Рішення № 97694105, 07.06.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/3914/21

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Грищенко Н.С.,

представника позивача - Малая А.В.,

представника відповідача - Труби А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Чернігівське тролейбусне управління» Чернігівської міської ради (далі – КП «ЧТУ») 03.04.2021 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (далі – ГУДПС у Чернігівській області), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.03.2021 №1117/25010700 та №1118/25010700.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що КП «ЧТУ» не наділено повноваженнями перевіряти діяльність суб`єктів господарювання, які на підставі письмових договорів виконують замовлення підприємства. У свою чергу, первинні документи, сформовані позивачем за наслідками господарської операції з ФОП ОСОБА_1 , оформлені належним чином та підтверджують виконання сторонами умов договору підряду.

Крім того, КП «ЧТУ» вважає, що ГУДПС у Чернігівській області зроблено помилковий висновок щодо порушення підприємством Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість в частині заниження податку на додану вартість та заповнення і подання податкової звітності.

Ухвалою судді від 15.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.04.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем до протоколу судового засідання, замінено відповідача на належного, а саме ГУДПС у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124).

Ухвалою суду від 24.05.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив на позов та пояснив, що під час документальної планової виїзної перевірки КП «ЧТУ» встановлено заниження підприємством податкових зобов`язань за жовтень-грудень 2017 року, що повинні бути нараховані на вартість товарів (робіт, послуг), що призначаються для їх використання в операціях, звільнених від оподаткування, на загальну суму 1 390 977,00 грн. Також під час перевірки встановлено невідповідність (завищення) задекларованої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у Звітах про фінансові результати за 2017 рік – 1 півріччя 2019 року на загальну суму 54 тис. грн. за рахунок включення до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) амортизації обладнання «Комплект адаптації з вакуумним вимикачем, блоком живлення та управлінням ВВ/ТЕЛ-10-20/630У2». Вартість зазначеного обладнання входила до складу вартості послуг з модернізації комірок РП-6 кВ тягових підстанцій, які надавались ФОП ОСОБА_1 . Разом з тим, під час перевірки встановлено, що на адресу ФОП ОСОБА_1 протягом січня 2017 року – травня 2018 року не зареєстровано в ЄРПН податкових накладних від СГ щодо продажу «Комплектів адаптації з вакуумним вимикачем, блоком живлення та управлінням ВВ/ТЕЛ-10-20/630У2», які відображені в актах вартості устаткування. У зв`язку з наведеним, контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою встановлено відсутність первинних документів, які б підтверджували факт отримання «Комплектів адаптації з вакуумним вимикачем, блоком живлення та управлінням ВВ/ТЕЛ-10-20/630У2».

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він свою правову позицію підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі, враховуючи такі обставини.

КП «ЧТУ» зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість та перебуває на обліку в ГУДПС у Чернігівській області.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 25.05.2020 №631, №632, №633, №634, відповідно до вимог статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, валютного – за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування – за період з 01.01.2015 по 30.09.2019.

За наслідками перевірки ГУДПС у Чернігівській області складено акт від 24.02.2021 №828/07/03328681, з додатками (а.с. 10-92 т.1), у якому зазначено про порушення позивачем, у тому числі:

- п. 5, п. 7 П(С) БО 15 «Дохід», п. 4, 6, 11, 15, 16, 18, 20, 29 П(С)БО 16 «Витрати», п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого платником завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2016 по 30.06.2019 на загальну суму 53 938,00грн., в т.ч. за 2018 рік – 21575,00 грн., за 1 півріччя 2019 року – 32363,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.14, 201.15 ст.201 Податкового кодексу України, п. 5 р-лу 5 наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого занижено суму ПДВ, яка сплачується до Державного бюджету на загальну суму 1390977,00 грн., в т.ч. за жовтень 2017 року на 1259712,00 грн., листопад 2017 року на суму 59206,00 грн., грудень 2017 року – на 72059,00 грн.

КП «ЧТУ» до ГУДПС у Чернігівській області подані заперечення на акт перевірки, які контролюючим органом визнані недостатньо обґрунтованими та такими, що не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень (а.с. 238-264 т.1).

На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, ГУДПС у Чернігівській області винесло КП «ЧТУ» податкові повідомлення-рішення від 30.03.2021:

- 1117/25010700, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 53938,00 грн. (а.с. 93-94 т.1);

- №1118/25010700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 738 721,00 грн. (1 390 977,00 грн. за основним платежем та 347 744,00 грн. за штрафним (фінансовими) санкціями) (а.с. 95-96 т.1).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, КП «ЧТУ» звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 №1117/25010700, суд зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи 19.12.2017 між КП «ЧТУ» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (підрядник) було укладено договір підряду №56/17 на модернізацію комірок РП-6 кВ тягових підстанцій КП «ЧТУ» (а.с. 198-203 т.1).

Відповідно до умов договору кількість робіт і послуг та вимоги щодо їх якості встановлюються відповідно до затвердженої кошторисної документації.

Вартість всіх робіт за даним договором складає 1 940 000,00 грн., в т.ч. ПДВ – 323 333,33 грн. Підставою для визначення вартості робіт та проведення розрахунку є акти здачі-приймання виконаних робіт, які складаються на основі програмного комплексу АВК-5 або у програмному комплексі, який взаємодіє з ними в частині передачі кошторисної документації та розрахунків договірних цін (розрахунок вартості будівельних робіт) із урахуванням вимог ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 із змінами, внесеними згідно з доповненнями.

Розрахунок за виконані роботи здійснюється на підставі підписаних сторонами актів форми №КБ-2в (акт приймання виконаних будівельних робіт) та форми №КБ-3 (довідка про вартість виконаних робіт).

Згідно із матеріалами справи підрядником на виконання умов вказаного договору проведено роботи з модернізації тягових підстанцій (заміна масляних вимикачів на вакуумні) ТП №9, ТП №3, ТП №1, для чого у тому числі використано Комплекти адаптації з вакуумним вимикачем, блоком живлення та управлінням ВВ/ТЕЛ-10-20/630У2.

Факт надання виконання вказаних робіт та установка комплектів підтверджується складеними сторонами: довідками про вартість вироблених робіт та витрат, актами вартості устаткування, що змонтовано виконавцем робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, фотокопіями встановленого обладнання, платіжними дорученнями (а.с. 204-237 т.1, 31-33 т.2).

Господарська операція з ФОП ОСОБА_1 належним чином відображена КП «ЧТУ» у бухгалтерському обліку, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується карткою рахунку № НОМЕР_1 , звітами по проводкам, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку №103 (а.с. 26-30, 34 т.2)

На підтвердження технічних характеристик встановлених контрагентом комплектів позивачем надано копію технічної інформації відносно пристрою ВВ/TEL (а.с. 36-59 т.2).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Також відповідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Згідно п.5 П(с)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.5 П(с)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Пунктами 5, 6 та 11 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов`язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Судом встановлено, та підтверджено належними і допустимими доказами, що у перевіряємий період КП «ЧТУ» мало господарські взаємовідносини із ФОП ОСОБА_1 . Суть господарських операцій полягала у придбанні позивачем послуг з модернізації комірок РП-6 кВ тягових підстанцій КП «ЧТУ». Під час проведення послуг з модернізації ТП контрагентом використано комплекти адаптації з вакуумним вимикачем, блоком живлення та управлінням ВВ/ТЕЛ-10-20/630У2, вартість яких входила до складу вартості наданих ФОП ОСОБА_1 послуг. Фактична наявність (встановлення) вказаного обладнання на модернізованих ТП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на встановлені фактичні обставини у справі, суд приходить до висновку, що позивачем відображено достовірні дані, що стосуються податку на прибуток за перевіряємий період.

Щодо доводів представника відповідача, що сума договору відрізняється від суми, зазначеної в актах приймання виконаних робіт, судом встановлено таке.

Відповідно до пояснень представника позивача, вказана різниця пов`язана з тим, що після проведення ремонту на підстанціях замість масляних вимикачів були встановлені вакуумні, у зв`язку із чим відпала необхідність у встановленні газового захисту. Також, до проведення ремонту підстанцій, на них було встановлено електрообладнання (підсвітка, підігрів), розраховане на напругу 36 В. За наведених обставин, планувалась заміна обладнання, що працює від 220 В, але, враховуючи, що підстанції не обладнані виводами на вказану напругу, було прийнято рішення залишити старе, справне обладнання.

Щодо доводів відповідача, що на адресу ФОП ОСОБА_1 протягом січня 2017 року – травня 2018 року не зареєстровано в ЄРПН податкових накладних від СГ щодо продажу «Комплектів адаптації з вакуумним вимикачем, блоком живлення та управлінням ВВ/ТЕЛ-10-20/630У2», які відображені в актах вартості устаткування, тому перевіркою встановлено відсутність первинних документів, які б підтверджували факт отримання вказаних комплектів позивачем, суд зазначає таке.

Надані КП «ЧТУ» документи, складені за результатами здійснення вище наведеної господарської операції, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, які містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення спірної господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Крім того, з огляду на положення принципу індивідуальної відповідальності платника податків, податкова інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Згідно із ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарської операції КП «ЧТУ» з наведеним контрагентом-постачальником, а також право на формування валових витрат.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 №1118/25010700, судом встановлено таке.

Відповідно до змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача, під час перевірки господарської діяльності КП «ЧТУ» було встановлено, що позивач надає послуги з перевезення пасажирів, які звільняються від оподаткування ПДВ відповідно до пп. 197.1.8 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України. При цьому, при проведенні перевірки встановлено відхилення між даними р. 4.1.Б «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» та сумами ПДВ, визначеними на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН за жовтень-грудень 2017 року. За наведених обставин, контролюючий орган дійшов висновку про порушення підприємством п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження КП «ЧТУ» суми податкових зобов`язань, що повинні бути нараховані на вартість товарів (робіт, послуг), що призначаються для їх використання в операціях, звільнених від оподаткування, на загальну суму 1 390 977,00 грн.

Разом з тим, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у вересні 2017 року ПП АФ «Аврора» було проведено аудиторську перевірку КП «ЧТУ» щодо правильності складання декларацій з податку на додану вартість за період з липня 2015 року по липень 2017 року.

За результатами перевірки складено звіт від 17.09.2017 №11, у якому зазначено, що у липні-грудні 2015 року підприємством податковий кредит у декларації з ПДВ не відображався і компенсуючі податкові накладні не складалися та не реєструвалися в ЄРПН. За наведених обставин, аудиторською фірмою рекомендовано КП «ЧТУ» подати уточнюючу декларацію, в якій зазначити правильні дані, вказавши суми виправлених помилок. Окрім подачі уточнюючого розрахунку з ПДВ аудитором повідомлено про необхідність складення та реєстрації в ЄРПН компенсуючих податкових накладних на суму виправленої помилки (а.с. 97-111 т.1).

У зв`язку з наведеним, враховуючи надані рекомендації та керуючись п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, КП «ЧТУ» до контролюючого органу було подано відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ з додатками, в яких зазначені уточнені показники. Також здійснено реєстрацію податкових накладних в ЄРПН (а.с. 112-197 т.1).

Вказані вище обставини підтвердила і допитаний під час судового засідання свідок ОСОБА_2 (бухгалтер КП «ЧТУ»), яка перебуваючи під присягою зазначила, що дійсно підприємство протягом липня-грудня 2015 року не здійснювало відображення податкового кредиту в деклараціях з ПДВ та не складало і не реєструвало в ЄРПН компенсуючі податкові накладні. У зв`язку з наведеним, керуючись рекомендаціями аудиторів, КП «ЧТУ» було подано до ГУДПС у Чернігівській області відповідні уточнюючі розрахунки.

Суд звертає увагу, що відповідальність за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних передбачена ст. 120-1 Податкового кодексу України, у той час як відповідачем, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.03.2021 №1118/25010700, збільшено КП «ЧТУ» грошові зобов`язання з ПДВ на підставі п. 123.2 ст. 123 Кодексу та зазначено про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, 200.2 ст. 200, п. 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України, що не відповідає обставинам справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Чернігівській області від 30.03.2021 №1118/25010700 є протиправним та має бути скасоване.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, підстави винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги КП «ЧТУ» необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Також, за змістом частини дев`ятої 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір – обґрунтованим (п.268).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги від 09.04.2021 №11/21 (№196/21), розрахунок до договору від 09.04.2021, ордер на надання правової допомоги серії СВ №1012894 та виписку по особовому рахунку адвоката про зарахування коштів від КП «ЧТУ» в сумі 15 000,00 грн. (а.с. 265-267 т.1, 6-8 т.2).

Проте, суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.

Так, згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI установлено, що представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:

надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення (згідно змін, внесених Законом №198-IX від 17.10.2019).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, ознайомлення із актуальною судовою практикою Верховного Суду в частині оскарження податкових повідомлень-рішень не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону №5076-VI та, відповідно, здійснення вказаного виду роботи не може бути відшкодовано як витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, адвокатом до розрахунку витраченого часу включено 5 год. участі представником інтересів КП «ЧТУ» в Чернігівському окружному адміністративному суді вартістю 6000,00 грн. Разом з тим, відповідно до наявних у матеріалах справи протоколів судових засідань, вказана у розрахунку кількість годин не відповідає фактичному часу участі адвоката у судових засіданнях (а.с. 21, 63, 67 т.2).

Представник відповідача у наданому відзиві також наголошував на необґрунтованість заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд звертає увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа №10.12.2019).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 10000,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на сплату судового збору в розмірі 22 700,00 грн. Таким чином, з урахуванням наведеного, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача мають бути стягнуті судові витрати в загальній сумі 32700,00 грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 30.03.2021 №1117/25010700 та №1118/25010700.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради судові витрати в сумі 32 700 (тридцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2021 року.

Позивач: Комунальне підприємство "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 03328681, вул. Шевченка, 50-Б, м. Чернігів, 14000).

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ ВП 44094124, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна