Рішення № 97708292, 10.06.2021, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

10 червня 2021 року

Справа №451/920/19 Провадження № 2/451/110/21

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові в залі суду цивільну справу №451/920/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення частки у спільному майні та визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

03 липня 2019 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про припинення частки у спільному майні та визнання права власності.

В позовній заяві зазначає, що 28 грудня 2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали свідоцтво про право власності на квартиру (будинок). Згідно цього свідоцтва житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно. Зокрема, мова йде про частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За життя спадкодавець залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті. Згідно заповіту, посвідченого Юрченко О. В., приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу 17 вересня 2013 року, зареєстрованого у реєстрі за №2146, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 . Спадкоємцем, що прийняв спадщину у строк та спосіб передбачений законом є ОСОБА_2 . Даний факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, що видане 11.02.2019 року. Згідно цього свідоцтва ОСОБА_2 успадкувала 5/12 частки у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, обов`язкова частка у спадщині в розмірі 1/12 належить відповідачу. Однак, прийнявши спадщину після смерті спадкодавця, відповідач на сьогодні не лише юридично не оформила своє право власності на частку в спірній квартирі, а й не має бажання її оформляти, оскільки має належне їй на праві власності інше житло де і проживає відповідно. Також зазначає, що відповідно до договору дарування частки житлового будинку від 11.02.2019 року, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/2 частку спірного житлового будинку. Таким чином на сьогодні, позивачу на праві приватної власності належить 11/12 частки у спірному нерухомому майні. Однією із необхідних умов припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні є те, що частка є незначною і не може бути виділена в натурі. Позивач володіє часткою в житловому будинку. Розмір частки, яка належить позивачу на праві власності становить 11/12. В той час відповідач володіє часткою, яка складає 1/12 житлового будинку АДРЕСА_1 . Також, звертає увагу суду на те, що розмір частки відповідача як співвласника житлового будинку, у відповідності до технічного паспорту на житловий будинок, не дає можливості навіть виділити в натурі 1/12 частки спірного житлового будинку, оскільки це технічно неможливо. В зв`язку з цим, з метою визначення чи є технічна можливість виділити 1/12 частки у спірному майні, представник позивача 16 травня 2019 року звернувся із відповідною заявою про проведення судової інженерно-технічної експертизи житлового будинку АДРЕСА_1 . 18 червня 2019 року, судовим експертом ОСОБА_8 , який має вищу будівельно-технічну освіту та кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-технічних експертиз, був наданий висновок №10 судової інженерно-технічної експертизи, у відповідності до якого виділ в натурі 1/12 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , технічно не можливий. З врахуванням вищенаведеного можна дійти висновку, що житловий будинок АДРЕСА_1 не можливо ні поділити в натурі між співвласниками, ні виділити частку у спільному майні одному із співвласників, ні встановити порядок користування житловим будинком між співвласниками, оскільки частка відповідача є незначною. Також звертає увагу суду на те, що позивач та відповідач не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно та не ведуть спільного господарства. Більш того, відповідач вже довгий час перебуває за межами України та жодним чином не бере участі в утриманні житлового будинку, що робить неможливим спільне володіння та користування майном. Вказані вище обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном, оскільки з боку відповідача не вчиняються жодні дії спрямовані на утримання, ремонт, облаштування та догляд за спірним житловим будинком як його співвласника, а натомість позивач має бажання в подальшому здійснювати всі наведені вище дії стосовно житлового будинку, право на яке має і відповідач. Враховуючи те, що частка відповідача у житловому будиноку АДРЕСА_1 є незначною, не можливий ні його поділ в натурі між співвласниками, ні виділ частки у спільному майні співвласникам, ні встановлення порядку його користування між співвласниками, а також відповідач жодного дня не проживав в житловому будинку, не утримував його, не вносив жодних коштів у рахунок його ремонту та плати комунальних послуг, більш того вартість частки є незначною, а відповідач проживає в іншому житлі, то на думку позивача, припинення за рішенням суду прав відповідача на частку у спільному майні, яким є вказана вище квартира не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї. Крім того, сторона позивача повідомляє суд про те, що позивачем до початку підготовчого засідання у справі на депозитний рахунок Радехівського районного суду Львівської області буде внесено вартість 1/12 частки, що належить відповідачу у житловому будинку АДРЕСА_1 . Просить ухвалити рішення, яким припинити право спільної власності ОСОБА_3 на 1/12 частки в житловому будинку АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частки в житловому будинку АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив ухвалити рішення, яким задовольнити позов. Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи. Звертав увагу суду на те, що відповідач не проживає у спірному будинку та не несе витрат по його утриманню. Члени сім`ї позивача позбавлені можливості зареєструвати у будинку, оскільки відповідачу належить незначна частка в розмірі 1/12, яка тривалий час перебуває за кордоном.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином. Про причини неявки суд не повідомила (а.с.166).

Згідно з ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив представник позивача.

Вислухавши пояснення представника позивача, покази свідка, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами ст.ст.317,319 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами ст.ст.317,319 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суд встановив, що 28 грудня 2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали свідоцтво про право власності на квартиру (будинок). Згідно цього свідоцтва житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.52).

Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно. Зокрема, частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

За життя спадкодавець залишив особисте розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту, посвідченого Юрченко О. В., приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу 17 вересня 2013 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2146, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 (а.с.10-10 зворот).

Спадкоємцем, що прийняв спадщину у строк та спосіб передбачений законом є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, що видане 11.02.2019 року, згідно з яким ОСОБА_2 успадкувала 5/12 частки у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).

Разом з тим, обов`язкова частка у спадщині в розмірі 1/12 належить відповідачу, проте свідоцтво про право на спадщину на обов`язкову частку не видавалося (а.с.62,101).

Відповідно до договору дарування частки житлового будинку від 11.02.2019 року, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла у дар 1/2 частку спірного житлового будинку (а.с.12-12 зворот).

Таким чином, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 11/12 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серії ННО 512200, виданим приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу 11 лютого 2019 року, та копією Договору частки житлового будинку, серії ННО 512199, посвідченим приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу 11 лютого 2019 року (а.с.11,12-12 зворот).

Вказане також підтверджується копіями Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №155853015 від 11.02.2019 року та №155839534 від 11.02.2019 року (а.с.13-13 зворот, 14-14 зворот).

В той час відповідач володіє часткою, яка складає 1/12 житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Частиною 5 статті 1268 ЦК України регламентовано, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга ст.183 цього кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Згідно з частиною другою статті 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2784цс15.

Відповідно до технічного паспорта на будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа будинку складає 36,7 кв.м. (житлова - 22,8 кв.м. та допоміжна - 13,9 кв.м.) (а.с.15-18).

Висновком судової інженерно-технічної експертизи №10, складеним 18.06.2019 року ОСОБА_8 , який має вищу будівельно-технічну освіту та кваліфікацію судового експерта з правом проведення інженерно-технічних експертиз, встановлено, що виділити в натурі 1/12 частки житлового будинку на АДРЕСА_1 технічно не можливо. Ринкова вартість 1/12 частки у житловому будинку на АДРЕСА_1 , станом на час проведення дослідження, становить 17690,00 грн.(а.с.19-27).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Невиконання особою своїх обов`язків як співвласника майна призводить до порушення прав інших співвласників майна. Тому ст. 365 ЦК України є в тому числі й механізмом знаходження найефективнішого власника.

Судом встановлено, що позивач та відповідач не є членами однієї сім`ї, не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, відповідач не бере участі у витратах, яких потребує утримання власності, блокує рішення щодо такого утримання, не здійснює ремонт квартири, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послуг, а тому спільне володіння та користування спірною квартирою є неможливим, адже такі обставини призводять до виникнення конфліктних ситуацій серед співвласників.

Вказані обставини в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_7 , недовіряти показам якої в суду немає підстав (а.с.167).

Цивільний оборот потребує, щоб кожна річ знайшла відповідального та зацікавленого у її збереженні власника, який наділений правомочністю у її використанні найефективнішим чином. Будь-яке обмеження обороту не може бути вибачено без вагомих аргументів. В даній ситуації суд вважає, що набуття відповідачем права власності на 1/12 частки будинку в порядку спадкування, що становить 3,1 кв.м. від загальної площі будинку, становить перепони в такому обороті, оскільки належна відповідачу частка є настільки незначною по відношенню до загальної площі будинку, що виключає можливість виділу такої частки в натурі та встановити режим спільного користування квартирою. Право власності відповідача на 1/12 частки будинку становить визначену майнову цінність, але не забезпечує правом на житло з врахуванням технічних та житлових норм.

Представник позивача в інтересах позивача відповідно до вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України на депозитний рахунок суду вніс кошти, сума яких дорівнює 1/12 вартості квартири, а саме 17690,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН348 від 14 липня 2020 року (а.с.122).

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже, на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем.

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15.05.05.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Також, і під час розгляду іншої справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

З постанови Верховного Суду України вбачається, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п.1-3 ч. 1 ст.365 ЦК України, яка обов`язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п.4 ч.1 цієї статті.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 62925цс15, з врахуванням закріплених в п. 6ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Таким чином, судом встановлено, що частка відповідача у спільній квартирі є незначною, є неподільною річчю та не може використовуватись сторонами спільно, істотного порушення прав відповідача у разі припинення права власності на його частку не вбачається.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на те, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, а таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди її інтересам та членам сім`ї, вартість частки внесена представником позивача в інтересах позивача на депозитний рахунок суду, то суд вбачає наявність обставин, визначених п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦК України, за умови, передбаченої п. 4 ч. 1 вказаної статті, а тому позов необхідно задовольнити із визнанням за позивачем права власності на компенсовану частку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-284,315 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Припинити право спільної власності ОСОБА_3 на 1/12 частки в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію вартості припиненої 1/12 частки у праві власності в розмірі 17690,00 (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто) гривень за рахунок коштів, внесених представником позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на депозитний рахунок №UA598201720355219002000000757 Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, код отримувача 26306742, банк отримувача Державна казначейська служба України в м.Києві, відповідно до квитанції №ПН348 від 14 липня 2020 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/12 частки в житловому будинку АДРЕСА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути відповідачем подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Радехівського районного суду Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 15 червня 2021 року.