Рішення № 97715326, 15.06.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3926/19

н\п 2-о/490/31/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарях Коптєвій Ю.Г., Бондаренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Уманський Сергій Олександрович, до Миколаївської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до Миколаївської міської ради, в якому просила встановити факт проживання з січня 2000 року її та її сина однією сім`єю разом із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування своїх позовних вимог позивачка вказала, що з 01 січня 2000 року вона та її син ОСОБА_2 проживали разом із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . На її звернення до державного нотаріуса, їй було надано роз`яснення щодо неможливості заведення спадкової справи та оформлення спадкових справ через відсутність документів, які б підтверджували наявність у неї підстав для спадкування. Встановлення даного факту позивачці необхідно для прийняття спадщини за четвертою чергою спадкоємців за законом.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 вересня 2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження.

У період з травня 2019 року до 10 лютого 2021 року справа перебувала в провадженні іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2021 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М.

У судове засідання 16 червня 2021 року з`явилася позивачка та її представник – адвокат Царик Р.М. Представник відповідача, будучи повідомленим про дату та час слухання справи, до суду не з`явився.

Суд заслухавши думку позивача та її представника, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності представника відповідача, ухвалив провести розгляд справи за відсутності представника Миколаївської міської ради.

Заслухавши вивчивши доводи позовної заяви, пояснення позивача та її представника, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 29 липня 1994 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб. Після укладання шлюбу позивачка змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідної копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 (син позивачки) народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його батьком є ОСОБА_5 , матір`ю – ОСОБА_1 .

Рішенням Місцевого суду Центрального району м. Миколаєва від 29 липня 2002 року ОСОБА_5 визнано безвісно відсутнім. Під час розгляду справи судом встановлено, що за місцем його проживання відсутні відомості про нього більше ніж півроку.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки ТОВ «Центральний 1» від 10 березня 2017 року зареєстрованим місцем проживання позивачки та її сина ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .

Згідно листа Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 14 липня 2017 року вбачається, що відомості про реєстрацію чи зняття з реєстрації ОСОБА_3 , який помер за адресою АДРЕСА_1 не значиться. Однак, станом на 14 липня 2017 року за вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Листом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 02 червня 2017 року ОСОБА_1 роз`яснено, що для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 їй необхідно звернутись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральний 1» від 06 листопада 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивачка ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 .

Згідно довідки Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 16 вересня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . з 08 травня 2001 року по теперішній час (до 16 вересня 2019 року).

Згідно довідки КП ММБТІ Миколаївської міської ради № 2203 від 06 жовтня 2020 року станом на 28 грудня 2012 року право власності на 27/100 часток будинку АДРЕСА_1 ) зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору міни від 09 лютого 2000 року. Право власності на будинок АДРЕСА_1 не реєструвалось.

Згідно листа Першої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 26 травня 2021 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Частиною першою та другою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (частина перша та друга статті 21 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 25 Сімейного кодексу України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (частина перша статті 74 Сімейного кодексу України).

З аналізу наведених норм слідує, що Сімейним кодексом України визначено поняття шлюбу, закріплено принцип одношлюбності та визначені правові насліди проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрацію шлюбу.

Звертаючись до суду із цим позов позивачка ОСОБА_1 просить встановити факт проживання її та ОСОБА_3 . Із пояснень наданих позивачкою під час розгляд справи вона та ОСОБА_3 до часу його смерті проживали як чоловік та дружина.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачка з 29 липня 1994 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 (день смерті чоловіка) перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

Суд зазначає, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Зазначене узгоджується з висновками Касаційного цивільного суду Верховного Суду зробленими зокрема, у справах № 461/4689/15-ц, № 521/16365/15.

У своїй позовній заяві позивачка вказує на те, що починаючи із січня 2000 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловік та дружина.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є кумою позивачки та проживає на відстані одного кварталу він позивачки, надала суду показання про те, що приблизно із січня 2000 року позивачка проживала разом із ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 . Вони разом вели спільне господарсько, мали спільний бюджет, проживали як одна сім`я. Під час своєї вагітності позивачка проживала разом із ОСОБА_3 . Після народження у 2001 році сина ОСОБА_8 , позивачка її син та ОСОБА_3 проживали разом, як одна сім`я.

Свідок ОСОБА_9 , який є знайомим позивачки та проживає неподалік він неї, показав що з позивачкою він познайомився ще в 2000 році під час святкування якогось свята (якого свідок не пригадав). З тих пір він спілкувався із нею та з померлим ОСОБА_3 . Свідок допомагав їм по господарству з будівельними та ремонтними роботами, тому час від часу бував у них вдома. Свідок зазначив, що позивачка ОСОБА_1 , син ОСОБА_8 та померлий ОСОБА_3 проживали як одна сім`я, вели спільне господарство.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами та показаннями свідків підтверджується факт проживання позивачки ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини за адресою АДРЕСА_1 . Разом з ними також проживав і син позивачки ОСОБА_8 .

Щодо періоду проживання позивачки, її сина та ОСОБА_3 однією сім`єю то суд зазначає таке.

Встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_3 позивачці є необхідним для прийняття спадщини після його смерті.

Згідно частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Судом під час розгляду справи встановлено, що з 29 липня 1994 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

Частина перша статті 104 Сімейного кодексу України вказує на те, що шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб, укладений між ним та позивачкою є таким, що припинився з 17 червня 2000 року.

Зважаючи на закріплені у Сімейному кодексу України принцип одношлюбності, суд дійшов висновку про можливість встановлення факту проживання позивачки разом із ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини починаючи з 18 червня 2000 року і до його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю та про необхідність задоволення позовних вимог у цій частині.

За такого, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , однією сім`єю як чоловіка та дружини за адресою АДРЕСА_1 , понад п`ять років, починаючи з 18 червня 2000 року до 24 лютого 2012 року.

В іншій частині позову слід відмовити, оскільки звертаючись до суду із цим позовом у травні 2019 року позивачка діяла не лише в своїх інтересах, а й в інтересах неповнолітнього на той час сина ОСОБА_2 . Однак ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття. Відтак, відтак його мати ОСОБА_1 на даний час не є його законним представником та не має діяти в його інтересах.

За такого позовні вимоги в частині, що стосуються ОСОБА_2 судом не вирішуються.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 18, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 , однією сім`єю як чоловік та дружина за адресою АДРЕСА_1 , понад п`ять років, починаючи з 18 червня 2000 року до 24 лютого 2012 року.

У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Л.М. Шолох