Рішення № 97703487, 07.06.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/417/21

провадження № 2/691/399/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

при секретарі судових засідань Шмунь Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м.Городище Черкаської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

встановив :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи свою позовну заяву позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старосілля Городищенського району Черкаської області померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Старосільської сільської ради Городищенського району Черкаської області, 26 квітня 2004 року, актовий запис №27. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складається із земельної ділянки площею 1,33 га, кадастровий номер - 7120387000:02:001:0995, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Старосільської сільської ради Городищенського району Черкаської області. Вказана земельна ділянка належала їй на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю Серії ІІ-ЧР №020906 від 15 липня 2003 року, виданого на підставі рішення Старосільської сільської ради народних депутатів від 23 квітня 2003 року №5-10. За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Старосільської сільської ради народних депутатів Городищенського району Черкаської області 15 вересня 1999 року та зареєстрований в реєстрі за №129, що підтверджується копією заповіту від 15 вересня 1999 року та інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №63122510. За змістом заповіту, на випадок своєї смерті, ОСОБА_3 зробила розпорядження, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що матиме право за законом заповіла йому. З ОСОБА_3 не перебував у родинних стосунках, були сусідами, проживали по АДРЕСА_1 , він разом з батьками ОСОБА_4 та матір`ю ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_3 . За життя з ОСОБА_3 були досить добрі відносини, він та його сім`я часто допомагали їй по господарству, оскільки родичів в неї не було, і через похилий вік вона потребувала сторонньої допомоги. Після її смерті його родина за власні кошти здійснила поховання і доглядала за будинком. Про те, що ОСОБА_3 за життя склала на нього заповіт не знав і не здогадувався, дізнався лише восени 2020 року, коли разом зі своїми батьком ОСОБА_4 знайшли заповіт у сараї домоволодіння померлої ОСОБА_3 .. Дізнавшись про існування заповіту, звернувся через представника за довіреністю ОСОБА_6 , до Городищенської держаної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку в с. Старосілля Городищенського району Черкаської області, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .. Нотаріус, оглянувши подані документи, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що у встановлений законом термін спадщину не прийняв, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 січня 2021 року, та запропонувала звернутись до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Згідно довідки виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 22 грудня 2020 року №748, ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована та постійно проживала, одиноко, за адресою в АДРЕСА_3 . Остільки не знав про існування заповіту, то пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини, внаслідок обставин, які не залежали від його волі. Прийняв рішення звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач, будучи повідомленим належним чином до суду не прибув. Участь у судовому засіданні взяв представник, який позов підтримав, просив позовні вимоги задоволити, як обгрунтовані, та стосовно відзиву на позов, висловився про невідповідність зроблених у ньому висновків дійсним обставинам справи.

Представник відповідача, подав відзив, який підтримав у судовому засіданні та щодо задоволення позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що, дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старосілля Городищенського району Черкаської області померла ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 1,33 га, кадастровий номер - 7120387000:02:001:0995, на території Старосільської сільської ради Городищенського району Черкаської області. 15 вересня 1999 року, ОСОБА_3 склала заповіт на користь позивача ОСОБА_2 , який відповідно до ст.ст. 541,542 ЦК Української РСР, був посвідчений секретарем виконавчого комітету Старосільської сільської ради Городищенського району Черкаської області. Про вказані обставини позивачу та його сім`ї було відомо, остільки за життя ОСОБА_3 , вони їй допомагали та здійснили поховання. ОСОБА_3 склала заповіт в приміщенні Старосільської сільської ради Городищенського району Черкаської області, де сільським головою на той час була ОСОБА_7 , яка перебувала та перебуває в дружніх стосунках з батьками позивача, що викликає сумнів про необізнаність існування заповіту. Твердження в позовній заяві, що після смерті ОСОБА_3 , сім`я позивача здійснювала догляд за домоволодінням покійної ОСОБА_3 , не правдиві, остільки через відсутність догляду за домоволодінням, воно стало наслідком повної руйнації житлового будинку. Від сараю залишилися стовпи та стіна. Крім того, минулого року на особистий прийом голови приходила сестра позивача ОСОБА_8 та пред`явила два заповіти, складені різними особами - один складений на її користь, а інший на позивача ОСОБА_2 , а також оригінали правовстановлюючих документів на дві земельні ділянки, власником яких значиться ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .. Наявність різних правовстановлюючих документів на спадкове майно наводить на думку, що спадкоємцям було відомо про волю спадкодавців на випадок смерті, при умові добровільної передачі правовстановлюючих документів. Про обставини, що позивач не знав про заповіт, чи наявність спадкового майна, ОСОБА_8 не повідомляла. Зазначив, що наведені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 є неправдивими. Просив, в ході судового розгляду, отримати відповіді на запитання, зазначені у відзиві.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, заслухавши представника позивача, представника відповідача, їх згоду на розгляд справи у підготовчому засіданні, вбачає підстави до розгляду цивільної справи, згідно до ст.200 ЦПК України, та дослідивши докази у справі приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 ст.16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.ст. 10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, оскільки цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного Кодексу України спадкування - перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що відкривається внаслідок смерті особи, і до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті. За ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, ч.1 ст.1269 ЦК України.

Згідно положень ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У відповідності до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, неперобними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом встановлено та підтверджується доказами у справі, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старосілля Городищенського району Черкаської області померла ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 , видане Виконавчим комітетом Старосільської сільської ради Городищенського району Черкаської області, 26 квітня 2004 року (а.с.10). Згідно довідки виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 22 грудня 2020 року №748, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та постійно проживала одиноко за адресою АДРЕСА_3 . За життя ОСОБА_3 склала заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Старосільської сільської ради народних депутатів Городищенського району Черкаської області 15 вересня 1999 року та зареєстрований в реєстрі за №129, що підтверджується копією заповіту від 15 вересня 1999 року та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №63122510 (а.с.12). Відповідно до вище зазначеної довідки, заповіт складений ОСОБА_3 є чинний, не скасований (а.с.11). Як вбачається зі змісту вказаного заповіту, на випадок своєї смерті ОСОБА_3 зробила заповідальне розпорядження, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що матиме право за законом заповіла ОСОБА_2 (а.с.11). ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 1,33 га, кадастровий номер - 7120387000:02:001:0995, на території Старосільської сільської ради Городищенського району Черкаської області, на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю Серії ІІ-ЧР №020906 від 15 липня 2003 року, виданого на підставі Рішення 5 сесії 24 скликання Старосільської сільської Ради народних депутатів від 23 квітня 2003 року №5-10 (а.с.14), що підтверджується і Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 лютого 2021 року №НВ-7115989252021 (а.с.15). Позивач ОСОБА_2 , через свого представника, 09 січня 2021 року, звернувся із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до державного нотаріуса Городищенської державної нотаріальної контори, але нотаріус оглянувши подані документи, відмовила, остільки як спадкоємець за заповітом в установлений термін спадщину після померлої ОСОБА_3 не прийняв, не подав заяву про прийняття такої, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 січня 2021 року, інших причин відмови не зазначено (а.с.18) та Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 09 січня 2021 року №63122508, відповідно до якої у Городищенській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу за заявою ОСОБА_2 (а.с.13).

Встановленим в судовому засіданні обставинам відповідають правовідносини із порядку та строків прийняття спадщини, а також можливості визначення додаткового строку для її прийняття.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 червня 2019 року №565/1145/17, правила ч.3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, Закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту. Таким чином, саме необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини у справі, що розглядається, виходячи із змісту пояснень сторін та досліджених судом доказами, які перевірені в сукупності. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд бере до уваги та враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Законодавство не встановлює перелік поважних причин, тому вони визначаються поважними на думку суду. Головною ознакою поважних причин є те, що вони роблять своєчасне звернення про прийняття спадщини неможливим.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року, при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини і лише особисто. Причиною несвоєчасного звернення позивача до нотаріуса з відповідною заявою, за результатами досліджених судом доказів, слід визнати не знання про існування заповіту, що позбавило його вчасно скористатися правом для оформлення спадщини. Із постанови нотаріуса від 09 січня 2021 року вбачається, що позивач виявив бажання прийняти спадщину після померлої ОСОБА_3 .. Такі обставини в справі у сукупності із оцінкою наданих до суду доказів, вказують на підстави задоволення позовних вимог, при цьому суд не вдається до вивчення інших спірних питань про які повідомляє відповідач, остільки здійснює розгляд в межах заявлених вимог, а не спір.

Враховуючи вищевикладене та, керуючись ст. 1272 ЦК України, суд вважає, що причина пропуску строку є поважною і оскільки строк подання заяви про прийняття спадщини позивачем пропущений з поважної причини та пов`язаний з об`єктивними, неперобними, істотними труднощами для нього на вчинення певних дій, то йому необхідно визначити додатковий строк, який буде достатній для прийняття спадщини, за його клопотанням тривалістю у три місяці.

З урахуванням положень ст.8 Конституції України щодо верховенства права, та збереження справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (як зазначено в рішенні ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006), суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Враховуючи характер спору, а також те, що судовий збір позивачем сплачено в дохід держави, питання про розподіл судового збору судом не вирішується.

Позовні вимоги підтверджуються: копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 ; копією довідки виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 22 грудня 2020 року №748; копією заповіту ОСОБА_3 від 15 вересня 1999 року; копією Державного Акту на право приватної власності на землю Серії ІІ-ЧР №020906 від 15 липня 2003 року; копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25 лютого 2021 року №НВ-7115989252021; копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 січня 2021 року; копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 09 січня 2021 року №63122508.

Керуючись ст. ст.1216, 1218, 1220,1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року « Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 200, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задоволити.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкасткого апеляційного суду.

Суддя О. М. Савенко