Рішення № 97692667, 16.06.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2980/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2021 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області (надалі також - відповідач), відповідно до якого просить:

визнати протиправним та скасувати рішення сьомої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради, Полтавської області від 04 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 ";

зобов`язати надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, площею 12,0 га, яка розташована на території Новосанжарської селищної ради, Полтавської області за межами населених пунктів с.Мала Перещепина, Новосанжарського району, Полтавської області.

Позивач вважає, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є незаконною, оскільки підстава для відмови неаргументована та не відповідає положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

14 травня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на рішення сорок першої сесії сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради від 05.10.2020 року «Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)» та «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», якими ділянку орієнтовною площею 12,00 га із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не наданих у власність чи користування, розташованої в с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області було визначено ділянкою, право на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) та було надано дозвіл приватному підприємству «Регіональний інвестиційний центр аукціонів» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державну реєстрацію земельної ділянки, для підготовки лота до земельних торгів. Відтак, щоб отримати земельну ділянку в оренду із земель комунальної чи державної власності необхідно прийняти участь у земельних торгах (аукціоні). Відомості про актуальні земельні торги (аукціони) можна знайти за наведеним відповідачем посиланням /а.с. 39-45/.

20 травня 2021 року надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просив задовольнити позов. Наголосив, що, оскільки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставляються на земельні торги, може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, відтак спірна земельна ділянка не є сформованою та їй не присвоєно кадастровий номер /а.с. 60-64/.

Відповідач своїм правом надання заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Рішенням другої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради від 18.12.2020 «Про початок реорганізації сільських рад та виконавчих комітетів сільських рад шляхом приєднання їх до Новосанжарської селищної ради та її виконавчого комітету» визначено, що Новосанжарська селищна рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Малоперещепинської сільської ради.

Відповідно до рішень сорок першої сесії сьомого скликання Малоперещепинської сільської ради від 05.10.2020 року «Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)» та «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ділянку орієнтовною площею 12,00 га із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не наданих у власність чи користування, розташованої в с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області було визначено ділянкою, право на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні) та було надано дозвіл приватному підприємству «Регіональний інвестиційний центр аукціонів» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державну реєстрацію земельної ділянки, для підготовки лота до земельних торгів.

05.10.2020 року був укладений Договір № 500-20п про підготовку лота для продажу на земельних торгах між Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області та Приватним підприємством «Регіональний інвестиційний центр аукціонів» про підготовку документації до продажу на земельних торгах права оренди у розмірі річної орендної плати на земельну ділянку комунальної власності орієнтовною площею 12,00 га.

15.01.2021 року була укладена Додаткова угода до договору № 500- 20п про підготовку лота для продажу на земельних торгах від 05.10.2020 р., якою, у зв`язку із реорганізацією Малоперещепинської сільської ради шляхом приєднання до Новосанжарської селищної ради, було замінено сторону договору з Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області на Новосанжарську селищну раду Полтавського району Полтавської області.

10.03.2020 року був укладений Договір № 15/04-21-М на розроблення землевпорядної документації - розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державну реєстрацію земельної ділянки, орієнтовною площею 12,00 га із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не наданих у власність чи користування, розташованої в с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області між Приватним підприємством «Регіональний інвестиційний центр аукціонів» та Приватним підприємством «Геопроект».

09 лютого 2021 року позивач звернувся до Новосанжарської селищної об`єднаної територіальної громади із заявою від 06 лютого 2021 року, відповідно до якої просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, площею 12,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новосанжарського ОТГ (за межами населених пунктів) с. Мала Перещепина /а.с. 34-38/.

Рішенням сьомої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради, Полтавської області від 04 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 " відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 12,0 га, яка розташована в межах населеного пункту с. Мала Перещепина, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку /а.с. 32/.

Вважаючи свої права порушеними вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірному рішенню суд врахував, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 16.07.2020 №2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Частинами 1-2 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на норми Земельного кодексу України, які регулюють питання отримання земельних ділянок у власність є безпідставним, оскільки позивач звертався із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

В той же час, суд звертає увагу сторін на те, що статтею 123 ЗК України встановлено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Так відповідно до положень ч.1 вказаної статті ЗК України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Частиною 2 вказаної статті ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.3 ст. 123 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що Земельним кодексом України передбачено виключно два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування або про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки: надання дозволу або надання мотивованої відмови в наданні дозволу.

Посилання відповідача на вказані останнім у спірному рішенні невідповідності місця розташування земельної ділянки та вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не обґрунтовані, зважаючи, що у земельних правовідносинах щодо надання чи відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог ЗК України.

Спірне рішення не містить конкретних мотивів, що перешкоджає позивачу усунути недоліки його запиту.

Суд погоджується із твердженнями відповідача, що відповідно до частини 3 статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34 (для сінокосіння і випасання худоби), 36 (для городництва) та 121 (для безоплатної передачі земельної ділянки у власність) цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

Відповідно до статті 135 ЗКУ земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах.

Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів.

Витрати (видатки), здійснені організатором або виконавцем земельних торгів на їх проведення, відшкодовуються йому переможцем земельних торгів.

В той же час, як вірно зазначено позивачем, вказані твердження відповідача безпосередньо в справі що розглядається є необґрунтованими, оскільки відповідачем не сформовано, як окремий об`єкт цивільних прав земельну ділянку площею 12 га, відносно якої позивачем подано заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою та Малоперещепинської сільською радою прийнято рішення про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону).

Суд погоджується із правами відповідача щодо розпорядження землями, які знаходяться в його власності. В той же час, враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів сформування вказаної земельної ділянки площею 12 га, зокрема такій не присвоєно кадастрового номеру та не надано належних та допустимих доказів щодо включення такої земельної ділянки право оренди якої підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), та враховуючи те, що саме ця обставина не була мотивом оскаржуваної відмови, то суд не може взяти її до уваги як обґрунтування заперечень відповідача на позов та як обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення відповідача.

Пояснення стосовно надання дозволу приватному підприємству «Регіональний інвестиційний центр аукціонів» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державну реєстрацію земельної ділянки, для підготовки лота до земельних торгів судом не приймаються, оскільки вказані мотиви не були викладені у рішенні, що оскаржується. Останнє містить виключно загальні формулювання стосовно наведених вище невідповідностей.

Відповідно до абзацу першого ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів жодним доказом наявності правових і фактичних підстав для відмови позивачу у наданні відповідного дозволу з тих мотивів, що зазначені в оскаржуваному рішенні.

Тому суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним і підлягає скасуванню, а відповідна позовна вимога - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до ч.5 ст.46 Закону №280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2018 року у справі №509/4156/15-а, який обов`язковий для врахування судами нижчих інстанцій відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб`єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов`язку є свідченням порушення реалізації повноважень.

Отже відповідач повинен розглянути вказану заяву позивача та прийняти рішення за результатами її розгляду в місячний термін. Проте спірне рішення в судового розгляду даної справи визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, у спірних відносинах відповідач не реалізував своїх повноважень, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки в самому рішенні не навів мотивованих доводів щодо відмови.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку належним та достатнім способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, площею 12,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новосанжарського ОТГ (за межами населених пунктів) с. Мала Перещепина від 09 лютого 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас підстав для зобов`язання надати такий дозвіл суд не вбачає, оскільки у спірних правовідносинах не доведено належного, повного розгляду матеріалів позивача, а суд не наділений повноваженням підмінити орган державної влади чи місцевого самоврядування для оцінки відповідних обставин.

Як наслідок, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини 3 статті 139 Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новосанжарської селищної ради на його користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 454,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої - п`ятої статті 134 вказаного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 КАС України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частинами третьою та дев`ятою статті 139 згаданого Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 25.03.2021 /а.с.14-15/, квитанцію від 350 від 25.03.2021 про сплату відповідних послуг у розмірі 3000 грн та розрахунок робіт по наданню правової допомоги від 25.03.2021 /а.с.17/.

Відповідно до останнього адвокат Євтухова Т.Д. виконала наступні роботи:

Одна година роботи адвоката - становить 1000 грн.

1. Надання консультацій, пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики-2 години.

2. Складення адміністративного позову складає-1 годину.

Всього 3 години складає 3000 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд враховує, що дії адвоката з приводу консультацій, пошук та вивчення законодавчих та номативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики фактично є діями з виконанням робіт з підготовки позовної заяви у цій справі.

Визначений адвокатом у розрахунку суми час для проведення консультацій, пошук та вивчення законодавчих та номативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики, на переконання суду, не відповідає рівню складності даної справи, яка розглядалася в порядку письмового провадження та не є необхідним для позивача з метою розгляду даної справи судом.

Таким чином обґрунтована сума витрат на правничу допомогу становить 1000 грн. Однак, з урахуванням факту часткового задоволення позову, до стягнення з відповідача належить 500 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Незалежності,41, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний код 21044987) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення сьомої позачергової сесії восьмого скликання Новосанжарської селищної ради Полтавської області від 04 березня 2021 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Новосанжарську селищну раду Новосанжарського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, площею 12,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Новосанжарського ОТГ (за межами населених пунктів) с. Мала Перещепина від 09 лютого 2021 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Новосанжарської селищної ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Незалежності,41, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300, ідентифікаційний код 21044987) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні) та на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн (п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський