Рішення № 97713549, 03.06.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57147/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників відповідачів Романюк І. М. , Ріпа С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У жовтні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 та ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу ZIK, що належить ТОВ «ТЕЛЕРАДЮКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» в телепередачі «Чудова четвірка» ОСОБА_5 поширив інформацію про позивача, яка є негативною за своїм змістом, недостовірною, нічим не підтвердженою, не відповідає дійсності та порушує немайнові права, принижує честь, гідність, ділову репутацію.

Інформація про позивача поширена на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 на ютюб каналі (youtube), ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 сформульована ОСОБА_5 способом категоричного висловлювання, у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначеної інформації указане повідомлення не містить критики або оцінки дій, виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин) нічим не підтверджених. Тож, така інформація, в розумінні Закону України «Про інформацію» та інших міжнародних документів є недостовірною та неправдивою інформацією, що порушує немайнові права позивача. Інформація має негативний характер, оскільки повідомляє широкому колу осіб про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо, та такою, що порушує немайнові права позивача.

У своїх уточненнях до позову позивач зазначала, що заяви ОСОБА_5 в ефірі телеканалу ZIK були, в тому числі спрямовані на дискредитацію її професійної діяльності на посаді в.о. міністра. Позивач вважає, що частково заяви ОСОБА_5 мали негативний вплив на її професійну діяльність, знизило шанси на призначення міністром охорони здоров`я новим складом Верховної Ради України, провокувало численних агресивних користувачів соціальних мереж та ботів залишати негативні коментарі на сторінці ОСОБА_4 в мережі Facebook. Здобуття медичної освіти є довготривалим, дорогим і трудомістким процесом і в Україні і в США, де навчалася позивач. І люди, які отримали медичну освіту пишаються цим фактом, тому що вклали в цю освіту багато праці. Те ж саме стосується і позивача. Санітар - це молодший медичний працівник, що виконує допоміжні функції в медичній практиці. Функції санітара є важливими і особи, які їх виконують заслуговують на ту ж глибоку повагу та вдячність що і решта медичного персоналу. Проте ця робота не вимагає медичної освіти. І для людини, що витратила багато років свого життя на отримання освіти та побудову кар`єри в своїй професії твердження про те, що вона санітарка є образливим.

Представник ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» подав відзив на позов, в якому зазначив, що в даному випадку відсутній юридичний склад правопорушення і оспорювана інформація є оціночними судженнями, з огляду на відсутність можливості перевірки інформації на предмет правдивості, невідповідності цієї інформації критеріям предмету судового захисту.

Оспорювана інформація є лише неуточненим повідомленням автора про можливе абстрактне вчинення (не уточнено якою саме) особою дій (не уточнено яких саме, коли, як, та де саме).

Крім того, межі критики позивача за період його перебування на посаді виконуючої обов`язки Міністра охорони здоров`я України з боку суспільства є значно ширшими у порівнянні з звичайними громадянами. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати, а Суд мав врахувати положення даних норм при винесенні рішення.

Позивачем не надано доказів щодо порушення особистих немайнових прав Позивача, або завдання шкоди його особистим немайновим благам (моральної шкоди), або перешкоджанню Позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право

Позивач надала письмові пояснення, в яких зазначила, що на сайті телеканалу ZIK розміщена інформація про структуру власності ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ», що дає можливість ще раз підтвердити що сайт телеканалу ZIK належить ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ». Окрім того на сайті телеканалу ZIK розміщені фотографі та фамілії журналістів які брали участь у інтерв`ю з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Представник ОСОБА_5 подав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, а отже такими, що не підлягають задоволенню судом. Фактично в передачі ОСОБА_5 лише долучився до обговорення актуальних тем. При цьому, в форматі вільного інтерв`ю в гіперболізованій формі відповідаючи на питання ведучого виразив свої суб`єктивні особисті думки та критику, узагальнені висновки, спостереження щодо обставини діяльності позивача на посаді т.в.о. Міністра охорони здоров`я.

Представник позивача подав до суду відповіді на відзив, відповідно до змісту яких, наявність чи відсутність диплому є фактичним твердження, яке доводиться відповідним документом. Позивачем надано копію диплому та в додатку 7 до позовної заяви надано чинне Свідоцтво про визнання в Україні іноземного документу №1672-16 від 22.07.2016 року, де в самому документі в графі - «документ про освіту» вказано назву «Диплом». Чинним законодавством не передбачено прямого обов`язку призначати експертизу для даної категорії справ, на підставі доказів у справі суд може визначити характер такої інформації, спірна інформація є недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача та є наклепом і образою, недостовірна інформація відповідачів могла вплинути на суспільну думку щодо позивача та на її політичний рейтинг.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали та просили задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 суду повідомив, що він бачив передачу з ОСОБА_5 на телеканалі ЗІК, де останній повідомив, що ОСОБА_4 некваліфікований лікар, вона дуже розхвилювалася з цього приводу, їй було неприємно.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 листопада 2019 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24 червня 2020 року клопотання представника позивача задоволено, призначено у справі лінгвістичну експертизу усного мовлення (відозвернення) ОСОБА_5 , яке було розміщене на веб-сайті ТОВ «ТЕПЕР АДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» ІНФОРМАЦІЯ_2 та на Youtube каналі телеканалу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою в інтернеті: ІНФОРМАЦІЯ_3 у програмі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року клопотання представника позивача про забезпечення доказів у справі задоволено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.07.2016 №550-р, виконання обов`язків Міністра охорони здоров`я України покладено на першого заступника Міністра охорони здоров`я України, ОСОБА_4 та станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач перебувала на вищевказаній посаді.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі телеканалу ZIK ІНФОРМАЦІЯ_2 та на youtube каналі каналу ZІK в мережі інтернет ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 повідомлено наступну інформацію:

Фраза 1. Хронометраж 0:59-1:14 хв запису:

«Ви не до кінця точно охарактеризували пані ОСОБА_4 , ви забули сказати що у неї немає диплому про вищу освіту, вона парамедик, працювала санітаркою»;

Фраза 2. Хронометраж 2:34-2:40 хв запису:

«Призначення ОСОБА_4 на посаду виконуючої обов`язки вже було незаконно»;

Фраза 3. Хронометраж 2:55-3:46 запису: «Незаконно виконуючи свої обов`язки ОСОБА_4 , було виведено в спеціальний медичний фонд біля 100 млрд. гривень, вона вивела це все в спеціальний фонд... Порушивши Конституцію України, статтю сорок дев`яту».

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Факт поширення вказаної інформації стороною відповідача не оспорюється.

Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності до ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно ч.ч.1,3 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Пункт 18 Постанови закріплює, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В силу ст. 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Відповідно до п.19. Постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 р. за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс , Гудвіна , Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, п. 46).

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

У пункті 21 наведеної вище постанови Пленуму Верховний Суд України зазначив, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Суд враховує, ту обставину, що позивач виконувала обов`язки Міністра охорони здоров`я України як перший заступник Міністра охорони здоров`я України, тобто була публічною фігурою, допустимий рівень критики дій якої є дещо ширшим.

Дослідивши комплексно у повній мірі виступ ОСОБА_5 , судом встановлено, що в даному випадку останній висловив стилістично забарвлені, неуточнені міркування щодо певних процесів, інформацію про які він отримав із загальнодоступних джерел. При цьому, суд враховує обставину використання всіх мовно-стилістичних засобів і зворотів - «давайте попробуєм», «не до конца точно», «вы забыли сказать», «спеціальний фонд», «незаконно», слів, що виражають неточність - «около», «кажется», «все это», двозначних слів - україномовної алегорії, - «вывела», «санітарка» як елементів публіцистичного і художнього стилів.

Таким чином, спосіб побудови і конструкції речень, використані мовностилістичні засоби не дозволяють виконати критерій перевірки оспорюваної інформації на відповідність дійсності.

За наведеного, оспорювана інформація не відповідає критеріям предмету судового захисту, є забарвленою критикою, яка можливо була неприємною позивачу, проте являє собою виключно оціночні судження, які не підлягають спростованню.

Одночасно суд приходить до висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, як похідні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2021 року.

Суддя С. В. Вовк