Рішення № 97693849, 16.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року справа № 580/2219/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування ППР,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) до Київської митниці Держмитслужби (далі – відповідач) в якому просить:

- скасувати ППР від 14.12.2020р. №0000043/7.8-19-03 та №0000044/7.8-19-03.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що спірні ППР прийнято відповідачем за наслідками проведення перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами під час митного оформлення товару №1 «Легковий автомобіль, марка AUDI, модель A4 AVANT, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 » за МД від 17.04.2018р. №UA305160/2018/010308, якою встановлено порушення ФО ОСОБА_1 вимог положень статей 44 та 257, частин четвертої та п`ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, положень закону України «Про митний тариф України» та положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що суть даного спору стосується встановлення країни походження товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності у позивача права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару. Відповідач зробив висновок про відсутність права на преференцію, посилаючись виключно на лист регіонального управління доходів у Кракові (уповноваженого органу Польщі) від 21.11.2019 року №1201-ЮС 4331.55.2019, в якому зазначено, про не підтвердження преференційного походження товару, так як експортером не надано на вимогу митних органів країни експорту всіх належних документів для підтвердження статусу походження товару.

Позивач звертає увагу, що вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща, не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію, зокрема фактура від 13.04.2018 року №42/S/2018, яка містить декларацію про походження товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки. Також відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера. Також, додатковим доказом підтвердження країну походження автомобіля може бути ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN код). У фактурі від 13.04.2018 року №42/S/2018 зазначений легковий автомобіль, марка AUDI, модель A4, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 . Перші 2 літери коду визначають країну виробника. В даному випадку це Германія — WA. У самій фактурі від 13.04.2018 року №42/8/2018 зазначено, країну походження товар Германія ЄС. З урахуванням зазначеного, позивач вважає що дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, при цьому сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

11.05.2021р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Представник зазначив, що Листом регіонального управління доходів у Кракові (уповноваженого органу Польщі) від 21.11.2019 №1201-ЮС.4331.55.2019, повідомлено про те, що відповідно до статей 32, 33 Протоколу І Угоди та статей 31, 32 Доповнення І до Конвенції, була проведена перевірка фактури від 13.04.2018 №42/S/2018, що була складена компанією «ТОР CARS s.c.» (Польща) та яка містить декларацію про походження товару. За результатами проведеної уповноваженим органом Польщі перевірки, листом регіонального управління доходів у Кракові (уповноваженого органу Польщі) від 21.11.2019р. №1201-ІОС.4331.55.2019, повідомлено про не підтвердження преференційного походження товару, так як експортером не надано на вимогу митних органів країни експорту всіх належних документів для підтвердження статусу походження товару. Враховуючи вищевикладене, позивач під час декларування товару №1 «Легковий автомобіль, марка: AUDI, модель: A4 Avant, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 », за МД від 17.04.2018 № UA305160/2018/010308, для отримання пільг і звільнення від оподаткування (застосування преференції по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС»), надав фактуру від 13.04.2018 №42/S/2018, яка містить декларацію про походження товару, надану експортером компанією «ТОР CARS s.c» Республіки Польща до інвойса (фактури від 13.04.2018 №42/S/2018), яка не може бути підставою для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, що є порушенням пункту (b) частини першої статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу І Угоди.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем в зоні діяльності Закарпатської митниці ДФС, за МД від 17.04.2018р. № UA305160/2018/010308 в митному режимі імпорт був задекларований товар №1 «Легковий автомобіль, марка: AUDI, модель: A4 Avant, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 » у товарній підкатегорїї 8703 32 90 10.

Товар №1 за МД від 17.04.2018р. №UA305160/2018/010308 ввозився позивачем на митну територію України з Польщі на підставі фактури від 13.04.2018р. №42/S/2018, що була складена між компанією «ТОР CARS s.c.» (32-100 Proszowice, ul. Krakowska 104, NIP. 682-176-74-96, Польща) (Продавець) та ФО ОСОБА_1 (Покупець). Вартість транспортного засобу складає 20700 злотих, що за курсом Нацбанку України (станом на дату оформлення митної декларації 17.04.2018р.) становить 160 482,25 гривень (4972,73 євро).

Згідно з відомостями граф товару №1 за МД від 17.04.2018р. №UA305160/2018/010308, позивач задекларував:

- в графі 34 «Код країни походження»: EU (Європейський Союз);

- в графі 43 «Код МВВ»: митну вартість за резервним методом визначення митної вартості товарів, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, 183083,02 гривень.

- в графі 44 «Додаткова інформація/ Подані документи/ Сертифікати і дозволи»: за кодом « 0380» фактуру від 13.04.2018р. №42/S/2018, яка містить декларацію про походження товару, надану експортером до інвойса/фактури;

- в графі 36 «Преференції»: Преференція по сплаті ввізного мита за кодом пільги « 410-товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу», підстава для надання пільги: абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року №1678-VII (далі -Закон України №1678-VII).

За результатами проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митною декларацією від 17.04.2018 №UА305160/2018/010308 складений Акт від 17.11.2020 №103/20/7.8-19-03/ НОМЕР_2 , яким встановлено, що Листом регіонального управління доходів у Кракові (уповноваженого органу Польщі) від 21.11.2019 №1201-ЮС.4331.55.2019, повідомлено про те, що відповідно до статей 32, 33 Протоколу І Угоди та статей 31, 32 Доповнення І до Конвенції, була проведена перевірка фактури від 13.04.2018 №42/S/2018, що була складена компанією «ТОР CARS s.c.» (Польща) та яка містить декларацію про походження товару. За результатами проведеної уповноваженим органом Польщі перевірки, листом регіонального управління доходів у Кракові (уповноваженого органу Польщі) від 21.11.2019р. №1201-ІОС.4331.55.2019, повідомлено про не підтвердження преференційного походження товару, так як експортером не надано на вимогу митних органів країни експорту всіх належних документів для підтвердження статусу походження товару.

За наслідками проведеної пееревірки встановлено порушення позивачем :

- положень ст.ст. 44 та 257, ч. 4, 5 ст. 280, ч. 1 ст. 281 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI;

- положень Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VII «Про Митний тариф України» в частині застосування розміру ставок ввізного мита за відповідними товарними підкатегоріями;

- положень пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які ввозяться на митну територію України;

в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті митних платежів на загальну суму 5931,89 грн., в тому числі, ввізного мита на суму 4943,24 грн. та податку на додану вартість на суму 988,65 гривень.

На підставі Акту перевірки від 17.11.2020 №103/20/7.8-19-03/ НОМЕР_2 , Київською митницею Держмитслужби прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2020р.:

- №0000043/7.8-19-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: мито на транспортні засоби на суму 6 179,05 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями становить 4 943,24 грн. та за штрафними санкціями 1 235,81 грн.

- №0000044/7.8-19-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 1 235,81 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями становить 988,65 грн. та за штрафними санкціями 247,16 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги позивача від 04.01.2021р.б/н, вказані ППР залишено - без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи оскаржувані ППР протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Крім цього, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 МК України, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Так, згідно п.8 ч.1 ст.336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи (ч.3 ст.345 МК України).

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (ч.6 ст.345 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться, зокрема, у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (ч.2 ст.351 МК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат (ч.3, ч.4 ст.43 МК України).

Засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (ч.5, ч.6 ст.43 МК України).

Сертифікат про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом відповідно до законодавства країни вивезення товару (ч.7 ст.43 МК України).

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості (ч.8 ст.43 МК України).

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару (ч.9 ст.43 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.44 МК України, для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов`язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України (ч.2 ст.44 МК України).

Відповідно до п.187.8 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань, у разі ввезення товарів на митну територію України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (п.190.1 ст.190 ПК України).

Згідно абз.«а» п.193.1 ст.193 ПК України, ставка податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).

Відповідно до ст.278 МК України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно ч.5 ст.280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до ч.1 ст.281 МК України, допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Особливості митного оформлення окремих товарів, що ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу визначені статтею 377 МК України, згідно якої, товари за товарними позиціями 8701-8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які підлягають державній реєстрації, при ввезенні громадянами на митну територію України або надходженні на митну територію України на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості, підлягають письмовому декларуванню та митному оформленню в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, з оподаткуванням ввізним митом за повними ставками Митного тарифу України, акцизним податком і податком на додану вартість за ставками, встановленими Податковим кодексом України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про митний тариф України» від 19.09.2013р. №584-VII «Про митний тариф України», для товарів за кодом 8703 32 90 10 ставка мита складає 10 відсотків.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Зі змісту Акту перевірки від 17.11.2020р. №103/20/7.8-19-03/ НОМЕР_2 , який покладено в основу спірних ППР вбачається, що контролюючий орган дійшов до висновку про заниження позивачем податкового зобов`язання по сплаті мита та податку на додану вартість, на підставі інформації, що міститься в листі регіонального управління доходів у Кракові від 21.11.2019р. №1201-ІОС.4331.55.2019 щодо не підтвердження преференційного походження товару, зазначеного у фактурі від 13.04.2018р. №42/S/2018, що була складена компанією «ТОР CARS s.c.» (Польща) та яка містить декларацію про походження товару.

Зокрема, у вищенаведеному листі уповноваженого органу Польщі зазначено, що так як експортером не надано на вимогу митних органів всіх належних документів для підтвердження статусу походження товару, регіональне управління прибуткової адміністрації у Кракові не має можливості провести розслідування та встановити, що зазначений товар підлягає пільговому режиму.

Суд зазначає, що переміщення товарів преференційного походження через митний кордон України регулюється Угодою про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами - членами (далі - Угода), Протоколом 1 щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва (далі Протокол 1), Митним кодексом України (далі - МКУ), Положенням про митні декларації, Наказом міністерства фінансів України №651 та іншими підзаконними актами.

Згідно ст.14 Угоди, в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки, Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.

Положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами-2, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (ст. 26 Угоди).

«Партія товару» означає товари, що або одночасно посилаються від одного експортера одному одержувачу, або зазначені в одному транспортному документі, що регламентує їх відправку від експортера одержувачу, або, за відсутності такого документу, в єдиному інвойсі (ст.1 Протоколу 1).

Товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару ЕІЖ. 1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу (ст.16 Протоколу 1).

Декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)( b) цього Протоколу, може бути складена: (a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро (ч.1 ст.22 Протоколу 1).

Митні органи країни експорту можуть надати будь-якому експортерові, що надалі іменуватиметься «затвердженим експортером», який часто перевозить товари за цією Угодою, право складати декларації інвойс незалежно від вартості товарів, щодо яких вони складаються. Експортер, який бажає одержати такий дозвіл, повинен надати митним органам усі гарантії, які вони вважатимуть необхідними для підтвердження статусу походження товарів, а також виконання всіх інших умов цього Протоколу (ч.1 ст.23 Протоколу).

Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу (ч.3 ст.22 Протоколу 1).

Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав (ч.4, ч.5 ст.22 Протоколу).

Підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди (ст.25 Протоколу 1).

Крім цього, згідно п.19 Положення про митні декларації, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року №450, партією товарів вважаються товари, що переміщуються через митний кордон України від одного відправника на адресу одного одержувача за одним товарно-транспортним документом на перевезення.

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 року, при митному оформленні товарів у митній декларації зазначаються: у графі 36 «Преференція» код звільнення від сплати ввізного мита 410 (товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС), передбачений Класифікатором звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, який затверджено наказом №1011; у графі 44 «Додаткова інформація/Подані документи/Сертифікати і дозволи» код документа про походження товару згідно з Класифікатором документів, затвердженим вищезазначеним наказом.

Так, з матеріалів справи видно, що під час митного оформлення товару «Легковий автомобіль, марка: AUDI, модель: A4 Avant, ідентифікаційний номер кузова: НОМЕР_1 » за МД від 17.04.2018р. № UA305160/2018/010308, декларантом було подано фактуру від 13.04.2018р. №42/S/2018, що була складена компанією «ТОР CARS s.c.» (Польща) та яка містить декларацію про походження автомобіля з Європейського Союзу (преференційне походження) (а.с. 89,91,92).

Суд зазначає, що вищезгадана фактура повністю відповідала вимогам ч.4, ч.5 ст.22 Протоколу, оскільки була здійснені шляхом машинописного друкування з використанням польської мовної версії та власноручно підписані та проштамповані експортером, що їх склав. При цьому, відповідальність за оформлення, видачу та достовірність інформації, що зазначена у фактурі, несе виключно експортер.

Крім цього, матеріалами справи та доводами викладеними у відзиві на позов не спростовано вищенаведену інформацію експортера про преференційне походження автомобіля, марки: AUDI.

При цьому, декларації є офіційними документами у відповідності до яких настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такі документи потребують встановлення їх у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними.

Судом також враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Польщі до експортера за наданням доказів чи відповіді експортера.

Також, відсутні докази про притягнення експортера до відповідальності за фальшування офіційних документів чи про визнання недійсними декларацій інвойс, виданих експортером.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

При цьому, в матеріалах справи відсутні та митним органом не надано доказів, які б свідчили про подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення ТЗ щодо права позивача на преференцію.

Судом також враховано, що згідно ст.43 Митного кодексу України, встановлено документи, що підтверджують країну походження товару. Так, ч.9 вказаної статті зазначено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Суд зазначає, що ідентифікаційний номер транспортного засобу (VIN код), згідно фактури від 13.04.2018 року №42/S/2018 автомобіля, марка AUDI, модель A4 - WAUZZZ8KXEA011190.

VIN-код є індивідуальним для кожного конкретного транспортного засобу. Він має 17 символів, які умовно поділені на три частини. Перша частина складається з трьох символів, і є міжнародним кодом виробника. Так, WA-W0 -Німеччина.

Виходячи із змісту частини 6 статті 69 МК України, донарахування сум податкових зобов`язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно в разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити повністю.

Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи, що позов належить задовольнити, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 12.04.2021р. №27 на суму 908,00 грн., наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Київської митниці Держмитслужби від 14.12.2020р. №0000043/7.8-19-03 та №0000044/7.8-19-03.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ - 43337359) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати із сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та частини 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Білоноженко