Ухвала суду № 97694554, 15.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

15 червня 2021 року м. Київ № 640/21716/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., здійснюючи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Генеральної прокуратури України

про визнання протиправним та скасування наказу , зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ № 1190ц від 22.10.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України та з органів прокуратури;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2021 суд ухвали здійснювати розгляд адміністративної справи №640/21716/19 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання по справі на 30 березня 2021 року .

15 червня 2021 року головуючою суддею Вєкуа Н.Г. подано заяву про самовідвід від розгляду справи № 640/21716/19 у відповідності до вимог частини третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, яка долучена до матеріалів справи.

Так, в обґрунтування вищезазначеної заяви, заявником зазначено, що 14 червня 2021 в розмові з близькою для неї людиною, стало відомо, що між ОСОБА_1 та останнім, відомості про яку не розголошуються з метою забезпечення ефективного захисту прав, законних інтересів та економічного добробуту особи існує внутрішньо-особистісний конфлікт, а тому для виключення сумнівів в упередженні чи зацікавленості в результаті справи, на підставі частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне заявити самовідвід.

Заява про самовідвід підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участь у розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частин першої, третьої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

У цій справі підлягає врахуванню положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Суддя є безсторонній, поки зворотне не буде доведено (справа ле Компта, ван Лейвена і де Мейра, А 43 параграф 58). До того ж необхідно зазначити, що, крім всього, суди зобов`язані заслуговувати на довіру учасників процесу, особливо обвинувачених.

Європейський суд стверджує в справах Делкурта (А 11 параграф 31), П`єрсака (А 53 параграф 30 ) і де Куб бера (А 86 параграф 26): "… будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обгрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід".

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина перша статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), пункт 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 07.08.1996 року, пункт 58).

З огляду на викладене, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26.10.1984 року, пункт 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, пункт 45).

Такі саме висновки містяться також у рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Приймаючи до уваги викладене та з метою усунення будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом при розгляді даної справи, об`єктивного вирішення справи, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про самовідвід слід задовольнити.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 36, статтями 40, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву судді Вєкуа Нани Гуриєлівни про самовідвід задовольнити повністю.

Відвести суддю Вєкуа Нану Гуриєлівну від розгляду адміністративної справи №640/21716/19 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу , зобов`язання вчинити дії .

Передати справу для визначення складу суду згідно із частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Вєкуа