Рішення № 97697539, 16.06.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1020/21

Господарський суд Одеської області у складі судді С.В. Літвінова, розглянувши справу за позовом Фізичної особи- підприємеця Железняка Павла Валерійовича ( АДРЕСА_1 ) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Данубіус" (вул. Захаріаді Олександра, 68, Ізмаїл, Одеська область, 68600) про стягнення 142532,39 грн.;

Відповідно до ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа- підприємець Железняк Павло Валерійович звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данубіус", в якому просить господарський суд: про стягнення 142532,39 грн., з яких основна заборгованість складає 14042,60грн. та пеня 128489,79грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору на комплексне обслуговування автотранспорних засобів, ремонт, технічне обслуговування, придбання запасних частин №08/05-19 від 08.05.2019р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1020/21, Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була вручена, що підтверджується поштовим повідомленням.

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

08.05.2019року між фізичною особою-підприємцем Железняк Павлом Валерійовичем (далі за текстом - ФОП Железняк Павло Валерійович або Віконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Данубіус» (далі за текстом - ТОВ «Данубіус» або Замовник) був укладений договір №08/05-19 на комплексне обслуговування автотранспортних засобів, ремонт, технічне обслуговування, придбання запасних частин (далі за текстом - Договір).

Пунктом 1.1. Договору був визначений його предмет, а саме: Виконавець зобов`язується за завданням Замовника здійснювати ремонт та технічне обслуговування автомобілей, що належать Замовнику, на умовах передбачених цим договором, а Замовник зобов`язується прийняти та сплатити виконані роботи.

У відповідності до п. 1.2 Договору, перелік автомобілів з вказівкою їх ідентифікаційних та державних реєстраційних номерів, що приймаються на обслуговування Виконавцем містяться в Додатку №1 та є невідємною частиною даного Договору.

В переліку транспортних засобів, які приймаються на обслуговування (додаток №1 від 08.05.2019 року до Договору) міститься автомобіль марки Toyota Highlander, номер кузову НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 .

У відповідності до п. 1.3. Договору, види, об`єм, характер робіт та інша необхідна інформація визначається в заявці Замовника та Заказ-Наряді Виконавця.

У відповідності до п. 3.3. Договору, замовник складає заявку на виконання робіт та/або технічного обслуговування та передає її виконавцю, шляхом факсимільного зв`язку або через представників, або в усній формі. ^

У відповідності до п. 3.7 Договору, після передачі Виконавцю транспортного засобу для проведення ремонту та/або технічного обслуговування, Виконавець відкриває Заказ-Наряд на виконання робіт, погоджених в заявці.

30 травня 2020 року до ФОП Железняк Павло Валерійович звернулось ТОВ «Данубіус» в особі Швидченко Людмили Владиславівни , яка у відповідності до п. 3.3. склала заявку в усній формі на ремонт та технічне обслуговування автомобіля марки Toyota Highlander, номер кузову НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , що міститься в переліку транспортних засобів, приймаємих на обслуговування, згідно додатку №1 від 08.05.2019 року до Договору.

На підставі заявки ТОВ «Данубіус», ФОП Железняк Павлом Валерійовичем у відповідності до п. 3.7 Договору був складений робочий наряд-заказ №964 від

30.05.2020року. Зазначений наряд-заказ включав в себе перелік необхідних робіт, а також перелік необхідних запасних частин та розхідних матеріалів.

У зв`язку із повним виконанням робочого наряд-заказу № 964, його було закрито у цей же день 30.05.2020 року.

У відповідності до п. 3.10 Договору, підтвердженням виконаних робіт за даним Договором є двосторонній акт, який підписується сторонами у строк 3 (три) робочих дні з моменту виконання робіт.

У відповідності до п. 4.2 Договору, оплата за даним Договором здійснюється Замовником на протязі 3 (трьох) календарних днів на розрахунковий рахунок з моменту виставлення рахунку (після проведення ремонту автомобіля) включаючи вартість запасних частин, використаних при ремонті та/або технічному обслуговуванні.

Як зазначає позивач, 30.05.2020 року, на виконання п. 3.10 Договору, ФОП Железняк Павло Валерійович передав ТОВ «Данубіус» акт приймання-передачі виконаних робіт №1169 від 30.05.2020 року (додаток до позовної заяви №9) на загальну суму 14042 гривні 60 копійок. Даний акт включав в себе перелік та вартість виконаних робіт, а також перелік та вартість використаних (встановлених) запасних частин та розхідних матеріалів. Разом із вищевказаним актом приймання передачі виконаних робіт, на виконання п.4.2. Договору, ТОВ «Данубіус» був переданий рахунок-фактура №1169 від 30.05.2020 року на загальну суму 14042 гривні 60 копійок.Однак, в порушення п. 3.10 Договору, акт приймання передачі виконаних робіт №1169 від 30.05.2020 року не був підписаний з боку ТОВ «Данубіус» на протязі трьох робочих днів. При цьому, в порушення п. 4.2 Договору, ТОВ «Данубіус» не сплатило грошові кошти у розмірі 14042 гривні 60 копійок, згідно рахунку фактури №1169 від 30.05.2020року, що жодних претензій щодо якості/кількості/ вартості виконаних робіт та використаних (встановлених) запасних частин та розхідних матеріалів з боку ТОВ «Данубіус» не надходило.

Згідно п. 9.2 Договору, сторони будуть направляти повідомлення один одному за погодженими адресами, телефонами, факсимільним номерам, а також шляхом електронної пошти.

У зв`язку із не підписанням акту прийому передачі виконаних робіт та наявною простроченою заборгованістю, ФОП Железняк Павло Валерійович направив до ТОВ «Данубіус» лист №1284 від 02.07.2020 року, який у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу №6510105505346 був вручений особисто Директору ТОВ «Данубіус» Драчевському Віктору Петровичу 07.07.2020 року .

10.07.2020 року, ТОВ «Данубіус» направило на електронну пошту ФОП Железняк Павла Валерійовича (ІНФОРМАЦІЯ_2 ) лист за вих. №Д/064, в якому визнало за собою заборгованість у розмірі 14042,60 гривень, згідно акту прийому-передачі від 30.05.2020 року за № 1169.

Станом на 23 липня 2020 року, заборгованість у розмірі 14042,60 гривень також сплачена не була, в зв`язку із чим ФОП Железняк Павло Валерійович направив ТОВ «Данубіус» претензію, яка у відповідності до поштової накладної №2501 служби кур`єрської доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин» була вручена ТОВ «Данубіус» 27.07.2020 року.

Згідно змісту вищевказаної претензії ФОП Железняк Павло Валерійович вимагав від ТОВ «Данубіус» сплатити заборгованість за надані послуги в розмірі 14042,60 гривень, а також сплатити неустойку у відповідності до п. 6.5 Договору.

Однак відповіді на дану претензію ФОП Железняк Павло Валерійович до цього часу не отримав.

Отже, позивач вважає, що станом на 03.06.2020 року у ТОВ «Данубіус» перед ФОП Железняк Павло Валерійович виникла заборгованість у розмірі 14042 гривні 60 копійок.

Враховуючи, що відповідач Своїми діями порушив права та законні інтереси ФОП Железняк Павла Валерійовича, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14042,60грн., пеню 128489,79грн та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність заборгованості відповідача з надані послуги у розмірі 14042,60грн., у зв`язку з чим позовна вимога позивача підлягає судом задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 128489,79 грн. - пені.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Так, згідно п. 6.5 Договору, у випадку несвоєчасної сплати замовником наданих виконавцем послуг, Виконавець вправі направити на адресу замовника лист, на який Замовник зобов`язаний відповісти у триденний термін з дня отримання листа У відповіді Замовник повинен викласти причини, з яких не може провести сплату. Якщо Виконавець не отримує в розумний строк відповіді на свій лист, або буде вважати причини викладені Замовником неповажними, Замовник зобов`язується окрім сплати наданих робіт (послуг) сплатити штрафну пеню у розмірі 5% від несплаченої суми за кожен день прострочки сплати, починаючи з момента виникнення заборгованості по сплаті.

Відповідно до приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд, перевіривши розрахунок пені, що наведений у позовній заяві, враховуючи приписи законодавства, судом, за допомогою системи „Ліга-Закон" зроблено власний розрахунок пені, згідно з яким загальна сума яка підлягає стягненню в межах даного позову, складає 860,97грн.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений не належним чином, тому судом пеня підлягає задоволенню частково у розмірі 860,97.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ФОП Железняк Павла Валерійовича підлягають задоволенню частково.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Данубіус" (вул. Захаріаді Олександра, 68, Ізмаїл, Одеська область, 68600, код 32290649) на користь Фізичної особи- підприємеця Железняка Павла Валерійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) основний борг в розмірі 14042,60грн. пеню у розмірі 860,97грн. та 2270грн. судового збору.

3. в іншій частині позовних вимог відмовити

Повний текст рішення складено 16 червня 2021 р.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов