Рішення № 97700053, 15.06.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1660/21

Номер провадження 2/629/732/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Торенко Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, з посиланням на ті обставини, що 24.02.2020 року було розірвано шлюб між позивачем та відповідачем по справі. Під час шлюбу у сторін народився син – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає. ОСОБА_2 є дієздатним та працездатним, здоровим, таким, що має можливість утримувати сина, крім того станом на грудень 2020 рік проходив військову службу за контрактом. В зв`язку з цим позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до повноліття дитини.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, вважає, що розмір аліментів завищений. Посилався на ті обставини, що протягом тривалого часу не можуть досягнути домовленості з позивачем щодо способу утримання сина, причиною чого є вимога позивача приймати участь в утриманні тільки в грошовій формі, але такий спосіб не влаштовує, оскільки відсутня довіра до позивача, тому що не впевнений, що грошові кошти саме будуть спрямовані на утримання сина. Крім того, пропонував позивачу виконувати свої зобов`язання щодо утримання сина в переважній більшості в натуральній формі (їжею, одягом, лікування та відпочинку, ін.), але позивача не влаштував даний спосіб утримання сина, нащо вона вимагала встановити виключно грошову форму забезпечення та кожний місяць купляти необхідний одяг, але такий спосіб не влаштовує його. Окрім того, зазначив, що за час спільного проживання з позивачем з квітня 2012 року по 12 березня 2020 року він працював в ДП «Укрспецвагон» газорізальником і отримував значну заробітну плату, яку відкладав на придбання квартири. Оформленням та придбанням квартири займалася теща, яка отримала вартість Ѕ квартири, квартиру оформила від свого імені за договором дарування на ім`я позивача, для того щоб була її особистою власністю. За час спільного проживання з позивачем йому було надано кредити, які за взаємною згодою з позивачем були в подальшому витрачені для ремонту квартири, придбання меблів, техніки. Дані кредити не погашені і на сьогоднішній день є рішення суду про стягнення заборгованості по кредитним зобов`язанням. Зазначив, що у своїй власності рухомого чи нерухомого майна не має, є військовослужбовцем та проживає в казармі, не відмовляється надавати фінансову допомогу сину, але зазначений розмір аліментів позивачем є завеликим, а тому просить задовільнити позов частково та стягнути з нього аліменти в розмірі 1/16 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Ухвалою судді від 13 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача ј частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до повноліття дитини.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, надав відзив на позовну заяву в якому визнавав частково позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Шлюб між сторонами було розірвано на підставі заочного рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області 24.02.2020 року, що підтверджується ксерокопією рішення (а.с. 8).

Відповідач ОСОБА_2 являється рідним батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 9).

Згідно довідки про склад сім`ї позивач ОСОБА_1 проживає разом зі своїм сином ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття передбачений 2 ст. 51 Конституції України, який є одним із конституційних обов`язків.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

У відповідності з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України кошти на утримання дитини стягуються за рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлений прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року – 2395 гривень, з 1 липня – 2510 гривень, з 1 грудня – 2618 гривень.

Таким чином з 01.01.2021 р. мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину становить 1197,50 грн. (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від 2395 грн.), а з 01 липня 2021 р. - 1255 грн.

Відповідно до абз. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України, а це не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Судом встановлено, що дитина проживає та перебуває на утриманні позивача, а відповідач не надає допомоги по утриманню сина, хоча має можливість, оскільки є особою фізично здоровою та працездатною та який знаходиться на військовій службі за контрактом.

У своєму відзиві відповідач просить стягнути аліменти в розмірі 1/16 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, також врахувати, що у нього є кредитні зобов`язання, він не має у власності рухомого чи нерухомого майна, проживає у казармі. Натомість всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він не має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1/4 від частини свого заробітку (доходу).

Оскільки дитина сторін проживає разом з матір`ю, а ОСОБА_2 є її батьком та на нього покладено однаковий з ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Приймаючи рішення по справі суд виходить з того, що обов`язок нести витрати на дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Проживання відповідача окремо, не звільняє його від виконання цього обов`язку. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини. Забезпечення умов для такого розвитку та догляду за дитиною пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою.

Також при вирішенні справи суд враховує позицію Верховного Суду викладену у Постанові КЦС ВС від 11.03.2020 № 759/10277/1 (61-22317св19) про те, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

З огляду на викладене, визначаючи розмір аліментів суд виходить з того, що в процесі розгляду справи не встановлено жодних даних про рівень доходів відповідача, натомість встановлено, що він перебуває на військовій службі за контрактом, тобто має можливість сплачувати аліменти на утримання сина, враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім та таким що відповідає встановленим вимогам чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 ч.1 Сімейного кодексу України аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу ст.ст.191,201 СК України аліменти слід присудити з дня подання позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача було звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви, судовий збір потрібно стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст.12,77,81, 89, 280-284, 430 ЦПК України, на підставі ст.ст.6,182,191, 198,199,200, 201 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 квітня 2021 року до повноліття дитини.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 908 (дев`ятсот) гривень 00 копійок (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету22030106).

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.В.Цендра