Вирок № 97696499, 16.06.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 202/7312/18

(1-кп/199/173/21)

ВИРОК

іменем України

16 червня 2021 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді – Дяченко І.В.,

суддів – Щербини-Почтовик І.В., Лисенка В.О.,

секретаря судового засідання – Тюменцевої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12016040660000726 від 29.03.2016 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Струги-Красні, Струго-Красненського району, Псковської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, -

за участю: прокурора Грицька А.С.; потерпілого ОСОБА_3 ; захисника Радільчук Н.І.; обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Приблизно 05.12.2015, не пізніше, більш точного часу та місця встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_1 виник умисел на придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, з використанням завідомо підробленого документу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, ОСОБА_1 05.12.2015 приблизно об 11:30 годині прибув до службового кабінету державного нотаріуса Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та, перебуваючи у вказаному місці та у зазначений час, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою придбання права на майно в особливо великому розмірі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, надав нотаріусу завідомо підроблені документи, а саме:

- заяву про реєстрацію довіреності та дубліката довіреності у Єдиному реєстрі довіреностей (від 19.11.2015 вих. № 899-93/015 за номером у реєстрі нотаріальних дій 692/2/2-1998) від імені ОСОБА_3 на громадянина ОСОБА_1 , яку, нібито, складено та посвідчено у Консула Генерального консульства України в Мюнхені ОСОБА_5 , відповідно до якої ОСОБА_1 є представником з питання відчуження, здачі в найм (оренду), передачу в заставу, в забезпечення майнових зобов`язань, належної на праві приватної власності квартири АДРЕСА_4 , в якій підпис та рукописний запис від імені ОСОБА_3 в графі: «Підпис заявника» у заяві про реєстрацію довіреності та дубліката довіреності у Єдиному реєстрі довіреностей від 19.11.2015, виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою;

- довіреність за реєстровим номером №692/2/2-1998 від 19.11.2015 від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видану та посвідчену консулом Генерального консульства України в Мюнхені ОСОБА_5 19.11.2015 у м. Мюнхені Федеративної Республіки Німеччина, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися та користуватися всім його майном, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, у тому числі набувати та реєструвати на ім`я ОСОБА_3 будь-яке нерухоме та рухоме майно, відчужувати належне ОСОБА_3 , на праві власності майно, а також уповноважив ОСОБА_1 бути представником з питань: відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу, в забезпечення виконання ОСОБА_3 майнових зобов`язань, належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_4 , визначаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд; ОСОБА_3 до Генконсульства за вчиненням будь-яких консульських дій, у т.ч. нотаріальних, не звертався; будь-яка інша нотаріальна дія за реєстровим № 692/2/2-1998 від 19.11.2015 в Генконсульстві не вчинялась; така реєстрація не відповідає порядку ведення реєстру нотаріальних дій в Генконсульстві та 19.11.2015 в Генконсульстві не було вчинено жодної нотаріальної дії.

Державний нотаріус Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Носенко А.Г., отримавши від ОСОБА_1 підроблені документи, маючи неправдиве уявлення відносно об`єктивності та достовірності відомостей, відображених у вищевказаних документах, того ж дня, а саме 05.12.2015, об 11:48 годині вніс дані щодо реєстрації довіреності № 692/2/2-1998 від 19.11.2015, посвідченої Консулом Генерального консульства України в Мюнхені ОСОБА_5 , до Єдиного реєстру довіреностей реєстраційний запис під № 43229073, надавши цьому документу статус офіційного на території України.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, ОСОБА_1 , маючи на меті отримати матеріальні блага на свою користь або на користь інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, надав державному нотаріусу ОСОБА_4 дані на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як на особу, якій доручає відчуження, здачу в найм (оренду), передачу в заставу, в забезпечення виконання майнових зобов`язань, належної Довірителю на праві приватної власності квартири АДРЕСА_4 , на підставі чого державний нотаріус Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Носенко А.Г. того ж дня, тобто 05.12.2015, о 12:57 годині посвідчив довіреність, видану у порядку передоручення №1-1929 від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що вніс відповідний реєстраційний запис до Єдиного реєстру довіреностей під №43229485.

Відповідно до вказаної довіреності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи по праву передоручення (на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , яка не посвідчувалась уповноваженою особою), уповноважив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бути представником з питань: відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу, у забезпечення виконання майнових зобов`язань, належної Довірителю на праві приватної власності квартири АДРЕСА_4 , визначаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 на відчуження квартири АДРЕСА_4 , що належала на праві приватної власності ОСОБА_3 , вартість якої складає 583 761,00 гривень.

ОСОБА_6 , не будучи обізнаним про придбання ОСОБА_1 шляхом обману права на майно, а саме: квартири АДРЕСА_4 , діючи на підставі отриманої довіреності від 05.12.2015 за № 1-1929, в інтересах ОСОБА_1 , прибув до управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16, та особисто звернувся із заявою щодо видачі дубліката свідоцтва про право власності на приватизовану квартиру АДРЕСА_4 , долучивши при цьому примірник вказаної довіреності. На підставі зазначених документів ОСОБА_6 отримав у відділі житлової політики управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради два примірника дубліката свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 .

Після цього, ОСОБА_6 21.03.2016 у невстановлений час, знаходячись за адресою: АДРЕСА_6 , будучи введеним в оману щодо належності нерухомого майна та не бажання його законного власника ОСОБА_3 здійснювати його відчуження, використовуючи дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 05.12.2015 за № 1-1929, шляхом укладання договору купівлі-продажу, передав у власність ОСОБА_7 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи завідомо підроблені документи, придбав право на майно шляхом обману (шахраство), а саме: на квартиру АДРЕСА_4 , яка належала на праві приватної власності ОСОБА_3 , вартість якої складає 583 761 гривень, що станом на 21.03.2016 у 847 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян України і є особливо великим розміром, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, при обставинах, викладених вище, не визнав, та пояснив, що своєї вини він ні в чому не визнає, ніяких кримінальних правопорушень не вчиняв. В 2015 році він займався підприємницькою діяльністю в м. Новомосковську, продавав мобільні телефони та аксесуари до них. У нього був постійний клієнт ОСОБА_8 на прізвище ОСОБА_9 чи ОСОБА_10 , з яким він добре спілкувався. Його документів він не бачив. Він з ОСОБА_8 співпрацював на протязі півроку. Одного дня, приблизно в середині 2015 року, ОСОБА_8 попросив йому допомогти з продажем квартири в Дніпропетровську, більш точної адреси квартири він не знав тоді. ОСОБА_8 сказав, що йому потрібен його паспорт, а всі документи він заповнить самостійно у нотаріуса. Він ОСОБА_8 сказав, що він не розуміє всієї процедури оформлення документів у нотаріуса, але він йому довіряє. Він надав ОСОБА_8 свій паспорт. Через кілька днів ОСОБА_8 зателефонував йому та попросив під`їхати, подивитись документи та підписати їх. Він приїхав до вказаного нотаріуса, але до офісу не заходив, а сів до машини Віталія - коричневої «Вольво». Вважає, що це був державний нотаріус, тому що була вивіска «Державна нотаріальна контора», розташована на АДРЕСА_7 . ОСОБА_11 від нотаріуса виніс йому кілька документів, і він, сидячі в машині, підклавши зошит під них, вказав в них: дату, своє прізвище, ім`я, по-батькові, поставив свій підпис. Це була довіреність на синьому бланці та ще один чорно-білий документ, його зміст він не пам`ятає. Документи стосувались квартири, більш детально він не читав документ. Окрім його прізвища, в документах було і інше прізвища, але не було прізвища ОСОБА_8 – ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ). На його питання, чиє це прізвище, ОСОБА_8 відповів, що це ріелтор, який буде займатись продажем квартири. Він намагався відмовитись від справ з квартирою, тому що є ріелтор, але ОСОБА_8 сказав, що потім все вирішить. Особисто він не заходив в нотаріальний офіс, нотаріуса не бачив, все підписав в машині у ОСОБА_8 . ОСОБА_8 забрав документи, повернув йому паспорт та вони розійшлись, при цьому він попередив, що якщо буде щось потрібно ще підписати, він зателефонує. Припускає, що довіреність була ним підписана на ОСОБА_12 . Після вони спілкувались ще кілька разів, він питав про документи, але ОСОБА_8 відповів, що більше нічого не треба підписувати. В подальшому їх спілкування припинилось, він в м. Новомосковську ще бачив кілька разів ОСОБА_8 , але останній уникав спілкування. Більш точних даних ОСОБА_13 він не може надати. Він намагався відшукати його самостійно, шукав через знайомих, Він не вчиняв того, в чому його звинувачують, тому не визнає позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 .

Суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, за обставин, викладених у вироку, в межах висунутого прокурором обвинувачення, яка повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

-показами потерпілого ОСОБА_3 , який суду пояснив, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 . В 2014 році він поїхав працювати до м. П`ятихатки. Після його від`їзду в квартирі за вказаною адресою ніхто не проживав. Він, не маючи наміру продавати квартиру, здав її в оренду ОСОБА_14 , який з листопада 2015 року став проживати в ній. Він сам до квартири не приїжджав та не перевіряв її, так як на одному сходовому майданчику проживає його дядько ОСОБА_15 , який і приглядав за квартирою. В кінці травня 2016 року ОСОБА_15 зателефонував йому та спитав, чи не продає він свою квартиру. Він здивувався цьому питанню дядька, оскільки ніколи не виставляв на продаж квартиру. ОСОБА_15 розповів, що 26.03.2016 він стояв поряд з під`їздом, де знаходяться їх квартири та фарбував вхідні двері до під`їзду і до нього звернулись невідомі люди, які запитали про продаж квартири АДРЕСА_8 в його будинку. Він одразу відповів їм, що ніхто цю квартиру не продає. Невідомі люди подзвонили своєму ріелторові та останній повідомив, що їх зустріч переноситься. Після розповіді ОСОБА_15 він одразу поїхав до м. Дніпра. Пізніше його знайомий ріелтор повідомив, що начебто він – ОСОБА_3 продав свою квартиру ще тиждень тому, та напевно відбулось шахрайство. Приїхавши до м. Дніпра, він змінив замки в своїй квартирі та взяв у нотаріуса довідку, що його квартира була переоформлена у нотаріуса ОСОБА_16 . Після він сходив до «ЖЄКу», де йому повідомили, що приходив чоловік з довіреністю з Німеччини та йому надавались довідки. В них була копія цієї довіреності, вони йому надали її та він одразу поїхав до поліції, щоб написати заяву. Цю квартиру він приватизував у 2012 році, там проживав він, його мати та брат. З 2014 року брат не проживав в цій квартирі, так як відбував покарання у виді позбавлення волі. Він свій паспорт ніколи не губив, має ще паспорт для виїзду закордон. В Німеччину ніколи не був. Він нікому не надавав довіреність на розпорядження його квартирою. Він самостійно намагався дізнатися, що трапилось з його квартирою, тому сам їздив і до приватного нотаріуса ОСОБА_16 , у якого оформлювалась угода про продаж квартири. У останнього він дізнався, що приходили люди з документами, які були в порядку, тому він і переоформив квартиру. Він знає, що на досудовому слідстві надавались запити до консула в Німеччині з приводу того, чи посвідчувались у нього довіреності, і прийшли негативні відповіді. Також проводили почеркознавчі експертизи. Йому відомо, що ОСОБА_7 намагався прописатись в його квартирі. В квітні 2018 року до нього в квартиру намагались проникнути люди, як потім він дізнався це був ОСОБА_7 . Він останньому повідомив, що відбулось шахрайство, квартиру він не продавав, квартира на даний час належить йому, але той не погодився, сказав, що квартиру купив для свого сина у знайомого ОСОБА_12 , та він є законним власником цієї квартири. Він судився зі ОСОБА_17 за свою квартиру та згідно з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій право власності на квартиру визнано за ним;

-показами свідка ОСОБА_15 , який суду показав, що потерпілий ОСОБА_3 є його племінником. Він проживає із ним на одному поверсі в будинку за адресою: АДРЕСА_9 , він проживає в квартирі АДРЕСА_10 , а племінник в квартирі АДРЕСА_8 . 26.03.2016 він ремонтував вхідні двері до під`їзду їх будинку і в цей час повз нього проходила компанія молодих осіб, які всі дивились у вікна квартири ОСОБА_3 . Вони запитали у нього про сусідів та повідомили, що вони купують квартиру АДРЕСА_8 . Він розуміючи, що це квартира племінника, зателефонував йому та повідомив, що прийшли покупці. ОСОБА_3 сказав, що квартиру він не продає. Про це він повідомив невідомих покупців, які були розгублені, почали питати свого ріелтора, яка сказала, квартирою володіє інша особа. Вони швидко пішли та не надали свій номер телефону. Потім він та племінник в Інтернеті побачили інформацію та знайшли оголошення про продаж квартири з фотографіями самої квартири зсередини. В 2016 році на квартиру ОСОБА_3 був накладений арешт, у зв`язку з тим, що у племінника був податковий борг. Він вирішив питання по цьому боргу та ходив до виконавчої служби Індустріального району, де йому повідомили, що ще один чоловік питав про зняття арешту з цієї квартири, начебто приходив з довіреністю, але його контактних даних йому не надали. З листопада 2015 року по березень 2016 року в квартирі ОСОБА_3 проживав орендар. Він вважав його дивним, бо останній зняв для себе трикімнатну квартиру, де проживав один, часто не був вдома. Після того, як ОСОБА_3 дізнався щодо шахрайства з його квартирою, він попросив з`їхати орендаря, бо його запідозрив у причетності до цього;

-показами свідка ОСОБА_4 , який суду повідомив, що 2015 році працював державним нотаріусом в м. Новомосковськ Дніпропетровської області. До нього звернулась особа, щоб зареєструвати консульську довіреність та зробити передоручення. Він встановив особу, яка до нього звернулась, шляхом перевірки її паспорту. Взагалі для того, щоб зареєструвати консульську довіреність необхідна ця консульська довіреність та заява на внесення довіреності до реєстру. Він, перевіривши всі документи, які не викликали у нього ніяких сумнівів, вніс до реєстру консульську довіреність. В архіві залишається копія консульської довіреності та оригінал заяви про внесення. Ця консульська довіреність була з правом передоручення, тому одразу на прохання представника, який надав консульську довіреність він зробив передоручення. Про це до книги нотаріальних дій він вніс відомості. Він може впевнено вказати, що ця особа, яка до нього звернулась це ОСОБА_1 , тому що він перепровірив та встановив особу перед вчиненням нотаріальних дій. ОСОБА_1 був один, інших осіб з ним не було, він добре пам`ятає його. Всі документи нотаріальних дій підписуються тільки в приміщенні нотаріальної контори. ОСОБА_1 все підписував сам в нотаріальній конторі. ОСОБА_1 говорить неправду;

-показами свідка ОСОБА_18 , який суду повідомив, що він в 2016 році володів ріелторським агентством. Йому зателефонували з органів поліції та запитали, чи показував хтось з його ріелторів квартиру за адресою: АДРЕСА_5 . Він запитав про це у своїх співробітників, зокрема у ОСОБА_19 . Всі повідомили, що такої адреси не знають, не працювали з такою квартирою. Особисто він цю адресу також не знав. Йому показували оголошення з Інтернету, на якому дійсно був логотип його компанії, але вони не займались продажем квартири за вказаною адресою;

-показами свідка ОСОБА_20 , яка суду повідомила, що вона в 2016 році працювала ріелтором з продажу нерухомості. Її опитував слідчий органів поліції з приводу шахрайства по квартирі в будинку АДРЕСА_9 . Особисто вона цю квартиру не бачила, нікому її не показувала, угоди не укладала;

-показами свідка ОСОБА_14 , який суду показав, що він орендував квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , з кінця осені 2015 року до березня 2016 року, так як бажав пожити окремо від батьків. Він не постійно ночував там, іноді був там зі своєю дівчиною ОСОБА_21 . Саме вона знайшла цю квартиру, як саме, він не знає. В березні 2016 року володілець квартири ОСОБА_3 повідомив, що в нього якісь проблеми та йому необхідно з`їхати з квартири. Коли він проживав в квартирі, то ключі завжди були із ним, нікому він не передавав їх. Сторонніх осіб в квартирі не було, але інколи він помічав, що в квартирі хтось був, але вважав, що це міг бути дядько ОСОБА_3 . Він саме йому передавав орендну плату за квартиру щомісяця. З обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_7 він особисто не знайомий. ОСОБА_6 він знає, бо навчався із ним в одній школі;

-показами свідка ОСОБА_6 , який суду показав, що він не знайомий з потерпілим ОСОБА_3 та з обвинуваченим ОСОБА_1 . До нього звернувся раніше знайомий ОСОБА_22 , більш точних його даних він не знає, та попросив допомогти зробити документи за винагороду. Він погано пам`ятає обставини того, що трапилось, так як він взимку 2019 року отримав травму голови. ОСОБА_22 надав йому документи на квартиру, зокрема довіреність, яка була оформлена від особи на прізвище ОСОБА_23 на нього. ОСОБА_22 прізвище він не знає. Він цікавився у ОСОБА_22 , чому довіреність видана від імені ОСОБА_23 , але його відповіді не пам`ятає. ОСОБА_22 хотів продати квартиру, а він збирав документи. Він не запитував у ОСОБА_22 , чия це квартира та хто там проживає. Ключів від квартири особисто він не мав. ОСОБА_7 був покупцем даної квартири. ОСОБА_7 бачив квартиру. Пам`ятає, що угоду про продаж квартири укладали у нотаріуса на АДРЕСА_11 . По цій угоді він був продавцем квартири, а ОСОБА_7 – покупцем. Вони все підписали та він передав наявні у нього документи на квартиру ОСОБА_7 . Останній грошей ніяких йому не передавав, ОСОБА_22 також не надавав грошей за квартиру, оскільки у них були інші домовленості. ОСОБА_22 після укладення договору зник;

-показами свідка ОСОБА_7 , який суду повідомив, що в 2016 році він домовився із батьком дружини сина купити квартиру їх дітям, які одружились. Він в компанії знайомих говорив, що шукає квартиру, ОСОБА_6 , який був в тій компанії повідомив, що продається квартира. Останній познайомив його з ОСОБА_22 , який і продавав квартиру. Вони домовились про ціну 14 тисяч доларів США: 10 тисяч доларів він віддає йому, а потім ще сват віддасть 4 тисячі доларів. Прізвище ОСОБА_22 він не пам`ятає. Квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Він питав про власника квартири. ОСОБА_22 повідомив, що у власника проблеми з братом, через те він і продає квартиру. Власник постійно знаходиться за кордоном, тому надав довіреність на її продаж. Договір про продаж квартири вони укладали у нотаріуса в офісі на АДРЕСА_11 . Був присутній він, ОСОБА_6 та ОСОБА_22 . Нотаріус оглянув всі документи, після чого уклали договір. По документам він був покупцем, а ОСОБА_6 був продавцем. Всі документи підписував він та ОСОБА_6 . Він не користувався квартирою, так як там на момент покупки ще проживав орендар. ОСОБА_22 сказав, що він доживе зазначений термін та з`їде з квартири. Потім він дізнався, що його обдурили. Він прийшов до квартири, але вийшов сусід по поверху та повідомив, що у цієї квартири інший власник. Він одразу зателефонував ОСОБА_22 , той пообіцяв, що вирішить це питання, але потім зник. Він особисто не займався документами для купівлі-продажу квартири, ці документи перевірялись нотаріусом. В документах були довіреності, які він бачив, там були прізвища ОСОБА_24 , ОСОБА_23 та ОСОБА_12 . Як повідомив ОСОБА_22 , він був другом власника квартири ОСОБА_24 , який просив його продати квартиру. Про ОСОБА_23 він у ОСОБА_22 не питав. На даний час триває судовий розгляд справи з приводу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , справа знаходиться у Верховному Суді. Відповідно до рішень першої та другої інстанції власником квартири є ОСОБА_3 . Після того, як захворів сват він вирішив продавати квартиру та звернувся до ріелтора. Він сам показував один раз квартиру покупцям. Він вважає, що його теж обманули та він хоче повернути собі квартиру або гроші, які він за неї заплатив. Він сам власника квартири ОСОБА_3 ніколи не знав, а також не знав і ОСОБА_1 ;

-протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 18.04.2016, відповідно до якого слідчим ОСОБА_25 у приміщенні каб. №1 державного нотаріусу Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за участі ОСОБА_4 було вилучено заяву про реєстрацію довіреності та дубліката у Єдиному реєстрі довіреностей; копію завіреної для архіву довіреності від 19.11.2015 р. від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_1 ; оригінал витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей; оригінал довіреності від 05.12.2015 від імені ОСОБА_1 на ОСОБА_6 ; копію паспорта та копію ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; копія довіреності від 19.11.2015 від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_1 з відміткою про передовіреність (передоручення); оригінал витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності); оригінал витягу про реєстрацію; копію з реєстру реєстрації нотаріальних дій від 05.12.2015;

-копією довіреності від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 від 19.11.2015, посвідченої консулом Генерального консульства України в Мюнхені ОСОБА_5 , в якій ОСОБА_3 (особу якого встановлено паспортом України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 04.08.2012 органом видачі 1235) уповноважує ОСОБА_1 бути представником з питань: зокрема: відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу, в забезпечення виконання ОСОБА_3 майнових зобов`язань, належної йому на праві приватної власності квартири номер АДРЕСА_4 , з правом передачі повноважень третім особам строком на один рік, яка зареєстрована в реєстрі за №692/2/2-1998,

-заявою про реєстрацію довіреності та дубліката у Єдиному реєстрі довіреностей від 19.11.2015, яка зареєстрована в реєстрі за №693/2/2-1998, про реєстрацію довіреності від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 , посвідченої консулом Генерального консульства України в Мюнхені ОСОБА_5 , в якій ОСОБА_1 уповноважено бути представником з питань: відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу, в забезпечення виконання ОСОБА_3 майнових зобов`язань, належної йому на праві приватної власності квартири номер АДРЕСА_4 , зі строком дії – до 19.11.2016;

-довіреністю від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_6 від 05.12.2015, яка зареєстрована в реєстрі за №1-1929, в якій ОСОБА_23 , який діє з правом передоручення на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , уповноважує ОСОБА_6 бути представником з питань: зокрема: відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу, в забезпечення виконання ОСОБА_3 майнових зобов`язань, належної йому на праві приватної власності квартири номер АДРЕСА_4 , посвідчену державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Носенко А.Г., в якій вказано, що особу ОСОБА_1 встановлено, його дієздатність і повноваження перевірено;

-копією реєстру нотаріальних дій, в якій вказаний номер нотаріальної дії: 1929; особа, віднсоно якої вчиняються нотаріальні дії: ОСОБА_23 , який діє на підставі довіреності, посвідченої консулом ОСОБА_5 19.11.2015 за № 692/2/2-1998; документи, яким встановлено особу: паспорт НОМЕР_3 , виданий 23.07.2015 Новомосковським РВ ГУМВС в Дніпропетр. обл.; зміст нотаріальної дії: довіреність на розпорядження квартирою; сума сплаченого мита: 1,7; підпис особи, яка звернулась за нотаріальною дією – ОСОБА_26 ;

-листом заступника директора Департаменту консульської служби Міністрерства закордонних справ України, згідно з яким довіреність за реєстровим № 692/2/2-1998 від 19 листопада 2015 року в Генеральному консульстві України в Мюнхені не посвідчувалась. Громадянин ОСОБА_3 до Генконсульства за вчиненням будь-яких консульських дій, у тому числі нотаріальних, не звертався. Будь-яка інша нотаріальна дія за реєстровим № 692/2/2-1998 від 19 листопада 2015 року в Генконсульстві не вчинялась. Крім того, така реєстрація не відповідає порядку ведення реєстру нотаріальних дій в Генконсульстві. 19 листопада 2015 року в Генконсульстві не було вчинено жодної нотаріальної дії;

-листом першого заступника начальника Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.08.2016 вих №0.64-16330/0/15-16, в якому надана інформація про перетинання державного кордону України громадянином ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема вказано те, що в 2015 році останній здійснював перетин кордону на пунктах пропуску: Чаплинка 30.03.2015 (виїзд), ОСОБА_28 07.04.2015 (виїзд), інших перетинів кордону не здійснював;

-листом заступника начальника Головного Управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 21.04.2016 вих №1201/5687, згідно з яким відповідно до обліків паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 04.08.2012. орган видачі – 1235, не значиться. Даний паспортний документ серії НОМЕР_4 , виданий 06.06.2014, орган видачі – 5102 (Сектор оформлення паспортних документів № 2 ГУ ДМС України в Одеській області), виданий на ім`я гр. ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-висновком почеркознавчої експертизи №3521-16 від 01.08.2016, відповідно до якого підпис та рукописний запис від імені ОСОБА_3 в графі: «Підпис заявника» у заяві про реєстрацію довіреності та дубліката довіреності у Єдиному реєстрі довіреностей від 19 листопада 2015 року, виконані не ОСОБА_27 , а іншою особою;

-висновком технічної експертизи документів №28/2.1/700 від 31.10.2018, відповідно до якого ознак заміни фотокартки в паспорті громадянина України з серійним номером НОМЕР_3 , заповненого на ім`я ОСОБА_1 , не виявлено. Ознак внесення змін до первинного змісту реквізитів паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_3 , заповненого на ім`я ОСОБА_1 , не виявлено;

-протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 18.04.2016, згідно з яким слідчим Покраса К.В. за участі ОСОБА_16 у кабінеті нотаріуса по АДРЕСА_6 було тимчасово вилучено оригінал договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2016, копію договору купівлі-продажу квартири від 21.03.2016, копію витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, копію довіреності від ОСОБА_1 на ОСОБА_6 від 05.12.2015, копію інформаційної довідки з Єдиного реєстру спец. бланків нотаріальних документів, інформаційну довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, копію повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей, копію скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей, копію дубліката свідоцтва про право власності на житло АДРЕСА_5 , копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію технічного паспорту на кв. АДРЕСА_4 , копію звіту про оцінку майна, копію довідки оцінки майна, копію витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копію довідки з БТІ, копію заяви ОСОБА_6 , копію заяви ОСОБА_7 , копію паспорту ОСОБА_3 , копію паспорту ОСОБА_6 , копію ідентифікаційного номеру ОСОБА_6 , копію паспорта ОСОБА_7 , копію рішення суду від 20.03.2015, копію квитанції, копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, копія витягу з реєстру № 1 за 2016 рік приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Грищенко В.І. № 182, копія довідки з КЖЄП;

-протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 18.04.2016, згідно з яким у приміщенні Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради за адресою: АДРЕСА_12 , за участю слідчого Зенченко Г.О. у присутності головного спеціаліста відділу приватизації були вилучені документи для оформлення дубліката свідоцтва про право власності на житло, а саме відповідно до опису речей та документів: розпорядження органу приватизації, розписка від ОСОБА_6 , розпорядження від 30.12.2017, довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, лист від ОСОБА_30 , копія свідоцтва про права власності на житло, лист від ОСОБА_31 , заява від 10.12.2015, копія картка фізичної особи, копія паспорту ОСОБА_6 , копія паспорту ОСОБА_3 , копія довіреності від 25.12.2015, копія свідоцтва про право власності на житло, розрахунок площини на квартиру, копія паспорту ОСОБА_3 , витяг з рішення від 15.10.2004, свідоцтво про смерть, згода на зборів та обробку персональних даних, заява від 27.09.2012, довідка від 27.09.2012, сімейна газета «Ніка» 2015 р.;

-висновком оціночно-будівельної експертизи №4472-17 від 16.02.2018, відповідно до якого ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 станом на 21.03.2016 складала 583 761,00 грн;

-висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи №5170/17 від 22.02.2018, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_6 , в графі «підпис» бланку отримання дубліката свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 05.01.2016 – виконаний самим ОСОБА_6 . Підпис від імені ОСОБА_6 , в графі «Підпис» бланку заяви про видачу дубліката свідоцтва про право власності, на приватизовану квартиру АДРЕСА_4 , від 10.12.2015 – виконаний самим ОСОБА_6 . Підпис та рукописний запис від імені ОСОБА_26 в графі «Підпис» довіреності від 05.12.2015 – виконані самим ОСОБА_26 ;

-роз`ясненнями експерта ОСОБА_32 , який суду пояснив, що він повністю підтримує та підтверджує, наданий ним висновок почеркознавчої експертизи №5170-17 від 22.02.2018. Він проводив дослідження підписів та рукописних записів та порівнював їх з наданими зразками. Конкретну кількість зразків підпису та почерку він встановлює самостійно, оскільки рекомендацій з цього приводу в них немає.

Оцінюючи докази в їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Суд вважає, що сукупність приведених доказів свідчить про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, як такі що виразилися у придбанні права на майно шляхом обману (шахрайство), вчинене у особливо великих розмірах.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, як такі, що виразилися у використанні завідомо підробленого документа.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

За вимогами ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Перевіряючи доводи сторони захисту про те, що скоєне обвинуваченим ОСОБА_23 не є кримінально-караним діянням, в його діях відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, суд вважає їх неспроможними, такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та спростовуються дослідженими доказами, виходячи з наступного.

Об`єктивна сторона шахрайства виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман – це повідомлення неправдивих відомостей або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатись в усній, письмовій формі, з використанням підроблених документів.

Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом та корисливим мотивом.

Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатись таким майном.

Кримінальна відповідальність за шахрайство не пов`язана зі встановленням ознак конкретного потерпілого, а конкретизує ознаки предмету злочину стосовно належності предмету злочину (майна чи права на майно) іншій особі.

Вчинення дій стосовно чужого майна свідчать про те, що відповідальність за шахрайство пов`язане, як правило, не зі встановленням конкретної особи, власності якої заподіяно шкоду, а з усвідомленням винним факту заволодіння майном, яке належить іншій особі (чужим для нього), за відсутності законних підстав для того і збільшення внаслідок цього власних майнових фондів (чи третьої особи).

Необхідним і достатнім для кримінальної відповідальності є усвідомлення суб`єктом злочину того, що предмет злочину є для нього чужим.

У разі коли винна особа змогла використати підробний документ для шахрайського придбання права на майно, її дії слід розцінювати як (за умови, що винний має намір вчинити шахрайство, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України) заволодіння чужим майном або правом на майно шляхом обману з використанням завідомо підробленого документа.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_23 05.12.2015, реалізуючи умисел на придбання права на майно шляхом обману (шахрайство), з використанням завідомо підробленого документу та подальшої передачі такого права на користь іншої особи, з метою власного збагачення, або отримання матеріальних благ, інших переваг, тощо, вчинене в особливо великих розмірах, прибув до державного нотаріуса Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , де надав державному нотаріусу підроблені документи, а саме: заяву про реєстрацію довіреності та безпосередньо довіреність з реєстровим номером №692/2/2-1998 від 19.11.2015 від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , видану та посвідчену консулом Генерального консульства України в Мюнхені ОСОБА_5 19.11.2015 у м. Мюнхені Федеративної Республіки Німеччина, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися та користуватися всім його майном, з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, у тому числі набувати та реєструвати на ім`я ОСОБА_3 будь-яке нерухоме та рухоме майно, відчужувати належне ОСОБА_3 , на праві власності майно, а також уповноважив ОСОБА_1 бути представником з питань: відчуження, здачі в найм (оренду), передачі в заставу, в забезпечення виконання ОСОБА_3 майнових зобов`язань, належної йому на праві приватної власності квартири АДРЕСА_4 , визначаючи у всіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд, яка згідно з листом № 71.ВАВ-17-570/1-1599-16 від 05.05.2016 заступника директора Департаменту консульської служби ОСОБА_33 , довіреність за реєстровим номером № 692/2/2-1998 від 19.11.2015 в Генеральному консульстві України в Мюнхені не посвідчувалась. На підставі вказаних вище підроблених документів державний нотаріус ОСОБА_4 , маючи неправдиве уявлення відносно об`єктивності та достовірності відомостей, відображених у вищевказаних документах, 05.12.2015 об 11:48 годині вніс дані щодо реєстрації довіреності № 692/2/2-1998 від 19.11.2015, надавши цьому документу статус офіційного на території України. У подальшому, маючи на меті отримати матеріальні блага на свою користь або на користь інших осіб, ОСОБА_23 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, надав державному нотаріусу ОСОБА_4 дані на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як на особу, якій доручає відчуження, здачу в найм (оренду), передачу в заставу, в забезпечення виконання майнових зобов`язань, належної Довірителю на праві приватної власності квартири АДРЕСА_4 , на підставі чого державним нотаріусом Носенком А.Г. посвідчено довіреність у порядку передоручення від 05.12.2015 за № 1-1929, якою ОСОБА_23 уповноважив ОСОБА_6 на відчуження квартири АДРЕСА_4 та належала на праві приватної власності ОСОБА_3 , вартість якої складає 583 761,00 гривень. ОСОБА_6 , не будучи обізнаним про придбання ОСОБА_23 шляхом обману права на майно, отримав у відділі житлової політики управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради два примірника дубліката свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , після чого, використовуючи дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 05.12.2015 за № 1-1929, ОСОБА_6 шляхом укладання договору купівлі-продажу передав у власність ОСОБА_7 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_23 умисно, шляхом обману, придбав право на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , з використанням підробленого документу, а саме довіреності з реєстровим номером № 692/2/2-1998 від 19.11.2015 від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , видану та посвідчену консулом Генерального консульства України в Мюнхені, та в подальшому передав таке право на користь іншої особи, з метою власного збагачення, або отримання матеріальних благ.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, суд вважає неспроможними виходячи з наступного.

Якщо винна особа при шахрайстві з метою обману вчиняє інший злочин, її дії слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України і за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин. Зокрема, підроблення документів, печаток, штампів та бланків з метою подальшого їх використання при шахрайстві, а так само використання при шахрайстві завідомо підробленого документа диспозицією ст. 190 КК України не охоплюються і повинні окремо кваліфікуватися за відповідними частинами ст.ст. 357, 358 чи 366 КК України.

З об`єктивної сторони використання завідомо підробленого документу полягає у наданні підробленого документу.

Так, ОСОБА_23 05.12.2015 прибув до державного нотаріуса Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , де надав державному нотаріусу підроблені документи, а саме: заяву про реєстрацію довіреності та безпосередньо довіреність з реєстровим номером №692/2/2-1998 від 19.11.2015 від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_1 , видану та посвідчену консулом Генерального консульства України в Мюнхені ОСОБА_5 19.11.2015 у м. Мюнхені Федеративної Республіки Німеччина, на підставі яких нотаріус вніс дані щодо реєстрації довіреності № 692/2/2-1998 від 19.11.2015, надавши цьому документу статус офіційного на території України та в той же день державний нотаріус ОСОБА_34 посвідчив довіреність в порядку передоручення від імені ОСОБА_1 на ОСОБА_6 щодо права на розпорядження квартири АДРЕСА_4 .

Дані обставини в суді підтвердив свідок ОСОБА_4 – державний нотаріус; і також слідує з висновку почеркознавчої експертизи №3521-16 від 01.08.2016, відповідно до якого підпис та рукописний запис від імені ОСОБА_3 в графі: «Підпис заявника» у заяві про реєстрацію довіреності та дубліката довіреності у Єдиному реєстрі довіреностей від 19 листопада 2015 року, виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою; Крім того, в листі заступника директора Департаменту консульської служби Міністрерства закордонних справ України, вказано, що довіреність за реєстровим №692/2/2-1998 від 19 листопада 2015 року в Генеральному консульстві України в Мюнхені не посвідчувалась, також ОСОБА_3 до Генконсульства за вчиненням будь-яких консульських дій, у тому числі нотаріальних, не звертався, будь-яка інша нотаріальна дія за реєстровим №692/2/2-1998 від 19 листопада 2015 року в Генконсульстві не вчинялась.

Тому, надання завідомо підроблених документів державному нотаріусу ОСОБА_4 ОСОБА_23 відбулось безпосередньо останнім, цілеспрямовано, за його волею, з метою отримання матеріальних благ для власного збагачення. З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку щодо умисних дій та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1 у використанні завідомо підроблених документів.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: не заволодівав правом на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить потерпілому ОСОБА_3 , використовуючи при цьому підроблену довіреність з реєстровим номером №692/2/2-1998 від 19.11.2015, посвідчену в Генеральному консульстві України в Мюнхені, та заяву про її реєстрацію, що послугували йому для подальшого надання довіреності у порядку передоручення, якою він уповноважив ОСОБА_6 на відчуження квартири АДРЕСА_4 , суд вважає хибними та не може прийняти до їх уваги, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, встановленими в суді при розгляді справи та дані ним з метою уникнення відповідальності за скоєння кримінальних правопорушень.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних у вироку кримінальних правопорушень підтверджується показами потерпілого ОСОБА_3 , який суду пояснив, що він звернувся до правоохоронних органів про злочинні дії відносно належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки особа, яка придбала права на майно, мала на меті її привласнити, про що свідчать підроблена від його імені на ім`я ОСОБА_1 консульська довіреність та довіреність у порядку передоручення, якою ОСОБА_23 уповноважив ОСОБА_6 на відчуження його квартири; показами свідка ОСОБА_4 , який підтвердив в суді факт звернення до нього, як до нотаріуса, саме ОСОБА_23 для вчинення нотаріальних дій щодо майна потерпілого ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_4 ; свідка ОСОБА_6 , який суду повідомив, що він, отримавши довіреність на його ім`я від імені ОСОБА_26 , у відділі житлової політики управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради отримав два примірники дубліката свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , та в подальшому, використовуючи дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 05.12.2015 за № 1-1929, він уклав договір купівлі-продажу квартири за вказаною адресою, чим своїми діями передав у власність ОСОБА_7 квартиру; висновком експертизи №3521-16 від 01.08.2016, відповідно до якого підпис та рукописний запис від імені ОСОБА_3 в графі: «Підпис заявника» у заяві про реєстрацію довіреності та дубліката довіреності у Єдиному реєстрі довіреностей від 19 листопада 2015 року, виконані не ОСОБА_27 ; висновком експертизи № 5170/17 від 22.02.2018, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_6 , в графі «підпис» бланку отримання дубліката свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_5 від 05.01.2016 – виконаний самим ОСОБА_6 . Підпис від імені ОСОБА_6 , в графі «Підпис» бланку заяви про видачу дубліката свідоцтва про право власності, на приватизовану квартиру АДРЕСА_4 , від 10.12.2015 – виконаний самим ОСОБА_6 . Підпис та рукописний запис від імені ОСОБА_26 в графі «Підпис» довіреності від 05.12.2015 – виконані самим ОСОБА_26 , яку підтримав в суді допитаний експерт ОСОБА_35 .

Потерпілий ОСОБА_3 , свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , будучи попередженими судом про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показів та допитаними в суді під присягою, впевнено надали суду свої покази, відповівши на всі питання сторони обвинувачення та захисту щодо обставин вчинених діянь ОСОБА_23 . Підстав сумніватися в їх об`єктивності, достовірності у суду не має. Дані покази потерпілого і свідків є послідовними і такими, що не містять істотних суперечностей, співпадають між собою, підстав не довіряти їм у суду немає, як і мотивів для обмови потерпілим, свідками обвинуваченого ОСОБА_1 суд не встановив.

Інші досліджені судом докази також є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень.

Вищеперелічені докази через їх несуперечливість спростовують доводи захисника та ОСОБА_1 щодо не вчинення ОСОБА_23 кримінальних правопорушень, а самі покази обвинуваченого ОСОБА_1 суд знаходить такими, що продиктовані його бажанням уникнути персональної відповідальності за вчинене.

Доводи сторони захисту щодо непризначення під час досудового розслідування справи почеркознавчої експертизи для перевірки належності підпису ОСОБА_26 в реєстрі нотаріальних дій, суд не може прийняти до уваги, оскільки ані захисником Радільчук Н.І., ані обвинуваченим ОСОБА_1 під час судового розгляду не заявлялось клопотань про призначення будь-яких експертиз, у тому числі і почеркознавчої, а суд, відповідно до вимог ст. 22 КПК України, не маючи права переймати на себе функції обвинувачення чи захисту, зберігаючи об`єктивність, неупередженість при розгляді даного кримінального провадження, створив всі необхідні умови для реалізації сторони захисту своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, належність підпису саме обвинуваченому ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив свідок – державний нотаріус ОСОБА_4 , - який безпосередньо в судовому засіданні неодноразово пояснив, що в книзі-реєстрі нотаріальних дій ставить свій підпис особисто особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальних дій, тобто в даному випадку це був сам обвинувачений ОСОБА_23 , який оформлював довіреність в порядку передоручення, надавши консульську довіреність, та на своїх показаннях свідок, допитаний в судовому засіданні тричі, наполягав.

Щодо доводів сторони захисту в частині начебто порушення строків досудового розслідування, то суд також не може з цим погодитись та відхиляє дані доводи, зазначаючи наступне. Редакція ст. 219 КПК України у період інкримінованих подій обвинуваченому ОСОБА_1 встановлювала наступні строки досудового розслідування: Досудове розслідування повинно бути закінчено: 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. 2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину. 3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею. Так, з матеріалів справи вбачається, що відомості в ЄРДР в межах кримінального провадження №12016040660000726 відносно ОСОБА_1 були внесені 29.03.2016, кримінальне провадження було зупинено 16.05.2018 (для встановлення місцезнаходження ОСОБА_1 ), а відновлено відповідно до постанови 11.10.2018 та обвинувальний акт відносно ОСОБА_26 було направлено до суду 19.11.2018. Тобто, всі ці процесуальні дії органом досудового розслідування були вчинені до набрання чинності законом № 2617 від 22.11.2018, яким були внесені зміни до ст. 219 КПК України. Крім того, суд зазначає, що хоча Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 і були внесені певні зміни до ст. 219 КПК України, проте законодавець визначив, що в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін (пункт 4 § 2 розділу 4 Закону). Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що органом досудового розслідування порушень вимог ст. 219 КПК України під час досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_1 допущено не було.

Також не є слушними і доводи сторони захисту щодо незрозумілості постанови прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 від 11.04.2018 про об`єднання матеріалів досудових розслідувань, так як в даній постанові прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 чітко вказано про об`єднання матеріалів кримінального провадження №12016040660000726 від 29.03.2016 та №12018040660000567 від 11.04.2018, присвоєння єдиного номеру – 12016040660000726, оскільки дані кримінальні правопорушення були вчинені однією особою, підозрюваною у вчиненні кількох правопорушень, а саме ОСОБА_23 , що відповідно до ст. 217 КПК України і послугувало підставою для об`єднання матеріалів досудового розслідування.

Сторона захисту, крім цього, вказує і на неправомірні звернення слідчого до слідчого судді в даному кримінальному провадженні з клопотаннями в період зупиненого досудового розслідування. Дійсно, постановою слідчого від 16.05.2016 було зупинено досудове розслідування по кримінальному провадженню №12016040660000726 від 29.03.2016. В подальшому слідчій СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області звертався до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська 11.06.2018, 13.06.2018, 17.07.2018 з клопотаннями про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, про дозвіл на обрання запобіжного заходу, однак такі дії в цей період фактично були направлені на встановлення місцезнаходження обвинуваченого та його затримання, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 280 КПК України. Тому, ухвали слідчого судді, на які вказує сторона захисту, не є доказами в даному кримінальному провадженні і суд на них не посилається у вироку.

Серед іншого захисник Радільчук Н.І. заявила про те, що слідча Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Зенченко Г.О. не мала повноважень в той час, коли у даному кримінальному провадженні нею було складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 від 11.04.2018 та була винесена постанова від 04.03.2018 про зміну правової кваліфікації з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 4 ст. 190 КК України. Так, судом були досліджені надані прокурором матеріали кримінального провадження, в яких наявні постанови начальників СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області про призначення та зміну груп слідчих в кримінальному провадженні №12016040660000726 від 29.03.2016, зокрема постанови про призначення групи слідчих від 30.06.2017, згідно з якою слідча СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Зенченко Г.О. входила до складу групи слідчих для здійснення досудового розслідування кримінального провадження №12016040660000726 від 29.03.2016. Слідча Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Зенченко Г.О., маючи повноваження, 04.03.2018 винесла постанову про зміну правової кваліфікації в кримінальному провадженні №12016040660000726 від 29.03.2016 з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 4 ст. 190 КК України та 11.04.2018 склала повідомлення про підозру ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, яку 12.04.2018 було направлено останньому поштою. Постановою про зміну групи слідчих від 15.05.2018 ОСОБА_36 було виключено з групи слідчих по кримінальному провадженню №12016040660000726. Отже, враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти до уваги доводи захисника Радільчук Н.І. про відсутність повноважень у слідчої ОСОБА_36 , а витяг з ЄРДР (т. 1 арк. 33), на який посилається захисник та в якому в переліку слідчих в кримінальному провадженні №12016040660000726 від 29.03.2016 відсутня слідча ОСОБА_36 , був сформований 14.11.2018, тобто вже після того, як група слідчих в кримінальному провадженні була змінена постановою начальника слідчого відділу Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Фіщіним Д.В. від 15.05.2018.

За змістом ст. 276 КПК України процедура здійснення повідомлення про підозру включає складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою.

За частиною 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

З огляду на вищезазначене, повідомлення про підозру ОСОБА_1 складене уповноваженою на те слідчою ОСОБА_36 , яка на час його складання входила до групи слідчих в даному кримінальному провадженні та яка його підписала. Повідомлення про підозру фактично було вручено ОСОБА_1 11.10.2018 слідчою ОСОБА_37 , яка відповідно до постанови про зміну групи слідчих від 15.05.2018 була призначена старшим групи по кримінальному провадженню №12016040660000726, про що свідчить постанова про групу слідчих від 15.05.2018, і яка в подальшому вручила підписану підозру, невідкладно повідомивши ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 276 КПК України про його права передбачені ст. 42 КПК України, про що свідчать підписи слідчої ОСОБА_37 та ОСОБА_1 в пам`ятці про процесуальні права та обов`язки.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові від 24.02.2021 по справі №601/313/17 ККС ВС вручення повідомлення про підозру іншою уповноваженою особою за умови, що рішення було прийняте та підписане визначеним на це суб`єктом, не порушує гарантій, визначених законом.

З огляду на вищевикладене, та, беручи до уваги правову позицію ККС ВС в постанові від 24.02.2021 (по справі № 601/313/17), суд приходить до висновку, що вручення повідомлення про підозру ОСОБА_1 було здійснено належною процесуальною особою в строки досудового розслідування.

Крім того, суд звертає увагу і не те, що під час досудового розслідування стороною захисту в порядку ст. 303 КПК України не оскаржувалася підозра до слідчого судді, в тому числі і сам спосіб повідомлення про підозру і такі скарги від сторони захисту не надходили до суду під час проведення підготовчого судового засідання в даному кримінальному провадженні.

Підсумовуючи вищезазначене, відсутність у сторони захисту будь-яких зауважень, заперечень, незгоди щодо повідомлення про підозру ОСОБА_1 , свідчить про дотримання органом досудового розслідування приписів ст. 278 КПК України.

Окрім цього, суд вважає, що недотримання органом досудового розслідування, на думку сторони захисту, «Вимог до оформлення документів ДТСУ 4163-2003», затверджених наказом Держспоживстандарту України 07.04.2003 № 55, щодо посвідчення копій документів, жодним чином не впливає на належність та допустимість доказів в кримінальному провадженні та на висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки КПК України визначено перелік підстав для визнання доказів недопустимими і такої підстави, як невідповідність в оформленні документів, відповідно до «Вимог оформлення документів ДТСУ 4163-2003», законом не передбачено.

Вилучені в ході досудового розслідування документи є доказами по даному кримінальному провадженні, зберігаються безпосередньо в матеріалах справи, були оглянуті судом в судовому засіданні, з огляду на зазначене відсутня необхідність накладення арешту на них з метою їх збереження та вирішення питання про їх місце зберігання.

Наявна у кримінальному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення кримінальних правопорушень, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, надала суду можливість постановити обвинувальний вирок за наслідками розгляду кримінального провадження.

З огляду на вищевикладене, перевіряючи доводи сторони захисту щодо недоведеності вини обвинуваченого за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, суд прийшов до висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення стороною захисту норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому, захисник та обвинувачений, як зазначено вище, оцінюють і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність, системність та об`єктивність даних.

Судом встановлено, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доведеності вини у повному обсязі у їх вчинені, та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даному кримінальному провадженні.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжкого злочину та кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який свою вину не визнав, раніше не судимий, скоїв кримінальні правопорушення вперше, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню доньку: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , згідно зі ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 9 жовтня 2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету – покарання і стримування від вчинення нових злочинів. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Призначаючи покарання, суд враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілого, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, дані про його особу, ставлення обвинуваченого до скоєного, та вважає за необхідне призначити покарання за ч. 4 ст. 190 КК України в межах санкцій статті у виді позбавлення волі з конфіскацією майна та за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі.

Частина 5 ст. 74 КК України встановлює, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

ОСОБА_23 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, яке відноситься до кримінального проступку у відповідності до ч. 1 ст. 12 КК України.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

В той же час, суд приймає до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.05.2019 № 639/793/17, відповідно до якого закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК), пов`язує зупинення строків давності лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства. Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст. 49 КК слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду. Давність персоніфікована, у зв`язку із чим про ухилення особи від слідства можна говорити лише тоді, коли слідство проводиться щодо конкретної особи. Зупинення перебігу строку давності можливе тільки щодо певної особи, обізнаної про те, що стосовно неї проводиться слідство. Із законодавчого положення про відновлення перебігу строку давності з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання випливає, що особу винного встановлено і здійснюються заходи, спрямовані на встановлення її місцезнаходження. При з`ясуванні, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, що скоїла злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов`язана з`являтись до правоохоронних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов`язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови її належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує її в розшук. Причому підстава для оголошення в розшук під час досудового розслідування «місцезнаходження підозрюваного невідоме» може мати місце як у випадку, якщо підозрюваний ухиляється від слідства, так і з інших причин, коли не встановлено його місцезнаходження. Саме тому зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного саме по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Для застосування положень ч. 2 ст. 49 КК у такому випадку обов`язково має бути підтверджено факт ухилення підозрюваного від слідства.

Враховуючи те, що ОСОБА_23 станом на час зупинення досудового розслідування не набув статусу підозрюваного та про вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України ОСОБА_1 було особисто повідомлено про підозру 11.10.2018 після чого розшувавих заходів відносно нього не оголошувалось та фактично не здійснювалось, відповідно є всі підстави для застосування вимоги п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

У зв`язку з наведеним вище, обвинувачений ОСОБА_23 підлягає звільненню від призначеного покарання за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєних особою злочинів.

Вимога додержуватися справедливості при застосування кримінального покарання закріплена в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 КК України, на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, – воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Потерпілий ОСОБА_3 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої моральної шкоди в сумі 3 000 000,00 гривень.

Прокурор позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 залишив на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_23 позовні вимоги потерпілого ОСОБА_3 не визнав.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в наслідок кримінального правопорушення, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч. 2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.

За таких обставин, враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, перенесених потерпілим в наслідок вчинення відносно нього, його майна кримінального правопорушення, тривалий час не повернення квартири в його власність, негативні наслідки для нього, ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості, вважає суму, зазначену ОСОБА_3 в своїй позовній заяві, явно завищеною та такою, що не відповідає завданій моральній шкоді, а тому в якості компенсації моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 підлягає стягненню сума в розмірі 200 000,00 гривень.

За вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави витрати пов`язані із проведенням судових експертиз в загальній сумі 18 304,00 грн.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі п. 2 ч. 1ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнити від покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 200 000 (двісті тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову ОСОБА_3 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судових експертиз, в загальній сумі 18 304,00 (вісімнадцять тисяч триста чотири) гривні.

Речові докази:

-копія паспорта на ім`я ОСОБА_38 з рукописним написом « ОСОБА_38 , копія верна, 27.08.2017»; блокнот синього кольору з чорновими записами; зошит в клітинку з чорновими записами; зошит в клітинку блакитного кольору з чорновими записами; заява на 1 арк.; тимчасове редакційне посвідчення на ОСОБА_6 ; 6. картка «ав металл групп»; посвідчення № 1064 на ім`я ОСОБА_6 ; повістка ім`я ОСОБА_6 ; Договір № 1.17.1222 від 16 вересня 2017 на 1 арк.; аркуш паперу з чорновими записами; аркуш паперу з чорновими записами; трафарет з під сім картки з № НОМЕР_6 ; трафарет з під сім картки з № НОМЕР_7 ; сім-картка № НОМЕР_8 ; сім-картка № НОМЕР_9 № НОМЕР_10 ; блокнот синього кольору з чорновими записами; блокнот темно-фіолетового кольору з чорновими записами; блокнот коричневого кольору з чорновими записами; зошит в клітинку з чорновими записами; зошит в клітинку з чорновими записами; зошит в клітинку коричневого кольору з чорновими записами; зошит в клітинку блакитного кольору з чорновими записами; зошит в клітинку помаранчевого кольору з чорновими записами; зошит в клітинку помаранчевого кольору з чорновими записами; зошит в клітинку зеленого кольору з чорновими записами; сім-картка з № 8938001460705168514; блокнот коричневого кольору з чорновими записами; акт приймання-передачі заповнених бланків на 1 арк.; трудові резерви на 1 арк.; розписка від 11.08.2016 на 1 арк.; довідка про присвоєння ідентифікаційного коду на 1 арк.; копія паспорту на ОСОБА_39 на 1 арк.; аркуш а-4 з записами; копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця на 1 арк.; договір надання ріелторських послуг на з арк.; договір надання ріелторських послуг на з арк.; попередній договір на з арк.; попередній договір на 1 арк.; договір оренди квартири на 1 арк.; копія паспорту на ОСОБА_7 на 1 арк.; копія паспорту на ОСОБА_6 на 1 арк.; копія паспорту на ОСОБА_3 на 1 арк.; копія паспорту на ОСОБА_6 на 1 арк.; копія паспорту на ОСОБА_3 на 2 арк.; аркуш з чорновими записами; копія свідоцтва про право власності на 1 арк.; аркуш з чорновими записами; аркуш з чорновими записами; договір № 1202197 на 1 арк.; договір № 1202197 на 1 арк.; додаток до договору № 1202197 на 2 арк.; лист від ОСОБА_40 на 1 арк.; копія договору купівлі-продажу від 21.03.2016 на 1 арк.; копія картки фізичної особи-платника податків на 1 арк.; копія посвідчення водія на ОСОБА_41 на 1 арк.; копія паспорту на ОСОБА_41 на 1 арк. – знищити;

-мобільний телефон марки «ІРhоnе 6», мобільний телефон марки «Samsung» – повернути ОСОБА_42 ;

-паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 від 23.07.2015 – повернути ОСОБА_1 .

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Судді:

______І.В. Дяченко ______І.В. Щербина-Почтовик ______В.О. Лисенко