Ухвала суду № 97692529, 16.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3923/21

УХВАЛА

16 червня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Глуханчук О.В.,

розглянувши матеріали:

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до голови Ради суддів України Моніча Б.С. (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2021 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до голови Ради суддів України Моніча Б.С. про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 22 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та зазначений адміністративний позов залишено без руху, як поданий без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України. Позивачу було роз`яснено, що виявлені недоліки позовної заяви мають бути усунуті шляхом зазначення у позовній заяві відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України (реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача та відповідача, його офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти або причини неможливості надання вказаної інформації); надання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги з примірниками для відповідача; надання власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також документу про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Для усунення недоліків позову позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 22 березня 2021 року позивач отримав 27 березня 2021 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотним повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

31 березня 2021 року позивачем через канцелярію суду подано заяву, у якій зазначено про те, що в ухвалі від 22 березня 2021 року не розглянуто пункт другий позовної заяви, згідно якого позивачка просить звільнити її від сплати судового збору на підставі ст. 129 Конституції України.

У прохальній частині заяви від 31 березня 2021 року позивач просила: 1) звільнити її від сплати судового збору саме на підставі ст. 129 Конституції України за принципом рівності, змагальності, верховенства права, та, зважаючи на відсутність у позивачки іншого способу захисту прав, крім судового, які порушено відповідачем; 2) надати додатковий час для виправленням встановлених судом вимог.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Продовжено позивачу строк для усунення недоліків адміністративного позову. Позивачу для усунення недоліків адміністративного позову надано 5-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 05 квітня 2021 року позивач отримав 15 квітня 2021 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотним повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

12 квітня 2021 року від позивачки через канцелярію суду надійшла телефонограма, зареєстрована за вхід. № 18259/21, щодо надання додаткового часу на усунення недоліків позову по справі № 420/3923/21. Клопотання мотивоване тим, що 09.04.2021 року позивачка перебувала у судовому засіданні разом із представником Департаменту освіти і науки ООДА, який повідомив про двох захворілих у Департаменті на коронавірусну хворобу.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року продовжено позивачу строк для усунення недоліків адміністративного позову - на строк до завершення дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

22 квітня 2021 року позивачем через канцелярію суду подано заяву, у якій зазначено про те, що ухвалою від 05 квітня 2021 року її не звільнено від сплати судового збору всупереч ст. 129 Конституції України, принципам рівності, змагальності, верховенства права. У прохальній частині заяви від 22 квітня 2021 року позивач просила:

1) постановити нову ухвалу про звільнення від сплати судового збору або надання доступу до Державного бюджету України для сплати судового збору;

2) повідомити чи підлягає позов розгляду за КАС України.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Продовжено позивачу строк для усунення недоліків адміністративного позову, відповідно до ухвали від 19 квітня 2021 року.

Копію ухвали суду від 27 квітня 2021 року позивач отримав 06 травня 2021 року засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотним повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

30 квітня 2021 року від позивача через канцелярію суду за вхід. № 22168/21 надійшла заява, відповідно до якої позивач просить постановити ухвалу щодо відмови або звільнення її від сплати судового збору за ст. 129 Конституції України, а також з огляду на статус відповідача, з метою усунення ознак дискримінації, поновлення принципів рівності, змагальності та верховенства права. Також позивач просить надати строк для уточнення правової позиції.

Вирішуючи клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд вважає, що підстави для його задоволення відсутні, з огляду на таке.

У відповідності з ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір”.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За цих саме підстав, згідно ч. 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Аналогічне регулювання щодо звільнення від сплати судових витрат містить ч. 1 ст.133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, підставою для звільнення від сплати судового збору може бути майновий стан сторони при дотриманні таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Натомість, як слідує зі змісту заяви про усунення недоліків позову, позивач просить звільнити її від сплату судового збору відповідно до ст. 129 Конституції України за принципом рівності сторін, усунення ознак дискримінації, позаяк відповідач за своїм статусом має доступ до Державного бюджету України для сплати судових витрат, тоді як позивачка такого доступу позбавлена.

Проте, суд вкотре зазначає, що вказані обставини не можуть бути підставою звільнення позивача від сплати судового збори.

Умови, за яких суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати визначені в статті 8 Закону України “Про судовий збір”, яка не передбачає звільнення від сплати судового збору за принципом рівності сторін, доступу до коштів Державного бюджету України.

Статтею 5 Закону України “Про судовий збір” встановлено пільги щодо сплати судового збору для певної категорії осіб – позивачів, заявників, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Позивач доказів того, що він належить до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, не надав, судом факту його приналежності до осіб, які звільняються від сплати судового збору за цією нормою, не встановлено.

Що стосується посилання позивача щодо неврахуванням судом при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору основних засад судочинства, визначених ст. 129 Конституції України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

2) забезпечення доведеності вини;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;

5) забезпечення обвинуваченому права на захист;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

7) розумні строки розгляду справи судом;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

9) обов`язковість судового рішення.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду позов. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Таким чином, оскільки Законом України “Про судовий збір”, який визначає розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати, не передбачено інших підстав для звільнення від сплати судового збору ніж ті, що зазначені у цьому Законі, у суду відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до заявленого клопотання (заява вхід. № 22168/21 від 30.04.2021).

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає законних підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі заяви, що надійшла до суду 30.04.2021 за вхід. № 22168/21.

Також, суд зауважує, що позивач вчетверте подає клопотання про звільнення від сплати судового збору з одних і тих же підстав (ст. 129 Конституції України за принципами рівності, змагальності, верховенства права; відсутності доступу до Державного бюджету України для сплати судового збору).

При цьому, суд зазначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 45 КАС України).

Також суд зазначає, що у поданих до суду заявах про звільнення від сплати судового збору (вхід. № 16044/21 від 31.03.2021, вхід. № 20618/21 від 22.04.2021, вхід. № 22168/21 від 30.04.2021) позивачем не усунуто зауваження щодо більш чіткого викладення на письмі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Керуючись ч. 2 ст. 121, ст.ст. 169, 248, 256, 293 КАС України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Продовжити позивачу строк для усунення недоліків адміністративного позову, відповідно до ухвали від 19 квітня 2021 року.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.В. Глуханчук