Рішення № 97708697, 07.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2021 Справа №607/1215/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Братасюка В.М.

за участю секретаря Паславської О.І.

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває на розгляді цивільний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення 6726,48 гривень, в порядку ст. 1215 ЦК України, як отриманих відповідачем безпідставно.

В обґрунтування позову позивач посилається на ту обставину, що у зв`язку з індивідуально масовим перерахунком з 01.03.2019 року невірно розрахований середньомісячний заробіток за стаж, згідно виконання даного перерахунку виникла переплата пенсії за період з 01.03.2019 по 30.06.2020 в сумі 6726,48 грн. Пенсійну справу приведено у відповідність, однак вдобровільному порядку суму переплати відповідач не повертає, з врахуванням того, що в даному випадку мала місце рахункова помилка з боку управління,позивач вважає, що вказані грошові кошти є безпідставно набутими та підлягають поверненню відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 1212 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечили, просили в задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав зазначених у відзиві.

Судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до даних ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії, 11.09.2017 року відповідач звернувся до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії.

Відповідачу призначено пенсію за віком 04.10.2017року у Тернопільському об`єднаному управлінні ПФУ в Тернопільській області, (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області).

Позивач зазначає, що у зв`язку з індивідуально масовим перерахунком з 01.03.2019 року невірно розрахований середньомісячний заробіток за стаж. Згідно виконання даного перерахунку виникла переплата пенсії за період з 01.03.2019 по 30.06.2020 в сумі 6726,48 грн.

Як вбачається із протоколу за період 01.10.2017р. - 30.06.2020р. суми призначених та нарахованих коштів становить 2259,19 грн. щомісячних виплат за період з 01.03.2019р. по 30.06.2020р., проте сума щомісячних, фактично виплачених коштів, становить 2643,25 грн. за період з 01.03.2019р. - 30.04.2020р. та 2934,01 за період 01.05.2020р. - 30.06.2020р. В результаті чого відповідачу було виплачено 384,06 грн. за період з 01.03.2019р. - 30.04.2020р., та 674,82 грн. за період 01.05.2020р. - 30.06.2020р. надлишкових коштів щомісяця, що призвело до переплати в розмірі 6 726,48 грн. за період 01.03.2019р. - 30.06.2020р.

В добровільному порядку суму переплати відповідач повертати відмовився.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного звязку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, в даному випадку мала місце рахункова помилка з боку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобовязання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбаченихст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).

Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Щодо застосування положень ст. 1215 ЦК України Верховний Суд України у постанові від 02.07.2014 року у справі №6-91цс14, зробив наступний правовий висновок:

«За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів..»

Також, з огляду на обставини справи та предмет позову, суд погоджується з доводами сторони відповідача, що положення ст. 1215 ЦК України, у даному випадку, повинні застосовуватися з урахуванням положень ст. 103 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», та ст. 50 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними нормами.

На відміну від адміністративного процесу, визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін, а тому за правилами ЦПК України, обов`язок доказування покладається на кожну із них.

Належними, допустимими та достатніми доказами зловживань з боку відповідача або його недобросовісності при визначені йому суми отримуваної пенсії (її перерахунку), стороною позивача не доведено та судом не здобуто.

Відтак суд констатує, що немає підстав для задоволення вимог позивача до відповідача за ст. 1215 ЦК України, з огляду на відсутність ознаки недобросовісності з боку набувача.

Окрім цього суд вважає за необхідне надати оцінку наявності чи відсутності рахункової помилки з боку уже позивача при здійсненні перерахунку пенсії відповідача.

Як стверджує сам представник позивача, переплата пенсії виникла внаслідок індивідуально масового перерахунку з 01.03.2019 року, через невірно розрахований середньомісячний заробіток за стаж, а тому має місце допущення працівниками пенсійного фонду рахункової помилки.

Щодо тверджень позивача про наявність рахункової помилки з його боку, суд виходить з наступного.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24 грудня 1999 року, «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не повязані з обчисленням помилки в затосуванні закону та інших нормативно-правових актів.

Це також встановлено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018року у справі №501/2500/15-ц, а відповідно до ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обовязковими для врахування судом.

Нормою закону поняття «рахункової помилки» формально не визначене, а в матеріалах справи відсутні докази (наприклад, висновки ревізії, акти перевірок чи службового розслідування тощо), по інформації яких можна було б відстежити шлях та причину виникнення помилки при нарахуванні (перерахунку) пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою як стверджує позивач, а не помилкою, пов`язаною, наприклад, з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування (перерахунок) пенсії.

Окрім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів у розмірі 6726,48 грн., які є частиною пенсійної виплати, що призначена йому внаслідок проведення перерахунку пенсії позивачем, як не встановлено й наявності рахункової помилки, то відповідно до статті 1215 ЦК України, зазначена сума поверненню не підлягає.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач : Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 14035769 , адреса місцезнаходження: майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001.

Відповідач : ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк