Вирок № 97710464, 14.06.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.06.2021

Справа № 334/5431/15-к

Провадження № 1-кп/334/42/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів:

головуючого судді Турбіної Т.Ф.

суддів Баруліної Т.Ф., Гнатюка О.М.,

при секретарі Гребенюк А.А.,

за участю прокурора Купенка А.В.

захисників - Дацюка І.О., Козара М.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Денщика М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 06.09.2010 Вільнянським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 23.03.2011 Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України визначено остаточне покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнився 17.12.2012 умовно-достроково, невідбута частина покарання 11 місяців 18 днів,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 27.07.2009 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;

- 01.12.2010 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 15.09.2011 року Ленінським районним судом міста Запоріжжя за ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі ст. 71 КК до покарання у виді 3 років позбавлення волі. Звільнився 14.11.2012 року умовно-достроково, невідбута частина покарання 1 рік 8 місяців 23 дні,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6, п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на початку березня 2015 року вступили між собою в злочинний зговір, направлений на умисне вбивство ОСОБА_4 , а також на заволодіння його транспортним засобом та коштами. 07.03.2015, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 готуючись до вбивства ОСОБА_4 , прибули до гаража № НОМЕР_1 секції № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Верхня Хортиця» по вулиці Істоміна, № 21-а в м. Запоріжжі. ОСОБА_3 дістав з приміщення вказаного гаража вогнепальну зброю - пістолет з пристроєм безполуменевої безшумної стрільби та 7 патронів, і передав ОСОБА_2 для використання як знаряддя вбивства ОСОБА_4 .

Діючи на виконання спільного злочинного задуму, приблизно о 20 годині 15 хвилин, ОСОБА_3 по мобільному телефону № НОМЕР_3 зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_4 № НОМЕР_4 та запросив його до себе в гараж, розташований за вказаною адресою.

Приблизно о 21-00 годині ОСОБА_4 , не передбачаючи небезпеки, на власному автомобілі марки ВАЗ «21124», реєстраційний номер НОМЕР_5 , приїхав до зазначеного гаражу, де його зустріли ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Після нетривалої розмови ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирішили роз`їхатися за місцями свого проживання. При цьому ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого з ОСОБА_2 плану вбивства, попросив ОСОБА_4 дозволу на керування його автомобілем шляхом додому. Отримавши дозвіл, ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля, ОСОБА_4 пересів на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_2 - позаду нього на задньому пасажирському сидінні.

Приблизно о 21 годині 20 хвилин, під час руху автомобіля по території вказаного гаражного кооперативу, ОСОБА_2 , діючи узгоджено відповідно до попередніх домовленостей із ОСОБА_3 , на ґрунті спонукань до наживи, з метою вбивства здійснив два постріли з пістолету у потиличну частину голови ОСОБА_4 через підголівник переднього сидіння, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих наскрізних вогнепальних кульових поранень голови з відкритими переломами кісток зводу та основи черепу, пошкоджень по ходу ранових каналів оболонок і речовин головного мозку, розлитого крововиливу під м`які мозкові оболонки, з крововиливами в м`які покрови голови в області ран, з синцями в орбітальних областях, які, згідно з висновком експерта № 967 від відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, від яких на місці настала смерть потерпілого.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи намір приховати скоєний злочин, перевезли труп ОСОБА_4 на вищевказаному автомобілі до раніше зазначеного гаражу, де замотали його в брезент і скинули до підвалу, а в подальшому помістили до викопаної ними ж ями, яку засипали ґрунтом.

Крім того, 07.03.2015 приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчинивши вбивство ОСОБА_4 , тим самим усунули перешкоди до подальшого втілення в дію свого злочинного задуму, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого, автомобілем ВАЗ «21124», реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розуміли, що наявна на ім`я останнього довіреність № 53 від 17.01.2015 на право розпоряджатися вказаним автомобілем не давала їм змоги і можливості розпорядитися транспортним засобом за власним розсудом, оскільки цьому заважав ОСОБА_4 , який фактично був власником цього автомобіля і користувався ним. Після вбивства ОСОБА_4 , отримавши вільний доступ на розпорядження автомобілем, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , знаходячись на території гаражного кооперативу «Верхня Хортиця» по вулиці Істоміна, № 21-а, перегнали автомобіль в гараж № НОМЕР_1 секції № НОМЕР_2 , щоб у подальшому розпорядитися ним за власним розсудом.

В результаті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми узгодженими і заздалегідь спланованими діями, незаконно, повторно, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, заволоділи транспортним засобом ОСОБА_4 , автомобілем ВАЗ «21124», реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартістю 94335,64 грн.

Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинивши вбивство ОСОБА_4 та приховавши сліди злочину, розуміли, що його мати ОСОБА_1 перебувала у стресовому стані із-за зникнення сина, тому вирішили скористатися даною ситуацію з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, зокрема, вони запланували висловити незаконну вимогу ОСОБА_1 заплатити їм 30 тисяч доларів США, погрожуючи у разі відмови вбити сина та її.

При цьому, втілюючи в дію спільний злочинний задум, спрямований на заволодіння коштами ОСОБА_1 , у період часу з 09 по 18 березня 2015 року ОСОБА_2 , діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_3 знаходячись на території міста Запоріжжя, використовуючи свій мобільний телефон «Nokia» ІМЕІ 1) НОМЕР_6 ; 2) НОМЕР_7 і заздалегідь придбані абонентські картки операторів мобільного зв`язку №№ НОМЕР_8 , НОМЕР_9 та НОМЕР_10 , надіслав три повідомлення та здійснив один телефонний дзвінок на мобільний телефон № НОМЕР_11 , що належить ОСОБА_1 , висловлюючи вимогу передати їм 30 тисяч доларів США, за повернення ОСОБА_4 , погрожуючи у разі відмови вбити сина та її.

Розуміючи, що з ОСОБА_4 щось трапилося і йому загрожує небезпека, ОСОБА_1 реально сприймала можливість втілення в дію висловлених погроз у разі відмови сплатити кошти.

В результаті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , своїми узгодженими і заздалегідь спланованими діями, висловили ОСОБА_1 незаконну вимогу передачі їм 30 тисяч доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 14 березня 2015 року становило 648481,77 грн., з погрозою вбивства її та ОСОБА_4 в разі невиконання зазначеної вимоги, чим викликали у потерпілої переконання про реальність та дійсність реалізації висловлених погроз.

Крім того, приблизно у вересні 2014 року ОСОБА_3 , маючи умисел на незаконне придбання, носіння, зберігання та передачу вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, при невстановлених обставинах, у невстановленої особи, незаконно придбав пістолет та вісім патронів до нього, які, згідно з висновком експерта № 303-ЗT від є вогнепальною зброєю - переробленим пістолетом калібру 9 мм, переробка полягає в установці саморобним способом ствола під патрон 9x18 мм, з приєднувальною різьбою М10 на травматичний пістолет «ПМР», та боєприпасами - патронами калібру 9x19 мм, а також пристрій безполуменевої безшумної стрільби. Вказаний пістолет та патрони ОСОБА_3 в подальшому незаконно переніс їх до орендованого ним гаража № НОМЕР_1 секції № НОМЕР_2 гаражного кооперативу « Верхня Хортиця », розташованого за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Істоміна, № 21-а , де незаконно зберігав до 19 години 20 хвилин 07.03.2015 без передбаченого законом дозволу.

07.03.2015 приблизно о 19 годин 20 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи разом із ОСОБА_2 у приміщенні свого орендованого гаражу № НОМЕР_1 секції № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Верхня Хортиця», розташованого за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Істоміна, № 21-а , незаконно, без передбаченого законом дозволу, передав вказаний пістолет з 7 патронами та пристроєм безполуменевої стрільби ОСОБА_2 для використання як знаряддя вбивства ОСОБА_4 .

У подальшому, цього ж дня, приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , після вчинення умисного вбивства ОСОБА_4 , передав пістолет з 5 патронами ОСОБА_3 , який продовжив незаконно зберігати вогнепальну зброю та боєприпаси у гаражі до 18.03.2015, тобто до того часу як зброя та боєприпаси були виявлені та вилучені працівниками поліції.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе у скоєнні інкримінованих злочинів не визнав та суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_3 приблизно з 2011 року, познайомився з ним під час перебування у СІЗО м. Запоріжжя. Після звільнення з місць позбавлення волі вперше побачився з ОСОБА_3 в 2013 році. Підтримував з ним спілкування черезсоціальні мережі, іноді спілкувалися по телефону, зустрічалися, в тому числі кілька разів у нього вдома. До свого затримання бачив ОСОБА_3 останній раз приблизно на початку 2015 року. 7-9 березня 2015 року з ОСОБА_3 не спілкувався, не пам`ятає, чи телефонував йому.

З ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не знайомий, нічого про них не знав, не знав їх номери телефонів, ніколи їм не телефонував. Також йому нічого не було відомо про стосунки ОСОБА_3 з вказаними особами. На території гаражного кооперативу «Верхня Хортиця», за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Істоміна, № 21-а, ніколи до проведення слідчого експерименту не перебував. В автомобілі ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , ніколи не сидів і ним не користувався.

В період з 07.03.2015 по 18.03.2015 він не залишав територію Заводського району м. Запоріжжя, де проживав, вранці йшов на роботу, вечором повертався з роботи додому, нікуди більше не виходив. 07.03.2015, як завжди, прийшов з роботи приблизно о 17-00 год. і залишався вдома до ранку. Працював неофіційно, тому підтвердити ці обставини можливості немає. У вихідний день 08.03.2015 вранці виходив з дому купити квіти і до 18-00 год. був вдома, потім зустрівся з друзями і був з ними в кафе до 23-00 год., після чого повернувся додому. 18.03.2015 його по дорозі на роботу затримали на вулиці і доставили в Хортицьке відділення поліції. У відділенні поліції до нього застосовували методи фізичного і психологічного впливу, змушували давати неправдиві свідчення, погрожували йому і його сім`ї, внаслідок чого на стадії досудового розслідування він надав неправдиві покази, оговорив себе і ОСОБА_5 , приймав участь у слідчому експерименті під психологічним та фізичним тиском працівників правоохоронних органів. Повідомити про це адвокатові побоявся. З цього приводу неодноразово скаржився до прокуратури та інших інстанцій.

Працівники поліції його навчили, про що він повинен розповідати і показати на місці події, і він слідував їх вказівкам, будь-якими записами не користувався. Звідки йому стало відомо про обставини, які він описував, але які на той момент не були відомі слідству, пояснити не може.

При затриманні у нього вилучили телефон марки «Нокіа», номер свого телефону назвати не може, однак його телефон не є речовим доказом у справі.

Пояснив суду, що даючи показання про причетність до вбивства ОСОБА_4 під час слідчого експерименту, він оговорив і себе і ОСОБА_3 за вказівкою працівників поліції, які сказали у викладі обставин орієнтуватися по ситуації. Пояснити, які саме фактичні дані він мав повідомити за вказівкою слідства, не зміг.

Походження речей вбитого ОСОБА_4 , які виявлені під час обшуку за місцем його мешкання: АДРЕСА_1 , пояснити не зміг.

Також пояснив, що досвіду керування транспортними засобами, водійського посвідчення не має.

Вказав на порушення його права на захист під час досудового розслідування, оскільки лише 21.03.2015 йому призначили адвоката, на недопустимість наданих стороною обвинувачення доказів, порушення вимог ст. 290 КПК України, яке полягало у ненаданні для ознайомлення речових доказів, та пояснив, що до цього часу свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів не визнає та просить суд «розібратися у справі».

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні винним себе у скоєнні інкримінованих злочинів не визнав та суду пояснив, що був знайомий з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , працював з ними в стоматології, з ОСОБА_4 підтримував дружні стосунки. Через рік він звільнився, оскільки знайшов кращу роботу. ОСОБА_4 вирішив відкрити власний зуботехнічний кабінет, запропонував йому вкласти кошти у цю справу і займатись нею разом. Його зацікавила така пропозиція. Вони разом шукали приміщення та обладнання для відкриття зуботехнічного кабінету. Він на той час продав свій старий автомобіль і продав квітковий магазин, оскільки він був не рентабельний. ОСОБА_4 продав свій автомобіль БМВ, купив більш дешевший, щоб залишок коштів витратити на обладнання для зуботехнічного кабінету. Боргових зобов`язань один перед одним у них не було. Оскільки у ОСОБА_4 паспорт був недійсний, автомобіль оформили по довіреності на нього.

07.03.2015 він знаходився в кафе, розташованому неподалік від будинку, де він проживає, з 14-00 год. до 16-00 год. зустрічався там з ОСОБА_4 з приводу спільного бізнесу. Після нетривалої зустрічі ОСОБА_4 поїхав у своїх справах, він залишився відпочивати в кафе. Хто був ініціатором зустрічі, не пам`ятає. В той вечір в автомобіль ОСОБА_4 він не сідав. Номери телефонів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 були в його телефонній книзі, свій номер телефону назвати не може, сім-картки він міняв мінімум раз на місяць - раз на три місяці, щоб уникнути контролю та втручання зі сторони правоохоронних органів у його приватне життя. З ОСОБА_1 щоденно спілкувався до тих пір, поки працював у них, після звільнення спілкування було періодичним.

На той час він користувався телефоном марки «Соні Еріксон», у корпусі чорного кольору, його вилучили при затриманні і більше він його не бачив, куди потім він подівся, не знає. Серед речових доказів його телефону не було. До цього сторонні особи до його телефону доступу не мали, з його володіння він не вибував.

Вечором 07.03.2015, в той час як він сидів в кафе, йому зателефонувала мати ОСОБА_4 та запитала де знаходиться її син, на що він відповів, що не знає, оскільки він вже поїхав додому.

Після зникнення ОСОБА_4 він приймав участь у його пошуках спільно з його рідними і друзями.

Через деякий час від ОСОБА_1 дізнався про те, що їй на мобільний телефон надходять смс-повідомлення та телефонні дзвінки з невідомих їй абонентських номерів з погрозами вбивства та вимогами про передачу грошових коштів за повернення її безвісно зниклого сина. Він після 07.03.2015 з ОСОБА_1 спілкувався по телефону тільки з приводу пошуку її сина, смс-повідомлення їй скоріше всього не надсилав, з інших телефонів та номерів їй не телефонував.

З ОСОБА_2 познайомився задовго до цих подій, разом з ним знаходився біля трьох місяців в одній камері в слідчому ізоляторі у 2011 році. Потім періодично спілкувались, кілька разів зустрічались, але в березні 2015 року ОСОБА_2 він не бачив.

Також ОСОБА_5 зазначив, що він ніколи не орендував приміщення гаража в гаражному кооперативі « Верхня Хортиця », ніколи не був там, та зауважив, що письмового договору оренди слідство так і не надало. Автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , він користувався з дозволу ОСОБА_4 , крім того, цей автомобіль і так належить йому на підставі генеральної довіреності, і для того щоб ним заволодіти, не обов`язково було вчиняти такий тяжкий злочин як вбивство.

