Рішення № 97694241, 04.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року м. Київ № 826/7679/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Головного управління Держпродспоживслужби в

Полтавській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення штрафних санкцій

представники сторін:позивача - Каунова М.В.; відповідача - не прибув,

(у судовому засіданні 03.06.2021, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (36020, м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7, код ЄДРПОУ: 40358617) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України штраф у розмірі 1700,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 штраф у розмірі 2040,00 грн.

У якості підстав позову суб`єкт владних повноважень зазначає, що за результатами розгляду справи про порушення відповідачем законодавства про рекламу, посадовою особою винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, якими зобов`язано відповідача сплатити до Державного бюджету України штрафу. Проте, оскільки відповідачем у встановлені строки штрафи не сплачені, позивач звернувся щодо їх стягнення в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду у підготовче засідання на 11.07.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2018 зупинено провадження у справі № 826/7679/18 до закінчення розгляду та набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/7497/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Держпродспоживслужби України, Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 поновлено провадження в адміністративній справі № 826/7679/18 та призначено справу до розгляду у підготовче засідання на 25.03.2021 об 11:40 год.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2021 призначено справу № 826/7679/18 до судового розгляду у режимі відеоконференції на 25.03.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у режимі відеоконференції на 15.04.2021.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2021 судовий розгляд справи по суті у режимі відеоконференції призначено на 03.06.2021.

Призначеного дня судом було досліджено докази у справі, заслухано виступ представника позивача в дебатах.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач - ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.05.2010, основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.71). Здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 .

Із матеріалів справи вбачається, що посадовою особою Головного Управління Держпродспоживслужби в Полтавській області начальником відділу контролю за рекламою, дотриманням антитютюнового законодавства та пробірного контролю ОСОБА_2 при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів було встановлено порушення вимог частини п`ятої статті 8 Закону України «Про рекламу», а саме: реклама про святкові знижки до -50%, яка розміщена на скляній вітрині магазину за адресою: АДРЕСА_2 , не містить відомостей про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, про що 11.01.2018 за вказаним фактом складено протокол № 3 про порушення законодавства про рекламу.

Рішенням від 12.01.2018 № 3 вирішено розпочати розгляд справи про порушення законодавства про рекламу щодо змісту реклами про знижки, що розташована на скляній вітрині магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , та не містить відомостей про дату початку і закінчення знижки цін на продукції, чим порушено пункт 5 статті 8 Закону України «Про рекламу».

Листом від 12.01.2018 № 01-27/180 відповідач звернувся до позивача з вимогою надати наступні документи: оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію або витягу з ЄДРПОУ, макет замовлення та документальне підтвердження якості виготовлення та розповсюдження реклами (договори, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи), а також надати письмові пояснення з приводу виявленого порушення.

Протоколом від 30.01.2018 № 3 засідання стосовно справи про порушення законодавства вирішено перенести на 15.02.2018 та направити повідомлення про розгляд справи до позивача.

Позивачу було направлено лист від 31.01.2018 № 01-31/140 з повторними вимогами надати пояснення та вказані документи, що підтверджено фіскальним чеком поштового пересилання № 3600018187220 та інформацією про відстеження пересилання поштового відправлення.

На підставі протоколу засідання від 15.02.2018, керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу», позивачем було прийнято рішення від 15.02.2018 № 6 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме: частини шостої статті 27 Закону України «Про рекламу» - неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення та розповсюдження реклами центральному органу державної влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ним передбачених Законом України «Про рекламу» повноважень, у сумі 1700,00 грн.

Листом від 19.02.2018 № 01-27/880 позивачем повторно повідомлено ФОП ОСОБА_1 про необхідність подання документів, необхідних для здійснення повноважень по контролю за дотриманням законодавства про рекламу. Одночасно відповідача поінформовано про призначення розгляду справи про порушення вимог законодавства про рекламу на 13.03.2018. Отримання відповідачем зазначеного листа 23.02.2018 підтверджено чеком поштового відправлення № 3600018217021, інформацією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та інформацією про відстеження пересилання поштового відправлення.

На підставі протоколу засідання від 13.03.2018, керуючись статтею 27 Закону України «Про рекламу», позивачем було прийнято рішення від 13.03.2018 № 10 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу, а саме: частини п`ятої статті 8 Закону України «Про рекламу» - реклама про знижку цін на продукцію не містить відомостей про дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, у сумі 2040,00 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем штрафи у добровільному порядку не сплачені, позивач звернувся з відповідним позовом до суду .

Вирішуючи спір по суті, суд вказує наступне.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження, розміщення та споживання реклами визначаються відповідно до Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі по тексту - Закон № 270/96-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону № 270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Частиною першою статті 16 Закону № 270/96-ВР визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Крім того, частинами першою та другою статті 26 Закону № 270/96-ВР закріплено, що контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. На вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов`язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

При цьому, відповідний орган державної влади має право, у тому числі, вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства.

Згідно з частиною четвертою статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладає штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на:

рекламодавців за вчинення дій, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдженої реклами;

виробників реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості виготовлення реклами;

розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п`ятикратної вартості розповсюдження реклами.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 270/96-ВР вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

У відповідності до вимог частини шостої статті 27 Закон № 270/96-ВР за виявлені порушення вимог законодавства України про рекламу на розповсюджувачів, рекламодавців та виробників реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Частиною сьомою статті 27 Закон № 270/96-ВР у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Процедура та порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів реклами встановлені Законом № 270/96-ВР, а також Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Відповідно до пункту 18 Порядку, за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку.

Як установлено судом з наявних матеріалів справи, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 установлено недотримання вимог законодавства про рекламу, а саме на вимогу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, на яке згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавцем не надано витребуваної інформації, що є порушенням вимог частини шостої статті 27 Закону № 270/96-ВР, у зв`язку з чим позивачем прийнято рішення від 15.02.2018 № 6 про накладення штрафу на відповідача у розмірі 1700,00 грн.

Також, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно ФОП ОСОБА_1 встановлено, що реклама про знижку цін на товари не містить відомостей про дату початку та закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, чим порушено частини п`ятої статті 8 Закону України «Про рекламу», у зв`язку з чим позивачем прийнято рішення від 13.03.2018 № 10 про накладення штрафу на відповідача у розмірі 2040,00 грн та зобов`язано відповідача сплатити до Державного бюджету України зазначені штрафи.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення про накладення штрафів на відповідача за порушення законодавства про рекламу направлені рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення.

Положеннями частини одинадцятої статті 27 Закону № 270/96-ВР також визначено, що рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області із вимогами про визнання протиправними та скасування рішення від 15.02.2018 № 2 та припису від 13.03.2018 № 10.

За результатами розгляду вказаного позову, Окружним адміністративним судом міста Києва 27.04.2020 прийнято рішення у справі № 826/7497/18, яким відмовлено в задоволенні вимог ФОП ОСОБА_3 . Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2020 у справі № 826/7497/18 набрало законної сили у порядку та строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили підтверджено правомірність дій Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області під час прийняття рішень від 15.02.2018 № 2, від 13.03.2018 № 10 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 . Указані обставини не підлягають доказуванню, у відповідності до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, під час розгляду справи судом також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 добровільно не сплатив штрафи у термін, вказаний у рішеннях суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які спростовували б доводи позивача, відповідач суду не надав.

Суд зазначає, що статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 22.01.2021 (справа № 420/4262/19).

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, враховуючи, що на час розгляду справи заборгованість відповідачем не сплачена в добровільному порядку, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вимоги частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у цій справі стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (ЄДРПОУ 38019510, ГУДКСУ у Полтавській області, р/р 31115106700002, МФО 831019, код 21081100:106, одержувач платежу УДКСУ у м. Полтаві) штраф у розмірі 1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) до Державного бюджету України (ЄДРПОУ 38019510, ГУДКСУ у Полтавській області, р/р 31115106700002, МФО 831019, код 21081100:106, одержувач платежу УДКСУ у м. Полтаві) штраф у розмірі 2 040,00 грн. (дві тисячі сорок гривень).

Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.06.2021.

Суддя К.С. Пащенко