Рішення № 97707089, 07.06.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/787/20

Провадження № 2/243/81/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.,

за участю секретарів судового засідання Передненко М.Є.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника Органу опіки та піклування

Слов`янської міської ради Щука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Органу опіки та піклування Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області, Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, Служби у справах дітей Слов`янської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Органу опіки та піклування Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області, Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, Служби у справах дітей Слов`янської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, яка обґрунтована тим, що сторони перебували у шлюбі з 09.08.2007 року. У 2019 році шлюб між сторонами рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області розірвано. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що після розпаду їхньої сім`ї вони досягли домовленості про те, що діти будуть мешкати разом із відповідачем. З ОСОБА_1 на користь відповідача рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області стягуються аліменти на двох спільних дітей. Фактично до 10.12.2019 року діти постійно мешкали разом з відповідачем. 10.12.2019 року ОСОБА_3 привезла до позивача сина ОСОБА_7 разом із особистими речами та заявила, що не справляється з вихованням сина, тому дитина повинна проживати із батьком. Саме з цього часу син мешкає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . В даному будинку для дитини обладнано окрему кімнату, в якій є ліжко, письмовий стіл, шафа, місце для занять та ігор. Позивач є пенсіонером, отримує пенсію як особа з інвалідністю третьої групи, також працює, тому має можливість утримувати сина, має добрі стосунки із сином, в той час коли із матір`ю вони не знаходять взаєморозуміння.

Позивач звернувся до відповідача з проханням в добровільному порядку вирішити питання щодо стягнення з нього аліментів, оскільки син мешкає разом із ним, на що відповідач відмовилася. Після цього відповідач почала вимагати від дитини, щоб він повернувся до неї та в подальшому проживав разом із нею. При розмові із сином він повідомив батькові, що бажає мешкати разом із ним та повертатися до матері не бажає.

Позивач просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_1 , та стягнути з відповідача судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові. Додатково вказав, що за весь час проживання сина ОСОБА_7 із ним відповідач жодного разу не намагалася повернути дитину проживати до себе, дитина не бажає спілкуватися із матір`ю. Разом із сином вони мешкають у будинку його матері. Він працевлаштований, має фінансову можливість утримувати сина, стан його здоров`я задовільний. Мати дуже рідко відвідувала дитину за місцем мешкання батька.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що кожного тижня вона приїжджала до сина. Батьки позивача обмежили доступ до спілкування із сином, заблокували її номер телефону. Вона привозила продукти, речі, одежу, іграшки до сина за місцем мешкання позивача. Коли вона привозила продукти до сина батько їх викидав. За період проживання сина разом із нею він відвідував позашкільні гуртки. Аліменти позивач сплачує нерегулярно, у зв`язку із чим він має заборгованість. Вважає, що батько негативно впливає на ОСОБА_7 , створює психологічний тиск на дитину та настроює його проти матері. 10.12.2019 року сталася сварка ОСОБА_7 із сестрою, внаслідок якої ОСОБА_7 висловив бажання проживати із батьком, після чого вона зібрала речі першої необхідності для сина та привезла його до батька. Зазначає, що фізичної сили до сина не застосовувала, проте застосовувала в якості покарання фізичний вплив за допомогою «лозини». Вказує, що коли хлопчик проживав разом із нею, він висловлювався нецензурною лайкою на її адресу та сестер, агресивно відносився до них. Вона пропонувала сину написати про те, що він відмовляється від матері, виставляла речі сина до коридору будинку, в якому вона мешкає. Сина вона відвідувала неодноразово у школі та вдома за місцем його мешкання, проте батьки позивача та сам позивач перешкоджають їхньому спілкуванню. Вказала, що сестри сумують за братом, вечорами плачуть без нього.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав доводи відповідача, просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Представник Органу опіки та піклування Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та винести рішення на розсуд суду (а.с.129).

Представник Служби у справах дітей Слов`янської районної державної адміністрації до судового засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі (а.с.69).

Представник Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради Щука О.В. у судовому засіданні просила винести рішення на розсуд суду в найкращих інтересах дитини з урахуванням висновку Служби у справах дітей Слов`янської районної державної адміністрації.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що коли сторони мешкали разом, діти охайно виглядали, умови проживання задовільні, здійснювався ремонт в будинку, насилля або поганого ставлення до дітей він не помічав. Одного разу ОСОБА_9 перебуваючи у нетверезому стані пошкодив хвіртку при вході до двору в будинок.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що працює вчителем в ЗОШ №6, є класним керівником ОСОБА_7 , дитина мешкає з батьком протягом року. ОСОБА_7 поводить себе в шкоді чинно, обраний старостою класу. Під час спілкування з ОСОБА_7 , та осінній висловлювався, що бажає мешкати з батьком. В цьому класі також навчається ОСОБА_11 , її життям батько цікавиться рідше, більш уваги приділяє ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що працює в ЗОШ №6, на теперішній час виконує обов`язки практичного психолога. В межах своєї компетенції, за адвокатським запитом проводила декілька діагностик стосовно ОСОБА_7 . Під час діагностики з`ясувала, що дитина чим-то ображена на свою матір, більше тягнеться до батька. На прохання матері надавала дві характеристики стосовно ОСОБА_7 , висновків першої характеристики не пам`ятає. Під час другого тестування, з малюнків дітей, зробила висновок, що ОСОБА_6 та ОСОБА_14 більше тягнуться до матері, ОСОБА_7 до батька, але остаточно вважає, що її висновки попередні, тому необхідно з`ясовувати всі факти та думку дитини. Під час спілкування з матір`ю та ОСОБА_7 , вона з`ясувала, що в родині між дітьми відбулась сварка, в наслідок чого дитина мешкає з батьком.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою родини ОСОБА_1 . Коли родина ОСОБА_1 розпалась, ОСОБА_7 став мешкати з батьком, причину від`їзду дитини вона не знає. Коли родина ОСОБА_1 мешкала разом вона часто бачила батька у нетверезому стані в протягом 2016-2018 року, була свідком коли останнього забирали працівника поліції, мати в нетверезому стані вона не бачила.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою родини ОСОБА_1 . Їй відомо, що ОСОБА_7 мешкав разом з матір`ю, потім став мешкати разом з батьком. Неодноразово відвідувала родину ОСОБА_1 , діти охайно виглядали та були нагодовані. Родина ОСОБА_1 розпалася у наслідок зловживання позивачем алкогольними напоями. Під час сварок в сім`ї їй приводили додому дітей ОСОБА_1 . Одного разу коли мати відвідувала ОСОБА_7 , за місцем мешкання з батьком, батько був присутній не даючи вільно спілкуватися, також одного разу вона була свідком, що позивач викинув продукти, які мати привозила ОСОБА_7 . Іншими дітьми батько не цікавиться.

У судовому засіданні також була вислухана думка дитини ОСОБА_5 , щодо місця його проживання, який вказав, що йому відомо про те, що судом розглядається справа стосовно визначення місця його проживання. Пояснив, що з 10 грудня 2019 року він мешкає разом з батьком. Бажає проживати разом з батьком, де також мешкають бабуся та дідусь, де його люблять та поважають. За сестрами сумує, з матір`ю спілкуватися не бажає.

Вислухавши сторони, їх представників, допитавши свідків, вислухавши думку дитини, вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.12.2019 року, виданого Слов`янським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (а.с.7).

Згідно з актом обстеження по факту місця проживання від 20.12.2019 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 10.12.2019 року (а.с.9).

Відповідно до довідки МСЕК від 24.04.2019 року, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи (а.с.10).

Як вбачається з висновку Служби у справах дітей Слов`янської районної державної адміністрації № 315/01-22 від 26.05.2020 року, після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 їх спільний син за усною домовленістю залишився проживати разом із матір`ю ОСОБА_3 . Між колишнім подружжям часто виникали сварки, свідком яких був ОСОБА_7 . Емоційна напруга в сім`ї спричинила до того, що дитина почала проявляти агресію, він спричинив сварку із сестрою в результаті чого побив її. В ситуацію втрутилася мати, що ускладнило стосунки всередині родини і хлопець прийняв рішення проживати разом із батьком. Мати була вимушена відвезти дитину до місця проживання батька. Мати спілкується з сином телефоном або відвідує його за місцем проживання батька. Після 2018 року у родині неодноразово виникали конфлікти між сином та матір`ю, яка вживала нецензурну лайку, викидувала речі сина у двір, викликала поліцію з приводу того, що ОСОБА_7 вдарив мати, примушувала сина писати власноруч відмову від матері. 10.12.2019 року ОСОБА_3 привезла ОСОБА_5 з речами до батька. З того часу дитина проживає разом з батьком, в них добрі стосунки, батько фінансово забезпечує дитину, організував заняття з репетитором. Батько не застосовує до сина фізичні методи виховання, проводить із ним багато вільного часу, допомагає із засвоєнням шкільного матеріалу. Умови проживання батька є належними для проживання сина, санітарний стан будинку задовільний, будинок газифікований, є необхідні меблі, побутова техніка, є окрема кімната для дитини, він забезпечений одягом та взуттям, канцелярськими виробами. В ході бесіди із ОСОБА_7 з`ясовано, що він бажає проживати разом із батьком. Служби у справах дітей Слов`янської районної державної адміністрації вважає можливим визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.61-63).

Відповідно до довідки Слов`янського МРВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 03.08.2020 року, по виконавчому провадженню № 59671787 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з 09.07.2019 року по 31.07.2020 року включно заборгованість по аліментам складає 22 160,00 гривень (а.с.101).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 19.05.2020 року, за адресою: АДРЕСА_2 (місце мешкання відповідача) умови проживання задовільні, відповідають санітарно-гігієнічним умовам, в кімнатах зроблений косметичний ремонт, в наявності необхідні меблі та побутова техніка для користування, син та дві доньки мають окремі особисті кімнати, місця для сну, навчання, зберігання особистих речей (а.с.102).

Як слідує з характеристики від 06.02.2020 року, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_3 характеризується з позитивної сторони, як спокійна людина, спиртними напоями та наркотичними засобами не зловживає, діти доглянуті, мають все необхідне (а.с.105).

Відповідно до характеристики з місця навчання ОСОБА_5 , на даний час у сім`ї склалася дуже напружена психологічна обстановка (через розлучення батьків). Під час спостережень за ОСОБА_7 було помічено неодноразові прояви агресії до сестер та матері, відмова від виконання своїх учнівських обов`язків та доручень. На даний час хлопчик проживає з батьком за його власним бажанням, що дуже негативно впливає на відносини з матір`ю та сестрами (з ними він майже не спілкується, на звертання до нього або не реагує, або відповідає у грубій формі)(а.с. 109).

Відповідно до Результатів дослідження та аналізу особистої прихильності, ставлення дитини до батьків наданої практичним психологом ОСОБА_12 вбачається, що на результати дослідження методики «Кінематичний малюнок сім`ї» де спостерігається позитивне ставлення до матері та сестер і великий вплив батька на дітей . З дослідження можна зробити висновок : для гармонійного морального та психічного розвитку ОСОБА_5 необхідні нормальні умови проживання, відчуття захищеності, підтримки та піклування (а.с.110).

Згідно довідки № 37 від 14.02.2020 року та довідки № 299 від 13.02.2020 року, ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікаря-нарколога ВСП КНП «Наркологічний диспансер м. Краматорськ» у м. Слов`янськ не перебуває, за медичною допомогою не зверталася, психіатрична допомога в КЗОЗ «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янська» не надавалася, відомості про надання психіатричної допомоги в інших психіатричних установах відсутні (а.с.113).

Відповідно до довідки про доходи від 14.02.2020 року, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Слов`янському об`єднаному управлінні ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності, сума пенсії за період з 01.09.2019 року по 29.02.2020 року складає 9606,00 гривень (а.с.114).

Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_3 з 26.06.1996 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_5 з 16.01.2009 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.115).

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Правовідносини щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, яка не досягла десяти років, між батьками, які проживають окремо, регулюються положеннями ч.1 ст.160 СК України, відповідно до якої місце проживання малолітньої дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дітей, які досягли десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч. 2 ст. 160 СК України).

Частинами 2, 3 ст. 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 2 статті 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

За змістом статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною першою статті 141 та статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 9 Конвенції зобов`язує держави-учасниці забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що з метою недопущення порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року під час розгляду справ про визначення місця проживання дитини слід враховувати два міркування: по-перше, в найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки з сім`єю, окрім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або явно дисфункціональна; і по-друге, в найкращих інтересах дитини забезпечити її розвиток в безпечному, надійному і стабільному середовищі та в середовищі, що не є дисфункціональним (Рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», § 100; Рішення ЄСПЛ від 11липня 2017 року у справі «М. С. проти України», § 76).

Відповідно до принципу 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист та надано можливості і сприятливі умови, які дозволяли б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи і гідності. З цією метою при виданні законів головним міркуванням повинно бути якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Декларація прав дитини, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Отже, визначальне значення при вирішенні спору щодо місця проживання дитини мають інтереси самої дитини, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 402/428/16-ц.

Принцип 6 Декларації прав дитини, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так зі змісту Конвенції про права дитини.

Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Тим більш, що позивач не заперечує проти спілкування сина з матір`ю.

Крім того, сімейне законодавство не виключає визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком, незалежно від віку дитини, якщо маються обставини, з яких дитині краще проживати з батьком, ніж з матір`ю.

Стаття 171 СК України передбачає, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана під час вирішення між батьками спору щодо її виховання, місця проживання тощо. Суд, вислухавши думку дитини, повинен дати їй належну оцінку, правильно оцінити емоційний стан дитини та констатувати відсутність жодних сумнівів розуміння дитиною ситуації та всіх обставин справи.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Судом врахована думка дитини ОСОБА_5 , який в судовому засіданні підтвердив факт того, що він бажає проживати саме тільки із батьком, який створив всі умови для життя, постійно ним опікується, із матір`ю проживати не бажає, оскільки в них відбуваються конфліктні ситуації.

Також судом враховані пояснення відповідача ОСОБА_3 , яка вказала, що із сином у них напружені відносини, періодично виникають сварки як із нею, так із сестрами, до сина мати дозволяє собі застосовувати як психологічний вплив так і фізичну силу.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.11.2020 року по справі № 487/7241/18 виклав свою правову позицію, згідно з якою суд зазначив, що згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16.11.2020 року по справі № 313/310/18 вказав, що при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Враховуючи викладене, проаналізувавши обставини справи, приймаючи до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, а саме що дитина після припинення шлюбних відносин між сторонами висловила бажання проживати разом із батьком, вік дитини, матеріально-побутові умови проживання та достатній рівень комфорту обох з батьків, конфліктні ситуації між дитиною та його матір`ю, сестрами, які призводять до емоційного напруження та стресового стану дитини, думку дитини, яка не є абсолютною для суду, а також висновок органу опіки та піклування та інші обставини, суд приходить до висновку, що проживання ОСОБА_5 з батьком відповідатиме принципу «найкращих інтересів дитини».

За викладених обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позов ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 та визначити за доцільне проживання дитини разом з батьком ОСОБА_1 .

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

При цьому, суд наголошує, що проживання матері окремо від сина не впливає на обсяг її прав щодо цієї дитини (ст.141 ч.2 СК України) та звертає увагу сторін на положення ст.157 СК України, згідно якої встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Нормами ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові по справі № 241/47/19 від 28.10.2020 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок (а.с.1), який підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, п. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, ст. ст. 141, 153, 157, 160-161, 171 Сімейного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб Органу опіки та піклування Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області, Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради, Служби у справах дітей Слов`янської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем мешкання його батька ОСОБА_1 .

Роз`яснити сторонам, що відповідно до положень статті 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у сумі 840 гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2021 року.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду В.І. Старовецький