Рішення № 97693261, 16.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2021 року № 520/6175/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 пов.,м. Харків,61145) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправними дії посадових осіб Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області що полягають у відмові у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га.

- Зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населених пунктів на території, які за даними державного земельного кадастру враховуються за межами населеного пункту Лісностінківської сільської ради Куп`янського району Харківської області, для ведення особистого селянського господарства .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є учасником бойових дій та законодавством України йому надано ряд пільг, зокрема, реалізація права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки. Зазначає, що звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населеного пункту Лісностінківської сільської ради Куп`янського району Харківської області, додавши до заяви необхідні документи. Проте відповідач за результатами розгляду заяви листом №Ч-20268/0-6883/0/95-20 від 13.11.2020 року направив Наказ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" №2137 від 13.11.2020 року в якому підставою відмови було зазначено, що в поточному році планується завершення реформи децентралізації в земельній сфері, що передбачає передачу земель державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) до комунальної власності сільських, селищних, міських рад. Зазначено, що з метою прискорення реформ у сфері земельних відносин та враховуючи безумовність виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України під 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, як територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, аналізуються земельні масиви та узагальнюються переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які будуть передані з державної власності в комунальну власність територіальних громад. Також, вказано, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 опрацьована Головним управлінням та запланована для передачі в комунальну власність територіальних громад. Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження .

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населеного пункту Лісностінківської сільської ради Куп`янського району Харківської області, додавши до заяви необхідні документи., а саме: копію посвідчення учасника бойових дій, графічний матеріал з визначенням місця розташування земельної ділянки, копію паспорту громадянина України, а також довідку про присвоєння індивідуального податкового номеру.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області Нказом №2137-УБД від 13.11.2021 року відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2.0000 га, яка розташована за межами населеного пункту Лісностінківської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Позивач, вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регламентуються Земельним кодексом України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною другою статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 123 Земельного кодексу України особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, законом встановлено результат розгляду клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а саме відповідний орган може задовольнити таке клопотання або відмовити в його задоволенні.

Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області Наказом №2137-УБД від 13.11.2020 року відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населеного пункту Лісностінківської сільської ради Куп`янського району Харківської області.

Так, у вищевказаному наказі зазначено, що в поточному році планується завершення реформи децентралізації в земельній сфері, що передбачає передачу земель державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) до комунальної власності сільських, селищних, міських рад. Зазначено, що з метою прискорення реформ у сфері земельних відносин та враховуючи безумовність виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України під 16.11.2020 № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, як територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, аналізуються земельні масиви та узагальнюються переліки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які будуть передані з державної власності в комунальну власність територіальних громад. Також, вказано, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність гр. ОСОБА_1 опрацьована Головним управлінням та запланована для передачі в комунальну власність територіальних громад.

Проте, вказана обставина у розумінні статті 118 ЗК України не може слугувати підставою для відмови в задоволенні заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Судом встановлено, що відповідачем у Наказі№2137-УБД від 13.11.2020 року хоч і зазначено про врахування приписів ст.118 Земельного кодексу України при розгляді заяви позивача, проте викладене в ньому обґрунтування не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України.

За таких обставин, у відповідача не було законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, оскаржувана відмова відповідача виразилися у винесені наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2137-УБД від 13.11.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Враховуючи вищевикладене, суд, виходячи за межі позовних вимог та з метою належного захисту прав позивача, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в даній частині шляхом визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2137-УБД від 13.11.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою для одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, розташованої за межами населеного пункту Лісностінківської сільської ради Куп`янського району Харківської області, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 118 Земельного кодексу України рішення про надання або відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою приймається відповідним органом виконавчої влади за результатом розгляду клопотання поданого разом з графічними матеріалами та погодженням землекористувача.

Тобто, прийняттю рішення передує процедура розгляду певного пакету документів, визначених Земельним кодексом України та перевірки місця розташування земельної ділянки вимогам законів та відповідній документації.

Як встановлено вище, відповідачем у Наказі№2137-УБД від 13.11.2020 року хоч і зазначено про врахування приписів ст.118 Земельного кодексу України при розгляді заяви позивача, проте викладене в ньому обґрунтування не містить визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України.

Тобто, подана позивачем заява, відповідачем на відповідність критеріям Земельного кодексу України не перевірялась.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для подальшого надання її у власність, з урахуванням висновків суду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 пов.,м. Харків,61145) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2137-УБД від 13.11.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 12.03.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для подальшого надання її у власність, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бідонько А.В