Рішення № 97697649, 14.06.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2021 року Справа № 917/442/21

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Центральна, 18, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, код ЄДРПОУ 00724904

до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шведська Могила, 1, м. Полтава, 36013, код ЄДРПОУ 00497006

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 26.03.2021 року (вх. № 473/21 від 26.03.2021 року) до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 262 000,00 грн.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2021 року даний позов був переданий на розгляд судді Білоусову С.М.

Позовні вимоги позивачем обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо відшкодування вартості насіння.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/442/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 30.03.2021 року у даній справі, надсилалась рекомендованим листом сторонам за їх юридичними адресами, про що свідчать повідомлення, які міститься в матеріалах справи.

Таким чином, суд належним чином повідомляв сторін про розгляд даної справи.

Крім того, зазначена ухвала була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

24.05.2021 року від відповідача до суду надійшла заява від 21.05.2021 року (вх. № 5616) про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.

Заява обгрунтована відповідачем та відповідає нормам чинного законодавства, а тому судом задовольняється.

Відповідач до суду подав відзив на позовну заяву від 21.05.2021 року, в якому зазначає, що позивач жодного належного, допустимого, достовірного доказу на підтвердження позовних вимог ні суду, ні відповідачу не надав.

28.05.2021 року позивач направив до суду відповідь на відзив (вх. № 5829), в якому зазначив, що відносини між позивачем та ТОВ "Агрозахист Полтава", а також між ТОВ "Агрозахист Полтава" та відповідачем не є предметом розгляду по даній справі.

09.06.2021 року відповідач надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 6262), в яких вказує на те, що між позивачем та відповідачем ніколи не укладався договір, а тому позов є безпідставним та надуманим.

11.06.2021 року від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 6363), в яких вказує на те, що між сторонами виник бездоговірний спір по усному договору про поставку сільськогосподарської продукції.

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України відповідно до п. 3.1 Статуту затвердженого Президентом Національної академії наук України 27 грудня 2017 року (далі-Статут) є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб`єкт господарювання.

Відповідно до п. 2.2. Статуту одним із напрямків та видів діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. 1

Відповідно до п. 1.5. Статуту Державне підприємство "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України підприємство безпосередньо підпорядковане Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на початку березня 2020 року державне підприємство "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України на виробничій нараді отримало в усній формі вимогу від керівника Наукової установи - Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України на поставку насіння кукурудзи та ячменю. Директор Наукової установи Волощук В.М. зазначив на необхідності негайної поставки насіння, з метою вчасного проведення посівної компанії.

12.03.2020 року на виконання усного договору, позивач поставив відповідачу, згідно накладної № 109 - насіння кукурудзи ДН Корунд 1 покол. в кількості 5 000 кг на загальну суму 150 000,00 грн. та згідно накладної № 110 - насіння ячменю Авгур перша в кількості 16 000 кг на загальну суму 112 000,00 грн.

Загальна сума поставки складає 262 000,00 грн.

12.03.2020 року вищевказане насіння видано представнику відповідача на підставі доручення серії ІС № 3 та перевезено транспортом позивача.

Як доказ того, що відповідач отримав насіння, позивач вказує на те, що відповідачем згідно платіжного доручення № 216 від 03 липня 2020 року оплачено 12 589,50 грн., за перевезення насіння кукурудзи та ячменю.

Однак, відповідач, отримавши товар, не оплатив за нього, тому 10.08.2020 року позивач звернувся до Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України з претензією № 45 (а.с. 42-43) про стягнення заборгованості в розмірі 262 000,00 грн.

11.09.2020 року відповідач у відповіді на претензію № 1.1/310 зазначив, що доводи позивача не підлягають розгляду.

Крім того, в обгрунтування позову позивач зазначає, що відповідач провів посів ярих культур, однак погодження на отримання насіння з розпорядником державним майном - Національною академією аграрних наук України, позивачу не було надано.

Як вбачається зі Статуту, Державне підприємство "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України знаходиться в прямому підпорядкуванні Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України, а тому з метою уникнення зриву посівної кампанії, видало насіння без будь-яких письмових зобов`язань за вказівкою його директора.

Позивач у позові вказує на те, що Національна академія аграрних наук України жодних погоджень на безоплатну передачу насіння, як то було попередні роки, з балансу державного підприємства "Дослідного господарства "Степне" на баланс Інституту свинарства і АПВ НААН України позивач не отримував.

13 жовтня 2020 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Степне" направило до Національної академії аграрних наук України звернення № 519 щодо правомірності дій директора Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України відносно отримання насіння ячменю та кукурудзи.

Як вбачається з відповіді на вищевказане звернення № 15.2-21/326 від 23.10.2020 року НААН України рекомендувала вирішувати, порушені у зверненні питання виключно в судовому порядку.

Таким чином, відповідачем не надано позивачу договору на благодійну допомогу, на підставі погодження НААН України, а також за відсутності вказаних погоджень не сплачено коштів в сумі 262 000,00 грн. за поставку сільськогосподарської продукції.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 262 000,00 грн. заборгованості.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 202, статті 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 ЦК України також визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У розрізі спірних правовідносин, слід також звернути увагу на те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявляється до стягнення з відповідача матеріальна шкода в розмірі 262 000,00 грн.

Однак, як вбачається з пояснень поданих позивачем від 10.06.2021 року, він просить суд стягнути заборгованість по усному договору про поставку сільськогосподарської продукції.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на правову природу спірних правовідносин суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки насіння кукурудзи та насіння ячменю шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а саме шляхом підписання накладних від 12.03.2020 року (а.с. 28-29) про поставку позивачем та отримання відповідачем вище зазначеного насіння відповідно до довіреності на отримання.

Так, згідно приписів статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов`язання починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому докази, які б підтверджували факт повної сплати позивачу відповідачем отриманого товару згідно накладних, в матеріалах справи відсутні. Так, несплатою позивачу у повному обсязі вартості отриманого товару за вказаними накладними відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, оскільки вважає, що на виконання тендеру, який розпочався у березні 2020 року, між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва НААН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" був укладений договір про закупівлю товару від 20.07.2020 року № 20/07 на поставку насіння сої, соняшнику, кукурудзи, ярого ячменю.

Як вказує відповідач, вищевказані договірні зобов`язання сторонами виконані повністю та достроково. Товариством вказане насіння Інституту поставлено, а Інститутом у свою чергу воно прийнято та повністю оплачено дану поставку.

Крім того, відповідач зазначає, що даний факт підтверджується договором про закупівлю товару від 20.07.2020 року № 20/07, платіжним дорученнями Інституту від 05.08.2020 року № 274, від 16.09.2020 року № 339, від 18.09.2020 року № 343, дорученням Інституту від 12.03.2020 року серія ІС № 3, платіжним дорученням Інституту № 216 від 03.07.2020 року про оплату за транспортні послуги.

Також в обгрунтування своїх заперечень відповідач констатує, що 30.03.2020 року між Державним підприємством "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва НААН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" були укладені договори купівлі-продажу № 84 та № 85.

Однак, суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що відповідач безпідставно посилається на договори купівлі-продажу № 84 та № 85 від 30.03.2020 року, оскільки вони не мають жодного відношення до усного договору, який був укладений між Інститутом свинарства і агропромислового виробництва НААН України та Державним підприємством "Дослідне господарство "Степне" .

Крім того, умовами договорів № 84 та № 85 від 30.03.2020 року, не встановлено кому саме буде здійснено поставку сільськогосподарської продукції.

Також Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН України не є стороною договорів № 84 та № 85 від 30.03.2020 року.

А тому, суд враховує пояснення позивача від 10.06.2021 року, в яких вказано на те, що між ним та відповідачем виник бездоговірний спір, на підставі усного договору про поставку сільськогосподарської продукції, яка підтверджується накладними № 109 на загальну суму 150 000,00 грн. та № 110 на загальну суму 112 000,00 грн.

Як вбачається з вище зазначених накладних умовою продажу кукурудзи та ячменю вказано договір № 66.

З пояснень позивача випливає, що сторони мали намір укласти договір № 66, але відповідач не погодився з його умовами, тому поставка сільськогосподарської продукції була проведена на підставі усної домовленості.

Відповідач, в свою чергу, не заперечує факту отримання сільськогосподарської продукції у відповідній кількості та на спірну суму в розмірі 262 000,00 грн.

Крім того, Інститут посилається на сплату вказаної суми відповідно до платіжних доручень від 05.08.2020 року № 274, від 16.09.2020 року № 339 та від 18.09.2020 року № 343, однак, даний факт судом спростовується, бо з наведений платіжних доручень не випливає факт оплати за поставку с/г продукції за спірними накладними.

Підсумовуючи зазначене, сума заборгованості відповідача за поставлену 12.03.2020 року сільськогосподарську продукцію, яка складає 262 000,00 грн., підтверджена наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем не спростована.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, тому суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 3 930,00 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шведська Могила, 1, м. Полтава, 36013, код ЄДРПОУ 00497006) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Степне" Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (вул. Центральна, 18, с. Степне, Полтавський район, Полтавська область, 38744, код ЄДРПОУ 00724904) - 262 000,00 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 930,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення складено та підписано 14.06.2021 року.

Суддя Білоусов С. М.