Ухвала суду № 97714564, 17.06.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/18353/12

Провадження № 1-в/638/452/21

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі слідчого судді Латки І.П., вирішуючи питання про прийняття до розгляду клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, в якому просить скасувати арешт майна у кримінальній справі № 10120040, накладений постановою про накладення арешту на майно обвинуваченого б/н СУ ГУ МВС України в Харківській області на квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначив, що СУ ГУ МВС України в Харківській області проводилось розслідування у кримінальній справі № 10120040, розпочатої за ознаками злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України.

Постановою СУ ГУ МВС України в Харківській області від 05 листопада 2012 року б/н було накладено арешт на майно обвинуваченого, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2013 року у справі №2011/18353/12 по кримінальній справі № 10120040 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовий строк 2 роки.

Згідно ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 грудня 2015 року у справі № 641/11747/15-к подання Комінтернівського міжрайонного відділу кримінально - виконавчої інспекції про звільнення від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку задоволено. ОСОБА_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засудженого 20 листопада 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. З ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовий строк 2 роки, звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку.

Згідно інформаційної довідки 257550998 від 20 травня 2021 року, 05 листопада 2012 року постановою про накладення арешту на майно обвинуваченого б/н СУ ГУ МВС України в Харківській області накладено арешт на квартиру (арешт нерухомого майна), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Оскільки засуджений 20 листопада 2013 року ОСОБА_1 не мав конфіскації майна, потерпілим у справі не заявлялось цивільного позову, подальше застосування арешту майна є незаконним та станом на 14 червня 2021 року відсутні підстави та доцільність в подальшому арешті нерухомого майна, зокрема квартири АДРЕСА_1 .

Слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання та додані до нього документи, дійшов висновку про його повернення з наступних підстав.

Судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2013 року у справі №2011/18353/12 по кримінальній справі № 10120040 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням - іспитовий строк 2 роки.

Як вбачається зі змісту вироку, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 здійснювалось за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення арешту на майно позивача, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба. У разі закриття кримінальної справи постановою слідчого арешт майна згідно з частиною першою статті 214 КПК України 1960 року підлягав скасуванню на підставі цього ж процесуального рішення.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Зі змісту частини третьої статті 174 КПК України вбачається, що у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у частині першій статті 214 КПК України 1960 року.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права.

Порядок накладання арешту на майно та скасування арешту було урегульовано у статтях 126, 234 КПК України від 1960 року.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» чинного КПК України питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Скасування постанови про порушення кримінальної справи є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття зазначеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Таким чином, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття (скасування) кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття (скасування) втрачають кримінальний процесуальний характер.

Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

З урахуванням вказаного, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Відповідну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року № 6-26цс13. А також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року №372/2904/17-ц, постанові від 12 червня 2019 року №766/21865/17, постанова від 08 листопада 2019 року №450/1411/16. Підстав для відступу від цих позицій слідчий суддя не знаходить.

У наведених постановах закріплено правовий орієнтир, відповідно до якого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви на правильність арешту майна. До цього ж зводяться і роз`яснення, надані Верховним Судом України у пункті четвертому постанови Пленуму від 27 серпня 1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису».

Таким чином, судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Разом із тим, скасування арешту майна, накладеного у кримінальній справі, після розгляду справи не пов`язане з оцінкою правомірності застосування органом досудового слідства такого заходу, а необхідність прийняття відповідного рішення є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

З огляду на викладене, вирішення зазначеного питання судом у кримінального судочинства є заміщення ним функцій суду цивільної юрисдикції.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що слідчий суддя, тобто суд кримінальної юрисдикції, при розгляді даного клопотання про скасування арешту майна не є судом, установленим законом, а тому підлягає поверненню заявнику.

Разом з тим слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду цивільної юрисдикції з відповідною позовною заявою про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст.170,173,174 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна повернути заявнику.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду цивільної юрисдикції з відповідною позовною заявою про скасування арешту майна

Ухвала слідчого може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом подачі апеляційної до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано

Слідчий суддя І.П. Латка