Вирок № 97699382, 15.06.2021, Борівський районний суд Харківської області

Борівський районний суд Харківської області

справа: № 614/164/21

провадження: 1-кп/614/10/21

категорія: 94

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2021 Борівський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді Гуляєвої Г.М.

за участю: секретаря Євтіхієвої С.В.

прокурора Колеснікова Д.І., Білоусової А.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Кузнєцова О.О.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої Молчанова М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №1-кп/614/10/21 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Райгородка Сватівського району Луганської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, інваліда 3 групи, неповнолітніх чи малолітніх дітей на утриманні не має, невійськовозобов?язаного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого: 02.06.1997 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.3 ст.140 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком на 3 роки; 08.11.2000 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.1 ст.196-1 КК України (1960 р.) до виправних робіт строком на 6 місяців; 26.01.2001 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.1 ст.196-1 КК України (1960 р.) до позбавлення волі строком на 1 рік; 11.06.2002 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років; 27.02.2007 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців; 22.08.2011 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 4 місяці 13 днів; 10.10.2013 Борівським районним судом Харківської обл. за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців із застосуванням ст.75 КК України строком на 3 роки; 10.04.2014 Борівським районним судом Харківської обл. за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.309 ч.1 КК України до позбавлення волі строком 6 років; 22.07.2014 Борівським районним судом Харківської обл. за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 7 років позбавлення волі, 09.09.2020 звільнений з місць позбавлення волі за відбуттям покарання;

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову повторно вчинив аналогічний злочин.

