Рішення № 97694708, 16.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року м. Київ № 640/10785/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області» до Антимонопольного комітету України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «М-БУД ГРУП», про визнання протиправним та скасування рішення в частині.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області» (далі також - ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області», позивач) до Антимонопольного комітету України (далі також - АМКУ, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати п. 1.2 рішення Постійно діючої адміністративної колегії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №4855-р/пк-пз від 12 березня 2021 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Також вказаною ухвалою було залучено до розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «М-БУД ГРУП» (далі також - ТОВ «М-БУД ГРУП», третя особа) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що, на думку позивача, в оскаржуваній частині рішення, яким третій особі було відмовлено у задоволенні скарги щодо здійснення процедури державної закупівлі, замовником у якій виступав позивач, відповідачем було протиправно зазначено про порушення ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області» вимог законодавства про здійснення публічних закупівель.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач, у наданому суду відзиві, крім доводів щодо безпідставності аргументів позивача по суті, наголошує на відсутності обставин порушення прав, свобод або інтересів позивача у межах спірних правовідносин.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою була подана скарга від 28 лютого 2021 року щодо порушення позивачем порядку проведення процедури закупівлі за предметом «Поточний середній ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення О1719372 /М-03/- Машівка - Карлівка на ділянці км 0+000-км3+295 Полтавського та Машівського районів Полтавської області (окремими ділянками) (за кодом ДК 021:2015 - 45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь)», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2020-12-15-002630-a.

Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 4855-р/пк-пз від 12 березня 2021 року було відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «М-БУД ГРУП».

При цьому, у п. 1.2 такого рішення зроблено висновок про неправомірність відхилення позивачем пропозиції ТОВ «М-БУД ГРУП» з тієї підстави, що третьою особою не було надано позитивного відгуку за наданими аналогічними послугами, підписаного саме замовником.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями ч. 1 статті 19 КАС України, в силу якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована па відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

Наслідком розв`язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб`єктивного права позивача. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Так, як вбачається з системного аналізу положень ч. 1 статті 9, ч. 1 статті 77 та ч. 1 статті 168 КАС України, позивач звергається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У свою чергу, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Таким чином, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи. При цьому, встановлення обставин наявності або відсутності порушеного права позивача є першочерговим відносно дослідження обґрунтованості позовних вимог по суті.

В контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що при зверненні до суду позивачем не обґрунтовано, порушення яких саме прав, свобод або інтересів здійснено відповідачем.

Як вже зазначалось, оскаржуваним рішенням було відмовлено у задоволенні скарги третьої особи.

Відповідно до вимог ч.ч. 18, 19 Закону України «Про публічні закупівлі», за результатами розгляду скарги орган оскарження має право прийняти рішення:

1) про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про процедури закупівлі, передбаченої цим Законом);

2) про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною тендерної документації), привести тендерну документацію у відповідність із вимогами законодавства або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі.

Орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються:

1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі;

2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні;

3) підстави та обґрунтування прийняття рішення;

4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

Положення вказаного Закону, як і будь-якого іншого нормативно-правового акту, не передбачають жодних правових наслідків для замовника у випадку прийняття АМКУ рішення про відмову у задоволенні скарги, навіть якщо саме рішення містить у собі відомості про наявність окремих порушено процедури закупівлі.

Аналіз оскаржуваного рішення у всій його повноті свідчить про те, що відповідачем було встановлено правомірність відхилення пропозиції третьої особи, а отже і правомірність протоколу розгляду тендерних пропозицій позивача. Жодне з рішень позивача у межах такої процедури закупівель скасоване за наслідком розгляду скарги третьої особи не було, як не було покладено на позивача жодних зобов`язань або обмежено у реалізації будь-яких прав.

З огляду на викладене вбачається, що позивач наразі жодним чином не позбавлений своїх прав, свобод та інтересів, оскільки внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не відбулось припинення чи неможливість реалізації прав позивача та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Так, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Поняття «захист права на майбутнє» чинним законодавством не передбачено.

У разі незгоди позивача з порядком розгляду скарги третьої особи, визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення не буде мати своїм правовим наслідком захист суб`єктивних прав позивача, оскільки таке визнання та скасування не тягнутиме за собою будь-яких правових наслідків з огляду на те, що рішення, яке могло б вплинути на права та інтереси позивача, прийнято не було.

Наведене узгоджується з правовою позицією, напрацьованою Верховним Судом під час розгляду справи № 800/554/17 (постанова від 01 лютого 2018 року).

З вищевикладеного можна зробити висновок, що у позовні вимоги не спрямовані на ефективний захист порушених прав позивача, з огляду на відсутність обставин останнього, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області».

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Агентство місцевих доріг Полтавської області» (36014, місто Полтава, вулиця Зигіна, будинок 1; код ЄДРПОУ 41984916) до Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45; код ЄДРПОУ 00032767), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - товариство з обмеженою відповідальністю «М-БУД ГРУП» (65017, місто Одеса, вулиця Люстдорфська дорога, будинок 5, офіс 203; код ЄДРПОУ 41278559), про визнання протиправним та скасування рішення в частині - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк