Рішення № 97697123, 14.06.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2021 справа № 914/337/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут прикладної акустики”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ Сервіс-2020”, м. Львів

про: стягнення заборгованості (неустойки) зі сплати орендної плати в розмірі 165 600,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Мазур В.І. – керівник

ВСТАНОВИВ:

09.02.2021р. Приватне акціонерне товариство “Науково-дослідний інститут прикладної акустики” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ Сервіс-2020” про стягнення заборгованості (неустойки) зі сплати орендної плати в розмірі 165 600,00 грн.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.02.2021 р. судом постановлено позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут прикладної акустики” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ Сервіс-2020” про стягнення заборгованості (неустойки) зі сплати орендної плати в розмірі 165 600,00 грн. залишити без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

05.03.2021 р. представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 11.02.2021 р., подано на електронну адресу суду клопотання з додатками про усунення недоліків позовної заяви за вх. № 5363/21.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.03.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 07.04.2021.

Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області від 07.04.2021 р. розгляд справи по суті призначено на 05.05.2021 р.

28.04.2021 р. відповідачем подано на адресу суду відзив на позовну заяву за вх. № 10167/21, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.05.2021 р. судом постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 914/337/21 за правилами загального позовного провадження за ініціативою суду, розгляд справи почати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 11.05.2021 р.

07.05.2021 р. позивачем подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 10712/21, відповідно до якої позивач просить суд повністю задоволити позовні вимоги з підстав, які викладені у поданій відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/337/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.06.2021 р.

В судовому засіданні 08.06.2021 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 14.06.2021 р.

14.06.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

14.06.2021 р. представником позивача подано на електронну адресу суду клопотання за вх. № 13880/21, в якому представник позивача просить суд провести судове засідання 14.06.2021 р. без участі позивача і представника позивача, оскільки позивач і представник позивача не можуть бути присутніми на даному судовому засіданні. У вказаному клопотанні зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

14.06.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 10167/21 від 28.04.2021 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

14.06.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання за вх. № 13863/21 про долучення до матеріалів справи наступних документів, а саме: лист, який адресований директору ПрАТ “Науково-дослідний інститут прикладної акустики” з двома примірниками акту прийому-передачі приміщень від 31.01.2019 р. до договору оренди нежитлових приміщень № 03/02-18 від 01.02.2018 р., які підписані тільки зі сторони відповідача, та опис вкладення у цінний лист, датований 27.05.2021 р., що долучені судом до матеріалів справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у даній справі № 914/337/21.

В судовому засіданні 14.06.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

01.02.2018 року між ПрАТ «Науково-дослідним інститут прикладної акустики» (надалі- Позивач), в особі директора ОСОБА_1 та TOB «СВ СЕРВІС-2020» (надалі - Відповідач), в особі директора та засновника цього товариства ОСОБА_2 було укладено Договір № 03/02-18 оренди нерухомого майна (далі - Договір), згідно умов якого Позивач передав, Відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення - кімнату № НОМЕР_1 , площею 61,1 кв. м. (приміщення згідно плану- креслення в технічному паспорті), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Об`єкт оренди) строком до 31.01.2019 (п. 1.1., 3.1. Договору). Щомісячна плата за користування вказаним вище Об`єктом оренди була визначена у розмірі 60,00 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, тобто 3 600 грн. без ПДВ за один календарний місяць (п. 5.2. Договору), яка мала вноситися Відповідачем шляхом безготівкового перерахунку на рахунок Позивача на підставі виставленого останнім рахунку не пізніше 10 числа кожного поточного місяця. До орендної плати не входила плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та інших платежів за послуги (електропостачання, водопостачання, теплопостачання, охорона, прибирання приміщення, вивезення сміття, телефонного зв`язку тощо), така мала була сплачена на підставі виставлених Позивачем рахунків протягом 3 календарних днів з дати пред`явлення відповідного рахунку. Строк дії Договору, згідно з п. 10.1. та п. 10.2. договору починав відраховуватися з моменту підписання (тобто з 01.02.2018) й закінчувався 31.01.2019. Як зазначено у рішенні Господарського суду Львівської області від 30.09.2020 року у справі № 914/1742/20, яке набрало законної сили 27.10.2020, «Як встановлено судом, жодних додаткових угод між Сторонами не укладаюсь, зокрема, таких не долучено до матеріалів справи, а тому датою до якої діяв Договір оренди нерухомого майна №03/02-18 є дата вказана у Договорі, а саме 31.01.2019». Відповідно до зазначеного вище, як зазначає позивач, нарахування орендної плати як умовами договору припинено саме вказаною датою.

Як вказує позивач, з 31.01.2019 Відповідач не повернув Об`єкт оренди, проте продовжував використовувати це приміщення на власний розсуд попри усні й письмові нагадування, вимоги та претензії зі сторони Позивача про сплату за користування майном. Згідно розрахунку позивача, за період з 31.01.2019 по 31.12.2020, станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, заборгованість Відповідача з оплати подвійного розміру орендної плати становить 165 600,00 грн. (3600 грн./міс*2(подвійна ставка оренди)*23(місяці неповернення майна). Проте, Відповідач, станом на день подання цього позову, не здійснив жодної оплати, що і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Львівської області з даним позовом. Як вказує позивач, він має право на отримання із відповідача 165 600,00 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за період з 31.01.2019 року по 31.12.2020 року на підставі ст. 785 ЦК України. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача 165 600,00 грн. неустойки та судові витрати просить покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 10167/21 від 28.04.2021 р. відповідач посилається на те, що 01 лютого 2018 року між Приватним акціонерним товариством “Науково- дослідний інститут прикладної акустики” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СВ СЕРВІС-2020” (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна №03.02-18, відповідно до умов якого відповідачу мало бути передано в строкове платне користування нежитлове приміщення, а саме - кімнату № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61.1 кв. м. Відповідно до п. 3.1 Договору об`єкт оренди передається в оренду до 31 січня 2019 року включно з моменту його прийняття Орендарем за Актом приймання - передачі Об`єкта в оренду. Згідно п. 10.2 Договору, строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 даного Договору та закінчується 31 січня 2019 року. У позовній заяві позивач зазначає, що з 31.01.2019 року відповідач не повернув об`єкт оренди, продовжував використовувати це приміщення на власний розсуд, попри усні та письмові нагадування, вимоги та претензії зі сторони позивача про сплату за користування майном. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що він не погоджується з вказаним твердженням та вимогами позовної заяви в повному обсязі з наступних підстав. Як зазначає відповідач, за умовами договору оренди приміщення має бути передано протягом 3 днів з дати підписання договору згідно п. 4.1 даного Договору. Однак, акт прийому-передачі підписано не було, оскільки об`єкт оренди виявився непридатним для фактичного користування згідно його цільового призначення та потребував ремонтних робіт та додаткових витрат. Після додаткових переговорів сторонами було досягнуто усних домовленостей, що Орендар самостійно здійснює ремонтні роботи, та невід`ємні поліпшення зараховуються в рахунок майбутніх орендних платежів, а ті поліпшення, які можуть бути відокремлені без пошкодження приміщення, орендар має право вилучити. Всі ремонтні роботи були погодженні з Орендодавцем та здійснювалися під його контролем. Відповідач зазначає, що наприкінці 2018 року після переговорів щодо зарахування здійснених витрат Орендаря на поточний ремонт об`єкту оренди в рахунок орендної плати, Орендар відмовився від такого зарахування. У зв`язку із недосягненням згоди було прийнято рішення про розірвання Договору. Відповідно до п. 8.5 Договору приймання-передача об`єкта оренди здійснюється на підставі Акта приймання-передачі об`єкта оренди з оренди, що підписується сторонами. Згідно п. 4.4 Договору, якщо передача-приймання Об`єкта оренди в оренду не відбувається до дати визначеної Сторонами у п.4.1. Даного Договору з вини Орендодавця, Орендар має право за своїм вибором: вимагати від Орендодавця передачі Об`єкта оренди в оренду; відмовитися від даного Договору. Пункт 4.6. Договору визначає, що положення п. 4.4 та 4.5 даного Договору застосовуються і у випадку повернення Об`єкта оренди з оренди. Відповідач у поданому відзиві наголошує на тому, що коли у січні 2019 року орендар повернувся до об`єкта оренди, то було виявлено, що двері до приміщення опломбовано Орендодавцем та було повідомлено, що дане приміщення передано в оренду іншим орендарям та додатково розривати договір не має необхідності. Таким чином, відповідач вважає, що фактична передача приміщення від орендаря орендодавцю не відбулось у відповідності до вимог Договору з вини саме Орендодавця, оскільки, позивач фактично позбавив відповідача доступу до орендованого приміщення. Відповідач не заперечує того факту, що Договір було розірвано, як стверджує у позовній заяві позивач. Однак, твердження про те, що відповідач не повернув орендоване приміщення, на думку відповідача, є хибним та таким, що не підтверджено жодними доказами. На підставі наведеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач в усних поясненнях зазначив, що йому відомо про рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2020 р. у справі № 914/1742/20, яке ним не оскаржувалось, як відповідачем, і яке вступило в законну силу 27.10.2020 р. та погоджується із фактами, встановленими у даному рішенні суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши правову позицію учасників справи, їх усні пояснення, надані в судових заіданнях, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

01.02.2018 року між ПрАТ “Науково-дослідним інститут прикладної акустики” (орендодавець за договором, позивач у справі) та TOB “CB СЕРВІС-2020” (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір № 03/02-18 оренди нерухомого майна (надалі договір оренди нерухомого майна).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди нерухомого майна в порядку та на умовах, визначених цим Договором, орендодавець зобов`язався передати, а орендар зобов`язався прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, а саме: кімнату №19 площею 61,1 квадратних метри (приміщення, згідно плану-креслення в технічному паспорті), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , іменована надалі як «Об`єкт оренди».

Згідно п. 3.1 договору оренди нерухомого майна Об`єкт оренди передається в оренду до 31 січня 2019 року включно з моменту його прийняття орендарем за Актом приймання-передачі Об`єкта оренди в оренду.

Щомісячна плата за користування вказаним вище Об`єктом оренди була визначена у розмірі 60,00 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, тобто 3 600 грн. без ПДВ за один календарний місяць (п. 5.2. Договору), яка мала вноситися Відповідачем шляхом безготівкового перерахунку на рахунок Позивача на підставі виставленого останнім рахунку не пізніше 10 числа кожного поточного місяця.

До орендної плати не входила плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат та інших платежів за послуги (електропостачання, водопостачання, теплопостачання, охорона, прибирання приміщення, вивезення сміття, телефонного зв`язку тощо), така мала бути сплачена на підставі виставлених Позивачем рахунків протягом 3 календарних днів з дати пред`явлення відповідного рахунку або сплачуватися орендарем окремо на підставі укладених договорів з відповідними підприємствами - постачальниками послуг.

У пункті 10.1 договору оренди нерухомого майна сторони погодили, що даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін.

Строк дії Договору, згідно п. 10.1. та 10.2 договору оренди нерухомого майна починав відраховуватися з моменту підписання (тобто з 01.02.2018) й закінчувався 31.01.2019 р.

Як встановлено судом, жодних додаткових угод між Сторонами не укладалось, зокрема, таких не долучено до матеріалів справи, а тому датою до якої діяв Договір оренди нерухомого майна №03/02-18 є дата вказана у Договорі, а саме 31.01.2019 р.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно з п. п. 7.1.3. Договору Відповідач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі здійснювати орендні та інші платежі у відповідності до умов Договору.

З 31.01.2019 Відповідач не повернув Об`єкт оренди. Згідно розрахунку позивача, за період з 31.01.2019 по 31.12.2020, станом на момент звернення позивача з позовною заявою до суду, заборгованість Відповідача з оплати подвійного розміру орендної плати становить 165 600,00 грн. (3600 грн./міс*2(подвійна ставка оренди)*23(місяці неповернення майна). Відповідач після припинення дії договору фактично продовжував користуватися майном, що було предметом оренди, а звільнення приміщення не відбулося.

Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи (за вх. № 13863/21 від 14.06.2021 р.) акт прийому-передачі приміщень від 31.01.2019 р. до договору оренди нежитлових приміщень № 03/02-18 від 01.02.2018 р. за підписом керівника відповідача - ТзОВ “СВ Сервіс-2020” - Мазур В.І. та скріплений печаткою ТзОВ “СВ Сервіс-2020”. Відповідно до вказаного акту прийому-передачі приміщень орендар повертає, а орендодавець приймає з орендного користування нежитлове приміщення, що є предметом оренди, а саму кімнату № НОМЕР_1 , площею 61.1 квадратних метри (приміщення, згідно плану-креслення в технічному паспорті), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення повертається орендодавцю в справному технічному стані, належному до експлуатації. Вказаний акт прийому-передачі приміщень від 31.01.2019 р. адресований позивачу – директору ПрАТ “Науково-дослідний інститут прикладної акустики” 27.05.2021 р. відповідно до відтиску печатки Укрпошти на описі у цінний лист. Зазначений акт прийому-передачі приміщень від 31.01.2019 р. складений і підписаний тільки із сторони відповідача. Позивач його не підписав, а відтак, відсутні докази повернення об`єкта оренди за договором оренди нерухомого майна із сторони відповідача позивачу.

Оцінка суду.

Судом встановлено, що 01.02.2018 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 03/02-18 оренди нерухомого майна. Вказаний договір оренди нерухомого майна підписаний повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Відповідно до умов укладеного договору № 03/02-18 оренди нерухомого майна 01.02.2018 р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення - кімнату № НОМЕР_1 , площею 61,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 строком до 31.01.2019.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач користувався орендованим нерухомим майном за договором оренди № 03/02-18 нерухомого майна від 01.02.2018 р.

Відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 30.09.2020 р. у справі № 914/1742/20 за позовом:Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут прикладної акустики” до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ СЕРВІС 2020” про стягнення 91 039,35 грн. заборгованості з оплати орендної плати та комунальних послуг, судом вирішено позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ СЕРВІС 2020” на користь: Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут прикладної акустики” 4 346,64 грн. заборгованості з оплати орендної плати та комунальних послуг, 2 163,79 грн. пені, 1 464,66 грн. штрафу та 183,44 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено. Вказане рішення Господарського суду Львівської області відповідачем в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 27.10.2020 р.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У розділі 8 договору № 03/02-18 оренди нерухомого майна від 01.02.2018 р. сторони передбачили порядок повернення орендодавцю об`єкта оренди, зокрема пунктами 8.1-8.6 договору оренди нерухомого майна передбачено, що сторони домовились, що приймання-передача Об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну оренди, визначеного п.3.1. даного Договору (об`єкт оренди передається в оренду до 31 січня 2019 року включно з моменту його прийняття орендарем) або дострокового припинення даного Договору чи його розірвання до (не пізніше) 10 (десяти) календарних днів після закінчення/настання дати зазначених обставин. В термін визначений п. 8.1 даного Договору орендар зобов`язаний звільнити Об`єкт оренди та підготувати його до передачі орендодавцю, а також повністю провести всі розрахунки по орендній платі, оплаті комунальних платежів та інших витрат, сплатити штрафні санкції та відшкодувати завдані збитки. Об`єкт оренди повертається орендодавцю у стані не гіршому за той, в якому воно було передано в оренду, з урахуванням нормального зносу. Поліпшення здійснені орендарем, які неможливо відокремити від Об`єкта оренди без завдання шкоди, переходять у власність орендодавця без відшкодування понесених орендарем витрат з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкта оренди з оренди. Повернення Об`єкта оренди з оренди відбувається в аналогічному порядку, встановленому даним Договором для передачі Об`єкта оренди в оренду. Приймання-передача Об`єкта оренди з оренди здійснюється на підставі Акта приймання-передачі Об`єкта оренди з оренди, що підписується Сторонами. Об`єкт оренди вважається поверненим з оренди однією Стороною і, відповідно, прийнятим другою Стороною з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі Об`єкта оренди.

Суд зазначає, що у процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо своєчасного повернення орендованого нерухомого майна у зв`язку з припиненням строку дії договору оренди № 03/02-18 нерухомого майна від 01.02.2018 р.

Акт прийому-передачі приміщень від 31.01.2019 р., що підписаний в односторонньому порядку тільки із сторони відповідача за договором оренди нерухомого майна, який скерований ним позивачу рекомендованим листом тільки 27.05.2021 р. для підписання, однак не підписаний із сторони позивача на час прийняття рішення у даній справі, не може братись судом як доказ поверненя об`єкту оренди орендодавцю 31.01.2019 р. за договором № 03/02-18 оренди нерухомого майна від 01.02.2018 року.

Доказів визнання недійсним договору № 03/02-18 оренди нерухомого майна від 01.02.2018 року та/або його окремих положень суду не надано.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У пункті 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Розрахунок неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна, здійснений позивачем (3600 грн./міс*2(подвійна ставка оренди)*23(місяці неповернення майна), є обґрунтованим та вірним, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення із відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна за договором у розмірі 165 600,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і позовні вимоги підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 484,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 159 від 21.01.2021 р. на суму 2 484,00 грн.

Судовий збір в розмірі 2 484,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ Сервіс-2020” (79017, м. Львів, вул. К.Левицького, 67 «А»; код ЄДРПОУ №41530093) на користь позивача: Приватного акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут прикладної акустики” (79059, м. Львів, вул. Плугова, 6; код ЄДРПОУ №14308517) 165 600,00 грн. неустойки та 2 484,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 16.06.2021 р.

Суддя О.З. Долінська