На стадії досудового розслідування надав неправдиві покази, оговорив ОСОБА_2 та приймав участь у слідчому експерименті під психологічним та фізичним тиском працівників правоохоронних органів.

На території гаражного кооперативу « Верхня Хортиця », розташованому за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Істоміна, № 21-а , до проведення слідчого експерименту перебував два рази, невідомі йому співробітники УБОЗу водили його туди та показували на місці що і як необхідно буде показувати під час проведення слідчого експерименту. В підвал не спускались при цьому, про те, що там знаходиться труп ОСОБА_4 , не казали. Пояснив, що під час слідчого експерименту він на 60% не дотримався наданих йому вказівок, при цьому не назвав, які конкретно свідчення його примушували надати та підтвердити.

Також ОСОБА_5 вказав, що був затриманий за адресою мешкання своєї знайомої ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_4 . Під час затримання йому підкинули ключ від автомобіля Лада, нанесли тілесні ушкодження. Тривалий час він не отримував належної медичної допомоги. Також пояснив, що скарги, в яких він повідомляв, що був свідком вбивства ОСОБА_4 , які надходили до органів прокуратури, до Президента України від його імені, він не підписував і не направляв, оскільки знаходився в слідчому ізоляторі.

Свою вину в інкримінованих злочинах не визнав, зауважив на порушення вимог ст. 290 КПК України, яке полягало у ненаданні для ознайомлення речових доказів, і на недопустимість інших доказів у справі, оскільки вони зібрані з порушенням вимог КПК, на порушення його права на захист під час досудового розслідування, та просив суд «розібратися у справі».

Незважаючи на позицію сторони захисту, винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, досліджених у ході судового розгляду.

Потерпіла ОСОБА_1 , яка є матір`ю загиблого ОСОБА_4 , суду пояснила, що її син ОСОБА_4 і ОСОБА_3 товаришували з дитинства. Уже у дорослому віці між ними виник конфлікт, ОСОБА_3 будучи обвинуваченим по ст.286 КК, просив сина надати в кримінальній справі неправдиві свідчення щодо обставин ДТП, від чого син відмовився. ОСОБА_3 на це дуже образився. Коли ОСОБА_3 вийшов з в`язниці, не міг тривалий час влаштуватись на роботу. Вона на той час працювала директором стоматологічної клініки, син працював зубним техніком, на прохання сина влаштувала ОСОБА_3 на роботу водієм. Син дуже довіряв ОСОБА_3 , запевняв її, що він після відбуття покарання змінився на краще. У вересні 2014 року потерпіла через проблеми вирішила звільнитися з роботи, планували з сином відкрити власний зуботехнічний кабінет. ОСОБА_3 знав про всі їх проблеми, про всі плани сім`ї. У зв`язку з виконуваною роботою в стоматологічній клініці і особистими стосунками з нею та її сином, ОСОБА_3 був обізнаний про особливості цієї роботи, про всіх постачальників та клієнтів цього бізнесу, і син йому запропонував спільно займатись новим підприємством, на що останній погодився.

В жовтні 2014 року ОСОБА_3 залишив цю ідею, звільнився з роботи, сказав, що знайшов нову більш оплачувану роботу в будівельній фірмі, але стосунки з сином вони продовжували підтримувати. Їй достеменно відомо, що після звільненняОСОБА_3 продав свій старий автомобіль, також він придбав пістолет, її син з ОСОБА_3 і зі своїми друзями ходили в балку стріляти з нього.

Коли син почав шукати обладнання для зуботехнічного кабінету, ОСОБА_3 сказав, що його новий начальник може допомогти придбати таке обладнання з великою знижкою. Син погодився, вона склала список необхідного обладнання, який передали ОСОБА_3 .В кінці грудня 2014 року ОСОБА_3 зателефонував синові і сказав, що вночі на склад привезуть обладнання, тому син повинен взяти гроші і приїхати на ніч до ОСОБА_3 , оскільки їм потрібно буде негайно забрати його зі складу.

Син поїхав до ОСОБА_3 ночувати, але вона не дозволила синові брати гроші, вирішили, що це небезпечно, і у разі, якщо обладнання дійсно прибуде, він привезе гроші з дому протягом кількох хвилин, оскільки ОСОБА_3 жив неподалік.Ніяке обладнання тої ночі і в подальшому ніхто так і не привіз.

Оскільки коштів для придбання обладнання по повній ціні не вистачало, син продав свій автомобіль БМВ за 12500,00 доларів. При цьому за 4000,00 доларів США придбав недорогий автомобіль ВАЗ 21124, син їздив за ним в м. Кривий Ріг з ОСОБА_3 і ще одним товаришем ОСОБА_9 в першій половині січня 2015 року. Оскільки у сина в паспорті не було вклеєно фотокартку в 25 років, він не зміг оформити автомобіль на себе, тому оформили по довіреності на ім`я ОСОБА_3 і ОСОБА_9 . Згодом син повідомив ОСОБА_3 , що він придбав ГБО для автомобіля і після його установки та належного оформлення паспорта громадянина України автомобіль переоформить на себе. В кінці січня 2015 року, точну дату не пам`ятає, ОСОБА_3 приблизно о 23-00 год. зателефонував синові і сказав, що у нього в гаражі є компресор, необхідний для зуботехнічного кабінету, але його потрібно ремонтувати. Запропонував синові терміново приїхати в гараж і подивитися на нього. Син відмовився їхати, оскільки було дуже пізно.

Вона була свідком того, що 06.03.2015 року її син та ОСОБА_3 разом знаходилися у гаражному кооперативі «Верхня Хортиця», оскільки хлопці оглядали в гаражі компресор, який там знаходився, для вирішення питання його ремонту або покупки нового.

Того ж дня, приблизно о 23-30 год. ОСОБА_3 знову зателефонував синові і сказав що домовився з майстром і компресор потрібно негайно перевезти для ремонту. Син поїхав на зустріч, до них випадково приєднався двоюрідний брат ОСОБА_10 . Тоді ОСОБА_3 їм сказав, що відвозити компресор вже пізно і вони поїхали додому. Зі слів ОСОБА_10 їй відомо, що ОСОБА_10 підвіз ОСОБА_3 додому, а о першій годині ночі ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_10 і попросив терміново дати йому машину. Вечором 07.03.2015, приблизно о 20-15 год. синові зателефонував ОСОБА_3 і попросив зустрітись у справах на Нікопольському повороті у Хортицькому районі міста Запоріжжя, син погодився і на належному йому автомобілі поїхав на зустріч, сказавши що через пів години повернеться.

Через годину син не повернувся, вона відчула тривогу, зателефонувала синові, але він не відповідав. Знаючи, що він зустрічається з ОСОБА_3 , вона зателефонувала останньому. ОСОБА_3 захекавшись, відповів, що ОСОБА_4 привіз його додому з пів години тому, а сам також поїхав додому. Під час розмови з останнім було чутно, що у нього різке дихання, на що він пояснив, що підтягується на турніку вдома.

Через пів години ОСОБА_3 по телефону їй сказав, що ОСОБА_4 не відповідає. Після розмови з ОСОБА_3 мобільні телефони сина взагалі перестали працювати в мережі.

До пошуків сина приєднались його друзі і рідні. Вирішили поїхати до дівчини, з якою мав стосунки її син, ОСОБА_3 не зважаючи на те, що неодноразово там був, сказав, що не знає її адреси. Коли все-таки вони на таксі всі разом приїхали до неї, виявилось, що ОСОБА_4 там немає і не було. Приїхали додому і повідомили в поліцію про пропажу сина. ОСОБА_3 весь цей час був разом з ними, а після повідомлення в поліцію терміново пішов додому, сказавши, що у нього дома є граната, яку потрібно прибрати з дому, оскільки його можуть вважати причетним до пропажі ОСОБА_4 і до нього додому може прийти поліція.

09 березня 2015 року, о 21-19 год. їй надійшло смс-повідомлення з номеру телефону НОМЕР_8 з текстом: «Верни то что должна и будет все нормально», а потім о 21-31 год. друге смс-повідомлення з таким самим текстом.

Зауважила, що під час пошуку сина ОСОБА_3 весь час знаходився поруч, цікавився всім, однак з його розмов згодом всім стало зрозуміло, що він бреше. Вирішили бути з ним обережними, перестали йому довіряти та тримати у курсі всіх справ, пов`язаних пошуками сина.

14 березня 2015 року, о 21-47 год., з абонентського номеру НОМЕР_9 надійшов телефонний дзвінок від невідомого чоловіка з фразою наступного змісту: « Сутки тебе закончить поиски и закрыть вопрос с милицией. К вечеру вторника готовь 30000,00 баксов этого хватит закрыть твои грехи, не выполнишь условия бошку отрежем а потом и тебе».

Сказали ОСОБА_3 , що вони тільки 15000,00 доларів назбирали, ще 15000,00 доларів шукають. ОСОБА_3 запропонував послуги знайомого, який міг позичити таку суму грошей під заставу квартири. При цьому, версію того, що не назбирали достатню суму грошей, нікому окрім ОСОБА_3 не повідомляли. На причетність ОСОБА_3 вказувало те, що в телефонній розмові вимагаючи гроші за сина, було вжито слово «бошка», яке любив вживати ОСОБА_3 .

Зв`язатися із сином вона не могла, оскільки його мобільні телефони були вимкнені, місцезнаходження останнього було не відомо та про надходження зазначених погроз вона повідомила до правоохоронних органів.

Чим далі, ОСОБА_3 поводився неадекватно, наприклад, вечором 16.03.2015, будучи у неї вдома, він підійшов до неї зі спини і захопивши рукою за шию, тричі намагався стиснути, а потім відпустив, що вона розцінила як загрозу для себе.

18.03.2015 поліція повідомила їй, що затримали підозрюваного ОСОБА_2 , який сказав, що не вбивав її сина, а тільки закопував, а потім затримали ОСОБА_3 , який не відкривав двері поліції і вистрибнув з балкона. ОСОБА_2 вона не знала, раніше про нього нічого не чула.

Просила суд призначити обвинуваченим саме суворе покарання у виді довічного позбавлення волі за таке цинічне вбивство її сина, цивільний позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задовольнити.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що з кінця грудня 2014 року до моменту події у нього орендував гараж № НОМЕР_1 секції № НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Верхня Хортиця», розташованому по вулиці Істоміна у місті Запоріжжі, раніше невідомий йому ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Про оренду гаража вони уклали усну угоду, визначилися з умовами оренди, з розміром щомісячної плати. ОСОБА_3 пред`явив свій паспорт, свідок залишив собі дані про місце проживання ОСОБА_3 , дані його паспорта. З моменту здачі гаража в оренду передав ОСОБА_3 ключі від гаража, перепустку на територію гаражного кооперативу на своє ім`я.

Востаннє він бачив ОСОБА_3 у січні 2015 року, коли той привозив платню за оренду гаража. Який автомобіль ОСОБА_3 ставив у орендований гараж, він не бачив, але зі слів останнього йому відомо, що той збирався зберігати в гаражі автомобіль, який він використовує на роботі. Крім цього, свідок ОСОБА_12 під час проведення допиту у суді впізнав ОСОБА_3 , як особу, яка у нього орендувала гараж.

Також пояснив, що до нього звернулись працівники поліції, пред`явили рішення суду і попросили відкрити гараж, щоб провести там обшук. Він був присутній при цьому, передав запасні ключі працівникові поліції, в присутності багатьох людей відкрили гараж, там дійсно стояв автомобіль, на лобовому склі якого був кульовий отвір, пістолет та інші речі. Заглянувши в підвал, він звернув увагу поліції на те, що на підлозі щебінь згорнутий не так, як було раніше. Коли спустились в підвал, побачили, що з-під щебню виглядає взуття, почали розкопувати і таким чином знайшли труп молодого чоловіка, зв`язаний і загорнутий у брезент.

Вдруге він надав доступ до приміщення гаража через декілька днів, коли туди привозили обвинувачених, один яких був з гіпсом на нозі і з милицями. Вони пояснювали і показували про те, як вбили того хлопця, як його закопали, куди викинули підголівник з автомобіля та інше. Це відбувалося тривалий час і було дуже давно, він всі деталі вже не пам`ятає, але поліцейські все фіксували на відеозапис. Гараж був оформлений на дружину, вона давно померла, а після тих подій він гараж продав.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що у березні 2015 під час прогулянки парком була запрошена працівниками поліції для участі у якості понятого під час проведення слідчих дій. Слідчий експеримент розпочався у присутності захисників та конвоїрів у будівлі Хортицього РВ з проведенням одночасної відео зйомки. Перед початком слідчого експерименту усім учасникам були роз`яснені їх права, затриманий на ім`я ОСОБА_2 добровільно розповів про події. На запитання слідчого, ОСОБА_2 дав згоду показати все на місці. Після чого усі учасники направились до гаражного кооперативу біля вулиці Істоміна у Хортицьому районі м. Запоріжжя, де ОСОБА_2 вказав на конкретний гараж та розповів у деталях про вбивство потерпілого і подальше переміщення його трупу. Далі ОСОБА_2 вказав, де були викинуті речі потерпілого і учасники прослідували у напрямку зупинки по вул. Істоміна, де слідчий знайшов уламок телефону.

Крім цього пояснила, що була учасником проведення слідчого експерименту з іншим затриманим ОСОБА_3 , у якого була зламана нога. У ході слідчого експерименту також був присутній захисник та здійснювалась відео зйомка. У ході проведення слідчої дії викликали швидку допомогу, яка оглядала та надавала допомогу ОСОБА_3 . Після чого ОСОБА_3 погодився продовжити слідчий експеримент, він добровільно розповів про події та на запитання слідчого дав згоду вказати все на місці. Після чого усі прослідували до гаражного кооперативу по вулиці Істоміна у Хортицьому районі , де ОСОБА_3 розказав та показав як відбувались події вбивства потерпілого та подальше переміщення трупу і автомобіля.

Обидва чоловіки надавали покази добровільно, не користувались ніякими підказками, поряд з ними постійно знаходилися захисники, тиск з боку працівників поліції на них не здійснювався.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що був другом і колегою загиблого ОСОБА_4 , знав потерпілу ОСОБА_1 , працював разом з ними в стоматологічному кабінеті. В коло друзів входив і ОСОБА_3 , ОСОБА_4 йому дуже довіряв, називав його братом. Зі слів ОСОБА_4 йому було відомо, що він планував відкрити власний зуботехнічний кабінет і пропонував ОСОБА_3 займатися цим спільно. З цією метою ОСОБА_4 продав свій автомобіль БМВ, здається за 12500,00 доларів США, і купив дешевий автомобіль ВАЗ, який оформив через довіреність на ОСОБА_3 , тому що у нього був недійсний паспорт. Мав намір потім переоформити автомобіль на себе. Інші кошти від продажу хотів вкласти у бізнес. ОСОБА_3 погодився на це, взявся за доставку обладнання через ПП ОСОБА_17 . ОСОБА_2 не входив до їх компанії, його ніхто не знав особисто, ОСОБА_3 лише розповідав, що має доброго знайомого ОСОБА_2 , з яким разом сидів у слідчому ізоляторі у 2011 році. Охарактеризував ОСОБА_3 як запального, агресивного чоловіка, який вміє входити в довіру. 08.03.2015 йому зателефонував брат ОСОБА_4 - ОСОБА_10 і повідомив, що ОСОБА_4 пропав, останнім його бачив ОСОБА_3 .

Вони всією компанією шукали ОСОБА_4 , ОСОБА_3 теж приймав у цьому активну участь. Однак його поведінка була підозрілою, оскільки він говорив про очевидно неправдиві речі, потім відмовлявся від своїх слів, дуже нервував і говорив неправду, коли його запитали про пістолет, якого він купив і з якого вони ходили в балку стріляти, цікавився, чи може поліція вирахувати людину за номером телефону.

Всі обговорювали його поведінку і розуміли, що він щось приховує, поводить себе неприродньо. А коли в повідомленнях про вимагання грошей в матері ОСОБА_4 побачили слово «бошка», остаточно переконались, що ОСОБА_3 має до цього відношення, оскільки він дуже часто вживав це слово. Про все це вони повідомляли поліції під час їх опитування та допитів. 18.03.2015 йому стало відомо, що ОСОБА_3 затримали.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він давно знайомий з ОСОБА_3 , також знав його друга ОСОБА_4 . 09.03.2015 вони з дружиною зібралися в гості до ОСОБА_3 та його дівчини, зателефонували йому. Однак ОСОБА_3 сказав, що їм не до святкування, скільки пропав його друг ОСОБА_4 . Вони з дружиною підключились до пошуків ОСОБА_4 , розклеювали його фото. Після того, як матері ОСОБА_4 надійшли вимоги заплатити гроші 30000,00 доларів США за повернення сина з погрозами, до нього звернувся ОСОБА_3 з проханням надати в борг ОСОБА_1 15000,00 доларів США для викупу сина, оскільки їй не вистачало такої суми. Оскільки це досить велика сума, далі з цього питання він розмовляв з ОСОБА_1 , однак згоди вони не досягли. Напередодні затримання ОСОБА_3 компанія друзів ОСОБА_4 знаходилась в кафе біля Хортицького РВ, очікуючи з допиту ОСОБА_3 , більшість підозрювали, що у зникненні ОСОБА_4 винен ОСОБА_3 , і вимагали від нього пройти тест на поліграфі.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що є двоюрідним братом загиблого ОСОБА_4 . ОСОБА_3 так само знає з дитинства. Брата бачив останній раз 06.03.2015, в 23-30 год., вони зустрічалися в присутності ОСОБА_3 . Після зустрічі ОСОБА_4 на своєму автомобілі поїхав додому, а він підвіз ОСОБА_3 додому. О 00-30 год. ОСОБА_3 йому зателефонував і попросив дати в користування автомобіль, оскільки йому терміново потрібно було поїхати зустрітись з ОСОБА_2 . У ОСОБА_3 був один знайомий ОСОБА_2 , з яким він разом сидів в СІЗО. Вранці 07.03.2015 в 09.00 год. ОСОБА_3 повернув машину і документи. Ввечері 07.03.2015, приблизно о 21-30 год., він телефонував ОСОБА_4 , але той не брав трубку. Він зателефонував ОСОБА_3 і запросив в кафе, але він відмовився і сказав що займається на брусах. Потім йому зателефонувала ОСОБА_1 , плакала, переживала, що з сином щось трапилось. Оскільки всім було відомо, що останнім з ОСОБА_4 зустрічався ОСОБА_3 біля кафе на Нікопольському повороті, зв`язались з ним. Їздили по всіх місцях, де міг бути ОСОБА_4 , його телефони вже були відключені. ОСОБА_3 разом з усіма друзями ОСОБА_4 приймав участь у його пошуках, приходив додому до ОСОБА_1 . Однак скоро стало зрозуміло, що він щось приховує, говорить неправду і намагається всіх заплутати, а тому вони перестали його присвячувати в усі деталі.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що є працівником поліції та в березні 2015 року при виконанні службових обов`язків залучався до участі у проведенні обшуку квартири, розташованої в будинку по АДРЕСА_7 . В його завдання входило спостерігати за прилеглою до будинку територією. Він знаходився за будинком, на ту сторону виходять балкони. На його очах з другого чи третього поверху виплигнув чоловік, приземлився на асфальт на рівні ноги і тут же впав, видно травмував ногу. Спецпризначенці «Корд» допомогли йому піднятися з землі, потім разом з ним піднялися до квартири, з якої він виплигнув. Його затримали потім возили до лікарні, він при приземленні п`яту травмував, інших ушкоджень не було. Затриманому надали медичну допомогу і відвезли до ІТТ.

Крім показань потерпілої та свідків винуватість ОСОБА_3 і ОСОБА_2 підтверджується сукупністю досліджених судом письмових доказів.

Відповідно до протоколу обшуку від 18.03.2015 року, його додатків - фототаблиці та відеозапису, в період часу з 14-17 год. 18.03.2015 до 00-36 год. 19.03.2015 проведено обшук у приміщенні гаражу № НОМЕР_1 секції НОМЕР_2, який знаходиться у гаражному кооперативі « Верхня Хортиця » по вул. Істоміна, 21-а у м. Запоріжжі , у присутності понятих ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , за участі спеціалістів, члена сім`ї власника гаража ОСОБА_12 , який видав ключі від замків до вхідних в`їзних воріт гаражу, за допомогою яких відкрили замки. Під час обшуку виявлений автомобіль «ВАЗ», чорного кольору, без номерних знаків. Під автомобілем виявлено оглядову яму (підвал), вхід до якої прикритий дерев`яними дошками. У зв`язку з виявленням в підвалі виступаючого на 10 см над загальним рівнем підлоги насипу щебеню, здійснено розкопування у вказаному місці та виявлено труп чоловіка. Для огляду труп було піднято з підвалу. На голові трупа пакет білого кольору з назвою «АТБ», навколо шиї обмотана мотузка, яка продовжується до нижніх кінцівок та проходить під ними, до трупа за допомогою мотузки примотаний брезент жовто-синього кольору та тканина білого кольору з нашаруваннями речовини бурого кольору. Судовим медичним експертом оглянуто труп та зафіксовано пошкодження.

На лобовому склі автомобіля мається два пошкодження. На панелі приладів, ручки КПП нашарування речовини бурого кольору у вигляді крапель, бризків та потьоків. На передньому правому сидінні чохли та підголівник відсутні. На правому передньому сидінні маються просякнення речовини бурого кольору, під сидіннями, на килимах мається нашарування та плями речовини бурого кольору.

Під заднім лівим сидінням на килимку знаходяться полімерна пляшка ємкістю 1 л, полімерний пакет «АТБ», в якому знаходиться полімерний пакет жовтого кольору, в якому розташована картонна коробка з написом «Powergrip». В коробці знаходиться предмет, схожий на пістолет. У предметі, схожому на пістолет виявлено магазин, споряджений 4 набоями (патронами). У патроннику предмета, схожого на пістолет виявлено патрон. У вказаному пакеті виявлено циліндричний предмет довжиною 210 мм з металу, зовні схожий на глушник із запахом гарі з наскрізним отвором у центральній частині з різьбою. Перед лівим заднім сидінням виявлено металевий предмет схожий на деформовану кулю з нашаруванням речовини світло-сірого кольору, гільзу. На підлозі перед заднім правим сидінням, розташований підголівник від сидіння автомобіля, з пошкодженням у вигляді наскрізного отвору. Між задньою полицею та спинкою заднього сидіння виявлено гільзу. Заднє скло автомобіля вкрито тканиною бузкового кольору з нашаруванням речовини бурого кольору.

Під час обшуку вилучено 4 сліди папілярних узорів рук з дзеркала заднього виду, 3 сліди з приміщення гаражу - слід №1 з поверхні полімерного пакету «АТБ», слід №2 і №3 з поверхні пляшки з під пива «Старопрамен». Влучено також автомобіль ВАЗ чорного кольору.

Обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2015 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні гаражу № НОМЕР_1 секції НОМЕР_2, у гаражному кооперативі «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна 21-А у м. Запоріжжя , який належить ОСОБА_25 - дружині ОСОБА_12 , з метою виявлення та фіксації слідів злочину, знаряддя злочину, відомостей про вчинення кримінального правопорушення, предметів і речей, які можуть мати доказове значення для встановлення місцезнаходження ОСОБА_4 , а також належних йому мобільних телефонів, автомобіля і іншого майна ОСОБА_4 , яке зникло разом з ним.

Згідно ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2015 року, накладено арешт на все майно, вилучене під час обшуку 18.03.2015 року з приміщення гаража № НОМЕР_1 секції НОМЕР_2 у гаражному кооперативі «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна 21-А у м. Запоріжжя , постановами слідчого від 17.06.2015 року, від 19.06.2015 року на вилучене майно накладено арешт.

Згідно протоколу обшуку від 18.03.2015 року, та додатків до нього - фототаблиці та відеозапису, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2015 року за місцем мешкання ОСОБА_2 проведено обшук в присутності понятих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , за участю власника ОСОБА_28 , та виявлено в шухляді письмового столу в кімнаті ОСОБА_2 : зв`язку з трьох металевих ключів та брелока від сигналізації з написом «Sheriff»; два металевих ключа; посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_41 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль ВАЗ, легковий комбі-В, номер кузова НОМЕР_13 , чорного кольору, НОМЕР_5 , 2007 року випуску, на ім`я ОСОБА_29 , АДРЕСА_8 ; копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_14 , виданого Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області 01.04.2006; пропуск кооперативу гаражів «Верхня Хортиця» сек.НОМЕР_2 НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_12 ; візитну картку ООО «Интервал-люкс»; квитанцію до прибуткового касового ордера №641/4/1 від 14.05.2013 за транспортно-експедиційні послуги від ОСОБА_4 ; декларацію на пересилання поштових відправлень №59000012699748 від 14.05.2013. відправник - ОСОБА_4 «Нова пошта»; візитну картку СТО «у Сема» «Автомойка на Диспетчерской»; пластикову картку від сім-карти «МТС» та упаковку від неї з номером НОМЕР_15 ; пластикову картку від сім-карти «Life» НОМЕР_16 ; пластикову картку від сім-карти «Київстар» НОМЕР_17 ; спортивну кофту чорного кольору з полімерною блискавкою; спортивку кофту чорного кольору з написом «Salomon». Згідно відмітки у протоколі, після проведення обшуку ОСОБА_28 пояснила, що 18.03.2015 в денний час її син ОСОБА_2 зателефонував і пояснив, що в шухляді його столу в його кімнаті в полімерному пакеті знаходяться деякі речі, серед яких наявні ключі, які потрібно буде віддати їх зятеві ОСОБА_30 . Звідки вони з`явились в квартирі, їй невідомо. Вилучені пластикові картки та одяг належать її синові ОСОБА_2 .

Згідно протоколу затримання ОСОБА_2 від 18.03.2015, складеного о 21-20 год. у службовому кабінеті Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_2 ознайомившись з підставами затримання, клопотань не заявляв, зауважень і доповнень до протоколу не висловив. Слідчий на підставі ч.3 ст. 208 КПК України у присутності понятих здійснив обшук затриманого, під час якого було виявлено та вилучено: пару кросівок чорного кольору «Nike», спортивні брюки чорного кольору з написом «Adidas», спортивна куртка зі вставками матеріалу темно-сірого кольору та світло-сірого кольору, кофта темно-сірого кольору із логотипом «Adidas», футболка темно-синього кольору, мобільний телефон «Nokia», сім-картка оператора стільникового зв`язку «Life» із тримачем, на якому зображено номер НОМЕР_18 .

На вищезазначені речі і документи, вилучені під час обшуку місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , та на речі, вилучені під час його затримання, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2015 року накладено арешт, постановою слідчого від 19.06.2015 зазначені речі визнані речовими доказами і передані на зберігання до камери схову Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

Згідно протоколу огляду від 01.06.2015, слідчим було проведено огляд речей, вилучених під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , здійснено їх фотофіксацію, після чого упаковано та опечатано.

Постановою слідчого від 18.06.2015 вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , речі та документи визнані речовими доказами, після чого свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21124 НОМЕР_19 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 та зв`язка з трьох ключів передані на зберігання потерпілій ОСОБА_1 , інші речі та документи передані на зберігання до камери схову Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

За даними протоколу обшуку від 18.03.2015, проведеного з 13-50 год. по 15-50 год., за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_4 , встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2015 року про надання дозволу на проведення обшуку за вказаною адресою, із залученням спеціального підрозділу поліції на підставі постанови слідчого від 18.03.2015 року, в присутності понятих ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , за участі власника ОСОБА_7 , яка була залучена після відкриття вхідної двері. У ході проведення обшуку виявлено та вилучено ноутбук в корпусі чорного кольору марки «Lenovo В 575» серійний номер НОМЕР_20 , який упакований та опечатаний, та зарядний пристрій до ноутбука, светр чорного кольору, рукавиці, упаковані до картонної коробки та опечатані, змив РБК та контроль до нього, предмет схожий на гільзу та кулю, упаковані до паперового конверту та опечатано з відповідним пояснювальним написом. ОСОБА_7 пояснила, що вилучений ноутбук належить їй, яким користувався ОСОБА_3 , светр і рукавиці належать ОСОБА_3 , предмет схожий на гільзу та кулю вона знайшла приблизно рік тому, конкретна причина зберігання відсутня.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 18.03.2015 ділянки місцевості вздовж будинку АДРЕСА_13, о 14-01 год., тобто, через 10 хвилин після початку проведення обшуку за вищевказаною адресою, було виявлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 . Було проведено поверхневий огляд ОСОБА_3 , при ньому виявлено у правій кишені куртки монети у кількості дев`яти штук номіналом по 50 копійок - 4 шт., по 25 копійок - 2 шт., номіналом 10 копійок - одна шт., по 5 копійок - 2 шт., ключ металевий один, з лівої кишені куртки виявлено мобільний телефон у корпусі біло-зеленого кольору марки «Nokia» з сім-картою червоного кольору та мобільний телефон в корпусі чорного кольору марки «FLY» з акумуляторною батареєю моделі «BL-15» ємкістю 1050 mAh з нижньої частини якої мається картонна вставка. При відкритті задньої кришки мобільного телефону марки «Nokia» присутня акумуляторна батарея моделі «BL-4B». З метою збереження інформації про з`єднання з іншими абонентами мобільні телефони не вимикалися та акумуляторні батареї не виймалися з корпусів мобільних телефонів; у правому передньому кармані штанів виявлена грошова купюра номіналом 1 (одна) гривня серії КЛ 7071819. У лівій передній кишені виявлено також зв`язку ключів у кількості 3 шт. з ключем від домофону чорного кольору з брелком у вигляді змії жовтого кольору, два ключі у зв`язці, на одному. з яких мається «Lada» з брелком сріблястого кольору у вигляді рамки; пластина таблеток «Седавіт» 10 таблеток та у якій на момент огляду присутні 6 таблеток запаковані; у лівому передньому кармані штанів виявлені грошові кошти у розмірі 29 (двадцяти дев`яти) гривень, купюрами номіналом п`ять гривень у кількості п`яти штук та номіналом одна гривня дві купюри. Зазначені в протоколі речі були вилучені та упаковані до паперового конверту з відповідними пояснювальними підписами учасників та слідчого. Під час огляду від ОСОБА_3 надійшло зауваження, що вилучені у нього з кишені ключі від автомобіля йому не належать та були підкинуті. Будь-яких інших зауважень не надійшло. Протокол прочитаний вголос, записаний вірно. ОСОБА_3 відмовився від підпису.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2015 року накладено арешт на речі, вилучені під час обшуку за адресою АДРЕСА_4 , та на речі, вилучені у ОСОБА_3 .

Постановою слідчого від 19.06.2015 речі, вилучені під час обшуку від 18.03.2015 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_4 . визнані речовими доказами.

Згідно з протоколом огляду від 14.05.2015 та фототаблицею до нього, було оглянуто речі, вилучені під час обшуку за адресою АДРЕСА_4 , та у ОСОБА_3 під час огляду земельної ділянки місцевості вздовж будинку АДРЕСА_13 . Речі упаковані в паперовому пакеті білого кольору в запечатаному стані, з надписом слідчої дії, переліком вилучениху ОСОБА_3 речей, з відміткою, що ОСОБА_3 від підпису відмовився, підписами понятих, цілісність зазначеного пакету не порушена. При огляді мобільного телефону марки «Nokia» моделі «5000d-2» в корпусі біло-зеленого кольору виявлена акумуляторна батарея моделі «BL-4B», виявлено персональний номер телефону - імеі: НОМЕР_21 . Телефон на одну сім-картку. На момент огляду в телефоні знаходиться сім-картка оператора мобільного зв`язку «МТС» № НОМЕР_22 Увімкнувши телефон, було оглянуто зміст пам`яті телефону в розділі «Меню/Контакти/Мои номера», встановлено номер сім-картки НОМЕР_23 , оглянуто виявлені смс-повідомлення в розділі «Сообщения/Входящие», контакти в розділі «Имена».

Оглядом мобільного телефону марки «Fly» моделі «В700» в корпусі чорного кольору, виявлено акумуляторну батарею моделі «BL 15», виявлено персональний номер телефону - імеі 1: НОМЕР_24 , другий персональний номер - імеі 2 прочитати не видається можливим, оскільки він затертий. Телефон на дві сім-картки, не включається. На момент огляду в телефоні виявлено сім-карту оператора мобільного зв`язку «Life» № НОМЕР_25 , в ході огляду вмісту вказаної сім-карти за допомогою спеціального пристрою «Card reader» та портативного комп`ютера «Asus K53Z» встановлено номер вказаної сім-картки № НОМЕР_3 та наявність контактів. Після огляду речі упаковані, опечатані паперовими бирками з пояснювальними надписами та підписами слідчого.

Вилучені у ОСОБА_3 під час огляду земельної ділянки вздовж будинку АДРЕСА_13 речі постановою слідчого від 14.05.2015 визнані речовими доказами та передано до камери Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, грошові кошти у загальній сумі 32,70 грн. передані ОСОБА_33 .

З протоколу затримання ОСОБА_3 від 18.03.2015, встановлено, що він складений о 21-00 год. у службовому кабінеті УБОЗ ГУМВС України в Запорізькій області, ОСОБА_3 ознайомившись з підставами затримання, клопотань не заявляв, зауважень і доповнень до протоколу не висловив. Слідчий на підставі ч.3 ст. 208 КПК України у присутності понятих здійснив обшук затриманого, під час якого було виявлено та вилучено: кофту чорного кольору із застібкою «блискавка» з написом, кофту сірого кольору з капюшоном на застібці «блискавка» з написом, чоботи чорного кольору 43 розміру, брюки темно-синього кольору, які були упаковані. Зауважень від понятих, затриманого не було. З урахуванням обставин, встановлених з протоколу огляду місця події від 18.03.2015 ділянки місцевості вздовж будинку АДРЕСА_13 , суд вважає фактичним моментом затримання ОСОБА_3 14-00 год. 18.03.2015 року.

Постановою слідчого від 19.06.2015 вилучені під час обшуку у ОСОБА_3 речі визнані речовими доказами, та передані на зберігання до камери схову Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

Відповідно до ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2015 року надано слідчому дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно протоколу огляду від 18.03.2015, в присутності понятих було оглянуто вхідні двері до приміщення квартири АДРЕСА_2 , розташованої на другому поверсі, та опечатано. Двері на момент огляду без будь-яких пошкоджень, зачинені. Доступ до приміщення квартири відсутній.

Відповідно до протоколу обшуку від 21.03.2015 та фототаблиці до нього, на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2015 року, проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , в присутності понятих ОСОБА_34 , ОСОБА_13 , за участі старшого слідчого - криміналіста ОСОБА_40, підозрюваного ОСОБА_3 , захисника Матієвої Я.С., власника ОСОБА_33 , в ході якого виявлено та вилучено: куртку чорного кольору на блискавці з написом «FERRE», в якій зі слів ОСОБА_3 він знаходився 07.03.2015 при зустрічі з ОСОБА_4 ; сім-картка оператора стільникового зв`язку «Київстар» НОМЕР_26 ; мобільний телефон марки «Nokia» у корпусі чорно-сірого кольору «слайдер» з акумуляторною батареєю «Nokia», ІМЕІ НОМЕР_27 із сім-карткою оператора стільникового зв`язку «Life»; ноутбук Toshiba» модель «SATELLITE L-30-114», у корпусі сіро-чорного кольору, серійний номер 66090623 W; картонна коробка червоного кольору з написом «РМ MODEL» у якій мається складний ніж, металевий предмет схожий на спусковий гачок від пістолета, предмет схожий на магазин від пістолета (газового), циліндричний предмет металевий довжиною 10 см, три пружини, циліндричний предмет пластиковий довжиною 3 см, два металевих предмети циліндричної форми виготовлені з металу сріблястого кольору 2 см та 1,5 см; жорсткий диск «BARRACUDA 72000.7» 120 GB, виявлений у системному блоці комп`ютера.

Ухвалоюслідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2015 накладено арешт на вищезазначені речі, вилучені під час обшуку місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 .

За даними протоколу огляду від 14.05.2015 речей, вилучених під час обшуку місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , оглядом мобільного телефону марки «Nokia 6500s-1» у корпусі чорного кольору, з батареєю ІМЕІ НОМЕР_27 , досліджено зміст пам`яті телефону, здійснено фотофіксацію, після чого упаковано та опечатано.

Протоколом огляду від 01.06.2015 оглянуто сім-карту оператора стільникового зв`язку «Київстар» НОМЕР_26 , вилучену під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , здійснено фотофіксацію, після чого упаковано та опечатано.

Постановою слідчого від 19.06.2015 вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , речі визнані речовими доказами, передані на зберігання до камери схову Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області.

Відповідно до протоколу огляду трупу ОСОБА_4 від 19.03.2015 року, та фото таблиці до нього, огляд проводився в приміщенні Запорізького обласного СМЕ. Під час огляду встановлено пошкодження на тілі ОСОБА_4 . Під час огляду вилучено одяг ОСОБА_4 та мобільний телефон «Нокіа 110» з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Лайф», запальничка, 1 гривня 5 копійок, виявлені в речах, а також мотузки, фрагмент клейонки, фрагмент білої тканини, полімерні пакети з трупу, змиви з кистей рук, зрізи нігтьових пластин, зразки волосся, зразки крові трупа, після чого труп направлено для проведення судово-медичної експертизи.

Протоколом огляду від 02.06.2015 оглянуто вилучений під час огляду трупа ОСОБА_4 мобільний телефон «Nokia110» з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Лайф», оглядом встановлено, що він знаходиться не в робочому стані, серійний номер imei 1. НОМЕР_28 , 2. НОМЕР_29 .

За даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_2 від 21.03.2015 та його відеозаписом, вказана дія тривала з 12.05 год. до 15.29 год. 21.03.2015 року. Проведення слідчого експерименту відбувалось за участі захисника Матієвої Я.С. та в присутності понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_35 . Під час слідчої дії також були присутні спеціаліст в області криміналістики ОСОБА_36 , спеціаліст в області криміналістики ОСОБА_37 , спеціаліст в області судової медицини ОСОБА_38 , спеціаліст в області балістики ОСОБА_39 , криміналіст СУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_40 , власник гаража ОСОБА_12 . Хід слідчої дії фіксувався на цифрову відеокамеру «Sony HDR СХ 240» та цифровий фотоапарат «CanonPowerShot SX 600XS» інформаціями micro-SD.

На запитання слідчого підозрюваний пояснив, що володіє українською мовою, але показання бажає давати російською мовою. Підозрюваний ОСОБА_2 пояснив, що він разом з ОСОБА_3 , прізвище його не знає, перебували у приміщенні гаражу, адресу якого він не знає, але пам`ятає візуально місце розташування гаражу. 07 березня 2015 року у вечірній час вони з ОСОБА_3 приїхали у гараж, щоб подивитися чи відремонтований компресор, який вони залишали вранці. У гаражі вони перебували приблизно 40 хвилин. ОСОБА_3 по телефону пояснював ОСОБА_4 , як проїхати до гаража. Приблизно о 21 годині 00 хвилин до гаража приїхав на автомобілі ОСОБА_4 , вони розмовляли на підвищених тонах. В приміщенні гаражу вони перебували приблизно 2 хвилини, після чого сіли в автомобіль. ОСОБА_4 сів на водійське місце, ОСОБА_3 сів на переднє пасажирське сидіння, а він сів на заднє пасажирське сидіння за ОСОБА_3 . Вони виїхали з території гаражного кооперативу та зупинилися на площадці для паркування.

ОСОБА_3 попросив ОСОБА_2 вийти з автомобіля та йти на зупинку громадського транспорту, оскільки бажав поспілкуватися з ОСОБА_4 в особистих справах. Він направився у бік зупинки, яка знаходиться на відстані 800 м від місця, де зупинився автомобіль. Після 15 хвилин він повернувся, підходячи до автомобіля почув хлопок. Потім підійшов ближче до автомобіля та побачив, що ОСОБА_3 стояв біля водійської двері автомобіля, яка була відчинена. ОСОБА_2 запитав у ОСОБА_3 чи будуть вони їхати. Він сів до автомобіля на заднє сидіння за водійським місцем, а ОСОБА_3 сів на водійське місце. В салоні автомобіля він побачив ОСОБА_4 , на якому був одягнутий капюшон. На капюшоні він побачив бордові плями. ОСОБА_4 був нахилений у ліву сторону та періодично задихався і хрипів. Після цього вони направилися до гаражу, заїхали до гаражу на автомобілі. Далі він перебував біля гаражу та періодично дивився в приміщення гаражу. Бачив розстелений брезент біля передньої пасажирської двері автомобіля, тіло ОСОБА_4 на ньому, як ОСОБА_3 почав обмотувати брезент мотузкою. Далі ОСОБА_3 кинув до ями тіло ОСОБА_4 , спустився до ями та перетягнув тіло ОСОБА_4 до іншої кімнати. Коли ОСОБА_3 перев`язував брезент, він витягнув у ОСОБА_4 мобільний телефон сенсорний. На вказаний телефон постійно надходили виклики. Потім вони вийшли з приміщення гаражу і ОСОБА_3 хтось зателефонував. В ході розмови ОСОБА_3 пояснив, що займається спортом. Вони направилися у бік зупинки громадського транспорту. ОСОБА_2 почав викликати таксі, коли чекали приїзду таксі, ОСОБА_3 розбив мобільний телефон ОСОБА_4 , деталі розкидав. Перебуваючи в автомобілі таксі, ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 ключі, картки та якісь папери. 9 березня 2015 року йому зателефонував ОСОБА_3 та сказав, щоб ОСОБА_2 привіз йому ключі, картки та папери. Він приїхав до ОСОБА_3 та вони направилися до гаража. За наказом ОСОБА_3 . ОСОБА_2 викопав яму.

На території гаражною кооперативу « Верхня Хортиця », розташованого по вул. Істоміна у місті Запоріжжя , підозрюваний вказав, на гараж № НОМЕР_1 секції НОМЕР_2 гаражного кооперативу, де відбувались ці події, власник гаража ОСОБА_12 відчинив гараж. ОСОБА_2 вказав на місце, де ОСОБА_4 припаркував свій автомобіль, коли приїхав до гаража, вказав місце, де вони зупинились, коли виїхали з території гаражного кооперативу, і він вийшов з автомобіля та направився у бік зупинки громадського транспорту. Підозрюваний пояснив та показав, як вони були розташовані в автомобілі. Потім підозрюваний вказав місце, з якого він почув хлопок, яке розташоване на відстані 56 метрів від автомобіля. Показав на місці, яким чином вони діяли, коли повернулись в гараж.

Показав місце за зупинкою, де ОСОБА_3 розбив телефон ОСОБА_4 , а деталі розкидав. При огляді території було виявлено фрагмент полімерного матеріалу з написом «Windows Phone».

Також ОСОБА_2 описав, у чому був одягнений ОСОБА_4 , показав, яким чином 09.03.2015 він копав яму у підвалі за вказівкою ОСОБА_3 , як ОСОБА_3 перемістив тіло ОСОБА_4 до ями і як ОСОБА_2 за його вказівкою закопав тіло, а також показав місце, де викинув пакети з речами з гаража. Під час слідчого експерименту були вилучені на місцевості фрагмент тканини темного кольору з нашаруванням речовини бурого кольору - чохол з автомобіля. Протокол всі учасники слідчої дії підписали без зауважень.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 від 21.03.2015, відеозапису слідчої дії, вказана дія тривала з 16.30 год. до 20.49 год. 21.03.2015 року. Проведення слідчого експерименту відбувалось за участі захисника Матієвої Я.С., в присутності понятих ОСОБА_13 , ОСОБА_35 , спеціалістів в області криміналістики ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , спеціаліста в області судової медицини ОСОБА_38 , спеціаліста в області балістики ОСОБА_39 , криміналіста СУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_40 , власника гаража ОСОБА_12 . Хід слідчої дії фіксувався на цифрову відеокамеру «Panasonic SDR H100» та цифровий фотоапарат «CanonPowerShot SX 600XS» інформаціями micro-SD. Підозрюваний пояснив, що володіє українською мовою, але показання бажає давати російською мовою.

На пропозицію слідчого ОСОБА_3 пояснив, що 07 березня 2015 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, йому зателефонував ОСОБА_2 та запропонував зустрітися. Вони зустрілись на зупинці громадського транспорту «вул. Новгородська» Хортицького району міста Запоріжжя, потім пішли до нього додому. ОСОБА_2 запитував, чи вирішив він проблему щодо повернення йому боргу у розмірі 40000,00 грн., які він позичив ОСОБА_4 для того, щоб відкрити спільний бізнес та для купівлі зуботехнічного обладнання. Потім вони направились до гаражу у гаражному кооперативі « Верхня Хортиця ».

На питання з якою метою вони направилися до гаражу, підозрюваний відмовився відповідати, користуючись своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, та повідомив, що у зв`язку з поганим самопочуттям та він потребує медичної допомоги.

У зв`язку з викликом бригади швидкої допомоги для надання медичної допомоги підозрюваному ОСОБА_3 відеозапис призупинявся о 16 годині 57 хвилини та поновлений о 17 годині 22 хвилини.

Після надання медичної допомоги на запитання слідчого підозрюваний пояснив, що йому була надана медична допомога і він може приймати участь у слідчому експерименті.

Згідно довідки лікарів ССНМП та амбулаторно-поліклінічної мережі, ОСОБА_3 звернувся на швидку 21.03.2015 о 16 годині 57 хвилин, артеріальний тиск 120/70, введено знеболююче кеталдін 1 мл та в даний момент ургентної госпіталізації не потребує.

На запитання слідчого чи бажає він давати показання, підозрюваний відповів, що так.

Далі ОСОБА_3 пояснив, що вони з ОСОБА_2 поїхали в гараж, оскільки йому необхідно було розібрати компресор, пояснив як передавав ОСОБА_2 пістолет, який зберігав у гаражі. Далі він зателефонував ОСОБА_4 , який йому повідомив, що він вдома вживає їжу. ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_4 приїхати до нього в гараж, пояснював як до нього проїхати. Коли приїхав ОСОБА_4 , він закрив гараж та попрохав ОСОБА_4 проїхатися на його автомобілі, на що той погодився. Далі він сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_2 сів на заднє сидіння. Виїхавши з гаражного кооперативу, він почув хлопок та повернувся у бік, де сидів ОСОБА_2 та зрозумів, що ОСОБА_2 здійснив постріл. Він вийшов з автомобіля і почув ще один хлопок та зрозумів, що у салоні автомобіля ОСОБА_2 здійснив ще один постріл. ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, у руці у нього був пістолет, та сказав їхати назад до гаража, при цьому погрожуючи зброєю, як йому здалося. У гаражі ОСОБА_2 сказав витягувати тіло ОСОБА_4 на брезент, який був у гаражі, дав йому мотузку та сказав, щоб він замотав тіло. Замотавши тіло, він кинув його до підвального приміщення в гаражі. Вони вийшли з гаража та зачинили його. ОСОБА_2 забрав документи та мобільний телефон марки «НТС» з автомобіля, забрав собі ключі від гаража, ключі від автомобіля та пропуск до гаражного кооперативу.

На зупинці громадського транспорту на мобільний телефон ОСОБА_4 почали надходити у великій кількості дзвінки і ОСОБА_2 його розбив. ОСОБА_2 викликав таксі і вони поїхали звідти.

Приблизно через два дні вони разом з ОСОБА_2 поїхали до гаража, ОСОБА_2 надав йому ключі від автомобіля, за вказівкою ОСОБА_2 він зняв чохли із сидінь автомобіля, поклав їх до пакету. Потім ОСОБА_2 сказав йому стояти біля воріт гаража та дивитися, щоб ніхто із сторонніх осіб не йшов до них, а сам взяв лопату та спустився до підвального приміщення. ОСОБА_2 викопав яму, потім вони разом перемістити до ями труп ОСОБА_4 , ОСОБА_2 засипав яму. З гаража забрали пакет з чохлами, закрили гараж, ОСОБА_2 забрав ключі у ОСОБА_3 та сказав йти на зупинку громадського транспорту. ОСОБА_2 з пакетом у руках направився у бік лісосмуги викинути пакет, приблизно через 15 хвилин ОСОБА_2 прийшов на зупинку без пакета.

Далі ОСОБА_3 на запитання слідчого відповів, що всім учасникам слідчої дії необхідно проїхати до гаражного кооперативу по вул. Істоміна у місті Запоріжжі , де відбувалися події.

На території гаражною кооперативу « Верхня Хортиця », розташованого по вул. Істоміна, 21-а у місті Запоріжжя , підозрюваний пояснив, що всі прибули на місце, де знаходиться гараж і вказав на гараж № НОМЕР_1 секції НОМЕР_2 гаражного кооперативу. Власнику гаражу № НОМЕР_1 секції № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Верхня Хортиця» ОСОБА_12 було запропоновано відчинити гараж.

Далі ОСОБА_3 на місці відтворив ті події, які відбувалися в гаражі, про які він пояснював, пояснив, що в приміщенні гаража зберігав пістолет марки «ПМ», з патронами, «глушник», разом з ними у пакеті була заява на ім`я начальника відділення поліції про добровільну видачу зброї, пояснив як передавався пістолет ОСОБА_2 .

Показав місце, де ОСОБА_4 припаркував свій автомобіль, коли приїхав до гаража, місце при виїзді з гаражного кооперативу « Верхня Хортиця », де вони рухалися на автомобілі, коли він почув хлопок схожий на постріл з пістолету, та розмістив автомобіль на ділянці місцевості на відстані 5 м від в`їзних воріт до гаражів та на відстані до 30 м від в`їзду до гаражного кооперативу «Верхня Хортиця» передньою частиною у напрямку руху до вул. Істоміна у місті Запоріжжі.

Далі підозрюваний розмістив манекен людини на передньому пасажирському сидінні та пояснив, що ОСОБА_4 перебував у сидячому положенні, вказав у автомобілі місце, де перебував ОСОБА_2 . Показав, де він знаходився, коли почув другий постріл в автомобілі, вказав на місце, де він розташував автомобіль після цього.

Далі ОСОБА_3 пояснив та показав, як вони повернулись знову до гаража № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Верхня Хортиця», як було встановлено автомобіль у приміщенні гаража Потім ОСОБА_3 за допомогою манекена показав, як витягував тіло ОСОБА_4 з автомобіля, де і як замотував його в брезент та зв`язував мотузкою, як скинув тіло у підвальне приміщення гаража.

Також ОСОБА_3 вказав на місце в автомобілі, де знаходились документи потерпілого, ключі та пропуск від гаража, мобільний телефон потерпілого марки "НТС", які забрав ОСОБА_2 . Після того ОСОБА_3 відтворив події, які відбувалися через три дні, коли вони з ОСОБА_2 знову приїхали в гараж, щоб закопати тіло ОСОБА_4 .

Вказав, як ОСОБА_2 за допомогою лопати, яка знаходилася у гаражі, викопав яму під драбиною по якій здійснюється вхід до підвального приміщення, як вони разом перемістили тіло потерпілого до ями і ОСОБА_2 його закопав. Також ОСОБА_3 вказав на місце за компресором, куди він сховав зняті з автомобіля реєстраційні номерні знаки. Під час слідчого експерименту, відставивши компресор від стіни, виявили два автомобільні реєстраційні номери НОМЕР_5 , які були вилучені.

ОСОБА_3 пояснив, як він зняв чохли з передніх сидінь автомобіля та склав у пакет, який потім забрав ОСОБА_2 і викинув у лісосмузі по дорозі до зупинки транспорту, підголівник з правого сидіння він кинув на заднє сидіння. Також ОСОБА_3 вказав на місце в автомобілі, де він залишив пістолет з глушником. Далі ОСОБА_3 вказав на ділянку місцевості, де ОСОБА_2 07.03.2015 розбив і викинув мобільний телефон ОСОБА_4 .

Протокол підписаний всіма учасниками слідчої дії, жодних зауважень з боку сторони захисту не висловлювалось.

За даними протоколу огляду від 21.03.2015 року на ділянці місцевості у сквері будівлі відділу культури та туризму Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Істоміна 14, виявлено та вилучено фрагмент полімерного матеріалу чорного кольору за написом «Windows Phone» та логотип операційної системи «Windows», який постановою слідчого від 19.06.2015 визнаний речовим доказом.

Відповідно до протоколу огляду від 21.03.2021 року та фототаблиці до нього, на ділянці місцевості за гаражним кооперативом «КП ЕЛУАД» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 4 виявлено та вилучено фрагменти тканини, схожі на чохли від автомобільних сидінь з нашаруванням речовини бурого кольору, які постановою слідчого від 19.06.2015 визнані речовим доказом.

Відповідно до протоколу огляду від 21.03.2015 року та фототаблиці до нього, під час огляду гаража № НОМЕР_1 секції НОМЕР_2, який знаходиться у гаражному кооперативі з експлуатації гаражів індивідуальних володільців «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна у м. Запоріжжя, виявлено та вилучено два номерних знака НОМЕР_5 , які постановою слідчого від 19.06.2015 визнані речовим доказом.

Відповідно до розписки, ОСОБА_1 у відповідності до постанови слідчого отримала на відповідальне зберігання автомобіль ВАЗ 21124, реєстраційний номер НОМЕР_5 , ключі від автомобіля, свідоцтво про технічну реєстрацію, грошові кошти в сумі 1 гривня 5 копійок, зв`язку ключів від квартири, ланцюжок срібний, два хрестики, обручку.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №967 від 19.03.2015, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , причина смерті руйнування головного мозку, множинні наскрізні вогнепальні кульові поранення голови з переломами кісток основи черепу.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи №967 трупа ОСОБА_4 , смерть ОСОБА_4 наступила від двох проникаючих наскрізних вогнепальних кульових поранень голови з відкритими переломами кісток склепіння та основи черепа, ушкодженнями по ходу ранових каналів оболонок і речовини головного мозку, розлитим крововиливом під м`які мозкові оболонки, з крововиливами в м`які покрови голови в області ран, з синцями в орбітальних областях. Шкірні рани в тім`яно-потиличної області зліва, мають округлу форму, з добре вираженим ефектом «мінус-тканина», і відповідні їм по локалізації дірчасті переломи кісток склепіння черепа, являють собою вхідні вогнепальні кульові поранення, а пошкодження в лобній ділянці зліва і в тім`яно-скроневій області праворуч, відповідно, - вихідними вогнепальними кульовими пораненнями. Вхідні рани тривають в прямолінійні ранові канали, один з яких спрямований спереду назад, трохи зліва направо; інший - практично горизонтально, спереду назад; довжина їх становить 23 і 21 см відповідно.

Вище описані ушкодження утворилися у відносно короткий період часу. З огляду на характер і морфологічні особливості переломів кісток черепу, можна припустити, що, найімовірніше, першим було нанесено вогнепальне поранення, спрямоване практично горизонтально, спереду назад.

Вище описані ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку зі смертю, у живих осіб відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Малоймовірно, що після отримання подібних поранень голови ОСОБА_4 міг здійснювати активні цілеспрямовані дії. Посмертних ушкоджень при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_4 не виявлено. Слідів волочіння при судово-медичній експертизі трупа також не виявлено.

Відповідно до висновку експерта №2202 механізм утворення одного з поранень голови ОСОБА_4 відповідає опису ОСОБА_3 нанесення пошкоджень в ході слідчого експерименту від 21.03.2015 року за участю останнього.

Відповідно до висновку експерта №140/141 від 14.04.2015 року комплексної судової хімічної експертизи, на вилученому з автомобіля ВАЗ 21124 підголівнику з-під заднього сидіння наявні частинки хімічних елементів, які характерні для продуктів пострілу.

Відповідно до висновку експерта №140/141 від 14.04.2015 року комплексної судової хімічної експертизи, на вилученому з автомобіля ВАЗ 21124 підголівнику з-під заднього сидіння наявні частинки хімічних елементів, які характерні для продуктів пострілу.

Винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується матеріалами, наданими операторами стільникового зв`язку, на підставі ухвал слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2015 про тимчасовий доступ до інформації, яка знаходить в операторів мобільного зв`язку, зокрема: ТОВ «Астеліт» про вхідні та вихідні дзвінкі абонентського номеру НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_3 із встановленням ІМЕІ мобільного терміналу, його зв`язків, з прив`язкою до базових станцій, за період часу з 06 березня 2015 року; до інформації, яка знаходить в оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» про вхідні та вихідні дзвінкі абонентського номеру НОМЕР_30 , яким користується ОСОБА_3 із встановленням ІМЕІ мобільного терміналу, його зв`язків, з прив`язкою до базових станцій, за період часу з 06 березня 2015 року; до інформації, яка знаходить в оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» про вхідні та вихідні дзвінкі абонентського номеру НОМЕР_31 , яким користується ОСОБА_2 із встановленням ІМЕІ мобільного терміналу, його зв`язків, з прив`язкою до базових станцій, за період часу з 06 березня 2015 року; до інформації, яка знаходить в оператора мобільного зв`язку ТОВ «Астеліт» про вхідні та вихідні дзвінкі абонентського номеру НОМЕР_32 , яким користується ОСОБА_2 із встановленням ІМЕІ мобільного терміналу, його зв`язків, з прив`язкою до базових станцій, за період часу з 06 березня 2015 року; до інформації, яка знаходить в оператора мобільного зв`язку ТОВ «Астеліт» про вхідні та вихідні дзвінкі абонентських номерів НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , які використовували невідомі особи при висловлюванні погроз потерпілій із встановленням ІМЕІ мобільного терміналу, його зв`язків, з прив`язкою до базових станцій, за період часу з 06 березня 2015 року.

За даними протоколу огляду від 08 червня 2015 року СД-дисків з інформацією, отриманою під час тимчасового доступу в ТОВ «Астеліт», ПрАТ «Київстар», ПрАТ «МТС України», встановлено, що в період часу з 06.03.2105 року по 18.03.2015 року ОСОБА_2 користувався мобільним телефоном ІМЕІ 1) НОМЕР_33 ; 2) НОМЕР_34 , використовуючи абонентський номер НОМЕР_32 . Вказаний мобільний телефон в ОСОБА_2 був вилучений під час затримання. ОСОБА_3 використовував абонентські номери НОМЕР_3 , НОМЕР_30 .

Відповідно до інформації, наданої під час тимчасового доступу ТОВ «Астеліт», абонент НОМЕР_32 ( ОСОБА_2 ) в період часу з 18.14 год. 06.03.2015 року до 7.20 год. 07.03.2015 року; з 11.00 год. 07.03.2015 року - 16.37 год. 07.03.2015 року перебував в АДРЕСА_10 (місце мешкання ОСОБА_3 ).

Відповідно до інформації, наданої під час тимчасового доступу ТОВ «Астеліт», абонент НОМЕР_3 ( ОСОБА_3 ) в період часу з 14.03 год. 06.03.2015 року до 01.29 год. 07.03.2015 року; з 10.30 год. 07.03.2015 року - 10.47 год. 07.03.2015 року перебував в АДРЕСА_10 (місце мешкання ОСОБА_3 ).

ОСОБА_4 в період часу з 19.56 год. 07.03.2015 по 20.17 год. 07.03.2015 знаходився в районі АДРЕСА_14 - АДРЕСА_15 (місце мешкання ОСОБА_4 ).

Відповідно до інформації, наданої під час тимчасового доступу ТОВ «Астеліт», абонент НОМЕР_32 ( ОСОБА_2 ) в період часу з 20.49 год. 07.03.2015 року до 21.59 год. 07.03.2015 року перебував в районі вул. Сковороди, 19 (район Верхньої Хортиці - поруч з вул. Істоміна).

Абонент НОМЕР_3 ( ОСОБА_3 ) в період часу з 19.37 год. 07.03.2015 року до 22.03 год. 07.03.2015 року перебував в районі вул. Сковороди 19 (район Верхньої Хортиці - поруч з вул. Істоміна).

В період з 20.23 год. 07.03.2015 року мобільний телефон ОСОБА_4 перебував в районі вул. Сковороди 19 ( район Верхньої Хортиці - поруч з вул. Істоміна).

Абонент НОМЕР_32 ( ОСОБА_2 ) в період часу з 22.09 год. 07.03.2015 року до 22.17 год. 07.03.2015 року перебував в АДРЕСА_10 (місце мешкання ОСОБА_3 ). В період часу з 22.10 год. 07.03.2015 року ОСОБА_3 знаходився в районі вул. Новгородської 20а - Задніпровська 7а, тобто за місцем свого мешкання.

Відповідно до інформації, наданої під час тимчасового доступу ТОВ «Астеліт», абонент НОМЕР_8 , з якого надходили СМС-повідомлення: «Верни то, что должна, и будет все нормально» на мобільний телефон ОСОБА_1 , використовував мобільний телефон ІМЕІ НОМЕР_6 ( ОСОБА_2 ).

Абонент НОМЕР_9 , з якого надходили СМС-повідомлення : «Сутки тебе закончить поиски и закрыть вопрос с милицией. К вечеру уторника готовь 30 тысячь баксов этого хватит зактрыть твои грехи не выполниш условия бошку отрежем, а потом и тебе» на мобільний телефон ОСОБА_1 , використовував мобільний телефон ІМЕІ НОМЕР_34 ( ОСОБА_2 , місце знаходження АДРЕСА_11 ).

Відповідно до інформації, наданої під час тимчасового доступу ТОВ «Астеліт», абонент НОМЕР_10 , з якого надходили дзвінки з погрозами на мобільний телефон ОСОБА_1 , використовував мобільний телефон ІМЕІ НОМЕР_34 ( ОСОБА_2 )

Відповідно до протоколу огляду предмету від 26.05.2015 року, слідчим оглянуто мобільний телефон потерпілої ОСОБА_1 «Samsung GT-S5302». Оглядом встановлено, що мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «GT-S5302» в корпусі білого кольору, ІМЕІ №1: НОМЕР_35 , ІМЕІ №2: НОМЕР_36 . На момент огляду в телефоні знаходиться сім-картка оператора мобільного зв`язку «МТС» та «Djuice». В ході огляду змісту пам`яті телефону в розділі «Сообщения/Входящие», виявлено наступні СМС-повідомлення:

- повідомлення надіслано 14 березня 2015 в 21 годину 47 хвилин з номеру НОМЕР_37 , зміст повідомлення: «Сутки тебе закончить поиски и закрыть вопрос с милицией. К вечеру уторника готовь 30 тысячь баксов этого хватит зкрыть твои грехи не выполнишь условия бошку отрежем, а потом и тебе»;

- повідомлення надіслано 9 березня 2015 в 21 годину 19 хвилин з номеру НОМЕР_38 , зміст повідомлення: «Верни то что должна, и будет всё нормально»;

- повідомлення надіслано 9 березня 2015 в 21 годину 31 хвилин з номеру НОМЕР_38 , зміст повідомлення: «Верни то что должна, и будет всё нормально».

Постановою слідчого від 26.05.2015 року, якою мобільний телефон марки «SAMSUNG» моделі «GT-S5302» в корпусі білого кольору, визнаний речовим доказом та повернуто потерпілій під розписку.

Протоколом огляду від 02.06.2015 оглянуто вилучений під час огляду трупа ОСОБА_4 мобільний телефон «Nokia110» з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Lіfe», оглядом встановлено, що він знаходиться не в робочому стані, серійний номер imei 1. НОМЕР_28 , 2. НОМЕР_29 .

За даними висновку експерта №303-ЗТ від 21.05.2015 року за результатами судової балістичної експертизи пістолета, магазина, 5 набоїв, глушника, вилучених під час обшуку в гаражі НОМЕР_1 по вул. Істоміна, 21-а , двох предметів схожих на гільзи, деформованого предмета схожого на кулю, предметів, схожих на гільзу та кулю, вилучених під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_4 , встановлено, що пістолет є вогнепальною зброєю - переробленим пістолетом калібру 9 мм, переробка полягає в установці саморобним способом ствола під патрон 9х18 мм, з приєднувальною різьбою М10, на травматичний пістолет «ПМР», номерні значення якого видалені. Магазин є частиною, уніфікованою деталлю до травматичних пістолетів «ПМР» промислового виробництва, 5 патронів є боєприпасами - патронами калібру 9х18мм до пістолета Макарова (ПМ). Дані патрони можуть також використовуватись для стрільби з пістолетів іноземного виробництва РА-63, Р-64, RK-59, R-61, придатні для проведення пострілів, промислового виробництва. Циліндричний металевий предмет є пристроєм безполуменевої безшумної стрільби для будь-якої зброї калібром не більше 9мм, у якої на дуловому зрізі є приєднувальна зовнішня різьба М10, саморобного виготовлення. Експериментальним шляхом встановлено можливість пострілу при складанні ПББС та магазина до пістолета. Три гільзи та дві кулі, виявлені на місці події, стріляні з наданого на дослідження пістолета.

Згідно довіреності, посвідченої 06.01.2014 року приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_45, ОСОБА_29 уповноважив ОСОБА_43 продати належний йому автомобіль марки ВАЗ 21124, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Згідно довіреності, посвідченої 17.01.2015 року приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу ОСОБА_45, ОСОБА_43 діючи від імені ОСОБА_29 підставі довіреності від 06.01.2014, уповноважив ОСОБА_3 , ОСОБА_9 продати належний йому автомобіль марки ВАЗ 21124, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зняти його з обліку та здати державні номерні знаки, одержати транзитні номери або поставити на облік в органах Державтоінспекції.

З наданої УДМС України в Запорізькій області копії заяви про видачу паспорта громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що фотокартка в паспорт ОСОБА_4 вклеєна 05.02.2015 року, тобто після оформлення довіреності на ОСОБА_3 на автомобіль ВАЗ 21124, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Довідками УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 08.05.2015 №10/4-20192, від 06.05.2015 №10/4-2019вх, підтверджується, що ОСОБА_4 належав автомобіль марки БМВ, державний номер НОМЕР_39 , станом на 06.05.2015 зареєстрованих за ним транспортних засобів немає. Згідно даних комп`ютерної бази ЦС ДДАІ МВС України АІПС «Автомобіль», за ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровані.

Відповідно до висновку №346-ЗТ від 20.06.2015 року на чохлі та підголівнику є механічні вогнепальні пошкодження. Напрям польоту кулі з заду наперед підголівника та чохла, за умови встановлення їх вихідним отвором до лобового скла під час пострілу. Найімовірніше розташування особи, що здійснювала постріл (постріли), позаду сидіння, на якому був встановлений підголівник з чохлом, канал ствола розташовувався близько 90 градусів відносно задньої поверхні підголівника та чохла, за тієї умови, що чохол та підголівник були встановлені під час пострілу вихідним отвором до лобового скла.

Відповідно до висновку дактилоскопічної експертизи №130 від 15.04.2015 року, слід пальця руки, вилучений під час обшуку гаражу № НОМЕР_1 в секції ОСОБА_2 на території гаражного кооперативу «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна у м. Запоріжжя (з пляшки ємкістю 0,5 л з написом «Staropramen») залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку експерта №252 від 19.06.2015, судовою трасологічною експертизою встановлено, що циліндровий механізм навісного замку, вилученого 18.03.2015 в гаражі № НОМЕР_1 в секції ОСОБА_2 на території гаражного кооперативу «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна, 21-а у м. Запоріжжя, - справний.

Відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи №125/15 від 3.06.2015 року середньо-ринкова вартість транспортного засобу ВАЗ 21124, 2007 року випуску, станом на 07.03.2015 року складає 94335,64 грн.

Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №753 кров ОСОБА_2 відноситься до групи АВ із супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0. Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №752 кров ОСОБА_3 відноситься до групи АВ із супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0.

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №751 в змиві з лівої руки ОСОБА_4 крові не виявлено, з правої руки встановлено наявність крові людини, що не виключає походження від самого ОСОБА_4 , походження крові від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виключається.

Відповідно до висновків судово-імунологічних експертиз №749, 750, 1113, 1114, 205 у змивах , слідах вилучених 18.03.2015 року під час обшуку гаража № НОМЕР_1 в секції ОСОБА_2 на території гаражного кооперативу «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна, 21-а у м. Запоріжжя виключається походження крові від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте не виключається походження крові від ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №1112 встановлена наявність крові на простирадлі, вилученому 18.03.2015 року під час обшуку гаражу № НОМЕР_1 в секції ОСОБА_2 на території гаражного кооперативу «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна у м. Запоріжжя, виключається походження крові від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте не виключається походження крові від ОСОБА_4 .

Відповідно до висновків судово-імунологічних експертиз №1110, 1220, 1221 в слідах на простирадлі, одязі, взутті ОСОБА_4 , вилучених під час огляду 19.03.2015 року встановлена наявність кров людини, походження якої виключається від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проте не виключається походження крові від ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №1151 в слідах на чохлі з сидіння автомобіля, вилученого під час огляду 21.03.2015 року на ділянці місцевості за гаражним кооперативом «КП ЕЛУАД» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва 4, встановлена наявність крові людини, походження якої виключається від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не виключається походження крові від ОСОБА_4 .

Довідкою №25-06016/37409 підтверджується, що офіційний курс гривні до долара США станом на 14.03.2015 року складав 2161,6059 за 100 доларів США.

Актом судово-психіатричного експерта №337 від 25.05.2015 за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_2 у період здійснення інкримінованого йому правопорушення міг усвідомлювати свої дії і керувати ним, за своїм психічним станом в час обстеження також може усвідомлювати свої дії і керувати ними. При цьому, відносно справи розповідав не завжди послідовно, іноді плутано, суперечливо.

Актом судово-психіатричного експерта №319 від 20.05.2015 за результатами комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_3 встановлено, що ОСОБА_3 у період здійснення інкримінованого йому правопорушення міг усвідомлювати свої дії і керувати ним, за своїм психічним станом в час обстеження також може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Вина ОСОБА_3 і ОСОБА_2 підтверджується також речовими доказами, які суд дослідив у судовому засіданні, а саме, одягом, телефонами, які були вилучені у ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в ході обшуку, вилученими за місцем проживання ОСОБА_2 копією паспорта ОСОБА_4 , свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, посвідченням водія на його ім`я, ключами від автомобіля, пластиковими картками МТС, Лайф, вилученими в ході обшуку в приміщенні гаража, автомобілем, який належав ОСОБА_4 , пістолетом та глушником.

За клопотанням сторони захисту суд допитав в якості свідка ОСОБА_44 , який є працівником правоохоронних органів, розслідував дане кримінальне провадження, і який суду пояснив про виконання ним вимог ст. 290 КПК України у даному кримінальному провадженні. Всі докази, які зібрала сторона обвинувачення, були відкриті стороні захисту у встановленому порядку. Оглядати речові докази під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, це право обвинувачених і захисників. Сторона захисту не заявляла про намір ознайомитися з речовими доказами, які не були долучені до матеріалів справи, а були передані на відповідальне зберігання до камер речових доказів або іншим особам, протоколи про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження були підписані ними без зауважень.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Висновок судово-цитологічної експертизи №203 від 20.04.2015 недопалків не містить підтвердження випалювання їх підозрюваними, у зв`язку з чим суд відповідно до ст. 85 КПК України визнає цей доказ неналежним, оскільки він не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Стороною захисту в ході судового розгляду кримінального провадження заявлялося клопотання про визнання недопустимими ряду доказів, наданих стороною обвинувачення.

Згідно ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, діяння, визначені у ч.2 ст. 87 КПК України. Недопустимими є також докази, що були отримані в порядку, зазначеному у ч. 3 ст. 87 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення крім випадків, встановлених ч.2 ст. 89 КПК України.

Обвинувачені вказують на недопустимість доказів, отриманих з порушенням їх прав на захист і залучення захисників лише 21.03.2015. Однак, згідно доручень Запорізького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 18.03.2015 встановлено, що захисники були залучені у встановленому КПК України порядку в день затримання обвинувачених 18.03.2015. На час слідчих дій ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мали статус підозрюваних, користувалися правами й обов`язками підозрюваного, та були забезпеченим кваліфікованою правовою допомогою, їх захисники приймали участь у всіх слідчих і процесуальних діях за участю підозрюваних. Право на захист забезпечувалось ОСОБА_2 і ОСОБА_3 впродовж усього часу досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.

Щодо доводів обвинувачених про недопустимість в якості доказів їх пояснень, які вони надавали одразу після затримання, під час слідчих експериментів, через те, що вони змушені були давати зізнавальні показання під тиском працівників поліції, суд зазначає, що відповідно до принципу безпосередності суд при ухваленні вироку враховує показання обвинувачених, які вони надали під час їх допиту в суді. Так, в ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачені надали свідчення щодо їх абсолютної непричетності до обставин інкримінованих їм кримінальних правопорушень, одночасно вказуючи на відсутність належних доказів їх винуватості. І саме надані у суді показання обвинувачених враховує суд, оцінюючи їх у сукупності і взаємозв`язку з іншими доказами у справі, в тому числі з даними, отриманими в ході слідчих експериментів з їх участю в частині, що узгоджується і не суперечить іншим доказам.

Крім цього, суд критично оцінює доводи заявників щодо здійснення на них впливу у позапроцесуальний спосіб на стадії досудового розслідування з метою дачі зізнавальних свідчень з огляду на те, що обвинувачені були забезпечені обов`язковою правовою допомогою адвоката у ході слідчих експериментів щодо відтворення обстановки і обставин події, жодних зауважень, скарг щодо проведення яких як від обвинувачених так і від їх захисників не надходило.

Відомості, викладені у заяві ОСОБА_3 щодо застосування недозволених методів досудового розслідування 26.05.2015 слідчим були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015080000000194 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України. За результатами проведеного досудового розслідування постановою від 28.10.2015 кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Постанова про закриття кримінального провадження заявником, захисником не оскаржувалась. На заяву ОСОБА_2 було повідомлено, що за відсутності об`єктивних даних, що свідчать про ознаки кримінального правопорушення, відомості до ЄРДР не вносились, бездіяльність прокурора в порядку ст. 303 КПК підозрюваним та захисником не оскаржувалась.

Крім того, судом було організовано перевірку доводів обвинувачених про застосування до них насильства під час затримання та під час досудового розслідування, ухвалою суду від 07.04.2020 доручено ДБР провести перевірку фактів, викладених у заявах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , відомостей, що вказані обставини знайшли своє підтвердження, суду не надано.

Також суд звертає увагу на те, що обвинувачені не доводили, що незаконний вплив на них тривав протягом всього часу досудового розслідування, а вказують, що це мало місце в день затримання та при проведенні слідчого експерименту з їх участю, однак, як вбачається з висновків судово-психіатричного експерта, при проведенні комплексної судової психолого-психіатричної експертизи у травні 2015 року обвинувачені також давали пояснення щодо обставин справи, які свідчать про їх причетність до інкримінованих злочинів, і не робили жодних заяв щодо незаконного впливу на них.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо жорстокого поводження під час затримання і спричинення йому тілесних ушкоджень не відповідають дійсності, оскільки це не знайшло свого підтвердження під час розслідування кримінального провадження №42015080000000194, а в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 отримав травму ноги внаслідок того, що він 18.03.2015 о 14.00 год. стрибнув з другого поверху на землю, що було ним зазначено у анамнезі захворювання у виписному епікризі від 22.03.2015.

З відеозапису слідчого експерименту з участю ОСОБА_3 , який проводився 20.03.2015, вбачається, що у обвинуваченого ОСОБА_3 нога у гіпсі, він користується милицями, при цьому ні він, ні його захисник не заявляли, що ОСОБА_3 за станом здоров`я не може приймати участь у слідчій дії. Коли в ході слідчої дії ОСОБА_3 поскаржився на біль в нозі, проведення слідчого експерименту було призупинено і була невідкладно викликана швидка медична допомога. Після надання медичної допомоги ОСОБА_3 заявив, що він може продовжити участь у слідчому експерименті.

Клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу обшуку у приміщенні гаража № НОМЕР_1 секції ОСОБА_2, у гаражному кооперативі «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна 21-А у м. Запоріжжя , з тих підстав, що він був проведений без дотримання ст. 233 КПК України, суд відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 233 КПК України, ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Як встановлено в ході судового розгляду, обшук проводився на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2015 року, якою було надано дозвіл на проведення обшуку у приміщенні гаража № НОМЕР_1 секції ОСОБА_2, у гаражному кооперативі «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна 21-А у м. Запоріжжя , який належить ОСОБА_25 - дружині ОСОБА_12 , з метою виявлення та фіксації слідів злочину, знаряддя злочину, відомостей про вчинення кримінального правопорушення, предметів і речей, які можуть мати доказове значення для встановлення усіх обставин вчиненого злочину, місцезнаходження ОСОБА_4 , належних йому мобільних телефонів, та автомобіля. В подальшому ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2015 року накладено арешт на все майно, вилучене під час вищезазначеного обшуку 18.03.2015 року з приміщення гаража № НОМЕР_1 секції ОСОБА_2 у гаражному кооперативі « Верхня Хортиця » по вул. Істоміна 21-А у м. Запоріжжя . Відтак, докази, здобуті в ході вищезазначеного обшуку суд визнає допустимими.

Судом відхиляються доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, отриманих в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 . В обґрунтування цих доводів сторона захисту посилається на те, що обшук проводився без участі ОСОБА_2 , що є порушенням вимог ч.3 ст. 223 КПК України. Однак, з досліджених судом письмових доказів встановлено, що обшук за місцем проживання ОСОБА_2 проводився з дотриманням вимог ст.ст. 233- 236 КПК України, при цьому ч.1 ст. 236 КПК України встановлює, що для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження, тобто це є правом слідчого чи прокурора, який проводить обшук.

Також судом відхиляється клопотання сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом висновку експерта №130 від 15.04.2015, яким встановлено, що слід пальця руки, вилучений під час обшуку гаража № НОМЕР_1 в секції ОСОБА_2 на території гаражного кооперативу «Верхня Хортиця» по вул. Істоміна у м. Запоріжжя з пляшки ємкістю 0,5 л з написом «Staropramen» залишений великим пальцем правої руки ОСОБА_2 .

Клопотання ґрунтується на тому, що під час обшуку речовим доказом визнавалась пляшка з написом «Старопрамен» а не пляшка написом «Staropramen», що була надана на дослідження.

Як вбачається з протоколу обшуку від 18.03.2015 року, з приміщення гаража № НОМЕР_1 була вилучена в тому числі скляна пляшка з написом «Старопрамен», яка була упакована в картонну коробку, та сліди №2 і №3 з поверхні зазначеної пляшки з-під пива «Старопрамен», які разом зі слідом №1 були упаковані в спец пакет №1806382, які були опечатані та засвідчені пояснювальним написом.

З висновку експерта №130 від 15.04.2015 вбачається, що об`єктами дослідження були дві дактилокарти та об`єкти (три сліди рук), які були доставлені у спецпакеті №1806382 з відповідним пояснювальним написом. При відкритті спецпакета №1806382 виявлено в тому числі дактокарточку з прозорими плівками, вилученими під час обшуку в приміщенні гаража, з надписом «сліди №2 і №3 вилучені з пляшки з написом «Staropramen», що в подальшому було відображено у висновку експерта.

Написання у процесуальних документах назви пива на пляшці різними мовами не свідчить про недійсність висновку експерта, оскільки об`єктом дослідження експертизи №130 від 15.04.2015 була не пляшка, а сліди рук №2 і №3, вилучені з поверхні скляної пляшки з-під пива, вилученої з приміщення гаража під час обшуку 18.03.2015, з написом «Старопрамен», як це зазначено у протоколі обшуку та постанові про визнання пляшки речовим доказом.

Суд вважає необґрунтованими і відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості речових доказів через порушення ст. 290 КПК України.

Свої аргументи щодо недопустимості речових доказів сторона захисту висловила під час судового розгляду, посилаючись на факт не ознайомлення з ними стороною захисту в порядку статті 290 КПК України.

Сторона захисту вправі володіти інформацією про всі докази і елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді.

ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці зазначає про те, що основним аспектом права на справедливий судовий розгляд у кримінальному провадженні, включаючи елементи такого провадження, що відносяться до процедури, має бути змагальність, і що має бути забезпечена рівність сторін між обвинуваченням та захистом. Право на змагальний судовий процес у кримінальній справі означає, що і обвинувачення, і захист повинні мати можливість володіти інформацією, ознайомитись із матеріалами і могти прокоментувати зауваження та докази, подані іншою стороною, а також надавати щодо них пояснення (рішення ЄСПЛ у справі «Брандштеттер (Brandstetter) проти Австрії» від 28 серпня 1991 року, §§ 66-67).

Відповідно до частини першої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Принцип змагальності не вичерпується реалізацією положень статті 290 КПК України. Після передачі кримінального провадження до суду саме суд у ході розгляду справи під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує безпосереднє дотримання принципу змагальності.

На етапі досудового розслідування сторони відповідно до статті 290 КПК України повинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні. Однак оцінка належності, достовірності та допустимості кожного із доказів буде здійснюватися судом.

З протоколу від 30.06.2015 про надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_2 і протоколу від 01.07.2015 про надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_3 вбачається, що стороною обвинувачення було дотримано вимоги КПК, оскільки надані стороні захисту в порядку ст. 290 КПК матеріали досудового розслідування містили відомості про всі докази, які остання має намір використати проти обвинувачених в суді, в тому числі про речові докази, про їх місце знаходження. Обвинувачені своїми підписами засвідчили, що з матеріалами кримінального провадження ознайомлені у повному обсязі, заяв і клопотань не мають.

Ознайомлюючись з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, обвинувачені та їх захисники не заявляли про надання їм для ознайомлення речових доказів, які не зберігалися при матеріалах кримінального провадження.

На орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.

Не ознайомлення з речовими доказами до моменту передачі кримінального провадження до суду не може бути безумовною підставою для визнання речових доказів недопустимими. Оскільки відповідні докази були надані суду та дослідженія в обсязі, визначеному сторонами кримінального провадження, при їх дослідженні встановлено, що вони отримані у встановленому КПК порядку, обставини, за яких ці докази були отримані, не ставлять під сумнів їх достовірність, суд на основі оцінки доказів у їх сукупності, приймає рішення про їх допустимість.

Та обставина, що після отримання на відповідальне зберігання автомобіля ОСОБА_1 здійснила чистку салону автомобіля і те, що переданий їй на відповідальне зберігання телефон у судовому засіданні не увімкнувся, на думку суду, не свідчить про недопустимість цих доказів, оскільки вони були здобуті у встановленому КПК порядку, їх зміст неодноразово зафіксований у процесуальних документах.

Не заслуговує на увагу висловлена позиція сторони захисту щодо недопустимості результатів слідчих дій через відсутність оригіналів технічних носіїв інформації, які долучені до цих протоколів, оскільки виготовлення копій матеріалів записів на CD-диски процесуально оформлене. Відтак, суд визнав такі докази допустимими та поклав їх в основу вироку.

Доводи сторони захисту, що слідством не було перевірено алібі ОСОБА_2 , що він 07.03.2015 був тільки вдома і на роботі, суд відхиляє з огляду та не, що стороною захисту не наведено таких доказів, в ході судового розгляду сторона захисту не заявила жодних клопотань для їх отримання з метою доповнення судового слідства, а ОСОБА_2 під час допиту в суді пояснив, що він працював неофіційно і не може документально або на підставі показань свідків підтвердити відповідні обставини.

Таким чином, дослідивши всі докази, надані сторонами кримінального провадження, які суд визнав належними та допустимими, з`ясувавши відсутність у сторін клопотань щодо надання і дослідження інших доказів з метою доповнення судового слідства, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Позиція обвинувачених про їх непричетність до вбивства ОСОБА_4 та інших злочинів, на думку суду, спрямована на перешкоджання встановленню істини у справі та уникнення покарання, суперечить сукупності досліджених письмових та речових доказів та не узгоджується із показаннями потерпілої та свідків, які на противагу узгоджуються між собою та з іншими доказами, які були досліджені під час судового розгляду.

Так, аналіз наданих операторами стільникового зв`язку даних про вхідні та вихідні з`єднання абонентських номерів, в повній мірі узгоджуються з показаннями потерпілої і свідків, та частково підтверджують дані, отримані в ході слідчих експериментів за участю підозрюваних, беззаперечно підтверджує, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в період часу з 18.14 год. 06.03.2015 до 16.37 год. 07.03.2015 знаходились разом за місцем мешкання ОСОБА_3 , а з 19.37 год. до 22.03. год. 07.03.2015 вони знаходилися разом на місці вбивства та виявлення трупа ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 на автомобілі ВАЗ «21124», реєстраційний номер НОМЕР_5 , прибув до гаража біля 20.23 год. і згодом був застрелений у власному автомобілі двома пострілами з пістолету у потиличну частину голови через підголівник переднього пасажирського сидіння, на якому він сидів.

В період часу з 22.09. год. 07.03.2015 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повернулись в район місця мешкання ОСОБА_3 .

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого з ОСОБА_2 плану вбивства, з дозволу ОСОБА_4 сів за кермо його автомобіля, ОСОБА_4 пересів на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_2 сів позаду нього на задньому пасажирському сидінні, виходячи із аналізу досліджених доказів і встановлених судом взаємовідносин між вказаними особами, зокрема, що ОСОБА_3 користувався автомобілем ОСОБА_4 , мав довіреність на цей автомобіль, ОСОБА_4 з ОСОБА_2 раніше не були знайомі, і згідно пояснень останнього, він не мав досвіду керування транспортними засобами і водійського посвідчення. Саме про таке розташування зазначених осіб в салоні автомобіля вказували під час слідчих експериментів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

За такого їх розташування у автомобілі, враховуючи висновки судово-медичної експертизи №967, експертизи №2202 щодо механізму утворення поранень голови ОСОБА_4 стосовно розташування вхідних і вихідних вогнепальних кульових поранень, направленості ранових каналів, висновки експертизи №346-ЗТ від 20.06.2015 щодо напряму польоту кулі за слідами механічних вогнепальних пошкоджень підголівника та чохла з переднього пасажирського сидіння, суд приходить до висновку про доведеність того, що саме ОСОБА_2 з метою вбивства здійснив два постріли з пістолету у потиличну частину голови ОСОБА_4 через підголівник переднього сидіння.

Одночасне перебування ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в момент вбивства ОСОБА_4 , відсутність інших осіб, механізм утворення поранень голови ОСОБА_4 свідчить про неспроможність пояснень ОСОБА_2 , які він давав під час слідчого експерименту, що він не стріляв у ОСОБА_4 , а знаходився приблизно у 50 метрах від автомобіля в момент, коли почув характерний звук, при цьому ОСОБА_3 стояв біля відкритих дверей водійського сидіння і палив, тобто, не знаходився в салоні автомобіля на задньому сидінні або не виходив з нього, що суперечить встановленим обставинам щодо механізму вбивства ОСОБА_4 .

Суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що умисел обвинувачених був спрямований на вбивство потерпілого з корисливих мотивів.

При цьому суд керується п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», де зазначено, що за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України як учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків (позбавитися боргу) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.

Сукупністю доказів у справі підтверджується вчинення обвинуваченими ОСОБА_2 і ОСОБА_3 узгоджених спланованих дій, спрямованих на незаконне, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, заволодіння транспортним засобом ОСОБА_4 , автомобілем ВАЗ «21124», реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Незаконне заволодіння транспортним засобом слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Як встановлено судом з показань потерпілої ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_10 , автомобіль ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_5 , придбав ОСОБА_4 17.01.2015 за власні кошти у м. Кривий Ріг, куди їздив за ним з ОСОБА_3 і ОСОБА_9 . Оскільки в паспорті ОСОБА_4 не було своєчасно вклеєно фотокартку в 25 років, він не зміг оформити автомобіль на себе, чим було зумовлено оформлення нотаріально посвідченої довіреності на ім`я ОСОБА_3 і ОСОБА_9 . За цією довіреністю власник автомобіля уповноважив зазначених осіб продати належний йому автомобіль марки ВАЗ 21124, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 , зняти його з обліку та здати державні номерні знаки, одержати транзитні номери або поставити на облік в органах Державтоінспекції.

Придбання автомобіля ОСОБА_4 за свої кошти за вказаних вище обставин ОСОБА_3 не заперечує, вказуючи при цьому, що він міг заволодіти цим автомобілем на підставі довіреності. Дійсно, наявна на ім`я ОСОБА_3 довіреність на право розпоряджатися вказаним автомобілем давала ОСОБА_3 можливість розпорядитися ним на власний розсуд та на власну користь, однак цьому заважав ОСОБА_4 , який фактично був власником цього автомобіля і користувався ним. Крім того, згідно пояснень потерпілої ОСОБА_1 , син повідомив ОСОБА_3 , що він придбав ГБО для автомобіля і після його установки та належного оформлення паспорта громадянина України буде оформляти автомобіль на себе.

За даними заяви про видачу паспорта громадянина України ОСОБА_4 , необхідна для дійсності паспорта фотокартка у віці 25 років була вклеєна в паспорт ОСОБА_4 лише 05.02.2015, що підтверджує пояснення потерпілої ОСОБА_1 та свідків про причину оформлення сином довіреності на ОСОБА_3 при придбанні ОСОБА_4 зазначеного автомобіля 17.01.2015 року, та настання умов для оформлення його на своє ім`я.

Про наявність у діях обвинувачених узгоджених спланованих дій на вчинення злочину, передбаченого ст. 289 КК України, свідчить і поведінка обвинувачених після вбивства ОСОБА_4 , які заволодівши таким чином автомобілем, ключами від нього і відповідними документами, отримали вільний доступ на розпорядження автомобілем. При цьому розташували його у орендованому ОСОБА_3 гаражі, зняли державні номери з автомобіля, забрали техпаспорт на автомобіль, ключі, які потім були виявлені та вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 .

Дослідженими судом доказами підтверджується, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 своїми узгодженими і заздалегідь спланованими діями, вбивши ОСОБА_4 , використовуючи мобільний телефон ОСОБА_2 , «Nokia» ІМЕІ 1) НОМЕР_6 ; 2) НОМЕР_7 , висловили його матері ОСОБА_1 незаконну вимогу передачі їм 30000,00 доларів США, з погрозою вбивства її та ОСОБА_4 в разі невиконання зазначеної вимоги, будучи обізнаними через ОСОБА_3 про матеріальний стан потерпілої і наявність коштів, та про її психологічний стан через зникнення сина.

Спільність дій обвинувачених вбачається з того, що ОСОБА_2 не був знайомий з ОСОБА_1 , не спілкувався з нею, та відповідно не знав її номеру телефону, він не був знайомий з колом її оточення, окрім як з ОСОБА_3 , який знав номер телефону потерпілої і міг повідомити його ОСОБА_2 . В той же час, повідомлення про вимагання коштів та погрози надходили потерпілій з мобільного телефону ОСОБА_2 . При цьому, як пояснював ОСОБА_2 , до вилучення у нього телефону при затриманні, телефон завжди знаходився у нього, ніхто крім нього ним не користувався.

Незаконне придбання, носіння, зберігання та передачу вогнепальної зброї ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтверджується сукупністю доказів, зокрема, протоколом обшуку, з якого встановлено, що пістолет та патрони виявили і вилучили в орендованому ОСОБА_3 гаражі № НОМЕР_1 по вул. Істоміна, 21-а під час його огляду, висновком експерта № 303-ЗT, згідно якого вилучений пістолет є вогнепальною зброєю, та сукупністю наведених вище доказів, які підтверджують факт здійснення пострілів ОСОБА_2 з цього пістолета з метою вбивства ОСОБА_4 та передачі пістолета ОСОБА_3 , який після цього залишив його зберігати в приміщенні орендованого гаража.

При цьому, суд виключає з обвинувачення за ч.1 ст. 263 КК України відносно ОСОБА_3 ту обставину, що він незаконно придбані пістолет та вісім патронів до нього, які згідно з висновком експерта № 303-ЗT є вогнепальною зброєю - переробленим пістолетом калібру 9 мм, переробка полягає в установці саморобним способом ствола під патрон 9x18 мм, з приєднувальною різьбою М10 на травматичний пістолет «ПМР», та боєприпасами - патронами калібру 9x19 мм, а також пристрій безполуменевої безшумної стрільби, незаконно переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де незаконно зберігав невизначений час, оскільки в ході судового розгляду вказана обставина свого підтвердження не знайшла, що в цілому не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого за ч.1 ст. 263 КПК України.

При оцінці дій обвинувачених колегією суддів враховується практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Надавши належну оцінку всім зібраним у справі доказам з точки зору їх допустимості, належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності у своєму взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених у скоєнні інкримінованих злочинних дій доведена повністю поза розумним сумнівом.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_2

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб,

- за ч. 3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством небезпечним для життя та здоров`я потерпілого,

- за ч.2 ст. 189 КК України як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства,

- за ч.1 ст. 263 КК України якносіння, зберігання, придбання та передача вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3

- за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб,

- за ч. 3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством небезпечним для життя та здоров`я потерпілого,

- за ч.2 ст. 189 КК України як вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства,

- за ч.1 ст. 263 КК України як носіння, зберігання, придбання та передача вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Обираючи покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, їх наслідки, дані про особу кожного обвинуваченого, відношення обвинувачених до вчиненого, думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченим саме суворе покарання, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий, маючи непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, вчинив особливо тяжкий злочин з корисливих мотивів та ряд тяжких злочинів, своєї вини не визнав, він має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога і лікаря психіатра не перебуває, не працевлаштований, не одружений. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_2 , не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, маючи непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, вчинив особливо тяжкий злочин з корисливих мотивів та ряд тяжких злочинів, своєї вини не визнав, він має постійне місце проживання, на обліку у лікаря нарколога і у лікаря психіатра не перебуває, не працевлаштований, не одружений. Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлено.

За вказаних обставин, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, суд приходить до висновку, що за ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 189 та ч.1 ст. 263 КК України обвинуваченим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції закону про кримінальну відповідальність.

При призначенні покарання за ч. 2 ст. 115 КК України суд виходить з того, що санкцією цієї статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Відповідно до ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

В Україні право на життя гарантується Конституцією (ст. 27 Конституції). Відповідно до ст. 3 Конституції України життя людини визнано найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя.

При призначенні покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за ч.2 ст. 115 КК суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченими злочину, який відноситься за своєю класифікацією до особливо тяжкого кримінального правопорушення та становить надмірну суспільну небезпечність, незворотні наслідки скоєного у вигляді смерті людини, роль кожного з обвинувачених у скоєному, їх поведінку після вчиненого особливо тяжкого злочину.

Суд зважує на особливості даного злочину і обставини його вчинення, а також наступну поведінку обвинувачених, які продовжили злочинну діяльність, переслідуючи корисливу мету, заволоділи транспортним засобом, і діючи з особливою зухвалістю і цинізмом, вимагали у ОСОБА_1 гроші за повернення додому вбитого ними сина потерпілої та погрожували їй.

Характер і спосіб вбивства ОСОБА_4 , ставлення обвинувачених до скоєного злочину вказують на нехтування ними цінностями людського життя, на відсутність у обвинувачених критичної оцінки вчиненого ними злочину, а їх подальша поведінка свідчить про те, що обвинувачені становлять особливу небезпеку для суспільства.

Обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є особами, схильними до вчинення злочинів, свідченням чого є їх непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів.

Неодноразовість притягнення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності поряд із відбуттям реальних покарань засвідчує усталеність протиправної поведінки обвинувачених і неефективність для досягнення мети виправлення призначення строкового покарання, що безсумнівно свідчить про підвищену суспільну небезпечність обвинувачених.

З огляду на кількість інкримінованих кваліфікуючих ознак вчиненого ОСОБА_2 і ОСОБА_3 злочину у поєднанні з даними про особу обвинувачених, позицію потерпілої про призначення винним найсуворішого покарання, відсутність обставин, які б пом`якшували їх покарання, суд вважає неможливим застосування щодо них позбавлення волі на певний строк.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що кожному з обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повинно бути призначено покарання за п.6 п.12, ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення винних та попередження вчинення нових злочинів і не може вважатися явно неспівмірним вчиненим протиправним діянням внаслідок суворості.

Більш м`яке покарання, на думку суду, не слугуватиме виправленню обвинувачених та попередженню вчинення ними нових кримінальних правопорушень та не буде необхідним та достатнім для досягнення зазначених цілей.

Покарання у виді довічного позбавлення волі відповідатиме вимогам ст.65 КК України, принципам індивідуалізації, необхідності і справедливості та визначеної у ст. 50 КК України мети призначення покарання.

Відповідно до ч.2 ст. 70 КК України якщо за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 суд визначає відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації всього належного обвинуваченим майна.

Приймаючи до уваги тяжкість призначеного покарання, з урахуванням даних про особу кожного з обвинувачених, суд приходить до висновку, що наразі ризики того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, збільшилися, а тому ОСОБА_2 і ОСОБА_3 слід змінити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, взявши їх під варту в залі суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України №2046-VIII «Про внесення зміни до КК України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18.05.2017) у строк покарання обвинуваченим підлягає зарахуванню час їх попереднього ув`язнення у період з 18.03.2015 по 25.09.2019 та з 14.06.2021 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 45057,00 грн., яка складається з витрат на поховання сина ОСОБА_4 у сумі 31660,00 грн. і витрат на відновлення стану автомобіля у сумі 13397,00 грн., суд дійшов висновку про його часткове задоволення.

Так, вимоги позову про стягнення витрат на поховання у сумі 31660,00 грн. підтверджуються наданими письмовими доказами, є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Доказів на підтвердження витрат на відновлення автомобіля суду не надано, у зв`язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Також ОСОБА_1 просить стягнути з обвинувачених моральну шкоду у сумі 500000,00 грн. В обґрунтування розміру моральної шкоди потерпіла зазначила, що у зв`язку із втратою сина їй були спричинені моральні страждання, які вона відчуває до цього часу, що вплинуло на її емоційний стан, а також призвело до погіршення здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

За змістом ст.1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що потерпіла внаслідок злочинних дій обвинувачених втратила сина, що вочевидь призвело до погіршення психоемоційного стану потерпілої та значних моральних страждань. Обговорюючи доведеність позовних вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди на суму 500000 грн., враховуючи наведені обставини та наявні докази на підтвердження заподіяної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову в цій частині і стягнення з обвинувачених на користь потерпілої моральної шкоди в заявленому розмірі в повному обсязі.

Питання про речові докази підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п.6, п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК України, і призначити покарання:

- за п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

- за ч.3 ст.289 КК України у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

- за ч.2 ст. 189КК України у виді семи років позбавлення волі,

- за ч.1 ст. 263 КК України у виді шести років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Змінити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, взявши ОСОБА_2 під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 14.06.2021.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_2 строк його попереднього у період з 18.03.2015 року по 25.09.2019 та за період з 14.06.2021 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених п.6, п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289, ч.2 ст. 189, ч.1 ст. 263 КК України, і призначити покарання

- за п.6, п.12 ч.2 ст.115 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

- за ч.3 ст.289 КК України у виді десяти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна,

- за ч.2 ст. 189 КК України у виді семи років позбавлення волі,

- за ч.1 ст. 263 КК України у виді шести років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Змінити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, взявши ОСОБА_3 під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 14.06.2021.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, в строк відбування покарання зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього у період з 18.03.2015 року по 25.09.2019 та за період з 14.06.2021 до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 31660,00 грн. та моральну шкоду у сумі 500000,00 грн., а всього 531660,00 грн. (п`ятсот тридцять одна тисяча шістсот шістдесят гривень 00 копійок).

Речові докази:

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21124 , НОМЕР_5 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_41 , зв`язку з трьох ключів, ланцюг, 2 хрестика та кільце, автомобіль ВАЗ 21124, НОМЕР_5 , 1 гривню та 5 копійок, запальничку, мобільний телефон марки «Самсунг», що передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_1 , залишити останній за належністю;

- пістолет, магазин, пристрой безполуменевої безшумної стрільби, три патрона, що передані на зберігання до дозвільної системи Хортицького РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області, знищити;

- 7 слідів пальців рук, скляну порожню пляшку з-під пива «Старопрамен», 2 полімерні пакети «АТБ» з підлоги, лопату, мотузку з підлоги, ґрунт з нашаруванням РБК, фрагмент деревини з нашаруванням РБК, два змиви з нашаруванням РБК, 2 полімерні пакети та картонну коробку, в якій знаходився пістолет, 4 гумових килима, чохол із заднього сидіння автомобіля, чохол з підголівника та спинки, підголівник з пошкодженнями, тканину фіолетового кольору, три фрагменти проволоки, навісний замок, полімерну порожню пляшку з написом «Вода джерельна», 2 порожні полімерні упаковки з написами «Бичок», недопалки цигарок, мікрооб`єкти з правого переднього сидіння та нижньої частини переднього сидіння автомобіля, шапку чорного кольору, футболку чорного кольору, утримувач сім-карти, фіскальні чеки, аркуші паперу з текстом, розкладний ніж, що передані на відповідальне зберігання до камери схову Хортицького PB ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, - знищити;

- куртку чорного кольору, кофту з капюшоном сірого кольору, джинси синього кольору з ременем, дві мотузки з вузлами, полімерний пакет білого кольору «АТБ», фрагмент медичної клейонки, фрагмент білої тканини, кросівки білого кольору, гамаши чорного кольору, футболку чорного кольору, шкарпетки темно-синього кольору, труси чорного кольору, фрагмент полімерного матеріалу чорного кольору з написом «Windovs Phone», два фрагменти тканини сірого кольору з ґрунту, чохол, фрагмент мотузки блакитного кольору з вузлом, сім-карту «Київстар», сім-карту «Лайф», картонну коробку з написом «РМ», що передані на відповідальне зберігання до камери схову Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, - знищити;

- ноутбук «Toshiba», жорсткий диск «Баракуда 120 Гб» з системного блоку, що передані на відповідальне зберігання до камери схову Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, повернути власнику ОСОБА_3 ;

- ноутбук «Lenovo В575» з зарядним пристроєм, який переданий на зберігання до камери схову Хортицького РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, повернути власнику ОСОБА_7 ;

- комп`ютерні диски DVD-R, на яких збережені відео матеріали зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: Турбіна Тетяна Федорівна

Інші судді, які входять до складу колегії:

Баруліна Тамара Євгенівна

Гнатюк Олександр Миколайович