Ухвала суду № 97692611, 16.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6276/21

У Х В А Л А

16 червня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321908, адреса: вул. Інглезі, 9/2, м. Одеса, 65070) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2021 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України, у якому представник позивача просить суд:

визнати протиправними дії Одеської окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної грошової винагороди;

зобов`язати Одеську окрему авіаційну ескадрилью Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 25 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 15.04.2021 року об 11:49:50 справа №420/6276/21 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження згідно ст.262 КАС України.

25.05.2021 року за вх.№26348/21 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У прохальній частині відзиву представник відповідача вимагає залишення позовної заяви без розгляду з підстав недотримання позивачем вимог ст.122, 123 КАС України та звернення до суду із пропуском встановлених строків. Представник відповідача зазначив, що про суму виплати одноразової грошової допомоги позивач дізнався при звільненні з військової служби наказом від 13.07.2017 року. Натомість, звернувся до суду позивач лише 4 роки після звільнення. На думку представника відповідача, у даному випадку застосуванню підлягають строки, визначені ч.5 ст.122 КАС України, а в силу того, що вони пропущені, позов має бути залишений без розгляду.

Розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Командира 24 окремої авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25.04.2017 року №95-ОС позивача виключено зі списків особового складу (а.с.3-4).

За даними грошового атестату грошова допомога при звільненні склала 122646 грн., а розраховувалась вона без врахування щомісячної додаткової грошової допомоги (а.с.5).

На думку відповідача, саме з моменту звільнення позивача та розрахунку грошової допомоги позивач дізнався про порушення своїх прав, тому даний позов подано з пропуском встановленого КАС України строку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 зазначеної статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, статтею 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України “Про оплату праці” в структуру заробітної плати входять:

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Станом на момент звільнення позивача з військової служби діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425.

Згідно п.1.2 Інструкції грошове забезпечення - це гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення;

місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Згідно п.4.10.1 військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На даний момент діє Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558, яка містить аналогічні норми щодо складових грошового забезпечення.

З системного аналізу вказаних норм слідує, що одноразова грошова допомога при звільненні входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця Держприкордонслужби.

У відповідності до п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 поняття “заробітна плата” і “оплата праці”, які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, враховуючи, що за військову службу позивач, як працівник, отримував грошове забезпечення, яке за своєю правовою природою, як і заробітна плата, є грошовою винагородою за виконану роботу, а спеціальним законодавством прямо не визначено строку звернення до суду за недоотриманими сумами грошового забезпечення, слід застосовувати норми КЗпП України.

Таким чином, вимоги щодо стягнення заробітної плати, в тому числі недоотриманої частини одноразової грошової допомоги при звільненні, не обмежуються строком звернення до суду з позовом.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

У Постанові від 13.03.2019 року по справі №807/363/18 Верховний Суд розглядав питання правомірності саме залишення позову без розгляду у справі, предметом розгляду якої була правомірність дій щодо проведення нарахування та виплати особі одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування повного розміру місячного грошового забезпечення. Верховний Суд зазначив, що “оскільки позовна заява … містить вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону № 2011-XII, слід керуватися, в тому числі, положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України…. норми цієї статті, слід тлумачити в більш широкому розумінні, а саме в сенсі відсутності строкових обмежень для звернення до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати”.

З огляду на положення ч.5 ст.242 КАС України суд застосовує вказані висновки Верховного Суду при вирішенні клопотання представника відповідача.

Суд відхиляє посилання відповідача на пропущення строку, встановленого ч.5 ст.122 КАС України, оскільки даний спір не є спором щодо звільнення з публічної служби, а стосується виплати допомоги у разі звільнення з військової служби.

Таким чином, на підставі встановлених фактів та обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника Одеської окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду.

Керуючись ст.122, ст. 240, ст.ст.241-243, 248, 250, 256, 295 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Одеської окремої авіаційної ескадрильї Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321908, адреса: вул. Інглезі, 9/2, м. Одеса, 65070) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Аракелян