Вирок № 97704057, 16.06.2021, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2747/21

Провадження № 1-кп/263/383/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого – судді Музики О.М.,

за участю: секретаря – Налісної Ю.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурора – Кожемяки Є.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Лаюрова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Маріуполі кримінальне провадження № 12021052770000185 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, непрацюючого, не одруженого, раніше судимого:

– 03 грудня 2007 року Першотравневим районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі;

– 28 квітня 2011 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з випробувальним терміном 3 роки;

– 27 липня 2012 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

– 23 квітня 2013 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до 6 років 1 місяця позбавлення волі із конфіскацією майна,

який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , 20 лютого 2021 року, у проміжок часу з 18:02 год. до 18:05 год., діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні магазину «Продукти-403» ТОВ «АТБ-Маркет», розташованого за адресою: вул. Пилипа Орлика, 116-А, Центральний район, м. Маріуполь, Донецька область, шляхом вільного доступу, таємно викрав майно, яке належить ТОВ «АТБ-Маркет», а саме: лікер 0,5 л марки «Sheridans» 15,5 % об ск/бут, вартістю 339 грн. 12 коп., чим заподіяв ТОВ «АТБ-Маркет» матеріальний збиток на вказану суму. Після цього ОСОБА_1 з викраденим майно залишив місце вчинення злочину, розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд.

Таким чином ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду пояснив, що справді 20 лютого 2021 року у вечірній час у магазині АТБ по вул. Пилипа Орлика у м. Маріуполі викрав бутилу лікеру, яку у подальшому продав невідомій особі. У вчиненому щиро розкаявся та просив його суворо не карати.

Представник потерпілого ТОВ «АТБ-Маркет» – Чижов О.В. до судового засідання не з`явився, попередньо подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, що відповідає змісту ст. 56 КПК України. Оскільки обвинувачений визнав вину у повному обсязі, за відсутності представника потерпілого можливо з`ясувати усі обставини під час судового розгляду, сторони кримінального провадження не наполягали на допиті представника потерпілого, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника потерпілого.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, що їх слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) доведена повністю.

При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за кримінальні правопорушення проти власності та у сфері обігу наркотичних засобів, на обліках у КНП «Психіатрична лікарня м. Маріуполя» та у КНП «Медичному центрі з профілактики та лікування залежності м. Маріуполь» не перебуває, офіційно не працевлаштований, будь-якою суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується з посередньої сторони, неодружений.

За змістом ч. 6 ст. 368 КПК України при обранні та застосуванні норми закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, судом повинні враховуватися висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

При визнанні щирого каяття ОСОБА_1 як обставину, що пом`якшує його покарання, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, стосовно того, що факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження, зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, у бажанні виправити наслідки вчиненого. Однак, під час розгляду кримінального провадження не здобуто даних на підтвердження того, що обвинувачений дійсно, відверто розкаявся у вчиненому, має щирий жаль з приводу вчиненого, осудив свою поведінку та намагався виправити наслідки вчиненого, відшкодував завдані збитки, а сам факт визнання вини не може бути розцінений як щире каяття.

Таким чином обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення (злочину), обставини його вчинення, зважаючи на відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючої вину обвинуваченого обставин, відомостей про особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), позицію державного обвинувача, адвоката та обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 2 ст. 185 КК України, у вигляді арешту, оскільки виправлення обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства.

Жодними доказами не підтверджено наявність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, жодні з обставин не стали перешкодами для вчинення повторно умисного кримінального правопорушення проти власності, що і у подальшому не стимулюватиме його до правомірної поведінки, тому інша міра покарання за своїм видом та розміром не буде необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, та не відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України.

Також вчинення повторного корисного злочину у період, коли попередня судимість ОСОБА_1 не погашена, враховуючи, що він ніде не працює, а отже і не має джерела прибутку, вказує на те, що він жодним чином не оцінив негативно вчинені ним діяння, продовжив асоціальний спосіб життя та сам факт повторного вчинення умисного корисливого злочину свідчить про небажання обвинуваченого стати на шлях виправлення.

Відповідно до ст. 100 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 6 (шести) місяців арешту.

Строк відбуття покарання відраховувати з 16 червня 2021 року.

Речові докази: лазерний оптичний ДВД-R диск з 5 відеофайлами – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя О.М. Музика