Ухвала суду № 97694332, 11.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

11 червня 2021 року м. Київ № 640/17351/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., вирішуючи в порядку письмового провадження питання про відвід судді Каракашьяна С.К. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва , треті особи ОСОБА_2 , Вища Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Каракашьян С.К.) перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва, треті особи - ОСОБА_2 та Вища Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення.

08 червня 2021 року позивачем подано заяву про відвід судді Каракашьяна С.К. від розгляду адміністративної справи №640/17351/19.

В обґрунтування заяви про відвід позивач вказує, що суддею Каракашьяном С.К. грубо порушено висновки постанови Верховного суду від 20.04.2021 року по справі №640/17351/19, норми Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, які гарантують кожній особі судовий захист від неправомірних дій органів, наділених владними повноваженнями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2021 (суддя Каракашьян С.К.) визнано заявлений позивачем відвід судді необґрунтованим та відповідно до статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, приписами частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 09.06.2021 вирішення питання про відвід судді Каракашьяна С.К. здійснюється суддею Вєкуа Н.Г., яка не входить до складу суду, що розглядає справу №640/17351/19, і визначена у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами ч. 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви представника позивача Алієва Валерія Валерійовича про відвід судді Каракашьяна С.К. у справі №640/17351/19 у письмовому провадженні.

Вирішуючи по суті вказану заяву суд виходить з наступного.

Статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

При цьому, суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (стаття 6 частина 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою.

З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.

Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду

Суд звертає увагу на те, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ, у т.ч. подібних.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Газета Україна-центр" проти України" від 15 липня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість.

Також, щодо об`єктивної неупередженості зазначено у справі "Фей проти Австрії". Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з тексту заяви представника заявника про відвід судді Каракашьяна С.К. в адміністративній справі №640/17351/19, підставою для заявлення відводу судді стала незгода позивача з процесуальними рішеннями судді про залишення позовної заяви без руху та про відмову в забезпеченні позову.

Таким чином, заява позивача про відвід судді Каракашьяна С.К. фактично мотивована незгодою позивача з процесуальними рішеннями судді.

Суд наголошує, що частина 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд також наголошує, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів.

Пунктом 2 Рішення Ради суддів України від 07.09.2017 року №46 визначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі, не породжує у діяльності судді (суддів) конфлікту інтересів у розумінні Закону України "Про запобігання корупції".

З аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем в заяві про відвід не наведено обставин, передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, які викликають сумнів у прямій чи опосередкованій заінтересованості у розгляді заяви, неупередженості або об`єктивності судді Каракашьяна С.К. або свідчать про існування інших визначених статтею 37 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу судді.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Каракашьяна С.К. від розгляду адміністративної справи №640/17351/19.

Враховуючи викладене та керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Каракашьяна С.К. від розгляду адміністративної справи №640/17351/19 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Г. Вєкуа