Так, 30.01.2021 приблизно об 11.00 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою вчинення викрадення майна, через паркан проник до двору домоволодіння ОСОБА_2 , розташованого по АДРЕСА_2 , де, побачивши на порозі літньої кухні потерпілу ОСОБА_2 , декілька разів ударив останню кулаком в обличчя, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій щоці, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, тобто застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілої, , примусив ОСОБА_2 відчинити двері будинку, розташованого у дворі, та через вхідні двері проник до будинку, де, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, з корисливих мотивів, діючи умисно та повторно, у присутності потерпілої ОСОБА_2 та свого знайомого ОСОБА_4 , з холодильника, що знаходиться в кухні, відкритим способом викрав продукти харчування, а саме: сало свиняче свіжоморожене у кількості 240 грам вартістю 130 грн. 00 коп. за один кг, на суму 31,20 грн., сало свиняче солоне у кількості 195 грам, вартістю 140 грн. 00 коп. за один кг, на суму 27,30 грн., свіжоморожені ягоди у кількості 810 грам, вартістю 70 грн. за один кг, на суму 56,70 грн., на загальну суму 115 грн. 20 коп., а також викрав полімерний мішок вартістю 6,00 грн., у який поклав викрадені продукти.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав частково, пояснив, що 30.01.2021 він разом з ОСОБА_4 близько 10-30 год. проходив по АДРЕСА_2 ,на якій проживає ОСОБА_2 . Він запропонував ОСОБА_4 зайти до ОСОБА_2 з метою взяти щось поїсти. Перехилившись через хвіртку, він відкрив засов і зайшов у двір разом з ОСОБА_4 . Після чого став голосно кликати ОСОБА_2 і стукати в двері літньої кухні, т.я. двері хати були зачинені на навісний замок. ОСОБА_5 вийшла на поріг. Без насильства та погроз, вона сама відкрила їм двері до будинку, ніяких погроз він до неї на застосовував, лише ненавмисно збив з неї шапку. Напередодні 29.01.2021 він бачив потерпілу та вживав з нею спиртні напої і у неї уже був синець на обличчі. Йому вона сказала, що впала, також жалілася на головний біль. Пояснив, що кричав на неї через те, що вона глуха. У хаті ОСОБА_5 відкрила дверцята холодильника , він забрав продукти та склав у мішок, який попросив у потерпілої. Вважає,що винен лише в тому, що без дозволу взяв продукти. Коли до неї прийшов її брат і побачив пустий холодильник, то почав на неї сваритися, вона злякалася і сказала брату, що продукти забрав він і побив її. Коли вона їх проводжала з двору, то сама їм відкрила двері і попросила нікому не казати, що вона сама їм віддала продукти.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 30.01.2021 вона знаходилась у себе вдома, виходила з літньої кухні, щоб пройти в хату і побачила ОСОБА_1 , який відразу вдарив її. Вона похитнулась і вдарилась головою об стіну в коридорі літньої кухні. Вона попросила його, щоб не бив, однак останній не зважав на її прохання і декілька раз вдарив по голові і збив шапку. Підійшовши до дверей будинку, наказав, щоб вона відімкнула двері, при цьому він знаходився у п`яному вигляді. ОСОБА_1 був разом з ОСОБА_4 , який стояв осторонь. Вона відімкнула двері будинку, обвинувачений сказав, щоб вона принесла мішок, вона сходила за мішком. ОСОБА_1 забрав все, що було у неї у холодильнику - сало, заморожені фрукти, інші продукти розкидав. При цьому погрожував їй, щоб вона чекала, що він ще прийде. Продуктів з холодильника у неї він набрав на пів-мішка. Зазначила, що дуже злякалася, адже ОСОБА_1 сильно її побив, при цьому погрожуючи їй. Раніше вона ніяких травм не отримувала. В цей же день приїхав її брат з невісткою і вона їм все розповіла. При визначенні міри покарання ОСОБА_1 покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_6 – сестра потерпілої ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 30.01.2021 їй подзвонила дружина брата та повідомила, що вона була у ОСОБА_2 та застала останню у сльозах, як та пояснила, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перелізли через хвіртку, ОСОБА_2 у той час була у літній кухні, вони постукали у двері, вона відчинила, ОСОБА_1 хотів зайти у літню кухню, але вона його не пустила. ОСОБА_1 взяв її за одяг і почав її бити, вона впала, при цьому сказала, що подзвонить брату. ОСОБА_1 бив її по обличчю, вона впала на пральну машинку, ударилась головою об стіну. Обвинувачений сказав їй, щоб вона відкрила хату, бо вони хочуть погрітися; ОСОБА_2 злякалась та відкрила їм хату, при цьому ОСОБА_1 сказав їй, щоб вона шукала мішок. Обвинувачений відкрив морозильник, почав звідти витягати продукти та кидати у мішок. Вийшовши надвір запитав у потерпілої – чи є яйця, пообіцяв наступного дня прийти по курей. Після цього вона вирішила зателефонувати до поліції.

Свідок ОСОБА_7 брат потерпілої ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що 30.01.2021 він з дружиною прийшли до ОСОБА_8 , принесли хліб та хотіли нарубати дров, а вона в сльозах розповіла, що вранці була у себе в літній кухні, коли почула як загавкав пес, вийшла подивитися хто прийшов і побачила ОСОБА_1 , який був п`яний, при цьому він вдарив її, вона впала у коридорі. З її розповіді було зрозуміло, що хвіртка у її двір була зачинена, а ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 перелізли через ворота. ОСОБА_1 бив її по голові кулаком та наказав відімкнути двері в хату, заставив її принести мішок, поки вона ходила за мішком, витяг все, що було у холодильнику, при цьому погрожував їй. Сказав, що прийде завтра, щоб потерпіла наготовила йому курку.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що 30.01.2021 вона разом з чоловіком ОСОБА_7 приблизно о 13.45 год. прийшли до ОСОБА_2 , остання вийшла до них з літньої кухні у сльозах. Сказала, що ОСОБА_1 постукав у хвіртку, а потім переліз через ворота, ударив її і сказав, щоб вона відкрила хату. Вона відкрила, він взяв мішок та забрав продукти з холодильника. Обвинувачений знаходився в п`яному вигляді, потерпіла просила, щоб він її не бив, але ОСОБА_1 не реагував.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що точної дати він не пам`ятає, коли він прийшов до ОСОБА_2 , там був слідчий і 2 працівника поліції, проходив слідчий експеримент, на якому потерпіла розповідала, що вона виходила з літньої кухні, коли до неї підійшов ОСОБА_1 та вдарив її, від удару вона впала. Потім він заставив її відімкнути будинок, вона відкрила, і той забрав продукти з холодильника. Разом з ОСОБА_1 був ОСОБА_4 , який стояв біля порогу кухні мовчки, нічого не роблячи.

ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що він був запрошений у якості понятого при слідчому експерименті, на якому ОСОБА_2 розповідала, що на порозі літньої кухні її вдарив ОСОБА_1 . Тоді у своєму будинку вона показувала де саме обвинувачений забирав її продукти. Коли вийшли надвір, то вона ще раз показала, де її бив ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 30.01.2021 разом з ОСОБА_1 близько 10-30 год. проходив по АДРЕСА_2 ,на якій проживає ОСОБА_2 . При цьому обоє були у стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 запропонував зайти до неї, попити чаю. ОСОБА_1 перехилився через хвіртку , відкрив засов і вони зайшли у двір. Свідок стояв осторонь і бачив ,як ОСОБА_1 на порозі літню кухні штовхнув ОСОБА_2 , збив з неї шапку та просив відкрити двері у хату, вона відмовлялась, чув якийсь шум у коридорі. ОСОБА_2 відкрила хату, вони ввійшли. ОСОБА_1 запитав, чи є в неї щось у холодильнику, відкрив його, став викидати продукти. Потім сказав ОСОБА_2 дати мішок, склав у нього продукти. Потім сказав свідку, щоб той взяв мішок з продуктами і вони пішли додому до ОСОБА_1 .

Свідок боявся ОСОБА_1 , бо той сильніший і перед цими подіями побив його.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується також наступними доказами у справі:

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021220230000009 від 30.01.2021 за ч.3 ст.186 КК України (а.с.135);

-копією рапорту поліцейського СПД №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській обл. (а.с.136);

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 30.01.2021, згідно якого ОСОБА_2 просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , який 30.01.2021 близько 11.00 год. прийшов до неї у двір, вдарив її кулаком та проник до неї у будинок, де з холодильника забрав продукти харчування (а.с.137);

-протоколом огляду місця події від 30.01.2021 з ілюстративною таблицею (а.с.139-144);

-випискою із медичної карти амбулаторного хворого від 30.01.2021, згідно якої ОСОБА_1 30.01.2021 знаходився у стані алкогольного сп`яніння (а.с.145);

-довідкою приймального відділення КНП «Борівська центральна районна лікарня Борівської районної ради Харківської області» від 30.01.2021, відповідно до якої у потерпілої ОСОБА_2 виявлено гематому правої щоки та забій щелепи (а.с.146);

-протоколами одночасного допиту осіб ОСОБА_4 і ОСОБА_1 від 31.01.2021 (а.с.147-154)

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 від 31.01.2021 з фото таблицею в ході і якого ОСОБА_12 розповіла і показала на місті про обставини вчиненого злочину (а.с.155-169);

-протоколом обшуку від 02.02.2021 з фото таблицею в ході якого в будинку за адресою АДРЕСА_1 , де зареєстрований та проживає ОСОБА_1 виявлено та вилучено свіже та солоне сало, свіжоморожені фрукти, полімерний мішок (а.с.170-179);

-протоколом огляду речей і документів від 02.02.2021 з фототаблицею (а.с.184-187);

-висновком експерта за результатами товарознавчої експертизи №2 від 04.02.2021, згідно якого ринкова вартість викраденого майна станом на 30.01.2021 складає 121,20 грн. (а.с.188-189);

