Рішення № 97694589, 15.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року м. Київ № 640/20859/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2020 №0425673304 та стягнути на користь позивача понесені нею витрати по сплаті судового збору.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона є вільною від сплати грошового зобов`язання у сумі 320,00 грн. від 20.05.2017 на підставі положень статті 102 Податкового кодексу України. Окрім цього, ФОП ОСОБА_1 вказує, що за платежами від 20.12.2017, 20.02.2018, 20.03.2018, 20.04.2018, 20.06.2018, 20.07.2018, 20.09.2018, 20.11.2019 порушення строків сплати не відбулося, а нею дотримано вимоги пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України. Окрім цього, позивач також зазначає, що платежі від 20.01.2018, 20.05.2018, 20.10.2018, 20.11.2018, 20.12.2018, 20.07.2019, 20.01.2019, 20.10.2019 здійснено нею в межах строків встановлених Податковим кодексом України для сплати єдиного податку.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній вказує про правомірність прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Так, контролюючий орган зазначає, що сплачений ФОП ОСОБА_1 єдиний внесок за певний період, в порядку пункту 87.9 статті 87 ПК України зараховувався в погашення наявного податкового боргу, що, в свою чергу, і зумовило нарахування штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , за наслідком якої складно акт перевірки від 28.04.2020 №4523/26-15-33-16-11/ НОМЕР_1 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки визначено, що її дані свідчать про порушення термінів сплати авансових внесків єдиного податку (далі - авансові внески).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0300783304, яким до позивача застосовано штрафні санкцій на загальну суму 6821,80 грн.

Не погоджуючись із наведеним рішення ФОП ОСОБА_1 подала скаргу, за наслідком розгляду якої рішенням Державної податкової служби України від 11.08.2020 №25177/6/99-0006020406 частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.05.2020 №0300783304 в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 417,30 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

20.08.2020 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0425673304, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 6404,50 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекси України (далі - ПК України).

Згідно із пунктом 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 122.1 статті 122 ПК України несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що перевіркою виявлено факт порушення сплати авансових внесків за періоди: травень 2017, грудень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року, травень 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, липень 2019 року, жовтень 2019 року, листопад 2019 року.

Як зазначає контролюючий орган, станом на 20.05.2017 (термін сплати авансового внеску по єдиному податку за травень 2017) даний авансовий внесок сплачувався, однак, з урахуванням положень пункту 87.9 статті 87 ПК України зарахований в рахунок погашення податкового боргу позивача, який виник за терміном сплати авансового внеску по єдиному податку за квітень 2017 року. Представник відповідача вказав, що у зв`язку із цим було розраховано позакартково штрафна санкція у розмірі 320,00 грн.

Між тим, на виконання вимог ухвали суду контролюючим органом надано засвідчену копію зворотного боку облікової картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску за період з 01.07.2017 по 20.11.2019 року (далі - облікова картка).

Відповідно до облікової картки 19.04.2017 збільшено недоїмку по нарахуванню єдиного внеску №2597860/ev від 19.04.2017.

Позивач вважає, що нарахування штрафних санкцій в цій частині здійснені контролюючим органом поза межами строків, встановлених ПК України. Надаючи оцінку наведеним твердженням суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведеного свідчить про наявність права у контролюючого органу провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Як уже вказувалось судом вище, пункт 295.1 статті 295 ПК України регламентує, серед іншого, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Між тим, як свідчить розрахунок штрафних санкцій, штраф у розмірі 320 грн. був застосований до позивача за платежем авансовий внесок із терміном сплати до 20.05.2017 та був обумовлений зарахуванням сплачених нею коштів 18.05.2017 у рахунок погашення боргу, який виник у зв`язку із не сплатою авансового внеску за квітень 2017 року.

Тобто, штраф у розмірі 320 грн. застосований до позивача не за платежем із строком сплати 20.04.2017, а за платежем зі строком сплати 20.05.2017. За таких обставин стверджувати про порушення відповідачем положень пункту 102.1 статті 102 ПК України не вбачається за можливе, що свідчить про безпідставність доводів ФОП ОСОБА_1 в цій частині.

З приводу сплати єдиного внеску за грудень 2017 року, за лютий-квітень 2018 року, за червень-липень 2018 року, за вересень 2018 року, за листопад 2019 року суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Як стверджує позивач платежі нею сплачувались 20 числа поточного місяця, що свідчить про відсутність порушення пункту 295.1 статті 295 ПК України.

Досліджуючи матеріали адміністративної справи суд звертає увагу на те, що згідно облікової картки ФОП ОСОБА_1 платіж за грудень 2017 року був зарахований 21.12.2017, тобто з порушенням строків встановлених пунктом 295.1 статті 295 ПК України.

Платіж за лютий 2018 (термін сплати 20.02.2018) було сплачено позивачем, однак така сплата, з урахування пункту 87.9 статті 87 ПК України зарахована в рахунок погашення податкового боргу за платежем від 20.01.2018.

Аналогічна ситуація мала місце із платежами за березень-липень 2018 року, за вересень 2018 року, за листопад 2019 року.

Тобто, наведене підтверджує правомірність нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за вказаними платежами.

Що ж стосується платежів за січень 2018 року, листопад 2018 року, за грудень 2018 року, за січень 2019 року, за липень 2019 року, жовтень 2019 року, мало місце також зарахування платежів позивача в рахунок погашення податкового боргу в порядку пункту 87.9 статті 87 ПК України.

За платежем авансовий внесок зі строком сплати до 20.10.2019 позивачем у відзиві на позовну заяву не вказано жодного обгрунтування його протиправності, однак як свідчать матеріали справи, така сплата також була спрямована відповідачем в погашення податкового боргу в порядку пункту 87.9 статті 87.9 ПК України.

Таким чином, суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності складу порушення пункту 122.1 статті 122 ПК України, у той час коли, контролюючим органом доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева