Ухвала суду № 97693279, 15.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

15 червня 2021 року Справа № 520/4575/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3024 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 3024 Національної гвардії України щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;

- зобов`язати військову частину 3024 Національної гвардії України (ЄДРПОУ 08803617) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що з копії наказу командира військової частини 3024 (по стройовій частині) від 15.09.2020 року №188, яким позивача було виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення, вбачається, що календарна вислуга на день виключення з військової частини складає 09 років 00 місяців 08 днів, час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) – 04 роки 04 місяці 26 днів, а отже оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні набувають особи, які на день звільненні мають 10 календарних років вислуги, то у позивача недостатньо календарної вислуги.

Також, представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому останнім вказано, що позивачем пропущено строк на звернення до суду, оскільки позивача було виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення наказом командира військової частини 3024 Національної гвардії України від 15.09.2020 року №188 (по стройовій частині) з 15.09.2020 року. Отже, датою коли позивач дізнався про порушення своїх прав 15.09.2020 року, а сплив шестимісячного строку позовної давності припадає на 15.03.2021 року. При цьому, позивач до суду з даним позовом звернувся 22.03.2021 року. Водночас, представником відповідача вказано, що одноразова грошова допомога, що визначена п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є грошовим забезпеченням (заробітною платою) та не входить до його складу і тому на вимоги про її стягнення не поширюється правило звернення до суду без обмеження будь-яким строком. Відтак, на вимоги про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні не поширюється правило звернення до суду без обмеження будь-яким строком.

Позивачем через канцелярію суду було подано відповідь на відзив, в якому останнім, зокрема, вказано, що про порушення своїх прав йому стало відомо після ознайомлення, на офіційному сайті судової влади, з ухвалою Касаційного адміністративного суду ВСУ від 28.01.2021 року у аналогічній справі №540/1247/20. Право на одноразову грошову допомогу при звільненні виникає у військовослужбовця у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби, за належне виконання яких, військовослужбовець має право отримати усі виплати, які йому гарантовані законодавством України. Одноразова грошова допомога при звільненні, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» є соціальною гарантією у грошовому еквіваленті, яка передбачена державою для військовослужбовця, і повинна бути йому виплачена до або у день звільнення. Окрім того, позивачем вказано, що згідно із ст. 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю. Яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. При цьому, позивачем вказано, що ним не пропущено строк звернення до суду, адже роботодавець повинен здійснити повний розрахунок, тобто усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством , незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з положеннями ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановив, що позивач у період з вересня 2011 року по 15 вересня 2020 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3024 Національної гвардії України.

Наказом командира військової частини 3024 від 15.09.2020 №188 (по стройовій частині) із позивачем було припинено контракт про проходження громадянами України військової служби та виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням відповідно до ч.5 п.2 пп. «а» ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Позивачем у позовній заяві вказано, що згідно вказаного наказу командира частини, при здійсненні з ним розрахунку у зв`язку зі звільненням з військової служби йому не було нараховано та, відповідно, не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, яка передбачена статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з відсутністю 10 і більше років вислуги.

Позивач зазначає, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, а тому він звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, запереченням проти позову та клопотанню про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Водночас, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно із положеннями ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд наголошує, що відповідно ч. 2 ст.233 КЗпП України передбачено, що саме на заробітну плату не розповсюджуються строки звернення до суду, проте у справі, що розглядається, йдеться про одноразову грошову допомогу при звільненні, яка, виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про оплату параці", не входить до структури заробітної плати.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18 січня 2021 року по справі №560/3993/20.

Водночас, суд зазначає, що спірні у даній справі відносини пов`язані з проходженням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 грудня 2019 року по справі № 815/2681/17 та від 22 січня 2020 року по справі № №620/1982/19.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Отже, суд зазначає, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлено спеціальні строки для звернення до суду.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьої 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із приписами ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Матеріали справи свідчать, що виключення позивача зі списків особового складу військової частини відбулось на підставі наказу від 15.09.2020 року №188 (по стройовій частині).

Позивачем у позовній заяві вказано, що зазначений наказ не містить відомостей про нарахування та виплату його одноразової грошової допомоги при звільненні, що свідчить про порушення його прав.

При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що із даним позовом до суду позивач звернувся 22.03.2021 року, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду, встановленого нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, суд зазначає, що дотримання строку звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного вчинення ними передбачених КАС України процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними і після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також суд зазначає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що його діями чи бездіяльністю порушуються права та законні інтереси позивача.

Оскільки позивачем протягом більше ніж року не був реалізований процесуальний інтерес щодо судового захисту своїх прав, а у поданій до суду відповіді на відзив вказано на обставини ознайомлення із позицією Верховного Суду, після чого стало відомо про порушення своїх прав, суд приходить до висновку про що позивачем не наведено жодних об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали б для нього звернення з позовом до суду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що позивачем не було подано до суду заяви про поновлення строку на звернення до суду.

Відтак, враховуючи обставини справи та правове регулювання, а також з огляду на відсутність доказів поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 123, 240-246, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини 3024 Національної гвардії України (вул. Заводська, буд. 55, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.