Рішення № 97698013, 15.06.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/217/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (вул.Чернівецька, буд. 54А , м.Тернопіль, 46006)

до відповідача – Тернопільської районної державної адміністрації (майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, 46018)

про cтягнення 21313,58 грн - боргу, 272,77грн – пені, 68,20 грн – 3% річних.

За участю від:

позивача – Міщенко С.В.

відповідача – не з`явився

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фінансового відділу Збаразької районної державної адміністрації про стягнення 21313,58 грн - боргу, 272,77грн – пені, 68,20 грн – 3% річних.

Свої вимоги позивач мотивував неналежним виконанням відповідачем умов договору №06/д-002 від 28.12.2020 про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, а саме щодо оплати за використаний природний газ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 справу №921/217/21 передано на розгляд судді Шумському І.П.

Ухвалою суду від 13.04.2021: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/217/21 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання у даній справі, з повідомленням учасників процесу, призначено на 06.05.2021; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

У встановлений в ухвалі від 13.04.2021 строк від відповідача - Фінансового відділу Збаразької районної державної адміністрації не надходив відзив на позов.

Ухвалою суду від 06.05.2021 розгляд справи відкладено на 27.05.2021.

24.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" подано клопотання №616 від 24.05.2021 (вх. №4276), в якому посилаючись на ст. 104 ЦК України, ст. 52 ГПК України та дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, просило замінити Фінансовий відділ Збаразької районної державної адміністрації його правонаступником - Тернопільською районною державною адміністрацією.

Ухвалою суду від 27.05.2021: задоволено клопотання №616 від 24.05.2021 (вх. №4276 від 24.05.2021) про заміну відповідача у справі №921/217/21 та проведено його заміну з Фінансового відділу Збаразької районної державної адміністрації на його правонаступника - Тернопільську районну державну адміністрацію (46018, Тернопільська область, м. Тернопіль, майдан Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 04058284); відкладено розгляд справи на 15.06.2021; встановлено позивачу строк для подачі доказів надіслання на адресу Тернопільської районної державної адміністрації позовної заяви із додатками та відповідачу - строк для подачі відзиву на позов.

На виконання вимог ухвали від 27.05.2021, із заявою №625 від 31.05.2021 (вх. №4540 від 31.05.2021) позивачем долучено до матеріалів справи докази надіслання позовної заяви з додатками на адресу Тернопільської районної державної адміністрації.

Присутнім в судовому засіданні 15.06.2021 представником позивача підтримано позовні вимоги.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 15.06.2021 не забезпечив, у встановлений судом в ухвалі від 27.05.2021 строк відзиву на позов не надав.

При цьому, 14.06.2021 відповідачем - Тернопільською районною державною адміністрацією подано клопотання б/н від 10.06.2021 (вх. №4971) про розгляд справи №921/217/21 без участі його представника.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

Частиною 4 статті 165 ГПК України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (постачальником) та Фінансовим відділом Збаразької районної державної адміністрації (споживачем) 28.12.2020 укладено договір №06/д-002, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачу природний газ (ДК 021:2015, код 09120000-6 Газове паливо (09123000-7 природний газ) у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач взяв на себе обов`язок прийняти та своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Передача газу здійснюється на межах балансової вартості належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (п. 1.4. договору).

Згідно із п.3.2, 3.3 договору, ціна природного газу за 1 тис. м. куб визначається відповідно до діючих цін постачальника, з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності, податків та зборів передбачених чинним законодавством України. Ціна природного газу за 1 тис. м. куб. з 01 січня 2021 року становить 8436 грн. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

У пункті 3.4 спірного правочину сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що очікувана сума договору складається з місячної вартості поставленого газу споживачеві за даним договором 25000 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунковий період становить один місяць.

Згідно п. 4.2.1 договору оплата вартості використаного природного газу здійснюється споживачем протягом місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості використаного природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу у п`ятиденний строк з дня отримання такої вимоги.

Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.4 договору).

У п. 6.2.1 договору сторонами обумовлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.12.2021, та поширює дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.01.2021.

У п. 11.3 договору вказано, що додатками до нього є додаток №1 - Перелік комерційних вузлів обліку газу та додаток №2 – Договірні обсяги постачання природного газу на 2021 рік, які є невід`ємними частинами договору.

У додатку №2 зазначено, що загальний обсяг постачання природного газу 2021 році становить 2,963 тис. куб. м., зокрема у січні 1,0 тис. куб.м., лютому 1,0 тис. куб.м., березні 0,963 тис. куб.м.

25.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №06/д-002 про закупівлю та постачання природного газу для потреб не побутових споживачів, відповідно до п. 1 якої сторони внесли зміни у пункт 3.2 договору, а саме: ціну природного газу за 1000 м. куб. з 01.02.2021 встановлено у розмірі 9276 грн.

Сума договору залишається без змін (п. 2 додаткової угоди №1 від 25.02.2021).

У п.3 додаткової угоди №1 від 25.02.2021 сторони виклали у новій редакції додаток №2 до договору, а саме передбачили, що постачальник здійснює протягом 2021 року постачання природного газу споживачеві в обсязі 2,784 тис. куб. м., у т. ч. у січні 2021 року 0.986 тис. куб. м., лютому 1,798 тис. куб. м. Цей додаток є невід`ємною частиною договору укладеного між постачальником та споживачем.

У п. 4 додаткової угоди №1 від 25.02.2021 сторони вказали, що решта умов договору залишаються без змін.

На виконання договору №06/д-002 від 28.12.2020, за період з січня по лютий 2021 року позивач здійснив постачання природного газу Фінансовому відділу Збаразької районної державної адміністрації на суму 21313,58 грн, що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку актами приймання - передачі природного газу №06/д-002/0121-826 від 31.01.2021 в об`ємі 0,98600 тис. м. куб. на суму 8317,90 грн з ПДВ та актом приймання - передачі природного газу №06/д-002/0221-2490 від 28.02.2021 в об`ємі 1,40100 тис. м. куб. на суму 12995,68 грн з ПДВ.

В порушення умов договору №06/д-002 від 28.12.2020 Фінансовим відділом Збаразької районної державної адміністрації не здійснено оплати за отриманий природний газ.

Невиконання Фінансовим відділом Збаразької районної державної адміністрації взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань №473671396983 від 21.05.2021 вбачається, що стосовно Фінансового відділу Збаразької районної державної адміністрації (код 02316144) до реєстру внесено запис №1006421120014000247 від 17.05.2021 про припинення юридичної особи, а його правонаступником являється Тернопільська районна державна адміністрація (код 04058284).

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч.1 ст. 104 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У ч.1 ст. 52 ГПК України зазначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вже зазначалось, ухвалою суду від 27.05.2021 замінено відповідача у справі - Фінансовий відділ Збаразької районної державної адміністрації його правонаступником - Тернопільською районною державною адміністрацією.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив (ч.2 ст. 52 ГПК України).

У клопотанні від 10.06.2021 Тернопільською районною державною адміністрацією також підтверджено, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій», Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації №75 від 15.03.2021 «Про затвердження передавальних актів структурних підрозділів Збаразької районної державної адміністрації, яка приєдналася до Тернопільської районної державної адміністрації» Тернопільська районна державна адміністрація є правонаступником Фінансового відділу Збаразької районної державної адміністрації.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 "Про затвердження Правил постачання природного газу" (далі - Правила постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п.2 ч.2 ст.13 Закону України “Про ринок природного газу” споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як вже зазначалось, згідно п.4.2.1 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору №06/д-002 від 28.12.2020, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, оплати вартості отриманого природного газу в строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 21313,58 грн.

Частиною 1 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримання природного газу за договором №06/д-002 від 28.12.2020 на суму 21313,58 грн, підтверджується вищезгаданими первинними документами – копіями актів приймання - передачі природного газу, що містяться в матеріалах справи.

Доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий природний газ як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 21313,58 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачені п. 6.2.1 договору пеню в сумі 272,77 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 68,20 грн – 3% річних.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно п. 6.2.1 договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме у п. 1.12. роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 4.2.1 договору строк оплати, суми, на які здійснювались нарахування, встановлено, що заявлені до стягнення суми 68,20 грн – 3% річних та 272,77 грн – пені є правомірними.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ст. 41, п. п. 4, 5 ч.2 ст. 42 ГПК України сторони зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

На пропозицію суду, первісний та наступний відповідачі відзив на позов, у якому б заперечувались позовні вимоги та докази на підтвердження цих заперечень не надали. У клопотанні від 10.06.2021 Тернопільська РДА покладається на розсуд суду.

З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого природного газу (грошового зобов`язання) є доведеним, визначені позивачем і заявлені до стягнення суми, за результатами проведеного судом перерахунку є правомірними, аргументів на спростування цього факту відповідачем не наведено, суд приходить до висновку що заявлені до стягнення суми 21313,58 грн – основного боргу, 68,20 грн – 3% річних, 272,77 грн – пені є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

1. Стягнути з Тернопільської районної державної адміністрації (майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, код 04058284) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" (вул. Чернівецька, буд. 54А , м. Тернопіль, код 39555103) – 21313 (двадцять одну тисячу триста тринадцять) грн 58 коп. – боргу за використаний природний газ, 272 (двісті сімдесят дві) грн 77 коп. – пені, 68 (шістдесят вісім) грн 20 коп. – 3% річних, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено 16.06.2021.

Суддя І.П. Шумський