Ухвала суду № 97702139, 16.06.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16394/20

Провадження №1-кп/369/988/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Кулику В. С.,

за участю:

прокурора Піруса Ю. Ю.,

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника потерпілих Клименко О. М.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника Ягодки О. А.,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінального провадження № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Києво-Святошинським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_3 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, в якому ухвалами Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2021 року, 02 березня 2021 року, 21 квітня 2021 року до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, з альтернативою внесення застави у розмірі 6200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 14 074000 грн.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою на 60 діб без альтернативи внесення заяви, мотивуючи наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, потерпілих та експертів, а також перешкоджати кримінальному провадженню про що свідчить поведінка обвинуваченого, а саме інсценування самогубства, намагання повернення паспортів для виїзду за кордон під час перебування під заставою та перешкоджання проведенню слідчого експерименту. Неможливість запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів обґрунтовує тяжкістю інкримінованого злочину, що обумовлює можливість тримання під вартою. Зазначає, що інші заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ч. 2 ст. 131 КПК України, а також більш м`які запобіжні заходи, передбачені ч. 1 ст. 176 КПК України, є недостатніми для забезпечення дієвості цього провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 та для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1 ст. 177 КПК України.

При обговоренні клопотання прокурора представник потерпілих Клименко О. М. та потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 доводи про продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без альтернативи внесення застави підтримали у повному обсязі.

Захисник Ягодка О. А. заперечив проти клопотання прокурора та звернувся до суду з клопотанням в якому просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та зменшити раніше визначений розмір застави до такого, який був би помірним для його підзахисного.

В обґрунтування наведеного зазначив, що обвинувачений не має жодної мети переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та експертів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, має стійкі соціальні зв`язки, у тому числі має на утриманні дружину, яка не працює, матір та батьків дружини похилого віку. Також вказав, що обвинувачений, окрім відсутності, передбачених законом ризиків, має поганий стан здоров`я, який постійно погіршується, а в умовах перебування в СІЗО його підзахисний не має можливості отримувати належну медичну допомогу, в підтвердження чого захисником надано суду відповідну документацію. Стверджував, що фінансове становище обвинуваченого не дає можливості йому оплатити заставу. При цьому, надав суду інформацію про фінансове становище обвинуваченого, зокрема інформацію про перебування обвинуваченого на посадах в органах державної влади з відповідно встановленими посадовим окладом (особова картка), декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2011 рік, а також витяг з державного реєстру речових прав та нерухоме майно від 15 червня 2021 року та зазначив про

об`єктивну відсутність осіб, які б могли виступити поручителями за фінансовими зобов`язаннями обвинуваченого.

Зазначив, що розмір застави, який раніше визначався судом є непомірним для обвинуваченого ОСОБА_3 , тому просив його зменшити і призначити в межах передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Також зазначив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України перестали існувати та застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до його підзахисного суперечить принципу презумпції невинуватості та є катуванням.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та зменшення розміру застави, а також позицію свого захисника з цього приводу, проти клопотання прокурора – заперечив. При цьому пояснив, що на його утриманні знаходиться непрацездатна дружина, мати похилого віку, яка потребує негайного лікування та похилого віку батьки дружини, що не має наміру ухилятися від суду, має поганий стан здоров`я, який в умовах тримання під вартою різко погіршується, належної медичної допомоги в умовах тримання під вартою він не отримує, що може призвести до його смерті.

Стверджує про скрутне матеріальне становище, зокрема про відсутність будь-яких доходів, заощаджень та активів, оскільки постійно обіймав посади в органах державної влади. Зазначив, що заставу він протягом тривалого періоду часу не мав змоги сплатити, оскільки раніше визначений її розмір для нього є непомірним. Поручителів в нього немає і не може бути, оскільки фактично відсутнє заставне майно. Належний йому на праві влансоті житловий будинок знаходиться під арештом.

Прокурор, представник потерпілих та потерпілі заперечили проти клопотання захисника обвинуваченого та просили в його задоволенні відмовити.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явились про дату, місце та час проведення судового розгляду, повідомлені у встановленому законом порядку, учасники судового розгляду не заперечували проводити судове засідання за їх відсутності, оскільки їх інтереси в судовому засіданні представлені їх представником.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та захисника Ягодки О. А., про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та зменшення розміру застави, суд виходить з такого.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо зменшення у даному кримінальному провадженні, заявлених прокурором ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, оскільки позитивна характеристика обвинуваченого, наявність стійких соціальних зв`язків, наявність родини та утриманців, постійного місця проживання, хоч і мають місце, однак на даний час вказані обставини навіть у своїй сукупності не є переконливими та достатніми для зміни йому такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Поряд з цим, ці обставини на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленому ризику без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, самі по собі такі обставини без їх сукупності з іншими обставинами, не можуть слугувати безумовною підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу на даний час продовжують існувати та не зменшилися.

Вирішуючи питання, щодо реальності ризиків не процесуальної поведінки ОСОБА_3 , суд керується наявністю підстав, які свідчать про необхідність подальшого ізолювання особи від суспільства з метою забезпечення інтересів громадян. Однією з таких підстав Європейський суд з прав людини визначив ймовірність нез`явлення обвинуваченого до суду, а саме прийняття останнім заходів направлених на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.

Суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений може вчиняти, в подальшому, дії з метою переховування, а співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Поряд з цим, суд частково погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на потерпілих, свідків та експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню в різний спосіб, оскільки останній є мінімальним.

Суд зауважує, що на разі розпочато судовий розгляд в цьому кримінальному провадженню, а саме допитано потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 , а також допитано переважну більшість свідків.

При цьому, суд виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Відповідно до положень статей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, з огляду на те, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованості ризиків у кримінальному провадженні, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не зменшилися, а також, враховуючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , вид та розмір покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 діб.

Суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При вирішенні клопотання, судом враховано також вік обвинуваченого ОСОБА_3 , сімейний стан, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, дані про соціальні зв`язки, спосіб життя, життєвий та професійний досвід, який полягає в тривалому перебуванні останнього на високих посадах в органах державної влади, стан здоров`я про що суду надано відповідну медичну документацію.

Твердження обвинуваченого та його захисників про наявність у нього тяжких захворювань та про те, що він потребує постійного нагляду та лікування, заслуговують на увагу, але не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу.

Разом з тим, в матеріалах провадження не міститься та стороною захисту не надано жодних медичних документів з приводу того, що обвинувачений звертався з такими заявами до медичної установи про надання йому відповідної допомоги та не може отримувати належне лікування в умовах утримання в слідчому ізоляторі, вільно обирати лікаря чи бути направленим на лікування дообраного закладу охорони здоров`я в передбаченому законом порядку.

Станом на сьогоднішній день, достатніх даних щодо неможливості тримання під вартою ОСОБА_3 за станом здоров`я, суду не надано, у зв`язку з чим підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого, суд не вбачає.

Щодо клопотання захисника Ягодки О. А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 про необхідність зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд зазначає, що матеріали провадження не містять будь-яких даних, які б вказували на необхідність зміни запобіжного заходу, шляхом його пом`якшення, виходячи з характеру пред`явленого обвинувачення, у зв`язку з чим суд в цій частині в його задоволенні відмовляє.

Клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає достатньо обґрунтованим, належним чином мотивованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому суд бере до уваги, що обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України строком на 60 діб, починаючи з 16 червня 2021 року до 14 серпня 2021 року включно.

Разом з тим, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що обвинуваченому раніше визначався альтернативний запобіжний захід –застава у відповідному розмірі, а відтак дотримуючись загальних засад щодо зменшення обсягу процесуальних прав обвинуваченого (погіршення його правового становища в частині позбавлення можливості перебування в рамках альтернативного запобіжного заходу), суд вважає за необхідне визначити зазначений альтернативний запобіжний захід.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь яким-чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти» було встановлено, що гарантія, передбачена ст. 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Водночас, при визначенні згаданого розміру застави, суддя зважає не лише на обсяг повідомленої підозри, а виходить і з тих позицій Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення «Гафа проти Мальти»).

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Повертаючись до обставин цієї справи, враховуючи наведене вище, одночасно для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , з урахуванням його особи, матеріального стану та інших обставин кримінального провадження, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, у співставленні з існуючими ризиками, враховуючи дані про особу ОСОБА_3 , його вік, майновий та сімейний стан, та головним чином – обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , зокрема те, що такі дії посягають на найвищу соціальну цінність – життя людини, а тому, в порядку виключення, суд вважає, що є всі правові підстави для визначення розміру застави у розмірі 3100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, в декілька разів перевищує граничну межу для особливо тяжких злочинів.

Зменшуючи в цьому кримінальному провадженні розмір застави до вказаного вище розміру, суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів провадження, до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 27 березня 2020 року з альтернативою внесення застави у розмірі, яка наближена до 14 000 000 млн грн.

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області кримінальне провадження № 12020110200001032 за обвинуваченням ОСОБА_3 перебуває з 22 грудня 2020 року та при цьому відбулось 10 судових засідань.

Фактично обвинувачений ОСОБА_3 , згідно з ухвалою слідчого судді перебуває під вартою з 27 березня 2020 року.

Суд бере до уваги, що згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 травня 2020 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 та визначено заставу у розмірі 1 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 102 000 (два мільйони сто дві тисячі) грн, яку обвинувачений сплатив. При цьому, під час дії вказаного вище запобіжного заходу, обвинувачений ОСОБА_3 покладені на нього обов`язки не порушував.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року ухвалу місцевого суду від 18 травня 2020 року скасовано та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 14 083 400 грн, тобто останнього взято під варту.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 перебуває під вартою станом на сьогодні більше 1 року.

При цьому, суд враховує, що обвинувачений неодноразово звертався до суду з проханням змінити запобіжний захід, у тому числі зменшити раніше визначений розмір застави, а також те, що переважну більшість потерпілих і свідків в цьому провадженні уже допитано, що суттєво знижує ризик впливу на них.

Поряд з цим, обвинувачений раніше визначений розмір застави протягом тривалого періоду часу не сплатив, що може свідчити про її непомірний розмір. Про це також неодноразово наголошували в судових засіданнях обвинувачений ОСОБА_3 , та його захисники Ломанов Д. О., Ломанова В. І., ОСОБА_8 та в обґрунтування посилались на довідки з Пенсійного фонду форми ОК-5, що ОСОБА_3 з 2014 року не отримує дохід. Крім того, зазначали, що обвинувачений має на утриманні дружину, яка не працює, матір та батьків дружини похилого віку.

Також, судом враховано надану в судовому засіданні стороною захисту, інформацію про фінансове становище обвинуваченого, у тому числі декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2011 рік, а також витяг з державного реєстру речових прав та нерухоме майно від 15 червня 2021 року, згідно з яким обвинуваченому на праві власності належить житловий будинок, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки.

Враховуючи наведене в сукупності, а також надані в судовому засіданні відповідні документи, які містять інформацію про фінансове становище обвинуваченого та свідчать про наявні доходи, заощадження та перелік активів; інформацію, яка міститься у відкритих реєстрах нерухомого майна щодо належного обвинуваченому на праві власності майна, а також враховуючи об`єктивну відсутність осіб, які б могли виступити поручителями за фінансовими зобов`язаннями обвинуваченого, суд дійшов висновку, що об`єктивна відсутність можливості сплатити обвинуваченим ОСОБА_3 раніше визначеного розміру застави, з огляду на принцип презумпції невинуватості та практику Європейського суду з прав людини, дає підстави суду вважати такий розмір непомірним та таким, що становить надмірний тягар для особи, що відповідно дає підстави для його зменшення.

Разом з тим, суд враховує також і суми збитків, у заподіянні яких обвинувачується ОСОБА_3 , а саме наявність у цьому кримінальному провадженні заявлених потерпілими 5 цивільних позовів.

У зв`язку з цим, суд вважає, що застава саме у розмірі 3100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених цим Кодексом та не є завідомо непомірною для нього.

При цьому, суд виходить з того, що згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2021 році на одну особу, з 1 січня 2021 року, становить 2 270 грн.

Зазначений розмір застави суд вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого та буде належною гарантією того, що у разі сплати цієї застави, ОСОБА_3 вирішить не зникати через побоювання її втратити.

Більше того, такий розмір застави, на думку суду, достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим ОСОБА_3 , покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Керуючись ст. 176-178, 182 -184, 193, 194, 196, 205, 331, 376, 392 КПК України,

ухвалив:

Клопотання захисника Ягодки О. А. про зміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт та зменшення розміру застави – задовольнити частково.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою на 60 діб – задовольнити частково.

Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 діб, починаючи з 16 червня 2021 року до 14 серпня 2021 року включно, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Одночасно визначити ОСОБА_3 , заставу у розмірі 3 100 (три тисячі сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 7 037 000 (сім мільйонів тридцять сім тисяч) грн, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області: код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, р/р UA768201720355259001000018661, банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО ГУДКСУ): 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_3 , по справі №369/16394/20 в Києво-Святошинському районному суді Київської області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та експертами по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , обов`язків до 14 серпня 2021 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Суддя І. А. Козак