Рішення № 97693951, 15.06.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1753/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2021 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Чернівецької міської ради (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправним та скасувати підпункт 2.2 пункту 2 рішення сесії Чернівецької міської ради №2442 від 15 жовтня 2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, у власність за рахунок земель запасу міста, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Чернівецьку міську раду на черговому засіданні сесії міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, у власність за рахунок земель запасу міста, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_1 , позаду будинковолодіння АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.08.2020 року він звернувся до Чернівецької міської ради із заявою про надання йому, як учаснику бойових дій, дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,05 га, що розташована в АДРЕСА_2 , позаду будинку АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку. До заяви було додано копії паспорта громадянина України, ідентифікаційного коду, посвідчення учасника бойових дій та графічний матеріал із бажаним місцем розташування земельної ділянки.

15.10.2020 року сесією Чернівецької міської ради прийнято рішення №2442, яким відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 відмовлено позивачу у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, у власність за рахунок земель запасу міста, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_2 , позаду будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Підставою відмови у спірному рішенні вказано те, що зазначена земельна ділянка надана іншій фізичній особі, згідно рішення сесії міської ради від 28.07.2016 року №347.

Позивач вважає протиправним підпункт 2.2 пункту 2 рішення сесії Чернівецької міської ради від 15.10.2020 року №2442, яким відмовлено йому у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки.

Так, згідно позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року по справі №463/3375/15-а, виходячи з приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому з підстави надання іншій особі такого дозволу не є належною підставою для відмови, у визначений 118 Земельного кодексу України спосіб.

Таким чином, позивач вважає, що йому незаконно відмовлено у наданні дозволу на складання проекту ведення земельної ділянки у зв`язку із наданням такого дозволу іншій особі. Окрім того, дозвіл на розроблення документації із землеустрою надається на земельну ділянку орієнтовного розміру, точний її розмір та конфігурація визначається при розробленні документації та її погодженні. Твердження відповідача про те, що земельна ділянка, яку позивач просить йому передати накладається із іншою земельною ділянкою є необґрунтоване.

Із кадастрової публічної карти України, адміністратором якої є ДП "Центр Державного земельного кадастру", що є загальнодоступним джерелом інформації вбачається, що земельна ділянка, на яку позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою для передачі у власність із зазначенням місця її розташування є несформованою, вільною, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Чернівці, відноситься до житлової забудови та є вільною, а отже відповідно до законодавства, нікому не передана у власність чи користування.

Вказане свідчить про те, що земельна ділянка відносно якої позивачем подано заяву, може виділятись (передаватись) громадянину України під вказане цільове використання, у тому числі безоплатно у власність, що свідчить на наявність у позивача права на отримання дозволу на складання проекту відведення у власність щодо неї, в якому відповідачем позивачу відмовлено.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Чернівецької міської ради на черговому засіданні сесії міської ради прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність позивач зазначив, що така вимога не є втручанням суду у дискреційні повноваження Чернівецької міської ради, а є обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що жодним із нормативно-правових актів не визначено в межах яких населених пунктів та в якому порядку учасники АТО можуть реалізувати своє право на отримання земельних ділянок.

В місті Чернівцях таким нормативно-правовим актом є рішення Чернівецької міської ради VI скликання від 30.04.2015 року №1602, яким затверджено Порядок розгляду звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в м. Чернівцях.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку громадяни, які зареєстровані в місті Чернівцях та брали участь в антитерористичній операції, беруться на окремий облік індивідуальних забудовників на підставі заяв та доданих до неї документів.

Відповідач зазначив, що питання встановлення порядку розпорядження комунальною власністю міста Чернівців, в даному випадку землею, належить до компетенції Чернівецької міської ради, та реалізується шляхом прийняття нею актів у формі рішень.

Враховуючи зазначене вище та вимоги нормативно-правового акт локальної дії - Правил, прийняття рішення про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки позивачу неможливе, оскільки буде порушено, а також призведе до неоднакового застосування норм законодавства (у даному випадку акта локальної дії - Правил, які чітко встановлюють порядок вирішення питань щодо отримання земельної ділянки громадянами (учасникам бойових дій) та надання необґрунтованої переваги одному із громадян, як учасника бойових дій, перед іншими учасниками.

Наразі Порядок розгляду звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо виділення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва в м. Чернівцях затверджений рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 30.04.2015 року №1602 є діючим. Разом iз цим, позивач як учасник бойових дій в АТО має право реалізувати своє конституційне право на безоплатне отримання земельної ділянки за місцем своєї реєстрації. Крім того, позивач має право зареєструвати своє місце проживання в місті Чернівцях, в порядку визначеному законодавством.

Таким чином, беручи до уваги зазначене вище, відповідач вважає, що відмова в наданні позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення власність вказаної земельної ділянки, яка викладена у підпункті 2.2. пункту 2 рішення Чернівецької міської ради №2442 від 15.10.2020 року є законною відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник позивача, ознайомившись з відзивом на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив в якій зазначив, що вивченням змісту рішення сесії міської ради від 28.07.2016 року №347 встановлено, що згідно п. 1.6. надано дозвіл на складання проекту землеустрою на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 на сусідній АДРЕСА_3 . У подальшому, рішенням Чернівецької міської ради від 30.06.2017 року №776 внесено зміни до п. 1.6. рішення сесії міської ради №347 в частині місцезнаходження землі з АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , на яку гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Таким чином, зазначена підстава у спірному рішенні Чернівецької міської ради, - з приводу того, що дана земельна ділянка надана іншій фізичній особі, згідно сесії рішення міської ради від 28 липня 2016 року №347 є необґрунтованою, а відмова - протиправною, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення, оскільки рішення що викладено як підстава відмови змінено ще в 2017 році щодо адресної частини місцязнаходження земельної ділянки.

Із автоматизованої системи Державного земельного кадастру вбачається, що бажане місце землі є вільним, ділянка несформованою та відповідно нікому не передана у власність чи користування. Доказів перебування земельної ділянки у власності чи користуванні у фізичних чи юридичних осіб - відповідачем не надано.

У відзиві відповідач безпідставно зазначає про те, що позивач як учасник бойових дій в АТО має право реалізувати своє конституційне право на безоплатне отримання земельної ділянки за місцем своєї реєстрації, оскільки позивач звернувся до Чернівецької міської ради, саме за зареєстрованим місцем проживання. Згідно паспортного документу позивача його місце реєстрації проживання – АДРЕСА_5 .

Разом з тим, відповідач у відзиві посилається на підставу прийняття рішення відмінну від зазначеної у ньому та не обґрунтовану, при цьому не зазначає у чому полягає невідповідність вищезазначеного Порядку, та в чому полягає неможливість надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідач правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 26.04.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий 20.02.2009 року Шевченківським РВ УМВС України в Чернівецькій області. Згідно вказаного паспортну, місце реєстрації проживання позивача – АДРЕСА_5 . (а.с. 6-7).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 10.08.2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (зв.а.с. 7).

20.08.2020 року позивач звернувся до Чернівецької міської ради із заявою в якій просив надати йому, як учаснику АТО, у власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 позаду будинку АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку. До вказаної заяви позивачем було додано копії документів: паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, посвідчення учасника бойових дій, графічний матеріал із бажаним місцем розташування земельної ділянки (а.с. 8-10).

Підпунктом 2.2. пункту 2 рішення 84 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 15.10.2020 року №2442 "Про розгляд звернень пільгової категорії громадян щодо надання дозволів на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" відмовлено ОСОБА_1 , учаснику бойових дій, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 , у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0500 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) за адресою АДРЕСА_2 , позаду з будинковолодіння АДРЕСА_1 (відповідно до наданих графічних матеріалів), у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка надана іншій фізичній особі (рішення міської ради VII скликаний від 28.07.2016р. №347) (у списку учасників АТО з 08.12.2016 р. за №1609 (порядковий номер 704)) (а.с. 13).

Встановлено, що на адвокатський запит адвоката позивача від 27.01.2021 року Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради повідомлено, що рішенням міської ради VII скликаний від 28.07.2016 року №347 було надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_3 . Земельній ділянці за адресою АДРЕСА_6 кадастровий номер не присвоєно (а.с.12).

Вважаючи протиправним підпункт 2.2. пункту 2 рішення 84 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 15.10.2020 року №2442 про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, судом встановлено, що пунктом 2 рішення Чернівецької міської ради від 30.06.2017 року №776 "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення, зміну цільового призначення земельних ділянок, надання адрес земельним ділянкам та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань" внесено зміни до п. 1.6 рішення міської ради VII скликання від 27.07.2016 року№347 "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань щодо надання ОСОБА_2 , на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_6 , а саме: слова і цифри " АДРЕСА_6 " замінити словами і цифрами " АДРЕСА_4 " (підстава: заява ОСОБА_2 , зареєстрована 13.05.2017 року №Р-3119/0-04/01) (а.с. 35-36).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавств та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно статей 2 та 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

Частиною 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Статтею 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

За приписами статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно статті 40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно пункту "г" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зокрема, в містах - не більше 0,10 гектара.

Аналізуючи зміст вказаних норм, які встановлюють механізм та процедуру звернення громадян до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою. Нормами Земельного кодексу України чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік є вичерпним. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Зазначене відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування наведених судом норм права, викладеним у постановах від 08 вересня 2020 року у справі №812/1450/17, від 02 липня 2020 року №825/2228/18, які суд враховує при вирішенні даного спору в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідженням оскаржуваного рішення судом встановлено, що відповідачем неправомірно обґрунтовано відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки та не вказано чітких підстав відмови у наданні такого дозволу, виключний перелік яких встановлений у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, зазначення у ньому: "у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка надана іншій фізичній особі (рішення міської ради VII скликання від 28.07.2016 року №347 (у списку учасників АТО з 08.12.2016 року за №1609 (порядковий номер 704)" - жодним чином не обґрунтовано.

Зазначені у підпункті 2.2. п. 2 спірного рішення Чернівецької міської ради від 15.10.2020 року №2442 підстави відмови в отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою (земельна ділянка надана іншій фізичній особі) не відповідають вимогам частини 7 статті 118 ЗК України.

Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №К/800/27451/14 від 29 січня 2015 року і Постанові суду касаційної інстанції від 11 грудня 2014 року по справі К/800/63640/13.

Крім того, з приводу відмови позивачу у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки з підстав надання її іншій фізичній особі згідно сесії рішення міської ради вiд 28 липня 2016 року №347, суд зазначає, що пунктом 2 рішення Чернівецької міської ради від 30.06.2017 року №776 "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення, зміну цільового призначення земельних ділянок, надання адрес земельним ділянкам та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань" внесено зміни до п. 1.6 рішення міської ради VII скликання від 27.07.2016 року№347 "Про розгляд звернень громадян щодо надання дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань щодо надання ОСОБА_2 , на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1000 га, у власність за рахунок земель запасу міста для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_6 , а саме: слова і цифри " АДРЕСА_6 " замінити словами і цифрами " АДРЕСА_4 " (підстава: заява ОСОБА_2 , зареєстрована 13.05.2017 року №Р-3119/0-04/01).

Таким чином, підстава у спірному рішенні Чернівецької міської ради – " у зв`язку з тим, що зазначена земельна ділянка надана іншій фізичній особі (рішення міської ради VII скликаний від 28.07.2016 року №347) (у списку учасників АТО з 08.12.2016 року за №1609 (порядковий номер 704))" є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим, рішення сесії Чернівецької міської ради №2442 від 15 жовтня 2020 року в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, у власність за рахунок земель запасу міста, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_2 , позаду будинковолодіння АДРЕСА_1 є протиправним.

Крім того, із автоматизованої системи Державного земельного кадастру вбачається, що бажане місце землі є вільним, ділянка несформованою та відповідно нікому не передана у власність чи користування. При цьому, доказів перебування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , позаду будинковолодіння АДРЕСА_1 у власності чи користуванні у фізичних чи юридичних осіб - відповідачем не надано.

Згідно позиції, викладеної Верховним судом у постановi вiд 27 березня 2018 року по справі №463/3375/15-а, виходячи з приписів статей 116, 118 Земельного кодексу України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому відмова у наданнi дозволу з підстави надання такого дозволу іншій особі - не є правовою підставою для відмови, у визначений ст. 118 Земельного кодексу України спосіб.

При цьому, як зазначено у Постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 та від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, у подібних правовідносинах.

Посилання відповідача на позицію викладену в постанові Верховного суду від 28 липня 2020р. по справі №727/8528/16-а є безпідставними, оскільки дана справа не є аналогічною, та стосується оскарження рішення міської ради "Про відмову взяття громадянина на облік, згідно Порядку затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VI скликання від 30.04.2015р. №1602, як учасника антитерористичної операції, з підстави що він не зареєстрований в місті Чернівцях".

Крім того, суд вважає безпідставними та відхиляє твердження відповідача про те, що позивач як учасник бойових дій має право реалізувати своє конституційне право на безоплатне отримання земельної ділянки за місцем своєї реєстрації, оскільки згідно відмітки у паспорті громадянина України про реєстрацію місця проживання, позивач зареєстрований за адресою – АДРЕСА_5 , отже є мешканцем м. Чернівці. Слід також зазначити, що норми Конституції України та Земельного кодексу України не пов`язують право на безоплатне отримання громадянами України земельних ділянок із земель державної або комунальної власності виключно з місцем їх реєстрації.

Тому наведені відповідачем мотиви є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, в оскаржуваному рішенні, в якості підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, відповідач не вказував на ненадання позивачем в повному обсязі документів передбачених правилами обліку.

Як зазначалось вище, статтею 118 Земельного кодексу України визначено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність або користування, який не може бути розширено рішенням органу місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з доводами відповідача про наявність вмотивованої відмови у наданні позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень.

Зазначене свідчить про протиправність оскаржуваного рішення, а відтак слід визнати його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги в названій частині про визнання протиправним та скасування підпункту 2.2 пункту 2 рішення сесії Чернівецької міської ради №2442 від 15 жовтня 2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, у власність за рахунок земель запасу міста, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_2 , позаду будинковолодіння АДРЕСА_1 є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то такі також підлягають задоволенню, оскільки є фактично похідними від попередніх, та, на переконання суду, є належним й ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Так, згідно частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, задовольняючи позов в указаній вище частині, суд в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує правову позицію Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладену, зокрема, у постанові від 11 вересня 2019 року у справі №819/570/18, постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17.

Зокрема, суд касаційної інстанції зазначає: "На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними".

Крім цього, суд звертає увагу, що аналогічна позиція щодо вимог зобов`язального характеру та належного способу захисту порушеного права особи у даній категорії справ викладена і у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі №825/2228/18. У цій справі суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність зобов`язання органу місцевого самоврядування надати особі дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на наведене вище, оскільки в даній справі у відповідача не було законних підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а також те, що зазначено у спірному рішення сесії Чернівецької міської ради є необґрунтованим та протиправним - суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача на черговому засіданні сесії міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, у власність за рахунок земель запасу міста, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1-3 статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення та наявність правових підстав для задоволення заявленого позову. Натомість доводи відповідача, з огляду на вище викладене, є безпідставними.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн, згідно квитанції №0.0.2101827073.1 від 23.04.2021 року.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати підпункт 2.2 пункту 2 рішення сесії Чернівецької міської ради №2442 від 15 жовтня 2020 року про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, у власність за рахунок земель запасу міста, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_2 , позаду будинковолодіння АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати Чернівецьку міську раду на черговому засіданні сесії міської ради прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га, у власність за рахунок земель запасу міста, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01), за адресою АДРЕСА_1 .

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької міської ради судовий збір в сумі - 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп, сплачений згідно квитанції №0.0.2101827073.1 від 23.04.2021 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_7 );

Представник позивача - адвокат Підгорна Людмила Єлісеївна (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_8 );

Відповідач - Чернівецька міська рада Центральна (код ЄДРПОУ 36068147, площа, 1, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002).

Суддя В.О. Григораш