Рішення № 97708240, 15.06.2021, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/9071/19

Провадження № 2-др/463/22/21

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву представника відповідача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_3 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 911080746101, а саме: запис про право власності - 14321290 від 22.04.2016 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29416391 від 26.04.2016 року, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Христиною Василівною.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що вона є єдиним спадкоємцем своєї матері - ОСОБА_4 , яка склала на її ім`я заповіт, предметом якого є все майно, належне спадкодавцю на день смерті, в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що знаходиться за цією адресою. Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого вона набула право власності на зазначений будинок. В подальшому дізналася, що на підставі рішення міськвиконкому № 1450 від 22.10.1954 року за будинком закріплена земельна ділянка, площею 2840 кв.м., право користування якою перейшло не неї в порядку спадкування. Відповідач є її племінником та 06.08.2018 року направив їй лист з проханням погодити межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на таку будівлю відповідач набув на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 27.08.2014. Така декларація містить недостовірні відомості, зокрема, про приналежність відповідачу права користування земельною ділянкою на підставі рішення № 1450 від 22.10.1954 року. Крім того, вказана декларація не зареєстрована у відповідному державному Єдиному реєстрі декларацій про готовність об`єктів до експлуатації. Сам же будинок, який в подальшому отримав № 48Б був самочинно зведений її матір`ю, внаслідок чого відповідач не має права на цей будинок, а натомість, право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані при будівництві цього будинку перейшли до неї в порядку спадкування. Вважаючи, що в такому випадку у державного реєстратора не було підстав для проведення державної реєстрації права власності і тому, просила в судовому порядку скасувати таку державну реєстрації.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 02.06.2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

До звершення розгляду справи в судовому засіданні 02.06.2021 року у відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України повноважний представник відповідача ОСОБА_1 зробила відповідну заяву щодо необхідності вирішення питання про судові витрати, зокрема, про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, з приводу чого відповідні докази будуть подані нею після проголошення судового рішення.

Як наслідок, під час ухвалення рішення суд не вирішував питання про розподіл судових витрат, які поніс відповідач вказавши, що таке питання він розгляне пізніше після подання стороною відповідача відповідних доказів.

07 червня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, долучивши договір про надання правової допомоги № 03-05/20 від 18.05.2020 року, розрахункову квитанцію від 03.06.2021 року, акт про надані послуги від 03.06.2021 року. Згідно з вказаними документами, витрати на професійну правничу допомогу становлять 12800,0 гривень. Просить ухвалити додаткове рішення, стягнувши з позивача такі витрати.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд призначив судове засідання.

Сторони в таке судове засідання не з`явилися, про дату, місце та час розгляду питання про розподіл судових витрат повідомлялись належним чином. Представник позивача причин неявки не повідомив. Представник відповідача подала заяву про розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у її відсутності. В силу вимог ч.4 ст.270 ЦПК України їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про ухвалення додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з огляду на таке.

Згідно зі ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Аналогічне правило закріплене у ч.8 ст.141 ЦПК України.

Конструкція ч.8 ст.141 та ст.246 ЦПК України, яка визначає її юридичний зміст свідчить про те, що в першу чергу ці норми встановлюють правило подання доказів про судові витрати, а не правило подання відповідної заяви.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Правила розподілу судових витрат закріплені у ст.141 ЦПК України.

Так, за змістом частини третьої цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час розгляду цивільної справи № 753/15687/15-ц (постанова від 14.11.2018р.) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, з огляду на положення ч.3 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

За своєю юридичною природою, договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, зміст якого розкривається главою 63 ЦК України і за загальним правилом, перед його укладенням сторони користуються свободою розсуду щодо визначенні його умов, однак з врахуванням, серед іншого, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 ЦК України).

У справі яка розглядається, правнича допомога надавалась відповідачу на підставі договору про надання правової допомоги від 18.05.2020 року.

За змістом п.1.1 цього договору, правова допомога полягає у представництві інтересів відповідача у даній справі.

Одночасно, у розділі 4 договору, сторони погодили розмір гонорару таким чином. Вивчення справи, збір доказів, підготовка заяв по суті справи - 1 год. 500 гривень, підготовка та участь в судових засіданнях - 800 гривень за одне судове засідання, підготовка заяв з процесуальних питань - 1 год. 250 гривень.

Отже, тим самим сторони узгодили порядок обчислення гонорару - погодинна оплата та фіксований розмір.

Згідно згаданого вище акту про надані послуги від 03.06.2021 року, правова допомога полягала у вивченні справи, формування правової позиції, збір доказів для формування заяв по суті справи тривалістю 5 год. та вартістю 2500 гривень, підготовка заяв по суті справи тривалістю 8 год. та вартістю 4000 гривень, підготовка та участь в шести судових засіданнях вартістю 4800 гривень, підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення та заяв з процесуальних питань тривалістю 6 год. та вартістю 1500 гривень.

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Застосовуючи таку практику у межах цієї справи, суд вважає що критерій реальності адвокатських послуг та критерій розумності їхнього розміру не дотриманий в повній мірі.

Так, справа даної категорії є малозначною і тому така розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається зі змісту відзиву та письмових заперечень, такі містять виключно виклад фактичних обставин справи та відповідну судову практику. Очевидно, що при підготовці таких заяв стороною відповідача не проводився аналіз законодавства, який регулює спірні правовідносини та не формувались відповідні правові висновки, оскільки такі висновки вже є сформовані, а судова практика з цих питань є сталою.

Крім того, судове засідання 22.09.2020 року тривало близько 20 хв., 02.11.2020 року - близько 15 хв., 07.12.2020 року - близько 4 хв., 02.02.2021 року - близько 6 хв., 10.03.2021 року - близько 41 хв., 02.06.2021 року - близько 48 хв. Частина з цих засідань взагалі були відкладними і питання, які мають бути вирішені у справі в таких судових засіданнях не з`ясовувались.

Не може залишитись поза увагою і той факт, що звернення із адвокатським запитом по факту пов`язані з підготовкою самої позиції відповідача, однак такі чомусь виділені в окрему послугу у виді вивчення справи.

Те саме стосується питань про підготовку заяв з процесуальних питань, оскільки всі вони по суті стосуються якості послуг, які зобов`язаний надати адвокат.

Як наслідок, з врахуванням таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу слід зменшити до суми 6400,0 гривень, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг.

Керуючись ст.ст.133, 137, 139, 141, 246, 260, 270 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати, пов`язані з розглядом справи у розмірі 6400,0 гривень (шість тисяч чотириста гривень 00 копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м.Львова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя Грицко Р.Р.