-висновком експерта №39-ІЗ/21 від 04.02.2021, згідно якого тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілої ОСОБА_2 могли утворитися внаслідок механізму нанесення їй ударів, на який вона вказала при проведенні слідчого експерименту (а.с.190);

-висновком експерта №38-ІЗ/21 від 04.02.2021, згідно якого у ОСОБА_2 був виявлений синець на лівій щоці; дане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого твердого предмета з обмеженою діючою поверхнею за механізмом удару; у зв`язку з тим, що дане ушкодження викликало незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів та за цією ознакою по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень; тілесних ушкоджень, вказуючи на боротьбу з можливим нападником або самооборону від можливого нападника, не встановлено; отримання тілесного ушкодження, виявленого у потерпілої, при нанесенні власною рукою виключається; взаєморозташування потерпілої і нападника в момент нанесення тілесних ушкоджень могло бути віч-на-віч (а.с.191;

-протоколом виконання ухвали про арешт майна від 02.02.2021 (а.с.195).;

-протоколом виконання ухвали про арешт майна від 04.02.2021 (а.с.200).

Ці докази не викликали сумніву у сторін кримінального провадження, тому, оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, - суд їх визнає як належні письмові докази, що містять інформацію про обставини, які підлягають доказування у даному кримінальному провадженні.

Доказів на спростування обвинувачення стороною захисту не надано.

Судове слідство відбувалося з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, диспозитивності, забезпечення права на захист та інших загальних засад кримінального провадження, зокрема й розумності строків. Судом вжито усіх можливих процесуальних механізмів для забезпечення справедливого судового розгляду й такий триваючий розгляд викликаний об`єктивними причинами, а саме - дослідженням всіх доказів сторін, які вони вважають за необхідне надати на підтвердження як обвинувачення так і захисту від такого обвинувачення.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення – злочин, передбачений ч.3 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого та погрозами насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого, та поєднане з проникненням в житло.

Невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як спробу уникнути передбаченої законом кримінальної відповідальності, оскільки його вина доведена сукупністю наведених вище доказів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. Рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п.282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, п.150 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, п.253). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Також ЄСПЛ відзначав, що з метою оцінки доказів суд повинен застосовувати особливо ретельний контроль, прийняття стандарту доведення «поза розумним сумнівом», проте такий доказ може випливати із співіснування достатньо сильних і узгоджуваних висновків або неспростованих фактів (Ghedir and others v. France, п. 110).

Отже, досліджені під час судового розгляду докази є належними та допустимими, а показання потерпілої та свідків – логічними, послідовними, такими, що узгоджені та взаємодоповнюючі між собою, та не викликають у суду сумнівів щодо їх правдивості.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Надаючи оцінку показанням обвинуваченого, наданих в судовому засіданні, суд ставитиься до вказаних показань критично та розцінює їх виключно, як уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Крім цього вказані показання спростовуються комплексом зібраних у кримінальному провадженні чітких, логічних, послідовних, переконливих та таких, що доповнюють один одного доказів.

Суд зазначає, що грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення. При грабежі винний діє відкрито, ігноруючи можливий опір з боку потерпілого та інших сторонніх осіб. При цьому не має значення, чи вживали вказані особи заходів до того, щоб покласти край викраденню. Останнє при грабежі вчинюється заздалегідь очевидно, помітно для інших осіб, і така відкритість підвищує (порівняно з крадіжкою) суспільну небезпеку викрадення.

З суб`єктивної сторони грабіж передбачає тільки прямий умисел: особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити таку шкоду.

Основним безпосереднім об`єктом грабежу є право власності, а у разі вчинення грабежу, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, додатковим безпосереднім об`єктом виступають здоров`я, життя, психічна або фізична недоторканність людини.

