Рішення № 97694771, 16.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 червня 2021 року справа №640/11223/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Національної поліції України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ НП України у м. Києві) про1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму, з урахуванням раніше виплаченої суми в зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності та 60 відсотків втрати працездатності, внаслідок захворювань, пов`язаних з проходженням служби в поліції у відповідності до вимог підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону України «Про національну поліцію»; 2) зобов`язання відповідача скласти висновок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги по втраті працездатності поліцейського у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювань, пов`язаних з проходженням служби в поліції, у відповідності до вимог статті 97 Закону України «Про національну поліцію» та здійснити її нарахування у відповідності до вимог підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 99 Закону України «Про національну поліцію»

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності та 60 відсотків втрати працездатності, внаслідок захворювань, пов`язаних з проходженням служби в поліції.

На думку позивача, він має право на виплату одноразової грошової допомоги у 90-кратному розмірі прожиткового мінімуму, оскільки з 02 січня 2020 року йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції.

Ухвалою від 26 травня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/11223/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач 02 липня 2020 року подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачу 13 грудня 2019 року виплачена одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням йому з 01 жовтня 2019 року під час первинного огляду МСЕК ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції; відповідно до пункту 8 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4, у позивача відсутнє право на повторне призначення одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

Разом із відзивом на адміністративний позов відповідач подав заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

У зв`язку із встановленням рішенням Кабінету Міністрів України на території України карантину до 22 червня 2020 року та до 31 липня 2020 року адаптованого карантину, суд вважає за необхідне поновити відповідачу процесуальний строк на подання відзиву.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 03 березня 2020 року є пенсіонером по інвалідності ІІ групи із відміткою «інвалідність армії Національна поліція».

Відповідно до витягу із наказу від 17 липня 2019 року №710 о/с старший сержант ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції згідно з пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» з 17 липня 2019 року.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ №0999974 від 02 жовтня 2019 року позивачу з 01 жовтня 2019 встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в поліції та, відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії АГ №0015027 від 02 жовтня 2019 року, ступень втрати професійної працездатності позивача становить 40%.

Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №425633 від 02 січня 2020 року позивачу з 02 січня 2020 року встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в поліції, та, згідно із довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії 12ААА №038081 від 02 січня 2020 року, ступень втрати професійної працездатності позивача становить 60%.

Позивач звернувся до начальника ГУ НП України у м. Києві із заявою від 09 січня 2020 року про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, до якої додав: довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії 12ААА №038081 від 02 січня 2020 року, копію виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №425633 від 02 січня 2020 року, копію свідоцтва про хворобу від 19 червня 2019 року №63/а/у, копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, довідку з реквізитами банку.

У відповідь на заяву позивача відповідач листом від 24 січня 2020 року №Н-23-оп/123/05/11-2020 відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги та зазначив, що позивачу було призначено одноразову грошову допомогу в зв`язку з отриманням захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, втратою 40 відсотків працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності, виплату якої було проведено платіжним дорученням від 13 грудня 2019 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується: Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Спірні правовідносини між сторонами у даній справі щодо порядку та підстав призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності поліцейського, її розміру регулюються Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Пунктом 4 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги, зокрема, поліцейським внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: а) I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; б) II групи - 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату; в) III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Відповідно до частини другої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Частиною першою статті 100 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

Частинами третьою та шостою цієї статті визначено, що у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі по тексту - Порядок №4).

Пунктом 1 розділу І Порядку №4 передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).

Підпунктом 4 пункту 4 розділу І Порядку №4 встановлено, що ОГД призначається у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

У відповідності до пункту 3 розділу ІІІ Порядку заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Пунктом 8 розділу IV Порядку №4 в редакції, чинній до 14 травня 2019 року, було передбачено, що у разі, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана фінансовим підрозділом цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД.

Однак, згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 05 квітня 2019 року №249, який набув чинності 14 травня 2019 року, до Порядку №4 внесені зміни, а саме, абзац перший пункту 8 викладено в наступній редакції: «Якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми».

З аналізу зазначених нормі права вбачається, що право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі мають особи, яким під час первинного огляду рішенням МСЕК встановлено тільки ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності, а під час повторного огляду - встановлено групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.

Отже, починаючи з 14 травня 2019 року Порядком №4 визначено лише два випадки, які дають право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, а саме, якщо поліцейському:

- після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено групу інвалідності;

- після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено більший відсоток втрати працездатності.

Крім того, суд звертає увагу, що Закон України «Про Національну поліцію» взагалі не містив та не містить норм щодо права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі особам, яким під час повторного огляду встановлено групу інвалідності, вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності.

Як вище зазначено судом, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Отже, законодавством чітко визначений момент, коли у особи виникає право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про Національну поліцію».

Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №127/12061/17 зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Як встановив суд, позивачу при первинному огляді з 01 жовтня 2019 року встановлена ІІІ група інвалідності та ступень втрати професійної працездатності позивача становив 40%, при повторному огляді 02 січня 2020 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності та ступень втрати професійної працездатності позивача становив 60%.

Отже, станом на момент виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги - на 01 жовтня 2019 року, пункт 8 розділу IV Порядку №4 не передбачав права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у зв`язку з підвищенням групи інвалідності.

Як стверджує відповідач та не заперечує позивач, одноразову грошову допомогу, право на отримання якої мав позивач, призначено 31 жовтня 2019 року та виплачено 13 грудня 2019 року, таким чином у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, з огляду на те, що позивачу під час первинного медичного огляду за рішенням МСЕК з 01 жовтня 2019 року встановлено ІІІ групу інвалідності та виплачено вказану допомогу.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, відповідно до якої законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Досліджені судом обставини справи та докази свідчать про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності та її виплати з урахуванням вже виплаченої.

Отже, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки позивачу у задоволенні позову відмовлено та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко