Рішення № 97694447, 14.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2021 року м. Київ № 640/5294/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арена-Капітал» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Арена-Капітал» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0704681212.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про своєчасність сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв`язку із чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем надано відзив на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити, оскільки не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими, посилаючись на те, що податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, згідно правильно встановлених обставин, які викладені в акті перевірки, а саме: позивачем порушено граничний строк сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у строк більше 30 днів.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну первісного відповідача належним.

Постановою Кабінету Міністрів України №1200 від 18.12.2018 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №682-р Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 06.03.2019 №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Тобто, фактично функції з реалізації державної податкової політики наразі виконуються Державною податковою службу України, у той час, згідно вищезазначених положень - здійснення функцій Державної фіскальної служби та її територіальних органів припинено.

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, суд доходить висновку про заміну сторони правонаступником шляхом заміни Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, згідно порядку встановленого статтею 76 та пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 , головним державним ревізором-інспектором відділу застосування штрафних санкцій управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка ТОВ «Арена-Капітал» (код ЄДРПОУ 36146544), що своєчасності сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якої складено акт від 03.07.2019 №002526/26-15-12-12-12/36146544.

Проведеною перевіркою встановлення порушення ТОВ «Арена-Капітал» термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, задекларованих в деклараціях по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідальність платника передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0704681212, за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, визначеного підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266Податкового кодексу України та на підставі статті 126 Податкового кодексу України, до ТОВ «Арена-Капітал» за затримку на 462, 458, 371, 366, 360, 333, 274, 274, 273, 271, 269, 269, 243, 183, 183, 182, 179, 177, 177 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 309 907,80 грн. застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 61 981,56 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За приписами пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, що визначене в пункті 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту «б» підпункту 266.10.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Пунктом 31.3 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов`язання.

Зарахування місцевих податків та зборів, до яких згідно зі статтею 10 Податкового кодексу України відноситься, зокрема, й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (у складі податку на майно), до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до частин 4, 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним, зокрема, для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2016 ТОВ «Арена-Капітал» подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка зареєстрована за №9022169731.

У вказаній податковій декларації позивач задекларував річну суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 68 975,79 грн., в т.ч. щоквартально 17 243,95 грн.

Водночас при складанні звітної податкової декларації від 22.06.2016 №9022169731була допущена технічна помилка, а саме в колонці 2 «тип об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості» вказаний невірний код: замість « 9», що використовується для позначення нежитлової нерухомості було вказано код « 3», що відповідає житловій нерухомості.

З метою коригування допущеної помилки щодо коду нерухомості 04.04.2019 ТОВ «Арена-Капітал» подало до контролюючого органу податкову декларацію з позначкою «уточнююча», яка була зареєстрована за №9063224777, де відкоригувало задекларований невірний код типу об`єкта нерухомості, шляхом зазначення коду « 9» замість коду « 3».

Крім того, товариством сплачено штраф у розмірі 3% за порушення строку сплати податку.

Таким чином, відповідно до поданих позивачем звітної та уточнюючої податкових декларацій за 2016 рік, ТОВ «Арена-Капітал» задекларувало до сплати податкове зобов`язання у розмірі 68 975,79 грн., яке набуло статусу узгодженого.

Як вбачається із платіжних доручень від 27.04.2016 №79, від 27.07.2016 №103, від 25.10.2016 №129, від 26.01.2017 №162, задекларована позивачем сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, була сплачена позивачем у повному обсязі. Зазначений податок було перераховано на казначейський рахунок для оплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Тобто, фактично позивач перерахував суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у межах граничних строків, але на рахунок, який призначений для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, натомість варто було вказати рахунок, який призначений для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Суд принагідно звертає увагу, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, оскільки кошти фактично надійшли на казначейський рахунок, але призначений для сплати іншого виду податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Схожого висновку дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 01.08.2018 у справі №813/2487/17 (адміністративне провадження № К/9901/4079/17).

Слід зазначити і те, що правова позиція стосовно сплати обов`язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Такого ж висновку притримується і Верховний Суд у своїх постановах від 14.11.2018 у справі № 805/3665/16-а (адміністративне провадження № К/9901/36741/18), від 24.10.2018 у справі № 760/6097/16-а (2а/760/590/16) (адміністративне провадження № К/9901/23305/18), від 16.04.2019 у справі № 826/1096/16 (адміністративне провадження № К/9901/31319/18), від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16 (адміністративне провадження № К/9901/22080/18).

Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд, зокрема у постановах, від 17.01.2018 у справі № 2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18), від 16.04.2019 у справі № 826/1096/16 (адміністративне провадження № К/9901/31319/18).

Беручи до уваги вищенаведене суд доходить до висновку, що задекларована позивачем сума податкового зобов`язання, що підлягала сплаті до бюджету, була сплачена ним своєчасно, а той факт, що перерахування було здійснено на інший казначейський рахунок (для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, коли таке майно є житловим) не є безумовною підставою вважати платника податку таким, що прострочив сплату податкового зобов`язання.

Крім того, 18.02.2017 ТОВ «Арена-Капітал» подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка зареєстрована за №9023418059.

У вказаній податковій декларації позивач задекларував річну суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 120 132,00 грн., в т.ч. щоквартально 139 714,13 грн., яка сплачена товариством, згідно платіжних доручень від 14.04.2017 №185, від 04.08.2017 №213, від 30.10.2017 №228, від 28.12.2017 №246.

14.02.2018 товариством подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка зареєстрована за №9021059618, якій позивач задекларував річну суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 186 354,77 грн., в т.ч. щоквартально 46 588,69 грн., яка сплачена товариством, згідно платіжних доручень від 24.04.2018 №276, від 27.07.2018 №303, від 29.10.2018 №318, від 28.01.2019 №356.

Відтак, позивачем надано докази своєчасності сплати грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно поданих декларацій.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з цим, відповідач не надав суду доказів на підтвердження висновків акта перевірки щодо сум визначених податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також дати їх виникнення та граничних строків сплати, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити наявність чи відсутність порушення граничних строків їх сплати позивачем.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0704681212 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Арена-Капітал» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 1-3/2, код ЄДРПОУ 36146544) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.08.2019 №0704681212.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Арена-Капітал» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко