Рішення № 97693553, 16.06.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/55/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за праилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (відокремлений підрозділ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 25.10.2019 р. №0245804-5105-2103, відповідно до якого позивачу нарахований транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.10.2019 р. №0245804-5105-2103, відповідно до якого позивачу нараховане грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 грн. Обґрунтовуючи протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач посилається на неправомірність віднесення транспортного засобу Lexus RX 200T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 куб.см, 2016 р.в. до об`єкту оподаткування транспортним податком за 2017р., оскільки його об`єм двигуна є меншим ніж 2000 куб.см, а також на неправомірне нарахування податку позивачу, як фізичній особі, з огляду на те, що ТЗ було придбано ним, як фізичною особою-підприємцем.

З огляду на викладене позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.10.2019 р. №0245804-5105-2103.

Ухвалою від 13.01.2020р. вказаний позов залишений без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 23.01.2020р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалами від 23.03.2020р. зобов`язано позивача та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надати додаткові докази, а також зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що контролюючий орган позов не визнає з наступних підстав. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що за даними АІС «Податковий блок» позивач є власником транспортного засобу – автомобіля Lexus RX 200T, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 куб.см, 2016 р.в.

Відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 визначена у розмірі 3200 грн. Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. 00 коп. (1 200 000 грн. 00 коп. = 3200 грн. 00 коп. х 375).

Оскільки рік випуску автомобіля позивача — 2016; дата першої реєстрації — 25.01.2017р. та за даними Мінекономрозвитку середньоринкова вартість автомобіля позивача перевищує 1 200 000 грн., то вона є об`єктом оподаткування.

Крім того, відповідач вказує на те, що показники транспортних засобів, які відображають кількісний вимір та визначаються у цифровому форматі, зокрема об`єм циліндрів двигуна округлюються до найбільшого цілого значення, а тому об`єм циліндрів двигуна транспортного засобу позивача (1998 см. куб.) округлюється до 2000 см. куб.

Щодо визначення податку позивачу, як фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, відповідач зазначає, що суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Власник має право використовувати своє майно для здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної) - суб`єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

З огляду на викладене відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 25.10.2019 р. №0245804-5105-2103 є правомірним.

Позивачем подана до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позивач не погоджується з позицією відповідача та вказує на те, що на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідача була відсутня належна інформація про середньоринкову вартість автомобіля, тому підстави для його прийняття також відсутні. Крім того, позивач вказує на те, що за нормами ПК України звернення платника податку для проведення звірки є правом, а не обов`язком.

Позивач наполягає на задоволенні позову.

Позивачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив, зі змісту якого убачається, що податковий орган не погоджується з позицією позивача та зазначає, що "Перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податковм у 2017 році" розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому міститься і автомобіль марки Lexus RX 200t, 2016 року.

Ухвалами від 10.06.2021 поновлено провадження у справі та замінено відповідача на правонаступника - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (відокремлений підрозділ).

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

15 грудня 2016 року між ТОВ «Арена Сервіс, ЛТД» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №220А/16, відповідно до якого останнім придбано автомобіль Lexus RX 200t, об`єм двигуна 1998 куб.см, 2016 р.в.

Відповідно до акту приймання-передачі товару від 27.12.2016р. Продавець передав, а Покупець прийняв автомобіль Lexus RX 200t, номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , колір – білий.

Вказаний вища автомобіль зареєстрований на фізичну особу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого центром 6541.

25 жовтня 2019р. Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2019 р. №0245804-5105-2103, відповідно до якого ОСОБА_1 нарахований транспортний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

1 січня 2017 року набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.

Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1200000 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

У відповідності до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576).".

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що для визнання об`єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.

Перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.03.2020 року у справі №804/6170/17.

У даному випадку об`єктом оподаткування транспортним податком є автомобіль Lexus RX 200t, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 куб.см, 2016 р.в.

Суд погоджується з твердженням податкового органу, що показники транспортних засобів, які відображають кількісний вимір та визначаються у цифровому форматі, зокрема об`єм циліндрів двигуна округлюються до найбільшого цілого значення, а тому об`єм циліндрів двигуна транспортного засобу позивача (1998 см куб.) округлюється до 2000 см куб, з огляду на те, що вказане заокруглення здійснено не податковим органом, а Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Так, з листа Мінекономрозвитку від 30.03.2020 №3821-06/21501-05, що наданий суду та міститься в матеріалах справи, убачається, що 1000 куб.см є еквівалентом 1 літру, а тому об`єм циліндрів двигуна автомобіля 1998 куб.см з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 2,0 літра. Тож, автомобіль Lexus RX 200t включено до переліку з об`ємом двигуна 2,0 літра.

З листа №3821-06/21501-05 від 30.03.2020р., наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на вимогу суду, убачається, що автомобіль Lexus RX 200T, об`єм двигуна 2,0 л, бензин, до 2 років експлуатації (включно), включено до Переліку, інформація розміщена на офіційному веб-сайті Мінекономіки. Крім того, з листа Мінекономіки убачається, що автомобіль Lexus RX 200t, об`єм двигуна 1998 куб.см, 2016 р.в., віднесено до Переліку з урахуванням заокруглення показника об`єму двигуна до найближчого основного розряду, тобто до 2,0 л. За даними Мінекономіки середньоринкова вартість легкового автомобіля Lexus RX 200t, об`єм двигуна 2,0 л, 2016 року випуску, складає 1 225 514,73 грн., тобто більше, ніж 1 200 000 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що належний позивачу у 2017 році транспортний засіб марки Lexus RX 200t, 2016 року випуску, об`ємом циліндра двигуна 1998 куб.см, бензин, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році згідно положень статті 267 ПК України й нарахування суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб здійснено відповідно Закону.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б спростовували здійснений Мінекономрозвитку розрахунок вартості автомобіля, у тому числі невідповідності застосованих при розрахунку складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості.

При цьому, слід відзначити, що положеннями пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 ПК України передбачено право фізичних осіб-платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Між тим, позивач не звертався із письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема, щодо показників, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, та, відповідно, правомірності віднесення транспортного засобу, який зареєстрований за позивачем, до об`єкту оподаткування транспортним податком, тому посилання позивача на те, що автомобіль Lexus RX 200t, 2016 року випуску, об`ємом циліндра двигуна 1998 куб.см, не є об`єктом оподаткування, суд вважає необґрунтованими.

Щодо доводів позивача стосовно придбання транспортного засобу фізичною особою-підприємцем, а не фізичною особою, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України за своїм призначенням визначає правила оподаткування, разом з тим його положення побудовані таким чином, що презюмують наявність всіх необхідних елементів для встановлення та, відповідно, виконання платниками податку свого обов`язку.

Слід зазначити, що транспортний податок є різновидом податку на майно, який встановлюється для власників такого майна (транспортних засобів) або осіб, що використовують його на відповідній правовій підставі.

Ознаками платника податку є дотримання всіх або принаймні однієї правомочності, що становлять зміст права власності: володіння та/або користування та/або розпорядження (довірча власність).

Верховний суд у постанові від 30.10.2019р. по справі № 683/2694/16-ц зазначив, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМУ від 7 вересня 1998 р. №1388 (далі-Порядок №1388 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників ТЗ та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) ТЗ протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, сам по собі договір купівлі-продажу вчинений у простій письмовій формі, без реальної реєстрації ТЗ у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Так, з матеріалів справи убачається, що договір купівлі-продажу транспортного засобу від 15.12.2016р. №220А/16 укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , однак транспортний засіб – автомобіль Lexus RX 200t, який є предметом цього договору, зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 . Таким чином, право власності на автомобіль виник не у ФОП ОСОБА_1 , а у фізичної особи ОСОБА_1 .

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Отже, вищенаведені норми визначають те, що обов`язок власника сплачувати податок на майно кореспондується з можливістю такого власника володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном.

Як уже зазначалось вище, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п. п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування, тобто - майно, володіння, користування та розпорядження яким здійснює власник відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Слід зазначити, що визначальним, як для вимог Податкового кодексу України, так і ЦК України, є встановлення обставин, які б, зокрема, встановлювали обов`язок власника нести тягар утримання майна, в даному випадку сплачувати податок за це майно.

Обов`язковій державній реєстрації підлягає майнове право особи - власника транспортного засобу. Так, мета з якою здійснюється державна реєстрація транспортних засобів визначена у п. 3 Порядку № 1388, а саме: здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів; дотримання законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів); використання транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану; ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Державна реєстрація транспортного засобу використовується для вимог податкового законодавства, оскільки відповідно до даних, внесених до реєстру, визначаються платники транспортного податку.

Таким чином, враховуючи, що право власності набувача виникає з моменту реєстрації, а транспортний засіб – автомобіль Lexus RX 200t, 2016 року випуску, об`ємом циліндра двигуна 1998 куб.см, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 , саме останній є власником вказаного автомобілю, а отже і платником транспортного податку.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про необґрунтованість доводів позивача стосовно того, що автомобіль придбаний фізичною особою-підприємцем, а отже нарахування транспортного податку фізичній особі є неправомірним.

Щодо доводів позивача про порушення контролюючим органом строків прийняття податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

У постановах від 13 лютого 2018 року у справі №820/1975/17, від 24 квітня 2019 року у справі №820/212/16 Верховний Суд висловив правову позицію, що порушення строків прийняття податкового повідомлення-рішення не може саме по собі впливати на його законність.

У постанові від 24.03.2020р. у справі №280/5332/18 Верховний Суд застосував цю ж правову позицію, але зауважив, що суди повинні перевіряти такі доводи платника податків, якщо вони є, і надавати їм відповідну правову оцінку. У разі, якщо відповідні порушення в частині строків винесення податкових повідомлень-рішень або направлення розрахунку до такого рішення мають місце поряд із помилковістю висновків контролюючого органу щодо недотримання платником податків вимог податкового та/або іншого законодавства, суди повинні зазначати про наявність усіх встановлених ними в ході судового розгляду недоліків рішень, що є предметом позову.

Надаючи правову оцінку строкам прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та доводам позивача, суд виходить з норм Податкового кодексу України.

Так, положеннями ст.102 ПК України надано контролюючому органу право на визначення сум грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як установлено судом 25.10.2019 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0245804-5105-2103, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку за 2017 рік.

З наведеного убачається, що сума грошового зобов`язання з транспортного податку визначена відповідачем у межах 1095 днів, тому доводи позивача щодо порушення строку прийняття податкового повідомлення-рішення №0245804-5105-2103 є необґрунтованими.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

У даному випадку, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач посилається на такі обставини, як: придбання автомобіля, який визначений об`єктом оподаткування, фізичною особою-підприємцем, а не фізичною особою, якій визначено грошове зобов`язання з транспортного податку; об`єм циліндрів двигуна автомобіля – 1998 куб. см, що менше встановленого Переліком об`єму у 2,0 л (2000 куб. см) та прийняття податкового повідомлення-рішення із порушенням строків.

В ході розгляду даної справи судом визнані усі вищевказані доводи необґрунтованими.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі відповідачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а саме податкового повідомлення-рішення від 25.10.2019 р. №0245804-5105-2103.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 25.10.2019 р. №0245804-5105-2103 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 111031102