Рішення № 97693288, 16.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 червня 2021 року № 520/6266/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Мар`єнко Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№ 25)" (вул. Цезаря Кюі, буд. 44,м. Харків,61242) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№ 25)", в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років служби;

- зобов`язати Державну установу «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років служби;

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 07.11.2020;

- зобов`язати Державну установу «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 07.11.2020 по день ухвалення рішення суду, з розрахунку 243 гривні 84 копійки середньоденного розміру грошового забезпечення за кожен день затримки розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на порушення відповідачем Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на необґрунтоване неврахування відповідачем загальної вислуги років, яка дає право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні, оскільки така одноразова грошова допомога виплачується за наявності 10 років саме календарної служби, тоді як в позивача така служба становить 08 років 08 місяців 12 днів.

Позивачем, також, надано відповідь на відзив, в якому зазначено про безпідставність обґрунтувань відповідача, на які останній в свою чергу подав заперечення на відповідь, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін.

Відповідно до відомостей з трудової книжки, ОСОБА_1 проходила службу в зазначених органах починаючи з 24.02.2012 по 06.11.2020.

Відповідно до службової характеристики, виданої за підписом начальника відділу по роботі з персоналом ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» прапорщик внутрішньої служби ОСОБА_1 за час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зарекомендувала себе задовільно, до виконання своїх службових обов`язків ставилась відповідально.

Наказом начальника ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» від 06.11.2020 № 869/ОС-20 прапорщика внутрішньої служби, молодшого інспектора (оператора охоронної теле- (відео) системи) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації ОСОБА_1 06.11.2020 звільнено зі служби за власним бажанням за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до зазначеного наказу, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні складає 08 років 08 місяців та 12 днів. У пільговому обчисленні - 11 років 07 місяців та 06 днів. Тобто, вислуга ОСОБА_1 загалом складає більше 10 років.

Позивач зазначив, що при звільненні їй не було виплачено грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що підтверджується відповідачем.

Тому, ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 15 Закону - військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» встановлено порядок та перелік посад, за якими розраховується пільговий стаж.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 року по справі №822/3008/17 зазначив про аналогічну правову позицію щодо подібних спірних правовідносин.

Із системного аналізу наведених у розділі ІІІ цієї постанови правових норм вбачається, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше».

Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Наведена правова позиція також була викладена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, загальна вислуга років на час звільнення ОСОБА_1 становила більше 10 років, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, суд дійшов висновку, що позивач має право на таку виплату.

З огляду на це, суд дійшов до висновку про протиправну бездіяльність Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років служби, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача, що за пільгові роки виплата одноразової грошової допомоги на підставі ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не нараховується, а враховуються лише календарні роки служби, судом відхиляються.

Таким чином, для повного та всебічного захисту прав позивача, суд зазначає, що позовні вимоги щодо зобов`язання Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років служби - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, починаючи з 07.11.2020; зобов`язання Державну установу «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 07.11.2020 по день ухвалення рішення суду, з розрахунку 243 гривні 84 копійки середньоденного розміру грошового забезпечення за кожен день затримки розрахунку, суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, - спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо виплати середнього заробітку за кожен день затримки розрахунку при звільнені ще не виникли, одноразова грошова допомога, що є предметом вказаної позовної заяви, позивачу нарахована та виплачена не була.

Щодо заявленого клопотання позивача про стягнення з відповідача професійно правничої допомоги у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2021 року між ОСОБА_2 та адвокатом Гріньовим Р.О. було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.12), а також надано звіт (а.с.17) щодо обсягу наданих послуг: опрацювання наданих клієнтом документів - 2 години, підготовка та направлення адвокатського запиту - 2 години, аналіз висновків ВС щодо вирішення аналогічних спорів - 2 години, підготовка та оформлення позовної заяви - 7 годин.

Також, до суду надана квитанція щодо розміру гонорару - 5000 грн.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 КАС України, частинами першою, третьою якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 134 КАС України встановлено, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз змісту вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі № 816/2096/17.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., що підвереджується наданими до матеріалів справи доказами, з огляду на що - клопотання позивача підлягає задоволенню.

Водночас, суд зазначає, що від представника відповідача не надходила заява про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№ 25)" (вул. Цезаря Кюі, буд. 44,м. Харків,61242) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років служби.

Зобов`язати Державну установу «Олексіївська виправна колонія (№ 25)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за 8 календарних років служби.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державної установи "Олексіївська виправна колонія (№ 25)" (вул. Цезаря Кюі, буд. 44,м. Харків,61242, код ЄДРПОУ 08564541) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.