Стосовно тверджень ОСОБА_1 про відсутність таких кваліфікуючих ознак , як вчинення насильства та проникнення слід зазначити, що вони спростовуються дослідженими у суді письмовими доказами - протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 від 31.01.2021 з фото таблицею, висновком експерта №39-ІЗ/21 від 04.02.2021, згідно якого тілесні ушкодження, які були виявлені у потерпілої ОСОБА_2 могли утворитися внаслідок механізму нанесення їй ударів, на який вона вказала при проведенні слідчого експерименту , висновком експерта №38-ІЗ/21 від 04.02.2021, згідно якого у ОСОБА_2 був виявлений синець на лівій щоці , поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 .

При цьому суд зазначає, що обов`язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно. З письмових доказів убачається, що огорожа, яка встановлена навколо домогосподарства потерпілої, за своїм зовнішнім виглядом є цілісним спорудженням, без пошкоджень, яке об`єктивно перешкоджає вільному доступу сторонніх осіб, а також дозволяє ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем). У вказаному кримінальному провадженні встановлено наявність перешкод для потрапляння ОСОБА_13 на територію подвір`я потерпілої ОСОБА_2 а потім і до її будинку, а саме відсутність вільного доступу на таку територію, при цьому можна з впевненістю вказати, що перебування ОСОБА_1 на території господарства потерпілї було незаконним. Сам ОСОБА_14 . У своїх показаннях також не заперечував, що він самовільно, без дозволу потерпілої перехилився через хвіртку і відкрив засов.

З огляду на викладене та, враховуючи спосіб вилучення ОСОБА_1 майна, відношення засудженого до вчиненого - спрямованості умислу та інші докази, досліджені під час судового розгляду і оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та достатності, Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення – злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.3 ст.186 КК України за кваліфікуючими ознаками – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого та погрозами насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров?я потерпілого, та поєднане з проникненням в житло.

При призначенні покарання суд враховує думку потерпілої, особу ОСОБА_1 та стан його здоров?я, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, є інвалідом 3-ої групи, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, що суд визнає обставинами, які пом`якшують покарання.

Обставинами, які обтяжують покарання, передбаченими п.п.6,13 ч.1 ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Враховуючи викладені обставини, висновок досудової доповіді філії державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 24.03.2021, дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.186 КК України.

Оскільки саме це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, саме визначене покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребує захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 р., ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 р., ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р.

На стадії судового слідства до обвинуваченого ухвалою Борівського районного суду Харківської області від 25.03.2021 продовжено ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, та ухвалою Борівського районного суду Харківської області від 19.05.2021 на 30 днів. Підстав для зміни виду запобіжного заходу суд не вбачає.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.370, 374, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання – 30.01.2021.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання термін його перебування під вартою з моменту його затримання 30.01.2021 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою за один день відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі.

В силу ст.100 КПК України речові докази: мобільний телефон «Samsung – GT-Е1200» НОМЕР_1 з батареєю та сім-карткою оператора «Vodafone» та металевий ключ від замка з металевим кільцем та написом «Made in china», які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Борівського ВП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області, повернути власнику ОСОБА_1 ; полімерний пакет зі свіжомороженим салом вагою 240 грам, полімерний пакет з солоним салом вагою 195 грам, полімерний пакет зі свіжомороженими ягодами вагою 810 грам, полімерний мішок з-під комбікорму «Щедрий Лан» - вважати повернутими за належністю власнику ОСОБА_2 .

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 лютого 2021 р. на мобільний телефон «Samsung – GT-Е1200» НОМЕР_1 з батареєю та сім-карткою оператора «Vodafone» та металевий ключ від замка з металевим кільцем та написом «Made in china».

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 лютого 2021 р. на полімерний пакет зі свіжомороженим салом вагою 240 грам, полімерний пакет з солоним салом вагою 195 грам, полімерний пакет зі свіжомороженими ягодами вагою 810 грам, полімерний мішок з-під комбікорму «Щедрий Лан».

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Борівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та потерпілій.

Головуючий суддя ГУЛЯЄВА Г. М.