Вирок № 97714989, 17.06.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1210/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.,

з участю:

прокурора Серветника В.П.

захисника Таранова М.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020100000628 від 29.08.2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гідроузел, Селетинського району Целіноградської області, республіка Казахстан, громадянина України, українця, місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2020 ОСОБА_1 перебуваючи у будинку АДРЕСА_3 у стані алкогольного сп`яніння, у вечірню пору доби, точний час не встановлено, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, спрямованими на відкрите заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2 , підійшов до ліжка, на якому сидів останній, та наніс йому один удар ногою в область голови, після чого потерпілий впав з ліжка на підлогу. В подальшому, подолавши таким чином опір останнього, ОСОБА_1 підійшов до шафи, яка знаходилась у вказаній кімнаті вищевказаного будинку, шляхом фізичних зусиль вирвав дверцята шафи та дістав з паспорта громадянина України грошові кошти в сумі 5000 гривень, які належали ОСОБА_2 . Заволодівши грошовими коштами в сумі 5000 грн., які належать потерпілому ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ними на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. Суду показав, що 27.08.2020 він прийшов до будинку АДРЕСА_3 де проживали його сестра та її чоловік. В будинку він сів до столу та випив спиртні напої разом з сестрою та потерпілим ОСОБА_2 , який є братом чоловіка сестри – ОСОБА_3 . Після цього, він попросив у ОСОБА_4 дати йому гроші у борг 1000 грн, але той йому відмовив, сказавши, що може дати лише 200 грн. Він розсердився та вдарив його ногою у голову, від чого ОСОБА_2 впав, а він підійшов до шафи, вирвав дверцята та знайшов на полиці паспорт ОСОБА_2 у якому лежали 5000 грн. Гроші він взяв собі та пішов з будинку.

За згодою обвинуваченого, прокурора, згідно ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім даних, що характеризують особу обвинуваченого, і при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумніву у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку обвинувачений буде позбавлений можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Згідно ст.377 КПК України, суд діє в межах висунутого обвинувачення.

В силу п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, суд, відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому міри покарання, приймає до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, який на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, негативно характеризується за місцем проживання, є раніше не судимим в силу ст.89 КК України та враховує думку потерпілого, який просить обвинуваченого суворо не карати.

Згідно досудової доповіді беручи до уваги інформацію, яка характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, наявність попередніх правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства ( в т.ч. окремих осіб).

На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, спрямованих на формування готовності дотримуватися соціально прийнятних норм поведінки.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

При розгляді даного кримінального провадження, суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, суспільно небезпечні зміни в об`єкті кримінально-правової охорони, які настали внаслідок вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, без застосуванням положень ст. ст.75,76 КК України, але не на максимальний термін, що на переконання суду, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства, потерпілого та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

З обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ч.2 ст.124 КПК України на користь держави підлягають до стягнення витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню за проведення судових експертизи, що становлять загальну суму 3 486,42 грн., згідно наданих довідок про витрати на проведення експертиз в кримінальному провадженні.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

До вступу вироку суду в чинність запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити попередній - у виді «тримання під вартою».

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання - з 26.03.2021 року.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити попередній – тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експертів по даному кримінальному провадженню на суму 3 486,42 грн.

Речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Вінницького РВП ВВП ГУ НП у Вінницькій області, а саме: фланелеву серветку та банку сховище з двома фланелевими серветками, 6 слідів пальців рук, 1 слід взуття на відрізку дактилоплівки, врізний замок з шафи, ключ та первинну упаковку – знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні. Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя І.А. Ганкіна