничої допомоги, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Як зазначалось вище, положеннями частини 2 статті 255 ЦПК України передбачено вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р., для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару, лише рахунку замало.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у відшкодування таких витрат.

Представником позивача на обґрунтування вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 р. (а.с.14-19), у змісті п.п.1.4 п.4 якого зазначено, що перелік Боржників щодо яких надається правова допомога, сума заборгованості та інші дані необхідні для виконання умов цього Договору, зазначаються в Реєстрі боржників (Додаток №1). У випадку якщо по Боржнику вже здійснюється судове або виконавче провадження до підписання цього договору – в замовленні на надання правової допомоги (Додаток №2). Підпунктом 4.2 пункту 4 Договору про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 р. встановлено розмір винагороди в сумі 2000 грн. (а.с.16). Разом з тим, вказаних Додатків матеріали справи не містять, а зі змісту самого Договору про надання правової допомоги №02/01/2020 від 02.01.2020 р. не можливо встановити, у тому числі, які саме були виконані роботи (надані послуги) та понесенні у зв`язку з цим витрати, при цьому, у змісті вказаного Договору зазначено про винагороду в розмірі 2000 грн., проте позивачем надано платіжне доручення №755 від 23.03.2021 р. на суму 750 грн. (а.с.23), яке не містить відомостей за яку саме послугу з правничої допомоги було здійснено вказаний платіж, враховуючи і те, що Договір №02/01/2020 від 02.01.2020 р. на який міститься посилання у вказаному платіжному дорученні, не містить даних щодо вказаної суми гонорару та даних що він стосується відповідача у справі ОСОБА_1 про що судом зазначено вище. При цьому, враховуючи відсутність механізму розрахунку гонорару, його складових та розміру в самому Договорі №02/01/2020 від 02.01.2020 р., безпідставним є його проведення у позовній заяві.

Враховуючи зазначене, заява представника позивача в частині стягнення з позивача на користь ТОВ «Місто для людей Енергодар» витрат з правничої допомоги задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 43, 49, 76-82, 89, 95, 128, 133, 142, 211, 247, 255, 258, 259, 260, 261, 352, 353, 354, 355 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» – задовольнити частково.

Провадження по цивільній справі №316/803/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком – закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» (р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) - витрати по оплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Енергодар» витрати з правничої допомоги – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Запорізького апеляційного суду (з урахуванням п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 р. із змінами).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Куценко