Ухвала суду № 97692561, 16.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4895/21

УХВАЛА

16 червня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Іванова Е.А. у справі №420/4895/21, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №420/4895/21 за позовом ОСОБА_1 до Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (військова частина А0456), Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України про:

- визнання протиправною бездіяльності Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, яка полягає у неприйнятті 24.09.2020 обов`язкового рішення, оформленого наказом по стройовій частині Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про виплату позивачу грошового і матеріального забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по 24 вересня 2020 року включно;

- визнання протиправною бездіяльності Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, яка полягає у неприйнятті 24.09.2020 року обов`язкового рішення, оформленого наказом по стройовій частині Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про нарахування та виплату йому компенсації втрати частини грошового доходу у зв`язку з порушенням строків виплати позивачу щомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по 24 вересня 2020 року включно;

- зобов`язання Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України встановленим порядком прийняті рішення, оформлене наказом по стройовій частині Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про виплату позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по 24 вересня 2020 року включно, визначеного ч.2 ст.8, ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» и пунктом 9 розділу XXXI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018;

- зобов`язання Командувача Військово-морських Сил Збройних Сил України встановленим порядком прийняті рішення, оформлене наказом по стройовій частині Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про видачу позивачу речового майна за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по 24 вересня 2020 року включно;

- зобов`язання Командувача Військово-морських Сил Збройних Сил України встановленим порядком прийняті рішення, оформлене наказом по стройовій частині Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини грошового доходу у зв`язку з порушенням строків виплати йому щомісячного грошового забезпечення за період вимушеного прогулу з 14 листопада 2016 року по 24 вересня 2020 року включно.

- стягнення з військової частини А0456 на користь позивача на відшкодування заподіяної йому протиправною бездіяльністю Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України моральної шкоди у розмірі 500 (п`ятсот) тисяч гривень.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 року справу передано на розгляд головуючому судді Іванову Е.А.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 був залишений без руху та позивачу, зокрема, зазначено, що недоліки позовної заяви повинні бути усунені шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду доказів сплати судового збору та обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, яку має на меті стягнути позивач.

19.04.2021 року від позивача надійшла заява, згідно змісту якої позивачем наведено обґрунтований розрахунок розміру заподіяної йому шкоди та зазначено, що її розмір становить 500 000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.04.2021 року позивачу було продовжено строк на усунення недоліків та зазначено про необхідність надання квитанції про сплату судового збору на суму 4092,00 грн. (з розрахунку 5000,00 грн. - 908,00 грн. (сума сплаченого судового збору згідно квитанції №6 від 19.04.2021 року)).

17.05.2021 року ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 27.04.2021 року було надано до суду квитанцію про сплату судового збору, з огляду на що 27.05.2021 року у справі №420/4895/21 було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Разом з тим, 14.06.2021 року від позивача на адресу суду надійшла заява про відвід судді Іванова Е.А.

В обґрунтування зазначеної заяви позивачем було вказано про існування очевидної необ`єктивності та упередженості судді Іванова Е.А. Так на думку позивача суддя неправомірно зазначив в ухвалах від 05.04.2021 року та 27.04.2021 року про необхідність сплати позивачем судового збору за вимогу про стягнення моральної шкоди, адже він на підставі п.п. 1, 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 року у справі №420/4895/21 (головуючий у справі суддя Іванова Е.А.) заява ОСОБА_1 про відвід судді Іванова Е.А. була визнана необґрунтованою, з огляду на що справу відповідно до ст. 31 КАС України передано до відділу з надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи Одеського окружного адміністративного суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 15.06.2021 року, заяву про відвід суді по справі №420/4895/21 було передано для вирішення судді Білостоцькому О.В.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини 8 статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Частиною 11 ст. 40 КАС України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Вивчивши матеріали адміністративної справи №420/4895/21, дослідивши наведені заявником доводи та обставини, суд вважає, що заява від 14.06.2021 року про відвід головуючого у справі судді Іванова Е.А. задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Згідно зі статтями 126, 129 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Це положення узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини 1 статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме обставин щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді справи.

Таким чином підстави для відводу, у тому числі самовідводу судді, можна умовно поділити на безумовні - ті, що чітко визначені законом, й оціночні - які вимагають оцінки.

Так, безумовними є наступні підстави: 1) якщо суддя брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо суддя є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 3) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу; 4) підстави, встановлені статтею 37 КАС України. Наявність цих юридичних фактів достатньо для того, щоб суддя був відведений.

До оціночних підстав належать такі підстави: 1) якщо суддя прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 2) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

При цьому, підстава щодо прямої чи опосередкованої заінтересованості судді в результаті розгляду справи дозволяє особам, які беруть участь у справі, у разі наявності у них доказів можливої заінтересованості судді у вирішенні справи, заявляти відвід судді.

Тобто, в даному випадку особа, яка заявляє відвід судді із вказаної підстави, повинна навести конкретні факти такої заінтересованості судді та підтвердити їх відповідними доказами, що дають підстави для застосування даної норми.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland).

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії»).

Для відведення судді, в разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Суд зазначає, що підстави, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про відвід судді, не є такими, що можуть викликати сумнів у неупередженості судді, вони зводяться лише до незгоди позивача з прийнятими процесуальними рішеннями - ухвалами суду від 05.04.2021 року та від 27.05.2021 року, в частині щодо необхідності сплати судового збору у відповідному розмірі за подання позовної заяви.

Разом з тим, суд зауважує, що незгода сторони з процесуальним рішенням судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 КАС України).

Також суд критично ставиться до посилання позивача на необ`єктивність та упередженість судді, оскільки такі посилання по своїй суті є припущенням, а заява, яка містить припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, не є підставою для відводу судді.

Інших доводів, які б свідчили про наявність передбачених статтею 36 КАС України підстав для відводу судді Іванова Е.А. позивачем суду не зазначено, а судом на підставі вивчення матеріалів справи та поданої заяви не встановлено.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про те, що заява ОСОБА_1 від 14.06.2021 року є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5-11, 36, 37, 40, 241, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14.06.2921 року про відвід головуючого судді Іванова Е.А. у справі №420/4895/21 - відмовити

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення, прийняте за наслідками розгляду справи.

Суддя Білостоцький О.В.