Рішення № 97694797, 16.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року м. Київ № 640/2311/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 57842066 від 13.12.2019р. винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.12.2019р. у виконавчому провадженні № 57842066 винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є.;

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не вчинення дій для закінчення виконавчого провадження № 57842066 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону через фактичне виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018р. у справі № 826/15947/17 в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та постанова про накладення штрафу на боржника є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки рішення суду у справі № 826/15947/17 виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідачем відзив на адміністративний позов не подано та вимоги суду щодо надання копії матеріалів виконавчого провадження № 57842066 не виконано.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018р. у справі № 826/15947/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНАКО ГРУП» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 09.10.2017 №1253 "Про відмову в подовженні строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами" в частині переліку дозволів за №29272-11 та №29370-12, що належать ТОВ "МОНАКО ГРУП" (пункти 2, 3 Додатку до розпорядження). Зобов`язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути подані ТОВ «МОНАКО ГРУП» заяви згідно зі сформованими Центром надання адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) описами справ №50020-002182158-816-09, №50020-002182169-816-09, №50061-002190712-816-09 відповідно до встановленого законом порядку та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому судовому рішенні. У задоволенні решти вимог позивача відмовлено.

Вищезазначене рішення набрало законної сили 31.08.2018р.

На виконання вищезазначеного рішення Окружним адміністративним судом м. Києва 25.09.2018р. видано виконавчий лист № 826/15947/17, який пред`явлено до виконання.

Водночас, 25.09.2018р. Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) видано розпорядження № 1762 «Про відмову в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами» відповідно до додатку якого, ТОВ «МОНАКО ГРУП» відмовлено в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за переліком.

При цьому, відповідно до пояснювальної записки до проекту вищезазначеного розпорядження останнє прийнято на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018р. у справі № 826/15947/17.

05.12.2018р. відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57842066 за виконавчим листом від 25.09.2018р. № 826/15947/17 виданого Окружним адміністративним судом м. Києва.

В подальшому, 13.12.2019р. відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 57842066 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду.

Позивач вважаючи вищезазначені постанови протиправними, звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону віднесено виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено обов`язки і права виконавців.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 5, 6 Закону № 1404-VІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VІІ, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Відповідно до ч. 5, 6 Закону № 1404-VІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону № 1404-VІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

З аналізу вказаних норм вбачається, що Законом № 1404-VІІІ встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останнім виконано судове рішення у справі № 826/15947/17 відповідно до його резолютивної частини фактично ще до відкриття виконавчого провадження.

При цьому, судом дійсно встановлено, що 25.09.2018р. Виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) видано розпорядження № 1762 «Про відмову в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами» відповідно до додатку якого, ТОВ «МОНАКО ГРУП» відмовлено в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за переліком.

Так, відповідно до пояснювальної записки до проекту вищезазначеного розпорядження останнє прийнято на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018р. у справі № 826/15947/17.

Таким чином, проаналізувавши доводи позивача з приводу виконання судового рішення у справі № 826/15947/17, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість, оскільки позивачем виконано вказане рішення суду.

Однак, не зважаючи на вказане, 13.12.2019р. відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 57842066 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та постанову про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 13.12.2019р. про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Одночасно, суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Враховуючи той факт, що судом встановлено виконання рішення суду у справі ще 25.09.2018р., то постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» також підлягає скасуванню.

Крім того, з вищевикладених підстав підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не вчинення дій для закінчення виконавчого провадження № 57842066 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 57842066 від 13.12.2019р. винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13.12.2019р. у виконавчому провадженні № 57842066 винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченком Д.Є.

4. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не вчинення дій для закінчення виконавчого провадження № 57842066 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону через фактичне виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018р. у справі № 826/15947/17 в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська