Вирок № 97712915, 17.06.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/4276/20

Дата документу 17.06.2021

Провадження №1кп/554/87/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2021 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Січиокно Т.О.,

за участю секретаря Ромахової В.В.,

прокурора Турчина Т.П.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представників потерпілих Ярошенко С.М., Шаповалова О.О.,

захисників Рожніва Я.Я., Губи О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12019170040003305 від 17.11.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Старі Санжари Новосанжарського району Полтавської області, громадянина України, розлученого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

31 жовтня 2019 року, приблизно о 10 год 00 хв, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись біля будинку № 146- Б по вул.Європейській у м.Полтаві, перед початком руху автомобілем заднім ходом, не переконався у відсутності пішоходів або перешкод, не скористався для забезпечення безпеки руху допомогою інших осіб, чим порушив вимоги п. 10.9 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , які перебували позаду автомобіля та рухалися в попутному напрямку.

У результаті дорожньо – транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому хірургічної шийки верхньої третини плечової кістки зі зміщенням та переломів обох гомілкових кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритої черепно – мозкової травми, струсу головного мозку, набряку м`яких тканин голови, кінцівок, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кістки правої нижньої кінцівки, яке кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Причиною дорожньо – транспортної пригоди та наслідків, що від неї настали стали порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.10.9 ПДР, відповідно до яких під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. Порушення даних вимог Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти дорожньо – транспортній пригоді, для чого в нього не було яких – небудь перешкод технічного характеру.

За таких обставин дії обвинуваченого ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому обвинуваченні не визнав, просив виправдати його за недоведеністю в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, зазначивши, що рухаючись заднім ходом, можливо, і не врахував швидкісний режим автомобіля, оскільки міг рухатися зі швидкістю 20 км/год, однак потерпілі не дотримавшись Правил дорожнього руху, несподівано для нього пішли в напрямку його руху, а не рухалися в попутному напрямку, від чого під колесо автомобіля першою потрапила ОСОБА_1 , яка тримаючи за руку ОСОБА_3 , потягнула ту за собою, що також стало наслідком наїзду на неї. У даній обстановці у нього не було достатньо часу вчасно зупинити автомобіль і запобігти наїзду на пішоходів.

По обставинах інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_2 показав суду, що він 31 жовтня 2019 року, приблизно о 10 год 00 хв, керував автомобілем та рухався заднім ходом по ґрунтовій прибудинковій дорозі зі швидкістю приблизно 20 км/год, слідкував за дорожнього обстановкою, бачив пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які йшли позаду нього. Несподівано ОСОБА_1 пішла в напрямку його руху, від чого відбувся наїзд на неї лівою задньою частиною автомобіля. Оскільки вона була розташована ближче до автомобіля, то наїзд відбувся спочатку на неї його задньою частиною, а далі, падаючи, та потягнула за собою ОСОБА_3 , оскільки вони йшли поруч. Після автопригоди він вийшов з автомобіля, підійшов до потерпілих, запропонував їм допомогу. ОСОБА_3 від допомоги відмовилася, а ОСОБА_1 він посадив до автомобіля та з іншою жінкою відвіз за місцем її проживання. Дізнавшись, що ОСОБА_1 надалі госпіталізували до 1 МКЛ, він поїхав туди, щоб дізнатися про її стан. У листопаді 2019 року, він придбавав для ОСОБА_1 медичні препарати приблизно на 5000 грн. Завдану їй моральну шкоду оцінює приблизно в 1000 грн, а до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 вважає себе непричетним, оскільки наїзд на неї відбувся через дії ОСОБА_1 , яка падаючи від наїзду автомобіля, потягнула ту за собою.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_2 , суд вважає, що встановлені ним фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення повністю підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_1 , свідків, письмовими доказами в їхній сукупності.

Потерпіла ОСОБА_1 показала суду, що 31 жовтня 2019 року, приблизно о 10 год 00 хв, вона проходила повз будинок АДРЕСА_2 зі своєю приятелькою ОСОБА_3 . Йдучи по ґрунтовій прибудинковій дорозі вона відчула ззаду сильний удар у ліву ногу, від якого впала. Далі вона зрозуміла, що на неї наїхав автомобіль. Перехожі почали надавати їй допомогу, підійшов і водій автомобіля, який поводив себе знервовано, вживав нецензурну лайку. Від болю вона була в шоковому стані, не могла усвідомлювати, що відбувалося навколо. ОСОБА_2 посадив її в автомобіль і з сусідкою ОСОБА_4 заніс в її квартиру, де знявши чобіт, вона виявила на нозі відкритий перелом, мала місце кровотеча. На той час ОСОБА_2 вже залишив квартиру, а сусідка викликала лікарів, по приїзду яких її госпіталізували до 1 МКЛ, де вона тривалий час лікувалася, перенесла оперативні втручання. На теперішній час стан її здоров`я не покращився, вона обмежена у можливості вільного пересування, на подвір`я не виходить, продовжує лікування, потребує стороннього догляду.

Потерпіла ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представником потерпілої ОСОБА_3 – Шаповаловим О.О. заявлено клопотання про розгляд справи без її участі, оскільки за станом здоров`я вона не може з`явитися до суду.В обґрунтування цього на розгляд суду надано медичну документацію на ім`я ОСОБА_3 , якою підтверджено факт захворювання, на яке та страждає, що перешкоджає її участі в судових засіданнях.

Свідок ОСОБА_4 показала суду, що 31 жовтня 2019 року, в першій половині дня, вона перебувала в приватних справах біля будинку АДРЕСА_2 , де побачила знайому ОСОБА_1 , яка лежала на землі та її піднімав ОСОБА_2 , поруч з ними стояла ОСОБА_3 . Підійшовши ближче, вона дізналася, що водій, рухаючись на автомобілі заднім ходом, здійснив на них наїзд. Вона допомогла ОСОБА_2 занести ОСОБА_1 в її квартиру, де знявши з лівої ноги потерпілої чобіт, побачила відкритий перелом, мала місце кровотеча, а тому були викликані медичні працівники. На місці автопригоди ОСОБА_2 поводив себе збуджено, кричав, виражався нецензурною лайкою на адресу потерпілих, а завівши ОСОБА_1 у квартиру, відразу ж зник та допомоги в її госпіталізації до лікувального закладу не надавав.

Свідок ОСОБА_5 , який працює інспектором ППУ Департаменту УПП в Полтавській області показав, що 31 жовтня 2019 року він перебував на добовому чергуванні по забезпеченню безпеки дорожнього руху та в першій половині дня отримав повідомлення про дорожньо – транспортну пригоду, яка мала місце біля будинку № 146-Б по вул.Європейській у м.Полтаві. По приїзду на місце, він поспілкувався з водієм ОСОБА_2 , який повідомив обставини події, зазначивши, що рухався заднім ходом та здійснив наїзд на двох жінок. З метою опитування останніх, він зателефонував до ОСОБА_3 , яка повідомила, що не бажає давати жодних пояснень з приводу автопригоди, а потерпіла ОСОБА_1 на той час вже була госпіталізована до лікарні, куди виїхала слідчо – оперативна група. Огляд місця події він не проводив, обмежившись лише написанням рапорту про автопригоду.

Відповідно до даних рапорту старшого інспектора Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області, 31.10.2019 року сталася автопригода, внаслідок якої на прибудинковій території біля будинку № 146-Б по вул.Європейській в м.Полтаві здійснено наїзд автомобілем під керуванням ОСОБА_2 на ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с. 113, 116, 119 тому № 1).

08.04.2020 року потерпіла ОСОБА_1 впізнала по фотознімку під № 2 ОСОБА_2 , як особу, яка 31.10.2019 року керувала транспортним засобом, яким було здійснено на неї наїзд. (а.с.121- 122 тому № 1).

08.04.2020 року потерпіла ОСОБА_3 впізнала по фотознімку під № 1 ОСОБА_2 , як особу, яка 31.10.2019 керувала транспортним засобом, яким було здійснено на неї наїзд. (а.с.130-131 тому № 1).

08.04.2020 року свідок ОСОБА_4 впізнала по фотознімку під № 3 ОСОБА_2 , як особу, яка 31.10.2019 керувала транспортним засобом, яким було здійснено наїзд на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.132 – 133 тому № 1).

Під час слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_1 , остання на місці вказала напрямок руху автомобіля, місце, де було вчинено на неї наїзд, а також положення її та ОСОБА_3 стосовно транспортного засобу в момент такого наїзду, за результатами чого складено протокол від 08.04.2020 року, план – схему до нього та фототаблицю, які досліджені до судом. (а.с.134 – 141 тому № 1).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 204 від 27.03.2020 року, в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.10.9 ПДР, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо – транспортної пригоди. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти даній автопригоді шляхом виконання п.10.9 ПДР, для чого у нього не було будь – яких перешкод технічного характеру. (а.с. 142 – 144 тому № 1).

Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 38 від 24.01.2020 року, з урахуванням медичної документації у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому хірургічної шийки верхньої третини плечової кістки зі зміщенням та переломів обох гомілкових кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритої черепно – мозкової травми, струсу головного мозку, набряку м`яких тканин голови, кінцівок, які могли утворитися від дії тупих обмежених предметів, можливо в строк та при обставинах, вказаних в постанові та кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. (а.с.123 – 124 тому № 1).

У результаті дорожньо – транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток правої нижньої кінцівки, які відповідно до висновку судово – медичної експертизи № 171 від 24.02.2020 року відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. (а.с. 128- 129 тому № 1).

Висновком судової криміналістичної експертизи № 84-МК від 24.02.2020 року встановлено, що на взутті ОСОБА_1 виявлено пошкодження та сліди, які могли утворитися внаслідок дорожньо – транспортної пригоди. На лівій боковій поверхні правого чобота виявлено поверхневий зчіс тканини, який утворився при контактуванні з тупими твердими граничними обмеженими предметами, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу. У проєкції задника, більше праворуч лівого чобота, наявний поверхневий зчіс тканими, який утворився при контактуванні з тупими твердими граничними обмеженими предметами, якими могли бути виступаючі частини транспортного засобу. Враховуючи механізм пошкоджень на взутті потерпілої ОСОБА_1 , які утворилися в момент ДТП, вірогідніше всього потерпіла при первинному контакті з транспортним засобом знаходилася у вертикальному положенні або близько до такого положення, в русі. ( а.с. 126 – 127 тому № 1).

Таким чином, досліджуючи обставини вчинення даного кримінального правопорушення, суд визнає кожний доказ належним, допустимим, достовірним, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення в справі.

Суд знаходить неспроможними та такими, що суперечать доказам, дослідженим у судовому засіданні, показання обвинуваченого ОСОБА_2 в частині недотримання потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, які ніби – то несподівано для нього пішли в напрямку його руху, а він не зміг вчасно відреагувати, щоб запобігти наїзду на них.

З цих підстав, для надання оцінки дій пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 суд виходить з положень п.п.4 ПДР «Обов`язки і права пішоходів».

Суд звертає увагу, що даними висновку судової автотехнічної експертизи № 204 від 27.03.2020 року встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_2 вимогам п.10.9 ПДР, які знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної автопригоди.

За матеріалами справи, місце наїзду на пішоходів визначено з показань потерпілої ОСОБА_1 та знаходиться на ґрунтовій прибудинковій, дворовій дорозі за будинком АДРЕСА_2 , на відстані 5 м від фундаменту зазначеного будинку та на відстані 14 м від повороту до дворової території між будинком № 146 – Б та 146 –Д. Пішоходи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рухалися по даній дорозі в попутному напрямку відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 .

У судовому засіданні останній не оспорював встановлене місце наїзду на пішоходів, а на досудовому слідстві відмовився від дачі показань та участі в слідчому експерименті.

Обвинувачений ОСОБА_2 повідомив суду, що рухаючись заднім ходом, можливо, і не врахував швидкісний режим автомобіля, оскільки міг рухатися зі швидкістю 20 км/год, у той час як потерпіла ОСОБА_1 вказала, що швидкість автомобіля могла бути 10 км/год.

Суд враховує, що пішоходи ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є особами похилого віку, а тому темп руху відповідав їхнього віку. Останні рухалися в дозволеному для пішоходів місці, саме в попутному напрямку відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджено матеріалами справи, зокрема висновком судової криміналістичної експертизи № 84-МК від 27.04.2020 року. З цих підстав суд вважає, що саме ОСОБА_2 , як водій, при русі автомобілем заднім ходом, був зобов`язаний виконати вимоги п.10.9 ПДР, а саме при русі заднім ходом забезпечити безпеку руху, а в разі потреби звернутися за допомогою до інших осіб, чого він не зробив. Саме дотримання водієм цього пункту ПДР в даній дорожній обстановці, враховуючи вік потерпілих, які не могли активно рухатися, запобігло б наїзду на них. Будь – яких порушень ПДР в діях пішоходів судом не встановлено та обґрунтованих доказів на підтвердження цього суду не надано.

При цьому суд вважає неспроможними показання обвинуваченого ОСОБА_2 в тій частині, що він непричетний до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , яка ніби – то потрапила під автомобіль від дій ОСОБА_1 , яка падаючи, потягнула ту за собою.

Судом встановлено, що автопригода сталася за участю водія та двох пішоходів, які рухалися по ґрунтовій прибудинковій, дворовій дорозі, наїзд на останніх автомобілем відбувся одночасно, тілесні ушкодження потерпілими отримані від дії транспортного засобу, а тому дії водія ОСОБА_2 , пов`язані з порушенням п.10.9 ПДР, перебувають в причинному зв`язку з травмуванням ОСОБА_3 .

Таким чином, у сукупності отриманих та проаналізованих доказів, суд приходить до висновку, що необережними діями ОСОБА_2 ним було порушено Правила безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження і його винуватість доведена повністю поза розумним сумнівом.

При прийнятті даного рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011, відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Таким чином, визнавши показання обвинуваченого ОСОБА_2 неспроможними та суперечливими в частині того, що причиною автопригоди стали дії пішоходів, а потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження через дії ОСОБА_1 , суд розцінює його поведінку як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою уникнути покарання за вчинення кримінального правопорушення.

Натомість у суду не має сумнівів щодо об`єктивності та правдивості показань потерпілої ОСОБА_1 , які та давала в ході слідчого експерименту, свідків, оскільки ці показання є логічними, послідовними, підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами та узгоджуються між собою.

Обставин, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , суд визнає часткове відшкодування завданої шкоди потерпілій ОСОБА_1 .

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Згідно ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненного злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання, а також прийняти до уваги те, що згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У ході судового розгляду встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено нетяжкий необережний злочин, від якого постраждали дві особи похилого віку, він раніше несудимий, притягувався у 2018 році до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (ч.1 ст.122 КУпАП), пенсіонер, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в лікаря - психіатра, - невролога, - нарколога не перебуває.

Окрім цього поза увагою суду не може залишатися поведінка ОСОБА_2 після вчинення кримінального правопорушення, який при спілкуванні з потерпілими, які є особами похилого віку, проявляв грубість та виражався нецензурною лайкою, про що зазначили в ході допиту потерпіла ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_4 . Окрім того після автопригоди ОСОБА_2 порушив обстановку, оскільки автомобілем відвіз потерпілу ОСОБА_1 за місцем її проживання, що з огляду на отримані нею тілесні ушкодження могло погіршити її стан та, як вважає суд, жодної потреби в цьому не було, швидку медичну допомогу не викликав.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характеристику особи ОСОБА_2 , його поведінку як під час скоєння злочину, так і після, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, а тому приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», із змінами, внесеними згідно із Законом № 321-IX від 03.12.2019, ч.2 ст.369-2 КК зазнали змін, а саме в сторону посилення, а саме в абзаці другому частини першої слова "від двохсот до п`ятисот" замінено словами "від трьох тисяч до п`яти тисяч", а слова "або без такого" виключено.

Санкцією частини 1 ст.286 КК України в попередній редакції Закону встановлено покарання у виді штрафу в розмірі від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Таким чином, про призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд застосовує закон про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення ним кримінального правопорушення, тобто станом на 31.10.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно- небезпечне діяння.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортнимзасобом.

У справі прокурором заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування витрат, понесених державою на лікування ОСОБА_1 у розмірі 24433 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 позов прокурора не визнав, вважаючи, що витрати на лікування потерпілих повинні бути відшкодовано страховими виплатами.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» № 11 від 37.07.1995 (далі постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16.07.1993 року. (далі Порядок).

Зокрема, даним Порядком визначено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

В обґрунтування позовних вимог прокурором на розгляд суду надано довідку КП «1-а МКЛ Полтавської міської ради», відповідно до якої ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в травматологічному відділенні даного медичного закладу з 31.10.2019 року по 27.11.2019 року. Витрати на її лікування на 27 ліжко /днів склали 24433, 67 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову прокурора, оскільки матеріалами справи доведено факт витрат, понесених державним лікувальним закладом на лікування потерпілої ОСОБА_1 .

Окрім цього потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушення в розмірі 46975, 82 грн. та моральної шкоди в розмірі 100000 грн. Окрім цього потерпіла просить суд стягнути з обвинуваченого витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

В обґрунтування майнової шкоди потерпіла ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень їй було двічі проведено оперативні втручання: перше 31.10.2019 року за рахунок держави, інше 15.11.2019 року, пов`язане із встановленням металевих пластин для остеосинтезу плеча, вартість яких склала 13500 грн. (плюс банківські послуги 162 грн.). Окрім цього для неї за рекомендаціями лікарів було придбано медичні препарати на суму 1536, 82 грн. Після проведених операцій виникла необхідність в придбанні медичного ліжка вартістю 9477 грн (7500 грн. – вартість ліжка, 170 грн. – сума комісії, 1607 грн. – вартість доставки).

Оскільки за станом здоров`я вона потребувала стороннього догляду, то 27.11.2019 року уклала договір про надання послуг доглядальницею на шість місяців, якій сплатила 22500 грн.

Також стверджує, що кримінальним правопорушенням їй завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок ушкодження здоров`я, що зумовили негативні зміни в її житті. Вона тривалий час перебувала на стаціонарному лікування, перенесла двічі оперативні втручання, відчувала сильний фізичний біль, була позбавлена можливості вільно рухатися, потребує постійного стороннього догляду. З огляду на її вік процес відновлення здоров`я є затяжним та тяжким, оскільки таке травмування загострило наявність у неї інших вікових захворювань, а тому завдану моральну шкоду вона оцінилда в розмірі 100000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 в частині відшкодування майнової шкоди не визнав, оскільки в силу своїх майнових можливостей, зокрема того, що він пенсіонер, надав тій посильну допомогу на купівлю медичних препаратів згідно чеків, наданих в розпорядження суду. При цьому вважає, що завдана шкода потерпілим повинна бути відшкодована страховими виплатами, у зв`язку з чим заявлені до нього позова просив залишити без розгляду.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані докази в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , суд дійшов такого висновку.

На підтвердження завдання майнової шкоди потерпілою ОСОБА_1 надано копію квитанції № 82 від 13.11.2019 року, якою підтверджено факт придбання комплекту імплантатів для остеосинтезу плеча вартістю 13500 грн. та банківські послуги в розмірі 162 грн.

Окрім того, в матеріалах справи наявні копії чеків, якими підтверджено придбання в аптеках медичних препаратів: 15.11.2019 року на суму 89,99 грн., 27.11.2019 року – 210 грн., 13.11.2019 року – 125,90 грн., дата нерозбірливо на суму 1110, 93 грн.

Таким чином, вартість документально підтверджених потерпілою ОСОБА_1 витрат на придбання комплекту імплантантів та медичних препаратів склала 15198, 82 грн. (13500 грн. +162 грн. +89,99 грн. +210 грн. +125,9 грн. +1110,93 грн.= 15198, 82 грн.).

При цьому обвинуваченим ОСОБА_2 надано суду оригінали чеків від 12.11.2019 року, якими придбано медичні препарати на суму 2817,89 грн. та 1601, 49 грн, а всього на суму 4419,82 грн.

Оскільки придбання даних медичних препаратів стосуються періоду часу, коли потерпілій ОСОБА_1 було проведено оперативне втручання, медичні призначання відповідають тим, які остання потребувала, то суд зараховує їхню вартість у рахунок відшкодування майнової шкоди.

При цьому на розгляд суду не надано доказів того, що за медичними рекомендаціями потерпіла ОСОБА_1 потребувала придбання для неї медичного ліжка з відповідними характеристиками, а тому в цій частині позов до задоволення не підлягає.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 не є одинокою особою, а має дієздатних родичів, які також могли брати участь у догляді за нею, доказів на підтвердження неможливості вчинення таких дій ними суду не надано. Тобто суду не надано доказів на підтвердження нагальної потреби в послугах доглядальниці для ОСОБА_1 . З цих підстав суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з обвинуваченого грошових коштів в розмірі 22500 грн, витрачених на оплату послуг доглядальниці.

Таким чином, в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої потерпілій ОСОБА_1 підлягає сума в розмірі 10779 грн. ( 15198, 82 грн. – документально підтверджена сума майнових витрат - 4419,82 грн. – вартість медикаментів, придбаних ОСОБА_2 ).

Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Статтями 1167 та 1168 цього ЦК України визначені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, в тому числі і юридичними особами.

При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_2 було спричинено потерпілій ОСОБА_1 моральну шкоду, оскільки остання отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, змушена тривалий час лікуватися, зазнала вимушених негативних змін у своєму житті, по теперішній час позбавлена можливості вести звичний спосіб життя, потребує постійного стороннього догляду, відчуває фізичні та психічні страждання, пережила болісні медичні процедури та хірургічні втручання, з огляду на її вік процес видужування є тяжким та затяжним.

З цих підстав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, обставин справи,майнового стану обвинуваченого, суд оцінює завдану ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 70000 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу, що окремо досліджує суд за результатами розгляду справи.

На розгляд суду надано договір про надання правової допомоги від 07.11.2018 року та квитанції про оплату витрат на правову допомогу потерпілою ОСОБА_1 в розмірі 15000 грн., однак в матеріалах справи відсутній розрахунок виконаних робіт та витраченого часу адвокатом, а тому суд позбавлений можливості вирішити дане питання та відмовляє в їх стягненні з обвинуваченого за необґрунтованістю.

Окрім цього представником потерпілою ОСОБА_3 – Шаповаловим О.О. заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення в розмірі 50000 грн.

В обґрунтування майнової шкоди представник потерпілої зазначив, що внаслідок автопригоди ОСОБА_3 отримала тілесне ушкодження у вигляді переломів кісток правої нижньої кінцівки, зазнала фізичного болю, була вимушена тривалий час лікуватися, везти звичний спосіб життя.

Обвинувачений ОСОБА_2 дану позовну вимогу не визнав, заперечивши свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .

За результатами розгляду справи доведена винуватість ОСОБА_2 у порушенні Правил безпеки дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судової медичної експертизи № 171 від 24.02.2021 року, у потерпілої ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток правої нижньої кінцівки, яке кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Із описової частини цього висновку слідує, що на представлених цифрових рентгенограмах наявний перелом зовнішньої кісточки без зміщення та основної фаланги 1-го пальця стопи.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_2 було спричинено потерпілій ОСОБА_3 моральну шкоду, оскільки остання отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а тому зазнала вимушених негативних змін у житті, відчувала фізичний біль, з огляду на її вік процес видужування є тяжким та затяжним.

З цих підстав, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, обставин справи, характеру отриманих тілесних ушкоджень, майнового стану обвинуваченого, суд оцінює завдану ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.

З метою забезпечення позову щодо належного виконання обвинуваченим ОСОБА_2 обов`язків в частині відшкодування шкоди потерпілим, можливого звернення стягнення на майно боржника, накладений арешт в частині заборони відчужувати транспортний засіб, суд залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два ) роки.

Речові докази: пальто та взуття ОСОБА_1 повернути їй же.

Цивільний позов прокурора, поданий в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Полтавської міської ради про Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Полтавської міської відшкодування витрат на лікування потерпілого - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави в особі Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Полтавської ради (УК у м.Полтаві/м.Полтава/24060300, номер рахунку (ІВАN: UA928999980000031455016002, код платежу: 24060300, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄРДПОУ: 38019510, найменування коду: класифікації доходів бюджету: інші надходження), грошові кошти в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_1 в розмірі 24433 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять три) гривні 67 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в розмірі 10779 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог, а також у стягненні витрат на правничу допомогу – відмовити.

Цивільний позов поданий представником потерпілої Шаповаловим О.О. в інтересах потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 10000 грн. (десять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

З метою забезпечення цивільного позову, арешт, накладений на транспортний засіб марки Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 в частині заборони його відчуження на підставі ухвали Октябрського районного суду м.Полтави від 03.06.2020 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 314 (триста чотирнадцять) гривень 02 коп.

Вирок може бути оскаржено через Октябрський районний суд м.Полтави до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

СуддяТ.О. Січиокно