Рішення № 97694156, 16.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року м.Чернігів Справа № 620/4119/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клопота С.Л., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Альянс" Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської оболасті про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Альянс" Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської оболасті, в якому просить: стягнути з Комунального підприємства «Альянс» Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (р/р: НОМЕР_1 , Філія ЧОУ AT «Ощадбанк», МФО: 353553, код ЄДРПОУ: 38314371) в дохід Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Чернігівській області, Ніжинський район, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок: UA278999980313111230000025303, ККДБ:50070000, код ЄДРПОУ: 37972475) 33 500,00 грн адміністративно-господарських санкцій та 26,80 грн. пені.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем у 2020 році не виконано вимог, передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», згідно яких він був зобов`язаний самостійно створити робоче місце та працевлаштувати на нього особи з інвалідністю.

Ухвалою судді від 21.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного провадження. Також установлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Від відповідача у становлений ухвалою суду строк надійшов відзив на позов, в якому він просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову має бути відмовлено, враховуючи таке.

Судом встановлено, що 04.02.2020 Комунальне підприємство «Альянс» Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області подало до Ніжинської міськрайріїйої філії Чернігівського обласного центру зайнятості звітність про наявність вакансій за формою 3-ПН «інформація про попит на робочу силу (вакансії)» з відміткою для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розділі II. Коментарі до даних про вакансії на посаду «робітник з благоустрою», тобто у якому відображено наявність вакансії, із зазначенням працевлаштування особи з інвалідністю.

На зазначену вакансію 3 особам з інвалідність Ніжинською міськрайонною філією Чернігівського обласного центру зайнятості були видані направлення да працевлаштування від 17.02.2020, від 02.03.2020 та від 03.12.2020, за результатом яких дві особи відмовилися від працевлаштування за станом здоров`я, одна особа відмовилася від працевлаштування через відсутність транспортної доступності. Це підтверджується листом Ніжинською міськрайонною філією Чернігівського обласного центру зайнятості від 23.04.2021 №35.04/283, а також, свідчить про те, що Відповідач не відмовляв у працевлаштуванні інвалідів, направлених на вакантні посади.

18.02.2021 Комунальне підприємство «Альянс» Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області подало до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік (Форма № 10-ПОІ), відповідно до змісту якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2020 році складала 8 осіб, при цьому норматив створення робочих місць для інвалідів становить 1 робоче місце.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.

Згідно із ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи) які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закон, що року сплачують відповідним відділенням Фонду '’соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої, річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче- місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів; у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом вітливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч. 2 ст. 218 ЦК України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. <...> Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі, зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч. 1 ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, мас право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда, кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вбачається, що обов`язок щодо працевлаштування інвалідів покладено: як на суб`єктів господарювання так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування інвалідів. В той же час обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затверджену центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про його робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316 «Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання».

Вказаним Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та порядок її подання. Відповідачем дотримано вимоги законодавства, про що свідчать долучені до відзиву копії звітів форми 3-ПН.

Виходячи з викладених норм законодавства, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості.

В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників -інвалідів.

Зважаючи на викладене, та враховуючи що Відповідачем вчинено всі передбачені чинним законодавством заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів, однак робочі місця протягом 2020 року залишились вакантним з незалежних від Комунального підприємства «Альянс» причин, судом встановлено, що відповідач не може бути підданий застосуванню адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, працевлаштування яких здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів за умови наявності вакантних робочих місць, а тому позовні вимоги є не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що у задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Радченка, 14,Чернігів,14017) до Комунального підприємства "Альянс" Вертіївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської оболасті (вул.Миру, 122, с.Вертіївка, Ніжинський район, Чернігівська область,16624) про стягнення коштів – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2021 року.

Суддя С.Л. Клопот